Рішення № 87003286, 11.01.2020, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 342/667/19

Провадження № 2/342/26/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2020 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Ничик Г.І.

за участю: секретаря судового засідання Петруняк Н.А., представника позивача Вань І . Р .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городенка справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник - адвокат Вань Ірина Радиславівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання Договору Фінансового лізингу таким, що укладений з застосуванням обману позивача відповідачем, про застосування правових наслідків нікчемного Договору Фінансового лізингу шляхом відшкодування позивачу майнових збитків в подвійному розмірі та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , в інтересах якого діє представник адвокат Вань І.Р., звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) «Лізингова компанія «Еталон», в якому просить: Договір Фінансового лізингу № 005035 від 12.04.2017 на автомобіль КІА Sportage 1,7, CRDi МТ, рік випуску - 2016, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон», код ЄДРПОУ 38865527 та ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , предметом якого є автомобіль, з підстави його обов`язкового нотаріального непосвідчення, визнати таким, що містить обман ОСОБА_3 зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон»; оскільки даний нікчемний Договір під впливом обману ОСОБА_3 , застосованого стороною Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон», зі сторони ОСОБА_3 виконано на суму 61000 грн., застосувати в правовідношенні наслідки нікчемного Договору, передбачені ч. 2 ст. 230 ЦК, - відшкодуванням ОСОБА_3 за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» збитків у подвійному розмірі на суму 122000 грн. та моральну шкоду в еквіваленті 5000 грн., вирішити питання судових витрат ОСОБА_3 , понесених по справі.

В позові зазначено, що він ґрунтується на порушенні відповідачем прав позивача, що визначені законодавством у сфері прав споживачів, на введенні позивача відповідачем в оману, на заволодінні відповідачем грошовими коштами позивача з підстав застосування обману щодо укладення з позивачем договору фінансового лізингу, який є нікчемним. Зазначено, що позивач, як фізична особа, для власних побутових потреб, виявив бажання придбати автомобіль та сплатити продавцеві повну суму коштів у момент оформлення договору купівлі-продажу. Позивач зателефонував за вказаними в рекламній пропозиції телефонними номерами відповідача та поцікавився, чи рекламна пропозиція є дійсною і через який час він отримає автомобіль за повну сплату його вартості. Менеджер відповідача підтвердив дійсність пропозиції та повідомив, що для підтвердження наміру позивача придбати автомобіль потрібен попередньо укладений договір купівлі-продажу з зазначенням в ньому правових наслідків завдатку, після чого слід перерахувати через банківську установу завдаток в розмірі частини вартості обраного автомобіля від його актуальної ціни; замовлений та частково проплачений завдатком позивача автомобіль буде доставлено безкоштовно до місця проживання позивача, де позивач доплатить решту ціни автомобіля готівкою під розписку водію-кур`єру відповідача чи перерахує на рахунок відповідача через банківську установу, далі водієм-кур`єром відповідача для позивача буде оформлено акт прийому передачі та видано касовий документ, на підставі чого позивач за свій рахунок зареєструє придбаний та отриманий автомобіль в органі реєстрації транспортних засобів - в МРЕО. Для узгодження та письмового оформлення усіх формальностей щодо купівлі-продажу автомобіля, позивач повинен з певною сумою грошей від ціни бажаного автомобіля прибути у визначений день в приміщення регіонального офісу відповідача, найближчого до місця проживання позивача, де буде оформлений відповідний договір, на підставі якого позивач здійснить оплату завдатку вартості автомобіля, примірник банківської квитанції пред`явить працівнику регіонального офісу відповідача і з цього моменту через декілька днів автомобіль позивача буде доставлено в м. Івано-Франківськ, де позивач з водієм-кур`єром відповідача дооформлять усі питання купівлі-продажу автомобіля, оплатить водієві-кур`єру відповідача решту за обраний автомобіль або позивач здійснить доплату відповідачу за автомобіль через банківську установу, після чого позивачу залишатиметься лише зареєструвати придбаний автомобіль в органі МРЕО.

