Рішення № 87007095, 09.01.2020, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/2026/18

Провадження №2/541/12/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

09 січня 2020 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Куцин В.М.,

секретаря судових засідань Прус Т. В.

з участю представника позивача, адвоката Огризкова А. А.

представника відповідача, адвоката Чорної Н. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та утримання дружини

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача в якому просить визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та внести відповідні зміни до актового запису про народження.

В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона 29.12.2015 року на новорічному вечері познайомилася із ОСОБА_2 . З цього часу вони почали зустрічатися, разом відпочивати, разом святкувати свята, зокрема її дні народження в 2016 та 2017 роках, разом подорожували в Туреччину. В цей час вони підтримували близькі відносини та мали статеві стосунки. Інших статевих партнерів, крім відповідача, в цей час вона не мала.

В кінці жовтня 2017 року вона завагітніла, про що повідомила ОСОБА_2 , однак останній не бажав народження дитини та наполягав, щоб вона зробила аборт. ОСОБА_1 вирішила народжувати дитину, в зв`язку з чим вони посварилися з відповідачем. З січня 2018 року будь-які відносини між ними припинилися.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_3 . Батьками дитини в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Відомості про батька були записані за вказівкою матері на підставі ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України.

Оскільки, відповідач заяву про батьківство до органів РАЦС не подав, та висловлює сумніви щодо свого батьківства відносно народженого нею сина, тому відповідно до положень ст.125 СК України, так як виник спір, вона була змушена звернутись до суду з метою встановлення батьківства відповідача.

Після народження сина, позивачка разом з дитиною проживає в місті Миргород. Будь-яких доходів, крім соціальних виплат на утримання дитини вона не має, відповідач, який є батьком дитини матеріальної допомоги на утримання дитини та на її утримання не надає, хоча є працездатним, проживає в місті Київ, працює та має щомісячний дохід в межах 30000 гривень . В зв`язку з чим відповідно до вимог ст.180,84 СК України просила стягувати на її користь з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини всіх видів доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку з часу звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, просила стягувати в відповідача, батька дитини на її особисте утримання ј частину його доходів до досягнення сином 3 річного віку.

Ухвалою суду 05.10.2018 провадження у справі відкрито у порядку загального позовного провадження та надано судове доручення Кремінському районному суду Луганської області про допит відповідача за місцем його проживання (а.с.42-43 т.1).

Відповідно до матеріалів, які надійшли 02.11.2018 року до суду на виконання судового доручення, відповідач ОСОБА_2 проживає в місті Києві, куди і просив направляти повідомлення про розгляд справи (а.с.55-61 т.1), в зв`язку з чим в підготовчому засіданні оголошена перерва до 03.12.2018 року.

В зв`язку із заявленим клопотанням представника відповідача про відкладення розгляду справи, проведення судового засідання в режимі відеоконференції, продовження строку для подання відзиву та перебуванням головуючого судді у відпустці, в підготовчому засіданні продовжено перерву до 10.12.2018 року (а.с.150,155-157,176).

В зв`язку з неявкою сторін фіксування судового засідання 10.12.2018 не здійснювалося, а розгляд справи відкладений до 06.02.2019 року.

06.02.2019 року розгляд справи відкладено до 01.03.2019 року, в зв`язку з перебуванням судді у відрядженні. 01.03.2019 відкладений до 20.03.2019 року, в зв`язку з задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів. 20.03.2019 та 01.04.2019 року розгляд справи відкладено в зв`язку з перебуванням судді на лікуванні та у відпустці.

13.06.2019 року ухвалою суду по справі призначено судову-біологічну (генетичну) експертизу, яка направлена на виконання в експертну установу.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 27.08.2019 року, апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, а ухвала Миргородського міськрайонного суду про призначення судово-біологічної (генетичної) експертизи від 13.06.2019 року залишена без змін.

На виконання клопотання експерта від 16.07.2019 та від 03.09.2019 року про явку сторін в експертну установу для відбору зразків ОСОБА_2 не з`явився.

Ухвалою суду від 12.11.2019 року поновлено провадження по справі та продовжено судовий розгляд 16.12.2019 року, яке відкладено за клопотанням представника відповідача до 26.12.2019 року та в зв`язку незабезпеченням участі представника відповідача в режимі відеоконференції до 09.01.2020 року.

