Рішення № 87003449, 16.01.2020, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4727/19

провадження у справі №2/0285/168/20

16 січня 2020 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивач: представник Кармазіна Г.А.

відповідач: ОСОБА_2

розглянувши в порядку за спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за централізоване опалення -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року КП «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» звернулось до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованості за централізоване опалення за період 11.10.2018 року по 10.04.2019 року включно в сумі 4015,01 грн.

В обґрунтування позовних вимог підприємство зазначає, що ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , за вказаною адресо. Відповідач зареєстрований та проживає. У порушення вимог нормативно-правових актів відповідач у період з 11.10.2018 року по 10.04.2019 року включно своєчасно не оплачує надані послуги з централізованого опалення, у результаті чого утворилась заборгованість в сумі 4015,01 грн. Відповідач на усні та письмові повідомлення не реагує, борг не сплачує.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві. Крім того, зазначила, що відповідач у спірний період (з 11 жовтня 2018 року по 10 квітня 2019 року) не звертався із заявами чи скаргами до КП «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» щодо надання послуг з централізованого опалення неналежної якості. Оскільки відповідачем не доведено надання комунальним підприємством послуг неналежної якості, а тому позивач правомірно нараховував кошти на оплату таких послуг, які відповідачем не сплачуються, а тому підлягають стягненню в судовому порядку. Попри це, представник позивача зазначила, що відповідач у попередні опалювальні сезони також не сплачував комунальні послуги, заборгованість за які стягувалась на підставі судових рішень, копії яких надала суду.

Відповідач в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, пояснив, що позивач належним чином не надає послуги з централізованого опалення, батареї у квартирі холодні, а тому відповідач не мав права нараховувати кошти за централізоване опалення. Крім того, пояснив, що згідно висновку спеціаліста від 31.08.2010 року підпис в графі «Споживач» договору про надання населенню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 11307 від 11 вересня 2008 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою. Тому, між позивачем та відповідачем не існує укладеного договору про надання населенню послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

15 січня 2020 року відповідач заявив клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати у відповідача акт перевірки внутрішньо-будинкової системи теплопостачання за спірний період нарахування заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення, а також просив викликати в судове засідання відповідальну посадову особу позивача, яка безпосередньо готувала систему до опалювального сезону. Протокольною ухвалою суду від 16 січня 2020 року відповідачу відмовлено у задоволенні зазначених клопотань, оскільки позивач, у порушення вимог п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України не надав доказів вжитих ним заходів для отримання зазначеного доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; відмовлено у задоволенні клопотання про виклик посадової особи позивача з метою надання суду пояснень щодо підготовки до опалювального сезону, оскільки таке клопотання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 91 ЦПК України, так-як у клопотанні не зазначено ім`я посадової особи, яку необхідно викликати до суду. Крім того, пояснення свідка в силу вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України є недопустимим доказом, оскільки згідно вимог ч. 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 16 розділу «Порядок надання послуг» Правил надання послуг надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21 серпня 2019 року та п. 7 «Загальної частини» Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1145 від 27 грудня 2018 року, належним доказом, який може підтверджувати факт невідповідності наданих житлово-комунальних послуг, є акт-претензія, у якому зазначаються факти невідповідності якості надання комунальних послуг, а тому пояснення свідків не можуть слугувати належним доказом такого факту.

15 січня 2020 року відповідачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів. Протокольною ухвалою суду від 16 січня 2020 року клопотання задоволено частково, постановлено долучити до матеріалів справи копію висновку спеціаліста від 31 серпня 2010 року; у задоволенні клопотання про долучення інших письмових доказів судом відмовлено, оскільки такі письмові докази (заяви відповідача на адресу позивача та письмова відповідь відповідача) не стосуються спірного періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість (з 11 жовтня 2018 року по 10 квітня 2019 року), а тому вказані докази, в силу вимог ч. 2 ст. 77 ЦПК України, не стосуються предмету доказування.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , відповідач постійно проживає за вказаною адресою, про що останній в судовому засіданні не заперечив.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником іншої 1/2 частини зазначеної квартири є ОСОБА_3 (а.с.21). Однак доказів, які б свідчили про проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі, матеріали справи не містять.

