Рішення № 86994974, 17.01.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 р. Справа № 480/4296/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненка О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що після звільнення позивача зі служби відповідачем не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Не отримавши грошову компенсацію, позивач звернувся із рапортом про її виплату. Відповіді на рапорт не отримав. Вважає, що відповідач безпідставно не здійснив виплату компенсації. На підставі ст. 117 КЗпП у зв`язку з порушенням строків виплати належних при звільненні сум також підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Просить стягнути з відповідача компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 55512,97грн. та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.08.2019 по день фактичного розрахунку - 23.10.2019 в розмірі 88 765,60 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечував. Зазначив, що враховуючи відсутність коштів, здійснити зазначену виплату на час звільнення позивача зі служби та на теперішній час не має можливості. Після надходження коштів на відповідні цілі компенсація буде виплачена. Відсутні підстави для стягнення середнього заробітку, оскільки при звільненні відповідачу було виплачено все належне до виплати грошове забезпечення. Вини відповідача у невиплаті компенсації немає. На спірні правовідносини не поширюються вимоги ст.ст. 116, 117 КЗпП та Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати". Просить відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що наказом командира військової частини № 3022 Національної гвардії України від 29.08.2019 № 183 припинено контракт про проходження військової служби з позивачем та виключено його зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення (а.с. 9).

29.08.2019 позивач звернувся із рапортом на ім`я командира військової частини № 3022 Національної гвардії України щодо виплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно (а.с. 10). Також звертався до відповідача із заявою про погашення заборгованості з виплати компенсації за належні до видачі предмети речового майна (а.с. 12). Листом від 09.09.2019 військова частина повідомила, що сума грошової компенсації за неотримане речове майно в кошторисі військової частини на 2019 рік не передбачена. Погашення заборгованості щодо виплати грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби буде проведено після надходження додаткового фінансування (а.с. 13).

Відповідно до довідки №245 від 28.08.2019 вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, становить 55 512,97 грн (а.с. 11)

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З наведених норм вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. При цьому військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

За таких обставин, суд зазначає про наявність підстав для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, оскільки останній звільнений з військової служби та подав командирові військової частини 3022 рапорт про виплату йому грошової компенсації. Станом на момент виключення зі списків особового складу за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем в сумі 55 512,97грн, яку відповідач не виплатив без наявності достатніх правових підстав. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є протиправною, а тому необхідно стягнути таку суми заборгованості з військової частини

Суд не погоджується з посиланням відповідача на відсутність достатнього фінансування як на підставу для невиплати цієї заборгованості, оскільки державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності. Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження відсутності фінансування на виплату такої компенсації та вжиття заходів для здійснення виплати.

Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд зазначає наступне. Відповідно до п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Таким чином з моменту звільнення, грошова компенсація має бути виплачена військовослужбовцю, який звільняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виключений зі списків особового складу військової частини з 29.08.2019. При цьому при звільненні відповідач безпідставно не виплатив позивачу компенсацію вартості речового майна. Всупереч положень щодо обов`язкового грошового, продовольчого та речового забезпечення, компенсація позивачу не отриманого речового майна виплачена не була і після звернення до суду з відповідною позовною заявою, тобто остаточний розрахунок при звільненні проведений не був.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З позовних вимог вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені за період з 30.09.2019 по дату звернення до суду з позовом - 23.10.2019. Вказує суму, яка підлягає стягненню 88 765,60 грн.

Вирішуючи питання про задоволення вказаних позовних вимог, суд виходить з середнього заробітку позивача, зазначеного у довідці ВЧ 3022 від 13.12.2019 №197 згідно якої середньомісячний заробіток позивача становить 11 660,89 грн., середньоденний - 376,16 грн. З моменту виключення позивача зі списків особового складу військової частини - 30.08.2019 по дату звернення до суду з позовом пройшло 55 дні. Отже сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) за період з 30.08.2019 по 23.10.2019 становить 20688,80 грн. (376,16грн. *55 днів).

Безпідставними є доводи позивача що сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні становить 88 765,60 грн. Позивач вказану суму обгрунтовує відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків №682 від 24.09.2019 про суми виплачених доходів (а.с. 14). Зазначає, що сума доходів за січень-лютий 2019 року становить 95 221,07 грн. Суд не погоджується з таким твердженням, оскільки у довідці вказані доходи не за 1 та 2 місяці 2019 року, а за перший та другий квартали 2019 року. Сума доходів, отриманих позивачем за календарний рік перед звільненням зазначена відповідачем у довідці про середньомісячний та середньоденний заробіток. Не довіряти їй у суду підстав немає.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача компенсацію за неотримане речове майно в сумі 55 512,97 грн. та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.08.2019 по 23.10.2019 в розмірі 20 688,80 грн.

На підставі ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 768,4 грн., сплачений при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку задовольнити частково.

Стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий бульвар, 73, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 55 512,97 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот дванадцять грн. 97 коп).

Стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України (вул. Садовий бульвар, 73, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.08.2019 по 23.10.2019 в розмірі 20 688,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко