Рішення № 87011068, 17.01.2020, Оболонський районний суд міста Києва

17.01.2020 Справа № 756/2911/17

Унікальний номер 756/2911/17

Провадження № 2-з/756/1/20

У Х В А Л А

17 січня 2020 року

Суддя Оболонського районного суду міста Києва Луценко О.М., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ВАТ «БГ Банк», треті особи ТОВ «Вердикт фінанси», служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання договору іпотеки недійсними,

в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду з вищезазначеною заявою мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні Оболонського районного суду міста Києва знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ВАТ «БГ Банк», треті особи ТОВ «Вердикт фінанси», служба у справах дітей Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання договору іпотеки недійсними.

Зазначає, що 26.11.2007 року між ВАТ « БГ Банк» та ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір №180 із змінами та доповненнями. В рахунок забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором Банк уклав з фізичною особою - ОСОБА_2 Договір Іпотеки № 180 на двохкімнатну квартиру загальною площею 56,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

04.08.2010року між ВАТ « БГ Банк» та ТОВ « Вердикт Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Посилається на те, що приватним нотаріусом КМНО Кирсановою Т.О. було повідомлено про можливе звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_2 , що належить їй на праві часткової власності для задоволення вимог ТОВ « Вердикт Фінанс» у розмірі 212 494,67 грн.

Звертає увагу суду на те, що оскільки вона вважає, що іпотечний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, вона звернулася до суду за захистом порушеного права і наразі дана справа розглядається Оболонським районним судом м. Києва.

Враховуючи вищевикладене, а також керуючись ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 27, 30, 31, 151, 152, 168 ЦПК України звертається з даною заявою до суду в якій просить:

- Заборонити державним реєстраторам, державним та приватним нотаріусам вчиняти реєстраційні дії за заявою ТОВ « Вердикт фінанси» на об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , згідно договору іпотеки № 180 від 26.11.2007року, укладеного між ВАТ « БГ Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Івановою Л.М. за реєстровим номером № 6066.

Дослідивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Стаття 151 ЦПК України, визначає, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Верховний суд України в своїй Постанові Пленуму «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, зазначив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд дослідивши в сукупності надані заявником докази в підтвердження своїх вимог, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, приходить до висновку про те, що останнім не тільки не доведено наявність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення такого позову у зв`язку з його відсутністю.

З врахуванням зазначеного вище, суд приходить до висновку, що обрані заявником (відповідачем) такі види забезпечення позову, як накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, зупинення виконання виконавчого напису, зобов`язання вчинити певні дії щодо відміни проведення електронних торгів, не відповідають заявленим позовним вимогам позивача та суперечать приписам ст.ст. 151ЦПК України.

Суд оцінивши, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до висновку, що вимоги заявника не знайшли своє доведення в судовому засіданні, є такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, а тому заява задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, керуючись ст.ст. 151, ЦПК України, суд,-

ухвалив:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцять днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.М. Луценко