Рішення № 86994331, 17.01.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/3213/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (Кропивницький відділ обслуговування громадян №2), вул.Соборна,4, м. Кропивницький, 25006

про визнання дій, рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1)визнати протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (Кропивницький відділ обслуговування громадян №2) № 825443 від 18.10.2019 року щодо відмови йому в перерахунку пенсії за вислугою років з 10.10.2019 року, відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції №1697-VІІ від 14.10.2014) на підставі довідки прокуратури області №18-138 вих. - 19 від 23.09.2019 року в розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, від суми заробітку за відповідною посадою, без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії, за вислугою років з 10.10.2019р.;

2)визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (Кропивницький відділ обслуговування громадян №2) №825443 від 18.10.2019 року щодо відмови йому в перерахунку пенсії за вислугою років з 10.10.2019 року, відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру";

3) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (Кропивницький відділ обслуговування громадян №2) прийняти рішення та здійснити перерахунок його пенсії за вислугою років з 10.10.2019р., відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції №1697-VІІ від 14.10.2014) на підставі довідки прокуратури області №18-138 вих. - 19 від 23.09.2019 року в розмірі 60 % від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, від суми заробітку за відповідною посадою, без обмеження максимального розміру пенсії та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати суми пенсії, за вислугою років з 10.10.2019р.;

4) проводити в подальшому довічну виплату пенсії, у розмірі, встановленому після її перерахунку, без обмеження максимального розміру.

Ухвалою суду від 18.12.2019 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 КАС України (надалі КАС України) та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Від представника відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надійшов відзив на позовну заяву, в якій зазначено, що на момент подання заяви (10.10.2019 р.) підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 були відсутні.

Дослідивши письмові докази у справі суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головного управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 р. № 1789-XII (в редакції №2663-111 від 12.07.2001р.) в розмірі 90 % від суми відповідного заробітку.

Згідно з розпорядженням №825443 від 19.10.2017р. позивачу розпочато проведення виплати пенсії, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. №657 "Про внесення змін до деяких Постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" внесені зміни до чинної постанови Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 р., а саме працівникам прокуратури було збільшено посадові оклади та надбавки за класні чини, що згідно зі ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції №1697-VI від 14.10.2014) є підставою для перерахунку пенсії за вислугою років.

10.10.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії за вислугою років, з 10.10.2019 р., відповідно до ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції №1697-VI від 14.10.2014) на підставі довідки прокуратури області №18-138вих.-19 від 23.09.2019 р., в розмірі 60 % від суми їх місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с.16-22).

Листом від 24.10.2019 року (вих. № 615/с-03-03) надано роз`яснення ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії, в зв`язку з відсутністю постанови КМУ, яка б регулювала умови праці працівників прокуратури (а.с.23).

05.11.2019 р. позивач звернувся до начальника Головного управління ПФУ в Кіровоградській області зі скаргою на бездіяльність працівників ПФУ, в зв`язку з відсутністю письмового рішення, за результатом розгляду його заяви (а.с.25-26).

Рішенням №825443 № 18.10.2019 року, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, в зв`язку з тим, що відповідно до пункту 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" умови та порядок перерахунку пенсій призначених працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Втім, відповідних рішень щодо перерахунку пенсій урядом не приймалося. Отже, право на перерахунок пенсії згідно ст. 86 Закону "Про прокуратуру" відсутнє (а.с.27).

Не погоджуючись з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови та порядок пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначався ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001), прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Судом встановлено, що пенсію позивачу призначено саме на підставі ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 р. №1789-ХІІ "Про прокуратуру" (далі - Закон №1789-ХІІ) (а.с.132-140), на виконання рішення суду.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 р. № 76-VIII були внесені зміни до ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, зокрема ч.18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

15.07.2015 р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).

Відповідно до Розділу ХІІ Перехідних положень Закону №1697-VII положення Закону № 1789-ХІІ (крім окремих статей) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 р. №1697-VII.

Так, згідно матеріалів справи встановлено, що звертаючись до відповідача з заявою про перерахунок пенсії 10.10.2019 року, позивач посилався на норми ч.1 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції №1697-VII від 14.10.2014), якою визначено, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років, незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців.

Частиною 2 ст.86 Закону визначено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Суд зазначає, що пенсію позивачу призначено згідно з розпорядженням №825443 від 24.03.2017р. (а.с.144), тому посилання на ч.1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції №1697-VII від 14.10.2014) є безпідставним, оскільки пенсію йому вже призначено.

Поряд з цим порядок перерахунку призначених пенсій (на момент звернення позивача з заявою) регулювався ч. ч. 13, 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014року.

Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014р. №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII від 03.10.2017р. до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" внесені зміни, які стосуються переведення пенсій осіб, яким призначено пенсії на підставі спеціальних нормативно-правових актів.

Так, згідно пункту 4-7 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.

Щодо посилання позивача на Закон України "ро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд зазначає наступне.

Згідно п. 13 розділу XV "рикінцеві положення"Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"у редакції, яка набрала чинності з 11.10.2017 року та застосовується з 01.10.2017 року, у разі якщо особі призначено пенсію відповідно до, зокрема, "Про прокуратуру", її виплата продовжується до переведення за бажанням особи на пенсію на інших підставах або за бажанням особи поновлюється у розмірі, який було встановлено до переведення. До такого переведення розмір пенсії, встановлений до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" не переглядається та пенсія не індексується. Різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії положеннями Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" прямо передбачено неможливість перерахунку пенсії, призначено на підставі Закону України "Про прокуратуру" до 01.10.2017 року. Крім того, іншими законодавчими актами України не було передбачено здійснення такого перерахунку.

Тривала бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у невиконанні вимог п.13 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, призвела до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII.

У той же час, суд звертає увагу, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду України не діяв протиправно.

Бездіяльність Кабінету Міністрів України, який протягом тривалого часу не визначає умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено у ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, не може вважатися доказом протиправності дій Пенсійного фонду України і покладати на нього обов`язки, не передбачені законодавством.

При цьому причини бездіяльності Кабінету Міністрів України та їх оцінка не є предметом спору у даній справі.

Вищезазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 15.03.2018 року по справі №713/793/16-а, від 20.02.2018 у справі № 711/6019/16.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-ІV передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При цьому, суд відмічає, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Аррас та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»).

У рішенні Європейського суду з прав людини за заявою Великоди проти України №43331/12 від 03 червня 2014 року щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19 січня 2010 року щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленим статями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, Європейський суд з прав людини констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року, коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав і Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26.12.2011р. №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Що стосується рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 № 1697-VІІ зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, колегія суддів зазначає наступне.

Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014р. № 1697 -VІІ зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії (10.10.2019 року), положення ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" були чинними.

Таким чином, суд вважає, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Згідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно до п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що при обчисленні виду та розміру пенсії позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України, у зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов`язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій, рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2020 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. Петренко