Рішення № 87012198, 26.11.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 760/19730/18

Провадження № 2/760/2017/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кушнір С.І.,

за участю секретаря - Олех Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 30.07.2018 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, в якому просить:

визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07 липня 2017 р., вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем зареєстрований в реєстрі № 5934, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у розмірі 394031,92 грн.;

скасувати виконавчий напис від 07 липня 2017 р., вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу, Завалієвим Артемом Анатолійовичем зареєстрований в реєстрі № 5934, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у розмірі 394031,92 грн.;

стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на її користь витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», третя особа: приватний нотаріус Чернігвського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 19.10.2017 р. головним державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гресь Тетяною Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54944811 про стягнення заборгованості з позивача на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 394031,92 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №54944811 від 19.10.2017 р., винесена на підставі виконавчого напису, який вчинено 07 липня 2017 р. Завалієвим Артемом Анатолійовичем , приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу за реєстровим №5934. У цьому виконавчому написі зазначено, що він вчинений на підставі документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку у зв`язку з укладеним між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного договору №244883-CRED від 18.08.2008 р.

Як вказує позивач, 16.02.2028 р. вона звернулась до Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві для ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП №54944811 від 19.10.2017 р.

Проте, у справі виконавчого провадження взагалі відсутній кредитний договір №244883-CRED від 18.08.2008 р.

При цьому, з отриманих від приватного нотаріуса документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, позивач немає можливості здійснити аналіз законності вчинення виконавчого напису та законності відкриття виконавчого провадження (право безспірного списання, право звернення до нотаріуса за виконавчим написом про стягнення заборгованості, розмір заборгованості, розмір штрафних санкцій, тощо) враховуючи те, що за документами, які наявні в матеріалах справи приватного нотаріуса, взагалі неможливо визначити підстави для вчинення виконавчого напису та розміру заборгованості (кредитний договір №244883-CRED від 18 серпня 2008 р., непридатний до читання та вивчення).

Позивач вважає вказаний виконавчий напис таким, що вчинений з порушенням діючого законодавства, оскільки нотаріус не дотримався вимог актів законодавства України, які регулюють порядок вчинення виконавчих написів нотаріусом.

Вказує, що виконавчий напис повинен бути визнаний таким, що не підлягає виконанню з огляду на те, що: у документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, були відсутні докази безспірності заборгованості боржника перед кредитором.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить позов задовольнити з наведених вище підстав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 31.07.2018 р. зазначена цивільна справа передана в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 03.08.2018 р., відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19.06.2019 р., закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

20.05.2019 р. до суду від представника відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову повністю, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. У відзиві посилається на те, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надав всі необхідні документи відповідно до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а саме кредитний договір №244883-CRED від 18.08.2008 р., засвідчений Банком розрахунок про заборгованість, в якому в повній мірі відображені всі операції з видачі готівки та погашення заборгованості, а тому підстав вважати незаконність дій нотаріуса при вчиненні оспорюваного виконавчого напису немає.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07 липня 2017 р., вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем зареєстрований в реєстрі № 5934, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» у розмірі 394031,92 грн., посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві, та надані письмові докази.

Представник відповідача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином. У поданому до суду відзиві на позовну заяву, представник відповідача просить проводити розгляд справи без участі представника ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Третя особа приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи третю особу було повідомлено належним чином. 21.11.2019 р. до суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, врахувавши його доводи, дослідивши матеріали справи, врахувавши поданий представником відповідача відзив на позовну заяву, оцінивши надані письмові докази, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 07 липня 2017 р. приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5934, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору №244883-CRED від 18 серпня 2008 р. та Розрахунку заборгованості за договором станом на 22.05.2017 р., грошових коштів у сумі 14948,10 доларів США, що за курсом 26,36 відповідно до службового розпорядження НБУ від 22.05.2017 р. складає 394031 грн. 92 коп., з урахуванням:

- заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2841,28 доларів США;

- заборгованості за відсотками у розмірі 11385,97 доларів США;

- заборгованості по штрафам (фіксована частина) у розмірі 9,48 доларів США;

- заборгованості по штрафам (відсоток від суми заборгованості) у розмірі 711,36 доларів США.

Стягнення здійснюється за період з 18 серпня 2008 р. по 22 травня 2017 р.

19.10.2017 р. головним державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Гресь Тетяною Олександрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №54944811 про стягнення заборгованості з позивача ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у розмірі 394031,92 грн.

Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №54944811 від 19.10.2017 р., винесена на підставі виконавчого напису, який вчинено 07 липня 2017 р. Завалієвим Артемом Анатолійовичем , приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу за реєстровим №5934.

У даному виконавчому написі зазначено, що він вчинений на підставі документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку у зв`язку з укладеним між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» кредитного договору №244883-CRED від 18.08.2008 р.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про нотаріат» визначено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Як передбачено ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно п. 3.1., 3.2. глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 N 1172 (п. 3.5. Порядку).

Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав стягувача шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, а перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В свою чергу, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків позовної давності за вимогами в повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 05.07.2017 року у справі за №6-887цс17.

Як вбачається із документів наданих приватним нотаріусом Завалієвим A.A., відповідач у якості документів, які підтверджують наявність підстав для вчинення нотаріусом виконавчого напису, надав серед іншого, документ під назвою «Письмова вимога про усунення порушень за кредитним договором №244883-CRED від 18.08.2008 року» та копії доказів її відправлення позивачу 15.06.2017 року.

При цьому виконавчий напис вчинено 07.07.2017 року, тобто на 22 день після направлення.

