Рішення № 86994615, 20.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 р. № 400/3343/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Військової частини А3767, с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом до військової частини А3767 (надалі відповідач) з вимогами: визнати дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу, індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року в сумі 4503,23 грн. враховуючи базовий місяць січень 2016 року протиправним;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити різницю нарахованої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року; середній заробіток за весь час затримки виплат належних сум по день фактичного розрахунку.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач протиправно при нарахуванні індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року застосував базовий період січень 2016 року, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення повинен був використати базовий період - січень 2014 року.

Відповідач надав відзив на позов, в якому він просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по справі № 400/64/19 позивачу була нарахована індексація. З 01.01.2016 відбулось збільшення грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії, тому з цього періоду і нараховувалась індексація. Проведення індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач в період з 1996 року по 2018 рік проходив військову службу за контактом на різних посадах у військовій частині А3767. В період з 2005 року по 2018 рік позивач займав посаду оперативного чергового відділення бойового управління командного пункту управління військової частини А3767, у військовому званні «майор»

21.09.2018 року наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України №538 позивача звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

Наказом командира військової частини А3767 №256 від 18.10.2018 року позивача виключено зі списків частини та остаточно звільнено з військової служби в запас.

При звільненні з військової служби позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, про що зазначено у довідці від 19.12.2018 року за №1964/1 про суми нарахованої та виплаченої індексації.

Рішенням Миколаївського окружного суду від 04.04.2019 року по справі №400/64/19 позовні вимоги позивача були задоволені частково. Дії військової частини А3767 щодо не нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року визнано протиправними. Відповідача зобов`язано здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 року Апеляційну скаргу військової частини А3767 залишено без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року залишено без змін.

На виконання вказаного рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по справі №400/64/19, військовою частиною А3767 проведено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 28.02.2018 року в сумі 4503,23 грн.

Не погодившись з нарахованою відповідачем сумою індексації, вважаючи, що військова частина А3767 протиправно застосувала при нарахуванні індексації базовий період січень 2016 року, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає про таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

При цьому ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За приписами статті 2 Закону індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії? стипендії? оплата праці (грошове забезпечення)? суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування? суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника.

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 4 Закону передбачено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Стаття 6 Закону України № 1282-XII визначає державні гарантії підвищення грошових доходів населення у зв`язку із зростанням цін.

Відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України № 1282-XII порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (надалі Порядок №1078).

Згідно із пунктом 11 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи.

Суд погоджується з доводами позивача, що зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, а тому відповідачем було безпідставно застосовано при нарахуванні індексації базовий місяць січень 2016 року з огляду на збільшення з 01.01.2016 року грошового забезпечення військовослужбовців за рахунок збільшення щомісячної премії.

Разом з тим, позивач просить визначити йому базовий місяць для нарахування індексації січень 2014 року, оскільки в період з січня 2014 року по грудень 2017 року розмір посадового окладу був незмінним.

Проте, як вже зазначалось вище, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи.

Тобто точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100%, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Разом з тим, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин визначення розміру посадових окладів військовослужбовців здійснювалося відповідно до постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007 року №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до п. 13 постанови №1294 вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабміну України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме 01 березня 2018 року.

Проаналізувавши постанову Кабміну України №1294 в період її дії з 01.01.2008 року по 01.03.2018 року, тобто періоду який охоплює період оскаржуваних правовідносин, суд вбачає незмінність розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Позивачем жодним чином не доведено наявність обставин зміни його посадового окладу станом на січень 2014 року.

Позивачем до матеріалів справи надано лише архівна довідка Одеського територіального архівного відділу ГДА МОУ, про нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2014 року по грудень 2015 року, з якої не можливо встановити, що в січні 2014 року відбулись зміни в посадовому окладі позивача.

Таким чином, враховуючи те, що судом не встановлено зміну розміру посадового окладу позивача у січні 2014 року, тому позовна вимога про зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити: різницю нарахованої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2014, задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати індексації по день фактичного розрахунку, суд зазначає таке.

Статтею 43 Конституції України проголошено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Порядок проходження служби позивача та звільнення регулюється спеціальним законодавством.

Так, Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яке визначає порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулює питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до п. 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, даними нормативно-правовими актами не встановлено порядку здійснення розрахунку зі звільненою особою, зокрема, не встановлено дати проведення остаточного розрахунку та відповідальності роботодавців за невчасне здійснення виплат всіх сум, які підлягають сплаті, що ставить таких осіб у вкрай невигідне становище, оскільки фактично позбавляє їх гарантій на фінансове забезпечення соціально-побутових потреб та створює умови для неналежного виконання роботодавцем своїх обов`язків.

За загальним правилом, норми спеціального законодавства є пріоритетними перед нормами загальними. Тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Обов`язок роботодавця провести виплату працівнику всіх належних йому сум при звільненні, передбачений у статті 117 КЗпП України.

Разом з тим, позивач просить суд зобов`язати військову частину А3767 здійснити перерахунок та виплатити різницю нарахованої індексації грошового забезпечення у середнього заробітку за весь час затримки виплати належної суми індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2014 року, по день фактичного розрахунку.

Оскільки суд дійшов висновку, що основна позовна вимога про зобов`язання здійснити перерахунок та виплату різниці нарахованої індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2014 року, задоволенню не підлягає, то й похідна позовна вимога про здійснення виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати належних сум індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2014 року, по день фактичного розрахунку також задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось, так як позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а доказів понесення інших судових витрат сторони суду не подали.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 241246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Військової частини А3767 (с. Галицинове, Вітовський район, Миколаївська область, 57286, ідентифікаційний код 07913732) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник