Рішення № 86994192, 28.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2019 року № 320/5976/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання Власюк К.Ф., за участю: позивача - ОСОБА_2, представник відповідача та третьої особи - Дуля Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича, третя особа: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича, третя особа: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Глевахівського селищного голови Петренка В.В. №51 від 18.10.2019 «Про оголошення догани юристу ОСОБА_2 »;

- стягнути з Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області (код ЄДРПОУ 04359146) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Разом з позовною заявою, позивачем 30.10.2019 подано заяву про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 відкрито провадження в адміністративній справі.

На обґрунтування своїх вимог, позивач зазначив, що оскаржуване розпорядження є незаконним та протиправним, оскільки відповідачем допущено порушення вимог Кодексу законів про працю, Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії їх діяльності", розпорядження про оголошення догани не мотивоване та необґрунтоване, оскільки не зазначено в чому полягає порушення позивачем трудової дисципліни, відсутня обґрунтована підстава для застосування до позивача заходу дисциплінарного стягнення, а також немає посилання на норму закону, на підставі якої працівник притягується до такої відповідальності.

На думку позивач, оскаржуване розпорядження є таким, що принижує його честь та гідність, завдає шкоди діловій репутації позивача в юридичних колах та ганьбить його, дане свідчить про принизливе ставлення відповідача до позивача, що в свою чергу впливає на зниження цінності особи позивача його юридичного авторитету-приниження його гідності, створює негативну соціальну оцінку особи позивача в очах колег та інших осіб, порушує його честь, знижує оцінку професійних якостей позивача третіми особами, його професійні здібності були поставлені під сумнів.

Відповідач позовні вимоги не визнав, заперечував з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що у зв`язку із неналежним виконанням посадових обов`язків позивачем, передбачених посадовою інструкцією, позивачу надано доручення Глевахівського селищного голови про надання письмових пояснень щодо неналежного виконання ним посадових обов`язків. Станом на 03.10.2019 позивачем не виконано вищезазначене доручення. Відповідач, зазначає, що 18.10.2019 на підставі вищевказаного доручення та Доповідної записки Секретаря Глевахівської селищної ради ОСОБА_3 від 03.10.2019 розпорядженням Глевахівської селищної ради №51 за неналежне виконання своїх обов`язків позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення догани.

На думку відповідача, оскаржуване розпорядження є правомірним та таким, яке ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Третя особа своїм правом визначеним приписами ст. 165 КАС України не скористалась, жодних пояснень до суду не надала.

Під час судового засідання допитана у якості свідка ОСОБА_3 , повідомила що вона працює на посаді секретаря Глевахівської селищної ради. Повідомила, що позивачу 23.09.2019 надано доручення Глевахівського селищного голови, про надання позивачем пояснень, стосовно зазначених питань у даному доручені. Проте, станом на 03.10.2019 жодної відповіді на адресу селищної ради від позивача не надходило. Зазначила, що засобами поштового зв`язку до селищної ради 04.10.2019 надійшла службова записка позивача, проте пояснень, щодо питань які зазначені у вищевказаному дорученні, не було.

Також, свідок повідомила, про те що позивач, як юрист селищної ради, неналежним чином виконує свої посадові обов`язки, часто відсутній на робочому місці (що підтверджується відсутністю підписів позивача у журналі обліку працівників), не реагує на вказівки та розпорядження голови та секретаря селищної ради, не повідомляє про запізнення на роботу, про судові засіданні, які стосуються справ селищної ради та про те що знаходиться на лікарняному.

Зазначила, що у зв`язку з неналежним виконанням свої посадових обов`язків, ОСОБА_2 оголошено догану. Повідомила суд, про те що їй, як секретарю селищної ради, не було відомо, що позивач є учасником професійної спілки

Допитаний у якості свідка ОСОБА_4 , повідомив суд, що працював раніше у Глевахівській селищній раді на посаді селищного голови. Пояснив, що під час своєї роботи у селищній раді разом з позивачем, останній виконував свої посадові обов`язки належним чином та характеризувався, як позитивний працівник. Про причини та підстави оголошення догани позивачу, йому безпосередньо не відомо.

В судовому засіданні позивач, позовні вимоги підтримав повністю, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, показання свідків, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Розпорядження Глевахівського селищного голови ОСОБА_4 №65 від 02.07.2015, ОСОБА_2 , поновлено на посаді юриста Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області на підставі постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області №362/1883/15-а від 01.07.2015 з 25.02.2015.

Відповідно до Розпорядження в.о. Селищного голови Степаненка А.Т. №89 від 14.07.2014 «Про присвоєння чергового рангу ОСОБА_2 » позивачу присвоєно 13 ранг посадових осіб місцевого самоврядування.

Надалі, у зв`язку із неналежним виконанням посадових обов`язків позивачем, передбачених Посадовою інструкцією юриста Глевахівської селищної ради, 23.09.2019 позивачу надано доручення Глевахівського селищного голови №677/02-22 від 10.09.2019 про надання письмових пояснень щодо неналежного виконання ним посадових обов`язків.

В подальшому, на ім`я Голови Глевахівської селищної ради Петренко В.В. , 03.10.2019 секретарем Глевахівської селищної ради ОСОБА_3 складена доповідна записка про те, що станом на 03.10.2019 позивачем не виконано доручення, а саме, не надано письмових пояснень щодо неналежного виконання посадових обов`язків.

На підставі вищевказаного доручення та доповідної записки секретаря Глевахівської селищної ради від 03.10.2019 розпорядженням Глевахівського селищного голови Петренка В.В від 18.10.2019 № 51 «Про оголошення догани юристу ОСОБА_2 » позивача у відповідності до ст. ст. 147-149 КЗпП України притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено позивачу догану за неналежне виконання службових обов`язків.

В оскаржуваному розпорядженні №51 від 18.10.2019, як підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності зазначено доручення Глевахівського селищного голови від 03.09.2019 №664/02-22 та доповідна записка ОСОБА_3 . від 03.10.2019.

Не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування врегульовані Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-ІІІ (далі - Закон №2493-ІІІ), відповідно до якого служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону №2493-ІІІ на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Статтею 19 Закону №2493-ІІІ передбачено зокрема, що особливості дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування, вирішення інших питань, пов`язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Законом №2493-ІІІ не визначено дисциплінарної відповідальності за невиконання посадових обов`язків.

Разом з тим, виходячи зі змісту статей 7 та 19 Закону №2493-ІІІ на службові відносини в частині дисциплінарної відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування поширюються загальні положення законодавства України про працю.

Статтею 139 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Враховуючи відсутність у зазначеному Законі особливої процедури притягнення юриста ради до дисциплінарної відповідальності, на юриста ради поширюються порядок застосування дисциплінарного стягнення та гарантії, передбачені КЗпП України.

Так, згідно ст. ст. 147,147-1 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1)догана; 2)звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до статті 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Частиною першою статті 149 цього ж Кодексу обумовлено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Відповідно до ч.2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 №1045-ХІV та ч. 2 ст. 252 КЗпП України працівникам підприємств, установ або організацій, обраним до складу виборних профспілкових зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного органу, членами якого вони є.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 являється членом Первинної організації профспілки виконавчого комітету Глевахівської селищної ради Київської області, що підтверджується Протоколом №2 (збрів трутового колективу) від 24.04.2018, довідкою Глевахівської селищної ради від 28.11.2019 №1059/02-22 щодо утримання профспілкових внесків із заробітної плати ОСОБА_2 у 2019 році, свідоцтвом Професійної спілки працівників Державних установ України від 25.10.2017 видане ОСОБА_2 .

Під час розгляду справи представником відповідача та третьої особи визнаний той факт, що під час прийняття оскаржуваного розпорядження Глевахівські селищній раді не було відомо про те, що позивач є членом професійної спілки.

Судом встановлено, що Глевахівський селищний голова Петренко В.В. перед вирішенням питання щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, не надав доказів, що до звернення до профспілки, членом якої є позивач, щодо отримання відповідної згоди про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Отже, відповідачем не був дотриманий порядок який встановлений чинним законодавством при винесенні оскаржуваного розпорядження.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення порушенні вимоги ч.2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15.09.1999 №1045-ХІV та ч. 2 ст. 252 КЗпП України, у зв`язку з чим дане розпорядження підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно частин першої та другої статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 даної Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вказану вимогу позивач обґрунтовує тим, що вважає, що його права порушено приниженням честі та гідності внаслідок прийняття протиправного Розпорядження №51, створенням негативної соціальної оцінки, зниження професійних якостей та здібностей в очах працівників та депутатів селищної ради, осіб які проживають в Глевахівській об`єднаній територіальній громаді, враховуючи вимоги розумності і справедливості, позивач зазнав моральних страждань.

Зокрема, позивач обґрунтовував, що заподіяна йому моральна шкода підтверджується консультативним заключенням ортоподета-травматолога від 27.12.2019 поліклінічного відділення Комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня», в якому зазначено, що «встановлено діагноз: Деформуючий артроз лівого кульшового суглобу IV ст., з асептичним некрозом та кістовидною перебудовою голівки стегнової кістки. Деформуючий артроз правого кульшового суглобу ІІІ-IV ст., з асептичним некрозом та кістовидною перебудовою голівки стегнової кістки. Виражена привідна контрактура обох кульшових суглобів. Вкорочення лівої нижньої кінцівки на 3,0 см. Статико-динамічні порушення. Больовий синдром.».

Суд визнає, що він не володіє спеціальними медичними знаннями та водночас позивач не надав доказів та жодним чином не пояснив, як накладена на нього догана призвела до хвороб, які зазначенні у вищевказаному медичному висновку, зокрема до вкорочення лівої нижньої кінцівки на 3,0 см.

Отже, позивач не надав жодних доказів заподіяння йому вказаної шкоди та жодних розрахунків щодо неї, тому у задоволенні вказаної вимог слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Глевахівського селищного голови Петренка Володимира Васильовича №51 від 18.10.2019 "Про оголошення догани ОСОБА_2 ".

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області.

4. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 17 січня 2020 р.