12 квітня 2017 року позивач прибув в приміщення регіонального офісу відповідача в м. Київ для оформлення правовідносин щодо придбання автомобіля, де працівники цього офісу підтвердили, що вартість обраного позивачем для придбання автомобіля КІА Sportage 1,7, CRDi МТ, рік випуску - 2016, з позивача потягне усіх грошових витрат, крім витрат щодо державної реєстрації автомобіля в МРЕО, на таку-то суму в грн., які позивач має сплатити на рахунок відповідача чи під розписку водієві-кур`єру відповідача при отриманні автомобіля, за мінусом сплаченого завдатку, а тепер позивач має сплатити відповідачу завдаток 61000 грн. Позивач завдаток за автомобіль в розмірі 61000 грн. на рахунок відповідача сплатив, що підтверджує банківська квитанція ПриватБанку від 12.04.2017 № 0.0.743412708.1. З квитанцією про оплату позивач повернувся до регіонального офісу відповідача, де 12.04.2017 працівники відповідача уклали з ним Договір Фінансового лізингу № 005035 на автомобіль КІА Sportage 1,7, CRDi МТ, рік випуску - 2016. Також позивача проінформували, що в разі, якщо він передумає через декілька днів отримати замовлений автомобіль та доплатити за нього, сплачений ним завдаток не повертається, а стає коштами відповідача. Повернувшись до місця проживання, позивач очікував доставки автомобіля. Декілька разів працівники відповідача по телефону інформували позивача, що доставка автомобіля водієм-кур`єром затримується із-за непередбачуваних проблем під час його розмитнення, що автомобіль заарештовано на митному складі і відповідач очікує рішення суду про скасування арешту. Неодноразово позивач телефонував відповідачу, але той перестав відповідати на дзвінки. На чергове письмове звернення позивач отримав від відповідача листа № 2451 від 21.04.2017, в якому ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» зазначила, що вважає Договір Фінансового лізингу № 005035 від 12.04.2017 року на автомобіль КІА Sportage 1,7, CRDi МТ рік випуску - 2016, - розірваним та відмовляється повернути позивачу кошти.

В даний час позивач дізнався, що Договір Фінансового лізингу № 005035 від 12.04.2017 року на автомобіль КІА Sportage 1,7, CRDi МТ є нікчемним, позитивних правових наслідків для позивача не тягне і не може потягнути, крім як наслідків з підстави нікчемності названого договору; позивач відповідачем обманутий. Позивач покликається на ст.ст. 203,215, 216, 220,799,806,807 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» та зазначає, що оскаржуваний Договір є нікчемним через недодержання сторонами вимоги закону про його нотаріальне посвідчення, як передбачено ст. 799 ЦК України, договір Фінансового лізингу вчинений на основі застосування обману позивача зі сторони відповідача при укладені договору. Наслідком нікчемного Договору Фінансового лізингу № 005035 від 12.04.2017 на автомобіль КІА Sportage 1,7, CRDi МТ, в силу ч. 2 ст. 230 ЦК України, є відшкодування позивачу майнової шкоди в подвійному розмірі 122000 грн. (2 х 61000 = 122000) та моральної шкоди 5000 грн.

Представник позивача в судовому засіданні у вступному слові позов підтримала з наведених в ньому підстав, просить задовольнити. Ствердила, що позивач сплатив відповідачу 61 тисячу гривень, однак нотаріальна форма договору не дотримана, тому є підстави застосувати наслідки нікчемного правочину та відповідно до ч.2 ст. 230 ЦК України стягнути з відповідача завдані позивачу збитки в подвійному розмірі. Вважає, що позивачу завдана моральна шкода: він переживав, страждав; був змінений його спосіб життя; він змушений був спілкуватись з приводу сплачених коштів, витрачати на це свій час. Представник позивача не заперечує щодо заочного розгляду.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 38865527) в судове засідання не з`явився повторно, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся за адресою, зазначеною в позовній заяві - вул. Кутузова, 18/7, к. 613, м. Київ, 133. Оскільки судові повістки, направлені відповідачу за зазначеною адресою, повернуті до суду без вручення адресату з відміткою - «вибули», тому відповідач про дату, час і місце судового засідання був повідомлений відповідно до вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. У визначений судом строк відповідач не подав відзив.

Враховуючи положення ст. 280 ЦПК України, яка передбачає, що суд проводить розгляд справи в заочному порядку, з врахуванням одночасного існування чотирьох умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи, судом прийнято рішення про проведення розгляду справи за відсутності представника відповідача, з ухваленням заочного рішення, відповідно до ст.ст. 280-283 ЦПК України.

Заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази та перевіривши їх в сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 12 квітня 2017 року між позивачем ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» укладено договір фінансового лізингу № 005035 з додатками, згідно п.1.1 договору відповідач - Лізингодавець зобов`язується придбати та передати на умовах фінансового лізингу в користування предмет лізингу, визначений у п.3.1 договору, а позивач Лізингоодержувач, зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі, згідно з умовами цього договору.

Предметом договору згідно п.3.1 є автомобіль КІА Sportage 1,7, CRDi МТ Prestsge. Копією Додатку №1 до договору фінансового лізингу № 005035 від 12.04.2017 підтверджується, що вартість предмета лізингу становить 606000 гривень, авансовий платіж - 303000 гривень, щомісячний платіж 25250 гривень, комісія за організацію (10%) 60600 гривень, комісія за передачу (3%) 18180 гривень.

12.04.2017 позивач ОСОБА_3 здійснив платіж на розрахунковий рахунок лізингової компанії ТОВ «Еталон» у сумі 61000 грн., що підтверджується копією квитанції Приватбанку № 0.0.743412708.2.

Про звернення позивача до відповідача ТОВ «ЛК «Еталон» з заявою про повернення сплачених коштів, свідчить лист-відповідь останнього від 21.04.2017, яким ТОВ «ЛК «Еталон» ствердило, що згідно з умовами договору ОСОБА_3 було сплачено комісію за організацію в сумі 60600 грн., авансовий платіж 400 грн., та повідомило позивача про те, що договір вважається розірваним в односторонньому порядку лізингоодержувачем згідно з п. 12.12 ст. 12 Договору та п. 3 ст. 7 та ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», і що в такому випадку комісія за організацію договору лізингоодержувачу не повертається згідно з пунктом 12.12 статті 12 договору, яким передбачено, що у випадку розірвання договору лізингоодержувачем до підписання акта приймання-передачі предмета лізингу комісія за організацію цього договору лізингоодержувачу не повертається.

Відносини, які виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, а також Законом України «Про фінансовий лізинг». Водночас, відповідно до п.п.3; 17; 19; 22 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів» діяльність відповідача з надання послуг фінансового лізингу в частині надання цих послуг фізичним особам, які є споживачами, підпадає під дію ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг". Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

До істотних умов договору ч.2 ст.6 ЗУ «Про фінансовий лізинг» відносить, зокрема, умову про предмет лізингу. Частина 1 ст. 3 цього закону та частина 1 ст. 807 ЦК України визначають, що предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Згідно ч.1 ст.184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками є незамінними. Всупереч зазначеним вимогам у договорі фінансового лізингу укладеного між сторонами та в додатках до нього відсутня обов`язкова для договору фінансового лізингу істотна умова щодо його предмету у обсягах, визначених законом. Так, у специфікації, що є додатком № 3 до договору, предметом лізингу визначено: КІА Sportage 1,7, CRDi МТ Prestsge, колір червоний металік.

В договорі фінансового лізингу № 005035 відсутня обов`язкова умова щодо індивідуальної визначеності предмета лізингу, прямо передбачена законодавством про фінансовий лізинг, що не відповідає вимогам закону, а саме ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Виходячи з аналізу норм чинного цивільного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором і містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, про що свідчить зміст договору та правила статті 628 ЦК України.

Згідно із статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно приписів ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9, відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Пунктом 20 цієї ж постанови передбачено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За частинами першою, другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Договір фінансового лізингу № 005035 від 12.04.2017 між фізичною особою ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» нотаріально посвідчений не був.

Суд дотримується правового висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16 про обґрунтованість застосування до спірних правовідносин норми статті 799 ЦК України щодо відсутності нотаріального посвідчення спірного договору в розумінні частини першої статті 220 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, четвертої, п`ятої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Договір фінансового лізингу № 005035 від 12.04.2017, підписаний сторонами, є в цілому нікчемним, тобто розглядається з точки зору права як такий, що юридично не мав місця, не створив будь-яких правових наслідків, окрім тих, що пов`язані з його недійсністю. Тому суд приходить до переконання про необхідність застосування наслідків недійсності нікчемного правочину - договору фінансового лізингу та стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_3 61000 грн., отриману від останнього за нікчемним договором в якості адміністративного платежу (комісії за організацію).

Судом не встановлено підстав для визнання договору фінансового лізингу № 005035 від 12.04.2017 таким, що містить обман ОСОБА_3 зі сторони відповідача по причині його нотаріального непосвідчення, і приходить до переконання, що відсутні підстави для відшкодування ОСОБА_3 майнової шкоди в подвійному розмірі.

Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з такого. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (частина перша та пункт 2 частини другої статті 23 ЦК України). Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на тому, що діями ТОВ «ЛК «Еталон» йому завдано моральної шкоди. Судом не встановлено, що ОСОБА_3 завдано моральну шкоду укладенням нікчемного правочину, стороною якого він є, в результаті винних дій відповідача, тому відсутні правові підстави для відшкодування йому моральної шкоди.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі ЗУ «Про фінансовий лізинг», ЗУ «Про захист прав споживачів» ст.ст. 11,16, 23, 184, 203, 215, 220, 229, 230, 509, 806, 807 ЦК України, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на користь ОСОБА_3 відшкодування 61000 (шістдесят одну тисячу) грн. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» до державного бюджету судовий збір в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Городенківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Місце проживання позивача ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Місцезнаходження відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" - вул. Кутузова, 18/7, к. 613, м. Київ - 133, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38865527.

Повне судове рішення складене 20.01.2020.

Суддя: Ничик Г. І.