Рішення № 87006181, 20.01.2020, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/1184/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Гвоздика А. Є. у приміщенні Диканського районного суду в смт. Диканька, розглянувши без проведення судового засідання у порядку спрощеного позовного провадження за правилами письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк 'ПРИВАТБАНК' до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Вказуючи на те, що відповідач по справі ОСОБА_1 згідно Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання Умов та правил надання продукту кредитних карт від 21. 12. 2015 року з позивачем отримала кредитні кошти в сумі 10 571 грн. 50 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % на суму залишку заборгованості, та зобов`язана здійснювати погашення кредиту та сплату відсотків за користування ним в порядку та строки згідно графіку повернення даного кредиту кожного місяця. Але відповідач по справі цей кредит не погашає, згідно чого станом на 07. 11. 2019 року з`явилася заборгованість в загальній сумі 11 299 грн. 86 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 5685 грн. 24 коп., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 1521 грн. 79 коп. Та заборгованості за пенею - 4092 грн. 83 коп. Позивач звернувся з позовом до суду та просить стягти з відповідача вказану заборгованість по кредитному договору, а також понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп.

Ухвалою судді від 17 грудня 2019 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

26. 12. 2019 року від відповідача до Диканського районного суду надійшов відзив на позовну заяву в обгрунтування якого відповідач ОСОБА_1 зазначила, що позивачем надано суду "Генеральное соглашение о реструктуризации задолжености и присоедининии к Условиям и правилам предоставления продукта кредитных карт" від 21. 12. 2015 року, яке викладено іноземною мовою (російською), яка не є рідною для відповідача та якою сам відповідач поагно володіє, що унеможливлює належно ознайомитися з цими письмовими доказами.

Відповідно до ст. 10 Конституції України, Державною мовою України є українська мова.

Самим позивачем не надано нотаріально засвідченого перекладу вищезазначеного документу, що унеможливлює його прийняття судом та використання, як доказу.

Також, як вказує відповідач у відзиві, що позивачем не надано до суду самого кредитного договору № SAMDN51000135044204 від 21. 01. 2014 року, що унеможливлює встановлення в повній мірі обставин справи та дійсного складу правовідносин, що виникли між сторонами.

Позивачем не надавалося ніяких пропозицій умов чи правил та Тарифів, або копій цих документів самому відповідачу. Зміст вказаних документів з відповідачем не погоджувався, всі ці копії у відповідача відсутні.

Надані позивачем "Извлечения из Условий и правил предоставления банковских услуг Утвержденные приказом от 06. 03. 2010 № СП-2010-256" не містять підпису відповідача, сам відповідач не погоджувалася на викладені у документі умовами та не ознайомлювалася з їх змістом.

При цьому, відповідач вказує, що є пенсіонером, особою з інвалідністю 2-ї групи.

У зв`язку з цим відповідач позов не визнає повністю та просить суд відмовити у задоволенні позову позивачу.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши відзив на позовну заяву відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч. 1 ст. 12, ч.ч. 1, 2, 3, ст. 13 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач 07. 11. 2013 року з позивачем підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а 21. 12. 2015 року Генеральну угоду (а. с. 7, 8).

Звертаючись до суду банк зазначав, що ОСОБА_1 , підписавши Генеральну угоду та анкету-заяву підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, "Правилами користування платіжною карткою" та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

На підтвердження своїх вимог банк до матеріалів позовної заяви надав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 21. 12. 2015 року станом на 07. 11. 2019 року, копію анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів, копію паспорту ОСОБА_1 .

Згідно з вказаного розрахунку відповідач має заборгованість за договором б/н від 21. 12. 2015 року, яка станом на 07. 11. 2019 року становить 11 299 грн. та складається з: 5 685 грн. 24 коп. - заборгованості за кредитом; 1521 грн. 79 коп. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом; 4092 грн. 83 коп. - заборгованості за пенею.

Відповідно до п. 2.1.1.1 Умов та Правил надання банківських послуг, вказані Умови використання кредитних карт ПАТ КБ "ПриватБанк", пам`ятка клієнта/довідка про умови кредитування, тарифи на випуск і обслуговування кредитних карт (Тарифи), а також заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, встановлюють правила випуску, обслуговування та використання кредитних карт банку. Дані Умови регулюють відносини між банком та клієнтом по випуску і обслуговуванню карт. Банк випускає клієнту картку на підставі заяви, належним чином заповненої і підписаної клієнтом. Випуск картки і відкриття рахунку картки здійснюється у випадку прийняття банком позитивного рішення щодо можливості випуску клієнту картки. Клієнт зобов`язаний виконувати правила випуску, обслуговування і використання карт банку і за наявності додаткових карт забезпечити виконання правил утримувачами додаткових карт.

