Рішення № 87001919, 20.01.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/8123/19

Провадження № 2/202/739/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в грудні 2019 року звернулось до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0861457701/Т/972120 від 20 березня 2013 року у розмірі 26 771,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 20 березня 2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» було укладено кредитний договір № 0861457701/Т/972120. 23 березня 2018 року між ПАТ «АКТАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «АКТАБАНК» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитним договором № 0861457701/Т/972120, укладеним 20 березня 2013 року між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту виникла заборгованість у розмірі 26 771,00 грн., що складається з: 9722,00 грн. заборгованості за основним боргом; 1,00 грн. заборгованості за процентами; 12 248,00 грн. заборгованості за комісією; 4800,00 - штрафи, пені. Враховуючи викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 26 771,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2019 року, головуючим у справі визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої 23 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі з призначенням до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся шляхом здійснення оголошення на офіційному сайті «Судова влада», у зв`язку з чим, враховуючи, що позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення, відповідно до вимог ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 березня 2013 року між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «АКТАБАНК» було укладено кредитний договір № 0861457701/Т/972120, відповідно до умов якого ОСОБА_1 шляхом надання готівкових коштів у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. зі сплатою 0,01 % річних та щомісячною комісією з кінцевою датою повернення грошових коштів 19 березня 2016 року.

23 березня 2018 року між ПАТ «АКТАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір № 2 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «АКТАБАНК» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги за кредитним договором № 0861457701/Т/972120, укладеним 20 березня 2013 року між ПАТ «АКТАБАНК» та ОСОБА_1 .

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права кредитора.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за кредитним договором 0861457701/Т/972120 від 20 березня 2013 року становить: 26 771,00 грн., що складається з: 9722,00 грн. заборгованості за основним боргом; 1,00 грн. заборгованості за процентами; 12 248,00 грн. заборгованості за комісією; 4800,00 - штрафи, пені.

Судом встановлено, що відповідач не виконала умови договору, чим порушила право позивача на кошти за кредитним договором та вважає, що виниклі спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача 4800,00 грн. на погашення штрафів та пені.

Враховуючи, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості неможливо розмежувати суму нарахованих штрафів та пені, суд позбавлений можливості задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми штрафів та пені у розмірі 4800,00 грн., оскільки вимогами чинного законодавства забороняється подвійне стягнення за одне і теж порушення умов договору.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, згідно якої штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Таким чином, суд вважає за можливе відмовити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у стягненні штрафів та пені з відповідача.

Вирішуючи питання про стягнення нарахованої комісії, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

При цьому законодавством визначено декілька наслідків невідповідності правочину нормам актів цивільного законодавства: недійсність правочину або його нікчемність у випадках, визначених законом (стаття 215 ЦК України).

За положеннями частини другої статті 215 ЦК України правочин є нікчемним, якщо його недійсність прямо встановлена законом. Визнання у такому випадку правочину недійсним в окремому порядку не вимагається.

Зазначені положення законодавства поширюються як на договори як вид правочинів загалом, так і на окремі положення певних видів договорів, зокрема договорів кредиту.

Згідно із частинами першою, третьою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

За положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).

Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

З цих підстав суд доходить висновку про те, що умова кредитного договору щодо встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, банк не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь банку за дії, які не є послугою банку. До таких самих висновків прийшов Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2071цс16 від 06 вересня 2017 року, визнавши умову кредитного договору щодо встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості нікчемною.

Виходячи із вищевикладеного, та враховуючи, що відповідач належним чином не виконала умови кредитного договору, допустила прострочення платежів, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача на користь банку заборгованості, яка склала 9723,00 грн., яка складається з наступного: 9722,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 1,00 грн. - заборгованість за процентами.

Підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати зазначеної суми судом не встановлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по справі в розмірі 697,80 грн., тобто пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м.Київ, вул..Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») заборгованість по кредитному договору № 0861457701/Т/972120 від 20 березня 2013 року у розмірі 9 723 (дев`ять тисяч сімсот двадцять три) грн. 00 коп., з яких: 9722,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 1,00 грн. - заборгованість за процентами.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк») сплачений судовий збір в сумі 697 (шістсот дев`яносто сім) грн. 80 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.П. Слюсар