Крім того, згідно п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 №1172 визначено, що для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору та документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, вказаний виконавчий напис було вчинено на підставі наступних документів, наданих нотаріусу ПАТ КБ «ПриватБанк»: заяви представника за довіреністю ПАТ КБ «Приватбанк» №б/н від 20.06.2017 р.; копії кредитного договору №244883-CRED від 18.08.2008 року; засвідченої копії розрахунку заборгованості за договором №244883-CRED від 18.08.2008 року, укладеного між ПАТ КБ «Приватбанк» та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 22.05.2017 р.; копії довіреності представника ПАТ КБ «ПриватБанк»; копії паспорта представника ПАТ КБ «ПриватБанк»; засвідченої виписки з особового рахунку боржника; копії письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором №244883-CRED від 18.08.2008 року; копії опису вкладення в цінний лист.

Таким чином, встановлено, що нотаріусом Завалієвим A.A. вчинено виконавчий напис без наявності оригіналу Кредитного договору №244883-CRED від 18.08.2008 р.

Отже, всупереч положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за №1172, банком не було надано нотаріуса ані оригіналу кредитного договору, ані засвідченої виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Натомість, наданий банком розрахунок заборгованості за кредитним договором є лише відображенням розрахунків відповідача щодо наявності грошового зобов`язання позичальника та не можуть слугувати доказом безспірності розміру грошових вимог банку до позивача.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами подаються, зокрема, оригінал нотаріально посвідченої угоди; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Отже, безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 10.04.2019 р. по цивільній справі № 201/11696/16-ц встановлено, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому, вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Таким чином, Верховний суд у зазначеній постанові, прямо вказує, що порушення процедури вчинення виконавчого напису є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім цього, позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 27.03.2019 р. у справі № 137/1666/16-ц, повністю узгоджена із зазначеною позицією Верховного Суду (Касаційного цивільного суду у складі колегії суддів Другої судової палати). Так, згідно з вказаною постановою Великої Палати Верховного Суду вказується, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто, боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звертався із позовом до позивача ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №244883-CRED від 18.08.2008 року та його позовні вимоги обґрунтовувалися наявністю заборгованості станом на 15.03.2011 р., що підтверджується копією позовної заяви та копією розрахунку заборгованості станом на 15.03.2011 р. по договору №244883-CRED від 18.08.2008 року, які містяться в матеріалах справи.

Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 12.09.2011 р., позов Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» 5972,35 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 15.03.2011 р. становить 47391,22 грн. - заборгованості, 476 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, а всього 47987,22 грн.

Заборгованість, що стягується з позивача за оскаржуваним виконавчим написом, також складається із заборгованості за кредитним договором №244883-CRED у період з 2008 р. по 2017 рік.

Таким чином, вчинення оскаржуваного виконавчого напису призводить до подвійного стягнення заборгованості з позивача, а також доводить відсутність факту безспірності вимог банку.

З матеріалів справи слідує і дана обставина встановлена в судовому засіданні, що приватним нотаріусом при вчиненні виконавчого напису не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості відповідача перед банком, у виконавчому написі нотаріуса зазначено період стягнення, який перевищує загальний строк позовної давності, тобто включає вимоги, з дня виникнення яких минуло більше трьох років.

Аналізуючи вищезазначене, виконавчий напис може бути вчинений за наявності одночасно двох умов, а саме: з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років та підтверджено безспірність заборгованості.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

При цьому, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до Розрахунку заборгованості за договором №244883-CRED від 18.08.2008 р., укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 22.05.2017 р., копія якого надана приватним нотаріусом Завалієвим A.A., вбачається, що нотаріусом стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість з 2008, 2009, 2010, 2012 та 2017 роки.

При цьому, стаття 88 Закону України «Про нотаріат» допускає стягнення заборгованості за виконавчим написом лише за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

У відповідності до правової позиції Великої палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 28.03.2018 р. по справі № 444/9519/12, Верховний Суд вказав не те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.

За наслідками системного аналізу правових норм, зазначених у статті 88 Закону України «Про нотаріат», статті 257 ЦК України та частини 5 статті 261 ЦК України, з урахуванням вказаної правової позиції Верховного Суду, при вчиненні виконавчого напису, нотаріус має перевірити факт спливу трирічного строку щодо кожного заявленого стягувачем платежу, а у разі невиконання такого обов`язку є підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню через порушення процедури його вчинення.

Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 02.07.2019 р. у справі №916/3006/17, згідно з якою Велика Палата Верховного Суду вважає, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов"язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Встановлені в ході розгляду справи обставини дають суду підстави зробити висновок, що, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. не переконався про відсутність між сторонами кредитного договору будь-якого спору щодо наявності та розміру заборгованості, яка нарахована банком, оскільки стягувачем не було надано ані оригіналу кредитного договору, ані виписки з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою про непогашення заборгованість, а отже, нотаріусом було вчинено виконавчий напис на підставі документів, які не свідчать про безспірність вимог банку щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в частині визнання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Однак, позовні вимоги про скасування виконавчого напису нотаріуса задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб захист прав споживача банківських послуг чинним законодавством не передбачений, крім того, в той час як саме по собі визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, фактично скасовує його чинність з моменту вчинення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору 704,80 грн.

Керуючись Законом України «Про нотаріат», главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 р. № 296/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 р. за № 282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 №1172, ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 07 липня 2017 р., вчинений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем зареєстрований в реєстрі № 5934, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованості за кредитним договором №244883-CRED від 18.08.2008 року у розмірі 394031,92 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (адреса: м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 704,80 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: Кушнір С.І.