Згідно з п. 2.1.1.2.1 вказаних Умов та Правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнту картку, її вид визначений у пам`ятці клієнта/довідці про умови кредитування і заяві, підписанням якої клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата отримання картки, вказана у заяві.

Разом з тим, як вбачається з долученої до матеріалів справи анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (для індивідуальних клієнтів, приватних підприємців та керівників корпоративних клієнтів) вона містить лише анкетні дані відповідача, його контактну інформацію.

У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач бажає оформити картку "Універсальна", проте даних про умови кредитування, які проценти встановлено за користування кредитом, строк договору, які штрафні санкції передбачені за несвоєчасне погашення кредиту, розмір комісії у ній не зазначено.

Також відповідачем долучено копію Генеральної угоди, яка викладена російською мовою, переклад державною мовою документу відсутній.

На іншій сторінці Генеральної угоди є підпис ОСОБА_1 та його дата - 21. 12. 2015 року, але цей підпис та дата є підтвердженням того, що відповідачка бере на себе обов`язок повідомляти в банк про всі зміни не пізніше 15 днів з моменту їх виникнення, а не підтвердженням підписання Генеральної угоди (а.с. 8).

Вказаний документ не може бути доказом у справі на підставі положень ст.ст. 9 та 95 ЦПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Цивільне судочинство здійснюється засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві позичальника від 07. 11. 2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній ОСОБА_1 , відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с. 7).

Будь-яких документів про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна" матеріали справи не містять, а тому неможливо встановити, які саме умови кредитування розумів відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

Отже, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову щодо вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості по пені за період невиконання зобов`язань за договором.

Також, суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача основної заборгованості за кредитом з огляду на наступне.

На підтвердження вказаних позовних вимог позивачем було надано до суду розрахунок заборгованості, проте, даний розрахунок заборгованості, сам по собі не може бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру, оскільки нічим не підтверджується та його правильність перевірити неможливо.

При цьому, в розрахунку зазначено про включення в заборгованість по тілу кредиту нарахованої пені.

Вказаний розрахунок заборгованості не оформлений належним чином, оскільки в ньому не зазначено прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів", затверджених наказом Держспоживстандарту України №55 від 17. 04. 2003 року.

Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити правильність нарахування такої заборгованості.

При ухваленні рішення у справі суд приймає до уваги те, що згідно п.п. 1.1.2. заборгованість за Договором 1 з дати підписання Генеральної угоди за кредитним договором № б/н від 21. 12. 2015 року складає 11 914 грн. 50 коп.

Відповідач ОСОБА_1 , як вбачається з наданого розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21. 12. 2015 року на погашення боргу АТ КБ "ПРИВАТБАНК", сплатила 8 340 грн. 17 коп.

Згідно наданих відповідачем квитанцій остання платежі на суму 200 грн. + 100 грн сплатила в липні 2018 року (квитанції від 09. 07. 2018 року та 31. 07. 2018 року), на суму 300 грн. у серпні 2018 року (квитанція від 09. 08. 2018 року), на суму 300 грн. у вересні 2018 року (квитанція від 12. 09. 2018 року), на суму 300 грн. у жовтні 2018 року (квитанція від 09. 10. 2018 року), але відповідно до наявного розрахунку цих платежів не видно.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст. 81 ЦПК України).

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України.

При ухваленні рішення у справі суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду від 03. 07. 2019 року у справі № 342/180/17 яким договори приєднання Приватбанку про надання кредиту визнала такими, що порушують законодавство, так як правила надання банківських послуг не є складовою кредитного договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-V111 від 02. 06. 2016 року висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 253, 258, 261, 525, 526, 527, 530, 610, 611, 629, 631, 1049, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 81, 83, 89, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", яке знаходиться в м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, до ОСОБА_1 , яка проживає в АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, відмовити.

Рішення набирає законної сили через 30 днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Головуючий: