Ухвала суду № 87007117, 20.01.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/2002/16-а

Номер провадження 2-ваі/623/1/20

УХВАЛА

іменем України

20 січня 2020 року Суддя Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Бєссонова Т. Д. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Винниченко П. П. по справі № 623/2002/16-а за заявою ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України про визнання дій, що вчинені суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 року по справі № 623/2002/16-а неправомірними та порушенням прав позивач,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 січня 2020 року у складі головуючого судді Винниченко П. П. відвід Шевченка Леоніда Федоровича, визнано необґрунтованим. Справу передано на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заяви ОСОБА_1 про відвід судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у даній справі визначено суддю Бєссонову Т. Д.

Заява ОСОБА_1 про відвід судді мотивована тим, що в провадженні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області знаходиться адміністративна справа № 623/ 2002/16-а за його заявою про визнання дій, що вчинені суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 року по справі № 623/2002/16а неправомірними та порушенням прав позивача. Провадження за його заявою від 25.01.2019 року відкрито ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 28.01.2019 року. Відповідно до ч. 5 ст. 383 КАС України «у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання». За таких обставин, враховуючи, що суддею Винниченко В. П. на протязі майже року не допущено розгляд його заяви, а отже не допущено проведення судового контролю, грубо порушено вимоги Конституції та КАС України вважає, що вказані обставини є безумовною підставою для відводу судді Винниченко П. П. від розгляду даної адміністративної справи, в порядку судового контролю. Крім того вважає, що розгляд заяви про визнання дій, що вчинені суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 року по справі № 623/2002/16-а неправомірними та порушенням прав позивача, належить розглядати тому складу суду, який прийняв остаточне рішення.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

За суб`єктивним критерієм повинно оцінюватися особисте переконання та поведінка конкретного судді, зокрема, чи виявляв суддя упередженість або небезсторонність у даній справі.

Практика ЄСПЛ свідчить, що у кожній окремій справі повинно вирішуватися питання, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Перевіривши доводи заяви суд вважає, що підстави для задоволення відводу відсутні.

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Наявність безсторонності відповідно до п.1 ст.6 Конвенції має визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями.

У п.п.104-106 рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2013 року по справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначено, що як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria), від 24 лютого 1993 року, Series А № 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus) [ВП], заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполучного Королівства» (Pullar v. the United Kingdom), п. 32, Reports 1996-III).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).

Статтею 40 КАС України, визначено порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу.

Згідно зі статтею 40 КАС України питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч. 11 ст. 40 КАС України, питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.

Частиною 8 ст. 40 КАС України передбачено, що суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Стаття 36 КАС України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.

Відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Із заявленого клопотання під час розгляду справи про відвід вбачається, що відвід Шевченка Л. Ф. зводиться по суті з тим, що суддя Винниченко П. П. довго розглядає його заяву від 25.01.2019 року в порядку ст. 383 КАС України про визнання дій, що вчинені суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 року по справі № 623/2002/16-а неправомірними та порушенням прав позивач, не враховуючи те, що заява містить нові вимоги та самим заявником подаються клопотання про витребування доказів, про винесення окремої ухвали, про здійснення судового провадження в режимі відео конференції, про виклик експерта для надання усних пояснень

Враховуючи викладене, вважаю, що підстав для відводу, передбачених статтею 36 КАСУкраїни та об`єктивних даних, які свідчили б про наявність обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді Винниченко П. П. по цій справі, не вбачається.

Суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відвід судді Винниченка П. П. задоволенню не підлягає, оскільки не містить обґрунтованих підстав для відводу судді.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36,40 КАС України, суддя, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області Винниченко П. П. по справі № 623/2002/16-а за заявою ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України про визнання дій, що вчинені суб`єктом владних повноважень на виконання рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 14.06.2018 року по справі № 623/2002/16-а неправомірними та порушенням прав позивач- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://izm.hr.court.gov.ua/sud2016/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя: Т. Д. Бєссонова