Ухвала суду № 87007745, 20.01.2020, Балаклійський районний суд Харківської області

У Х В А Л А

Іменем України

№ 610/1443/19 № 1-кп/610/28/2020

м. Балаклія 20.01.2020 року

Балаклійський районний суд Харківської області -

головуючий: Стригуненко В.М.

за участі

прокурора: Євсюкової Я.А.,

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

захисника: Новікової А.І.,

секретаря: Бартєнєвої Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

Прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою для запобігання спробам переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого і свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_3 і його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора. Вважали недоведеними зазначені прокурором ризики, неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу, просили змінити на домашній арешт.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою застосований під час досудового розслідування 16.07.2019р. по 13.09.2019р. включно, без визначення розміру застави, крайній раз ухвалою суду продовжений по 05.02.2020р.

На теперішній час судовий розгляд триває, з урахуванням об'єднання 09.12.2019р. кримінальних проваджень в одне провадження до розгляду справи по суті не приступили з об'єктивних причин, цього разуадвокат Дьоміна М.В. повідомила про припинення її повноважень захисника внаслідок розірвання договору про надання правової допомоги обвинуваченому ОСОБА_3 , який заявив про бажання мати захисника, але ще не встиг його залучити, графіків судових засідань, захисників, конвою першою можливою датою наступного засідання є 10.02.2020р.

На час розгляду питання про доцільність тримання обвинуваченого під вартою суд дійшов висновків, що раніше встановлені судом ризики не змінились.

Застосування запобіжного заходу необхідно для забезпечення судового розгляду, який з об`єктивних причин не закінчено на даний час.

Обставин, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, на сьогоднішній час судом не встановлено.

Судом встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України - обвинувачений може здійснити спроби переховуватися від суду, вчинити інші злочини, і ці ризики не зменшилися. Інші ризики не доведені.

Переконання про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам ґрунтується на: тяжкості злочину і тяжкості покарання, що загрожує у разі визнання обвинуваченого винуватим у злочині, у вчиненні якого він обвинувачується, а це позбавлення волі на строк від 7 до 10 років - тяжкий злочин, наявності значного кримінального досвіду, наявності 3-х не знятих і не погашених у встановленому законом порядку судимостей, реального відбування покарання у виді позбавлення волі, відсутності місця роботи та постійного законного джерела доходів, зареєстрованого у встановленому порядку місця проживання або перебування, достатніх міцних соціальних зв`язків, перебування в розшуку під час досудового розслідування.

Інші позитивні дані про особу обвинуваченого цього висновку не спростовують.

Тому доводи обвинуваченого і захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Це рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини («Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України»), згідно якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, який інкримінуються обвинуваченому, а саме проти власності та особистих прав і свобод людини і громадянина, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, суд вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження, до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою та існує обґрунтована необхідність для продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

За правилом п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-190, 331, 350 КПК України,

п о с т а н о в и в:

1.Клопотання прокурора задовольнити повністю. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) строк тримання під вартою по 18 березня 2020 року включно, без визначення розміру застави.

2.В задоволенні клопотання обвинуваченого і захисника про зміну запобіжного заходу відмовити повністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області протягом семи днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії ухвали.

Головуючий В.М. Стригуненко