За попередні опалювальні періоди 2009-2011р.р., 2011-2013р.р., 2013-2014р.р., 2017-2018 р.р. у ОСОБА_2 існувала заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та судовими рішеннями, які набрали законної сили, з ОСОБА_2 було стягнуто заборгованість за такі послуги, що підтверджується копіями зазначених судових рішень.

Наявність існування між сторонами у справі правовідносин щодо надання послуг з централізованого опалення та фактичного споживання відповідачем таких послуг встановлено рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 21 січня 2011 року № 2-155/11, що в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Крім того, рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 28 березня 2016 року № 285/4154/15-ц встановлено, що відповідач продовжує споживати надані послуги, а з жовтня 2015 року оформив та отримав субсидію на сплату житлово-комунальних послуг, у тому числі й на послуги з централізованого опалення.

Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від укладення договору на централізоване опалення квартири, проте від отримання послуг не відмовляється, не заперечує проти їх надання.

Відповідач своїх обов`язків в повному обсязі належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення квартири за період з 11.10.2018 року по 10.04.2019 року включно в сумі 4015,01 грн. (а.с.9).

Незважаючи на неодноразові попередження про виникнення заборгованості за отриману теплову енергію та необхідності її погашення, відповідач суму заборгованості не погасив (а.с.10).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачанняхолодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 24 січня 2006 року та ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», власник квартири (споживач) зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, та дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері даних послуг.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Статтею 24 цього Закону передбачено основні обов`язки споживача теплової енергії, якими, крім інших, є додержання вимог договору і нормативно-правових актів.

Окрім того, обов`язок відповідача своєчасно вносити плату за комунальні послуги, в тому числі і за теплову енергію, випливає зі ст. 68 Житлового кодексу України.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні прав а та обов`язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов`язки і такою дією є реальне надання послуг та їх споживання і часткова оплата боржником.

Нормами ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено в судовому засіданні, відповідач не сплачує щомісячні платежі за спожиті послуги з централізованого опалення та заборгував позивачу 4015,01 грн.

Доводи відповідача про те, що договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, укладений 11 вересня 2008 року між ним там позивачем припинив свою дію згідно п. 11.1 цього договору, оскільки відповідач подав письмову заяву про розірвання договору, не можуть слугувати підставою для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати кошти за надані житлово-комунальні послуги, фактичним споживачем яких він є, і які фактично надаються комунальним підприємством. Сама по собі відсутність укладеного між сторонами договору, не може свідчити про відсутність між сторонами у справі правовідносин щодо надання послуг з централізованого опалення, а в судовому засіданні встановлено, що такі послуги відповідачу фактично надаються.

Крім того, згідно змісту пунктів 2, 3, 7, 8 «Загальної частини» Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1145 від 27 грудня 2018 року (далі - Порядок № 1145) у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавців комунальних послуг (їх представників) для перевірки якості кількості наданих послуг. Проведення такої перевірки забезпечується виконавцем комунальної послуги або управителем багатоквартирного будинку. За результатами перевірки складається акт-претензія за формою згідно з додатком. У разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання комунальних послуг параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг, передбаченим договором про надання відповідних послуг, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що комунальним підприємством послуги з централізованого опалення надаються неналежної якості, оскільки ОСОБА_2 , згідно вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України та п. 7 «Загальної частини» Порядку № 1145, не надано належних доказів на підтвердження факту невідповідності наданих житлово-комунальних послуг, яким може бути акт-претензія, у якому зазначаються факти невідповідності якості надання комунальних послуг, однак в судовому засіданні встановлено, що у спірний період (з 11 жовтня 2018 року по 10 квітня 2019 року) ОСОБА_2 не звертався до комунального підприємства із заявою про проведення перевірки якості наданих послуг, а матеріли справи не містять будь-яких актів-претензій, якими були встановлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн НОМЕР_1 , проживаючий АДРЕСА_1 ) на користь комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськтеплокомуненерго» (вул. І. Франка, 15, м. Новоград-Волинський, Житомирська область ЄДРПОУ 35824365) заборгованість за централізоване опалення в розмірі 4015 (чотири тисячі п`ятнадцять) гривень 01 копійка за період з 11 жовтня 2018 року по 10 квітня 2019 року та судові витрати в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 20 січня 2020 року.

Суддя Т.Б. Сташків