Рішення № 86994195, 15.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2019 року м.Київ № 320/1992/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення- рішення та розпорядження,

у с т а н о в и в:

до Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДФС у Київській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 № 0003134003, яким на неї було накладено штраф у розмірі 6800 грн. за порушення закону у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів та розпорядження відповідача № 8001/ФОП/10-36-40-03 від 28.03.2019 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії НОМЕР_1 терміном дії з 07.08.2018 до 06.08.2019.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 14.02.2019, складеного працівниками структурного підрозділу ГУ НП в Київській області відносно неї за скоєння правопорушення, передбаченого за ч.2 ст. 156 КУпАП за порушення вимог ст. 15-3 ЗУ "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів", її було притягнуто до адміністративної відповідальності постановою №3 від 12.03.2019 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. Вказаний штраф вона сплатила.

В той же час, ППР відповідача від 28.03.2019, її повторно було притягнуто до адміністративної відповідальності за одне й теж саме правопорушення, у зв`язку з чим вважає такий стан речей неприпустимим. Крім того, вказує, що спірне рішення не відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", в частині порядку його прийняття, а саме з попереднім проведення фактичної перевірки на предмет дотримання нею вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Ухвалою КОАС від 11.07.2019 було відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі доказами.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому пояснив, що оскаржуване ППР було прийнято на підставі матеріалів правоохоронного органу- Васильківського відділу поліції ГУ НП в Київській області, а саме: протоколів про адміністративне правопорушення серії ГР № 379192, 376087; пояснень позивачки та неповнолітньої особи ОСОБА_2 , тому ФОП стверджував, що ОСОБА_1 було допущено порушення вимог ст.15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального",- продаж алкогольних напоїв неповнолітній особі.

Водночас, ГУ ДФС виніс розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, виданого позивачці 28.03.2019 №8001/ФОП/10-36-40-03.

Представник відповідача наполягав, що ОСОБА_1 було правомірно притягнуто до фінансової відповідальності за порушення законодавства про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, а саме продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. При цьому, штраф є фінансовою санкцією у сфері законодавства про регулювання підакцизних товарів, який застосовується до суб`єкта підприємницької діяльності, тобто є іншим видом відповідальності, ніж штраф за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, тому у задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача, через канцелярію суду, подав заяву з проханням розглядати справу у відкритому судовому засіданні з його участю.

Частиною 5 статті 262 КАСУ передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до частини 6 статті 262 КАСУ, суд може відмовити у задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу та якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Зміст клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не дає підстав вважати, що повне та всебічне з`ясування усіх обставин у справі потребує проведення судового засідання чи заслуховування пояснень сторін. Більш того, представник відповідача у клопотанні не зазначив, встановлення яких обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень та вимагає проведення судового засідання. Дослідивши доводи клопотання представника відповідача, матеріали справи, беручи до уваги предмет та підстави позову, обставини, якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги та заперечення проти них, характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд не вбачає обґрунтованих підстав для розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та приходить до висновку, що в задоволенні клопотання має бути відмовлено.

Частиною 2 статті 262 КАСУ унормовано, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів. З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає за можливе розглянути та вирішити дану справу по суті за наявними у ній доказами.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність відмови у його задоволенні, з огляду на таке:

ОСОБА_1 з 30.05.2002 зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця; 04.06.2002 була поставлена на податковий облік як ФОП, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

ГУ ДФС у Київській області позивачці була видана ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями серії НОМЕР_1 терміном дії з 07.08.2018 по 06.08.2019 на місце торгівлі - магазин-кафе за адресою: АДРЕСА_1 .

14.02.2019, старшим інспектором Васильківського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області майором поліції Загородньою Н.Є. були складені протоколи про адміністративне правопорушення (серії ГР №379192, 376087) за частиною 2 статті 156 КУпАП зі змісту яких вбачається, що 14.02.2019, приблизно о 13.00 год., по АДРЕСА_1, ОСОБА_1 , порушила вимоги ст. 15-3 ЗУ № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" та Правил роздрібної торгівлі тютюновими виробами, реалізувавши пляшку слабоалкогольного напою "Гараж" ємністю 0,44, вміст спирту 4,6 % вартістю 25 грн. та пачку цигарок "Rothmans" вартістю 34,50 грн., неповнолітній особі ОСОБА_3 , 2003 р. народження, чим вчинила правопорушення, передбачене частиною 2 статті 156 КУпАП.

У поясненнях ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібраних під час складання вищевказаних протоколів про адміністративне правопорушення вказано, що 14.02.2019, приблизно о 13 год. 00 хв., він зайшов до магазину, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в якому придбав у продавчині пачку цигарок "Rothmans" та пляшку слабоалкогольного напою "Гараж". Остання запитувала про досягнення ним повноліття, на що він дав позитивну відповідь, але документи на підтвердження його слів продавець не вимагала.

Згідно копії паспорту №001706583, виданого 29.03.2018 органом № 3214, покупець ОСОБА_3 , є неповнолітнім.

У поясненнях, наданих старшому інспектору НП Васильківського ВП майору поліції Загородньому Н.Є., ФОП ОСОБА_1 , зазначила, що, 14.02.2019, вона знаходилась на робочому місці у магазині-кафе за адресою: АДРЕСА_1. Приблизно о 13.00 год., до магазину зайшов раніше їй невідомий молодий хлопець, як подальшому з`ясувалось ОСОБА_3 , та попросив продати йому слабоалкогольний напій "Гараж" та пачку цигарок "Rothmans". При продажі товару, вона поцікавилась віком покупця, який відповів, що йому вже є 18 років, але документи, які могли підтвердити його слова, вона не вимагала; чек, який посвідчив факт реалізації товару, покупцю не надала.

На підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 379192 від 14.02.2019, постановою адміністративної комісії при виконавчому комітеті Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області № 3 від 12.03.2019, позивачку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 156 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

Вказаний штраф сплачено 18.03.2019, що підтверджується копією квитанції № 0.0.1298785199.1 від 18.03.2019.

Також, на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ГР № 379192 від 14.02.2019, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2019 № 0003134003, згідно з яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції у сумі 6800 грн. за продаж алкогольних напоїв особі, яка не досягла 18 років та прийнято розпорядження від 28.03.2019 № 8001/ФОП/10-36-40-03 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Вказане податкове повідомлення-рішення та розпорядження були направлені на адресу заявниці та отримані нею 05.04.2019.

Не погоджуючись із рішенням та розпорядженням, позивачка звернулась з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Надаючи правової оцінки спірним правовідносинам, у їх сукупності, суд зазначає наступне:

основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Згідно до п.2 ч.1 ст. 153 Закону №481/95-ВР, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відповідно до абз.10 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР, до суб`єктів господарювання у разі порушення ними вимог статті 153 даного Закону застосовуються фінансові санкції в сумі 6800 гривень.

Частиною 4 статті 17 Закону №481/95-ВР визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Приписи статті 17 Закону №481/95-ВР не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (пункт 8 Порядку).

При цьому, відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Відтак, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Згідно з п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма зобов`язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов`язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

До того ж, статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, обов`язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Це правило поширюється і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на податкові органи України.

При цьому, відповідно до п.п.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З наведеного визначення випливає, що поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації або завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Зазначена норма встановлює, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов`язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.

Підпунктом 58.1 ст.58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов`язання у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Отже, контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів зобов`язаний прийняти податкове повідомлення-рішення, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій.

Форма рішення про застосування фінансових санкцій, яке ухвалюється у разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, затверджена Порядком №790, натомість Порядок суперечить вимогам Податкового кодексу України, яким, в свою чергу, встановлено, що в разі, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов`язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення (пункту 58.1 статті 58 ПК).

З огляду на пріоритет норм Податкового кодексу України над положеннями підзаконних нормативно-правових актів, відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 по справі №808/3146/16.

Таким чином, цим спростовується висновки позивачки щодо невідповідності спірного рішення вимогам Порядку №790, тому вказує, що заявниця неправильно тлумачить норми та поняття, якими регулюються порядок складання та процедура оформлення матеріалів про вчинення правопорушення, в тому числі і щодо підстав прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР, регламентований спеціальним Порядком, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №790 від 02.06.2003, пунктом 5 якого зазначено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, матеріали правоохоронних органів щодо недотримання суб`єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

В контексті викладеного суд звертає увагу, що до правоохоронних органів належать органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовчі або правоохоронні функції.

В свою чергу, структурний підрозділ Національної поліції входить до системи МВС та, відповідно до ЗУ "Про Національну поліцію" є органами виконавчої влади, які служать суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, тобто є правоохоронними органами.

Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, встановлений порядок оформлення в органах Національної поліції України, у тому числі в їх структурних (відокремлених) підрозділах, матеріалів про адміністративні правопорушення, які включають в себе протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення.

Таким чином, ГУ ДФС у Київській області, розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, пояснення учасників адміністративного правопорушення, правомірно використало вказані матеріали як матеріали правоохоронних органів та на їх підставі винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Крім того, позивачка, вказуючи на незаконність податкового повідомлення-рішення, також посилається на те, що норма закону про адміністративну відповідальність у вигляді накладення штрафу в сумі 6800 грн. прямо суперечить Конституції України, адже за те саме порушення передбачена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. згідно до ч.2 ст.156 КУпАП, відтак, на її думку, має місце факт подвійного застосування до неї юридичної відповідальності за одне й те ж саме правопорушення.

З огляду на що, суд звертає увагу на таке:

відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Стаття 112 Податкового кодексу України встановлює загальні умови притягнення до фінансової відповідальності. Так, притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Згідно з пп.14.1.202 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Тому, в момент вчинення правопорушення (продажу алкогольного напою неповнолітньому) позивачка діяла одночасно як продавець та, як суб`єкт господарювання, а відтак допущене порушення вимог статті 15-3 Закону № 481/95-ВР, мало місце в тому числі з вини суб`єкта підприємницької діяльності.

Аналіз вищезазначених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що окрім покладення адміністративної відповідальності за правопорушення на фізичну особу, яка здійснила продаж алкогольного напою неповнолітній особі, також встановлена відповідальність і суб`єкта господарювання, який допустив порушення вимог статті 15-3 Закону №481/95-ВР у вигляді фінансових санкцій в розмірі 6800 грн. Тобто, обмеження можливості одночасного застосування яких, законом не встановлена. Тим самим, вказане не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне й те саме порушення.

Такий висновок суду повністю узгоджується з висновком Вищого адміністративного суду, викладеним в ухвалі від 06.11.2012 у справі № К/9991/9677/11.

При цьому, частиною 4 статті 15-3 Закону № 481/95-ВР продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця. Отже, ця вимога має спонукати суб`єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі алкогольну та тютюнову продукцію.

Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця та продаж йому у зв`язку з цим забороненого товару (в даному випадку алкогольного напою) неповнолітній особі не може бути підставою для звільнення суб`єкта господарювання від встановленої законом відповідальності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 28.03.2019 №0003134003, яким до позивачки застосовані фінансові санкції в розмірі 6800,00 грн., є правомірним.

Також, відповідно до ч.31 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження в т.ч. на підставі порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях.

Позовна вимога про визнання протиправним та скасування розпорядження від 28.03.2019 № 8001/ФОП/10-36-40-03 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями є похідною вимогою від розглянутої вище вимоги про визнання протиправним та скасування рішення, у розумінні положень п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України, а

тому також не підлягає задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

При цьому, за приписами частини другої статті 77 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, надав належні та достатні докази щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 28.03.2019 №0003134003 та розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 8001/ФОП/10-36-40-03 від 28.03.2019.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ст.139 КАС України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, тому понесені ним судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ЄДРПОУ - 39393260, місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул.Народного Ополчення, 5-А) про визнання протиравними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003134003 від 28.03.2019 та розпорядження № 8001/ФОП/10-36-40-03 від 28.03.2019, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.