В судовому засіданні представник позивача, адвокат Огризков А.А. підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові. Наголошував, що позивач та відповідач мали близькі стосунки тривалий час з 29.12.2015 року до січня 2018 року. ОСОБА_2 не заперечував свого батьківства, коли дізнався, що позивач вагітна, однак наполягав на аборті. Після народження сина відмовився подати заяву до органів РАЦС про визнання себе батьком сина, якого народила позивач. Насправді в позасудовому порядку позивач та її син на прохання відповідача надавала зразки для проведення генетичного дослідження з метою встановлення батьківства відповідача. Однак на виконання ухвали суду відповідач не з`явився, що має бути судом оцінено відповідно до вимог закону. Оскільки відповідач є батьком дитини, тому він зобов`язаний утримувати сина до досягнення ним повноліття та надавати допомогу на утримання матері дитини, позивачки по справі, до досягнення дитиною 3 років. В зв`язку з чим просив стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини та позивачки в межах заявлених позовних вимог та понесені судові витрати. Вважав безпідставними твердження представника відповідача про необхідність врахування при визначенні розміру аліментів обов`язку відповідача надавати допомогу по утриманню бабусі та дитини його сестри, а також значно завищений розмір орендної плати за житло, яке він винаймає.

Представник відповідача, адвокат Чорна Н.О. підтримуючи письмовий відзив зазначала, що ОСОБА_2 не уповноважував її висловити позицію щодо заявлених вимог про визнання батьківства. Відповідач не заперечує проти стягнення на користь позивача аліментів на утримання дитини в мінімальному розмірі передбаченому законом, оскільки, він проживає в орендованій квартирі та сплачує значні кошти за користування нею, надає допомогу батькові - інвалідові, непрацездатній бабусі та сестрі, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3 років. Вважала, що судові витрати в частині надання правничої допомоги задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності та взаємозв`язку, судом встановлено фактичні обставини, на підставі наступних доказів.

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Полтава Полтавської області, про що 02 серпня 2018 року Київським районним у місті Полтава відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області зроблений відповідний актовий запис за № 889, де батьком дитини вказаний ОСОБА_4 , громадянин України, відповідно до ст.135 СК України, мати - ОСОБА_1 , громадянка України, що не заперечується сторонами та підтверджується свідоцтвом про народження дитини (а.с.10 т.1).

Відповідно до індивідуальної карти вагітної та породілля міської клінічної лікарні м. Полтава ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , чоловіком вказаний ОСОБА_2 віком 34 роки, який проживає в м. Київ та шлюб з яким не зареєстрований (а.с.65 т.1).

З історії вагітності та пологів №1872 Полтавського міського клінічного пологового будинку вбачається, що при пологах контактною особою вказаний співмешканець ОСОБА_2 (а.с. 103 т.1).

23 листопада 2018 року за ініціативою відповідача ОСОБА_2 був проведений аналіз ДНК на батьківство, за результатами якого було встановлено, що він являється батьком дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 з вірогідністю 99,9999% (а.с.138 т.2.)

Ухвалою Миргородського міськрайонного суду від 13.06.2019 року призначена судово-біологічна (генетична ) експертиза на вирішення якої поставлено питання чи є ОСОБА_2 біологічним батьком ОСОБА_3 . Однак ОСОБА_2 в експертну установу, Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи для проведення експертизи на неодноразові виклики не з`явився, в зв`язку з чим ухвала суду повернута експертною установою без виконання (118-119,185,186,188,194,196 т.2)

Стаття 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Згідно зі ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що справи про визнання батьківства суд розглядає у позовному провадженні, у таких справах позови осіб, зазначених у ч. 3 ст. 128 СК приймаються до судового розгляду, якщо, зокрема дитина народжена матір`ю, яка не перебуває у шлюбі, немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду і запис про батька дитини в Книзі реєстрації народжень учинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові дитини записано за вказівкою матері

В ч.1 ст.80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права, в справі «Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року зауважив, що на сьогоднішній день ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту оспорювання батьківства.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про оспорювання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Оцінивши всі докази в сукупності суд вважає, позивачем доведено, що відповідач є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому суд розцінює як факт визнання батьківства відповідачем, добровільне проведення аналізу ДНК та часткове визнання позову про стягнення аліментів на користь позивачки на утримання сина.

Крім того, суд виходячи з приписів ст.109 ЦПК України, в зв`язку з ухиленням відповідача ОСОБА_2 від надання експертам зразків для проведення експертизи призначеної відповідно до ухвали суду, оскільки провести без цього експертизу неможливо, визнає факт кровної спорідненості між відповідачем та дитиною з врахуванням надання відповідачем результатів аналізу ДНК на батьківство, яким визначена ймовірність 99,9999% походження дитини від відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1 та 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.

Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Згідно п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 року за №55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

Відповідно до ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Враховуючи вищевказані положення закону, виходячи з принципу диспозитивності необхідно внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Полтава, № 889 складеного 02 серпня 2018 року Київським районним у місті Полтава відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, записавши батьком дитини ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина 2 статті 182 Сімейного кодексу України передбачає розмір аліментів, має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та в будь-якому разі не може бути менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч.1 ст. 182 СК України, при визначені розміру аліментів суд враховує серед іншого наявність у платника аліментів інших дітей, працездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

ЗУ «Про державний бюджет на 2020» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років з 01.01.2020 року - 1779 гривень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає разом з позивачкою, матір`ю ОСОБА_1 , що не заперечувала в судовому засіданні представник відповідача.

Між сторонами добровільно не досягнуто умов матеріального забезпечення дитини, вимоги позивача про стягнення аліментів ґрунтуються на законі і підлягають задоволенню, та стягненню із ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого законодавством для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду, 12 вересня 2018 року, до досягнення дитиною повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд враховує законодавчо закріплений обов`язок обох батьків утримувати неповнолітніх дітей до їх повноліття, а також ту обставину, що після сплати на утримання сина 1/4 частини не спростованого відповідачем вказаного в позові розміру щомісячної заробітної плати 7500 грн. = (30000/4) (а.с.26) та надання допомоги щомісячно непрацездатному батькові ОСОБА_6 в розмірі вказаному відповідачем в середньому 5000 гривень, дохід відповідача буде складати 17500 = (30000-7500-5000), що значно перевищує 2102 грн.- прожитковий мінімум для працездатної особи, встановленої ЗУ «Про Державний бюджет на 2020 рік».

При цьому суд розцінює надані відповідачем кредитні договори від 11, 12, 15 жовтня 2018 на нетривалий час, 29 днів, на отримання коштів загальною сумою 32000 грн., та по кредитному договору на період з 13.03.2013 до 13.03.2016 року в розмірі 6000 гривень, як розмір витрат, що покриваються доходами, оскільки даних про існування заборгованості по вказаних кредитних договорах відповідачем не надано ( а.с.223-243 т.2).

Суд погоджується з твердженням представника позивача, що наданий договір оренди квартири АДРЕСА_1 від 19.11.2018 року є неналежним доказом, що підтверджує витрати позивача, оскільки, доданий до договору акт прийому передачі не містить дати передачі квартири в найм та відсутні будь-які докази про проведення орендної плати за вказаним договором відповідачем.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо необхідності врахування при визначенні розміру аліментів наявність у нього працездатної бабусі та рідної сестри, яка здійснює догляд за дитиною, що не досягла 3 років, оскільки це суперечить вимогам ч.1 ст. 182 СК України, так як вказані особи не входять до виключного переліку осіб наявність яких у платника аліментів, суд повинен врахувати при визначені розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Відповідно до ч.2 ст.84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка-батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Статтею 21 СК України встановлено - шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Виходячи з вищевикладених норм права, оскільки позивач та відповідач не є подружжям, вимога про стягнення утримання з відповідача на користь позивача не ґрунтується на законі і задоволена бути не може.

Відповідно до частини 1 пункту 3 статті 5 Закону України від 08.07.2011 року „Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Згідно частини 6 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли.

В зв`язку з вищенаведеним підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 , на користь держави 704 гривень 80 копійок судового збору, від сплати якого була звільнена позивач при зверненні до суду.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено - судовий збір покладається пропорційно до розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача про визнання батьківства судом задоволені, сплачений позивачкою ОСОБА_1 судовий збір при зверненні до суду в сумі 704 гривні 80 копійок підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу пов`язану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В супереч вищевказаним вимогам закону надані на підтвердження вимог про стягнення з відповідача на користь позивача правничої допомоги в сумі 5000 грн. - ордер ПТ №026526 на надання правової допомоги та квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 5000 грн.(а.с. 6,7 т.1 ) не є належними та достатніми доказами, оскільки не наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тому суд позбавлений можливості задовольнити вказану вимогу позивача, отже в стягнені витрат за надання правничої допомоги необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 128, 135,180-182 СК України, ст.ст. 1-18, 76-81, 141, 209-241, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково .

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Червонопопівка, Кремінського району, Ворошоловоградської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_2 , батьком ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Полтава .

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженця міста Полтава, № 889 складеного 02 серпня 2018 року Київським районним у місті Полтава відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, записавши батьком дитини ОСОБА_2 .

Стягувати із ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 в розмірі 1/4 (одна четверта) частина всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого законодавством для дитини відповідного віку, починаючи з 12 вересня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

В задоволенні позовних вимог про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 , 704 (сімсот чотири ) гривні 80 копійок на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду.

Стягнути із ОСОБА_2 , 704 (сімсот чотири ) гривні 80 копійок на користь держави судовий збір від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасники справи :

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець село Червонопопівка Кремінського району Ворошиловградської області, громадянин України, зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженка міста Миргород Полтавської області області, громадянка України, рнокпп НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець міста Полтава, проживає за адресою АДРЕСА_3 .

Повний текст судового рішення складено 19 січня 2020 року.

Суддя: В. М. Куцин