Ухвала суду № 87009756, 20.01.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

221/5296/18

1-кп/264/90/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.01.2020 року Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Пустовойт Т.В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., прокурора Сластіна М.С., захисників Довженка В.І., Білозьорова О.Б., Ульяненка А.А., обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі за засобами відеофіксації питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.1,12 ч.2 ст.115 КК України.

Ухвалою Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 25 листопада 2019 року строк тримання під вартою обвинувачених продовжено до 23 січня 2020 року включно.

Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

У судовому засіданні прокурор виразив позицію про продовження стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, указуючи на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема тяжкість покарання за інкриміноване правопорушення, резонансність справи, можливість переховування від суду, впливу на свідків, навиків у обвинувачених володіння зброєю. Всі ці ризики на теперішній момент не відпали та не змінились, в зв`язку з чим застосування інших більш м`яких заходів не забезпечить належної поведінки обвинувачених.

Захисник Ульяненко А.А., якого підтримав обвинувачений ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечували проти продовження строку тримання під вартою, вважаючи, що жодний аргумент, який би підтвердив наявність наведених прокурором ризиків не підтверджується належними доказами, а є тільки припущенням, в зв`язку з чим просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник Довженко В.І., якого підтримали адвокат Білозьоров О.Б. та обвинувачений ОСОБА_1 також заперечували проти продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що прокурором в порушення вимог діючого законодавства не подано належного клопотання, що суперечить рішенню Конституційного Суду України, яке передбачає що за відсутності відповідного клопотання строк дії запобіжного заходу не може бути продовжено автоматично. Такої ж позиції на думку захисту дотримується і ВСУ в рішенні від 05.06.2018 року. Отже суд першої інстанції здійснює заміну понять та виходить за межі повноважень вирішуючи питання запобіжного заходу за відсутності відповідного клопотання. Крім того, зазначили, що по справі зібрані всі докази, свідки перебувають в зоні ООС, можливість користуватися зброєю у обвинуваченого відсутня, він добропорядна людина, вперше притягується до кримінальної відповідальності, в зв`язку з чим просять змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Вислухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Згідно із ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинувачених. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу. Враховуючи практику ЄСПЛ, відповідно до якої водночас із визначеннями даних випадків тримання особи під вартою та процесуальних гарантій обрання і продовження застосування таких запобіжних заходів одночасно визнається неправильним «автоматичне» продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому продовження дії таких запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання здійснюється за клопотанням учасників судового провадження з урахуванням вимог глави 18 КПК України.

За висновком КСУ продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов`язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканість.

При цьому, питання доцільності подальшого тримання обвинуваченого під вартою, чи зміни або скасування запобіжного заходу за клопотаннями учасників судового провадження може бути розглянуто судом тільки у підготовчому судовому засіданні, в порядку ч.3 ст.315 КПК України. В той час, як в судовому засіданні, питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою розглянуто за вимогами ч.3 ст.331 КПК України, в зв`язку з чим позиція захисника Довженка В.І. з цього приводу є неспроможною та такою, що не ґрунтується на нормах закону.

Вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10.02.2011 року, справу «Комарова проти України» від 16.05.2013 року, «Калашников проти Росії» від 15.07.2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме: тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі; у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З огляду на викладене та зважаючи на положення частини другої статті 29 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов`язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права.

Оскільки метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи, то дотримання зазначених вимог є обов`язковим.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , враховує, останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я осіб, за який передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, та розуміючи тяжкість можливого покарання, можуть переховуватись від суду. Крім того, обвинувачені мають навички володіння зброєю, мешкають та зареєстровані за межами Донецької області, що може спонукати останніх до втечі, намагання уникнути покарання або незаконно впливати на потерпілих, свідків, у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, а також враховуючи реакцію суспільства і соціальні наслідки, суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинувачених під час розгляду справи, запобігання перешкод у справі й продовження злочинної діяльності, а тому вважає за доцільне залишити обвинуваченим раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись статтями 177, 178, 331 КПК України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, суд

У Х В А Л И В:

Продовжити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою у Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» до шістдесяти днів тобто до 19 березня 2020 року включно.

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський райсуд м.Маріуполя Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: Т. В. Пустовойт