Рішення № 86994142, 15.01.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2020 р. справа № 300/2400/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Микитюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Костюк О.С.,

представника позивача - Волосянка Р.О.,

представника відповідача - Конопади С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №21688-13 від 12.08.2016, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) 06.12.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2016 року за №21688-13.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.12.2011, виданого Березівською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області позивачу належать виробничо-побутові приміщення та дільниця металовиробів (кузня) по вул. Незалежності (вул. Медична), 5 в с. Березівка Тисменицького району Івано-Франківської області.

В жовтні 2019 відповідач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому посилаючись на узгодженість суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018, просило стягнути з нього податковий борг в розмірі 46996,39 грн.

Зі змісту вказаного позову позивачу стало відомо, що контролюючим органом було сформовано податкову вимогу №493-17 від 30.01.2017 щодо необхідності сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями в сумі 4037,40 грн.

У відповідь на звернення позивача ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом від 08.11.2019 №419/10/09-19-54-33-25 повідомило, що відповідно до податкового повідомлення-рішення №21688-13 від 12.08.2016 йому нараховано 3942,67 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 та надано копію корінця цього податкового повідомлення-рішення. Позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 12.08.2016 року за №21688-13 та просить його скасувати.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду з викликом (повідомленням) сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав заявленого позову та відповіді на відзив. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти заявленого позову заперечила, з підстав відзиву на позовну заяву, який міститься у матеріалах справи (а.с.37-40). Просила суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, відзив на позовну заяву та відповідь на відзив, судом встановлено наступне.

Як встановлено у судовому засіданні, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.12.2011, виданого Березівською сільською радою Тисменицького району Івано-Франківської області позивачу належать виробничо-побутові приміщення та дільниця металовиробів (кузня) по вул. Незалежності (вул. Медична), 5 в с. Березівка Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с. 11-12).

Відповідачем 12.08.2016 сформоване податкове повідомлення-рішення №21688-13, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості" за 2015 рік у розмірі 3942,67 грн. та надіслано позивачу, однак позивачем не отримано.

В жовтні 2019 відповідач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому посилаючись на узгодженість суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016-2018, просило стягнути з нього податковий борг в розмірі 46996,39 грн. (а.с. 13-14).

Зі змісту вказаного позову позивачу стало відомо, що контролюючим органом було сформовано податкову вимогу №493-17 від 30.01.2017 щодо необхідності сплати податкового боргу за узгодженими податковими зобов`язаннями в сумі 4037,40 грн.

У відповідь на звернення позивача ГУ ДПС в Івано-Франківській області листом від 08.11.2019 №419/10/09-19-54-33-25 повідомило, що відповідно до податкового повідомлення-рішення №21688-13 від 12.08.2016 йому нараховано 3942,67 грн. податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 та надано копію корінця цього податкового повідомлення-рішення (а.с. 15-17).

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Так, відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи суд вбачає, що пунктом 1 рішення тридцять п`ятої сесії шостого демократичного скликання Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області №2-1-35/2015 від 28.01.2015 "Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території Березівської сільської ради" встановлено на території Березівської сільської ради місцеві податки на майно; єдиний податок; туристичний податок.

Частиною 4 даного рішення встановлено, що пункт 2 "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" додатку 2 Положення про податок на майно" в частині платників податків - фізичних осіб набирає чинності з 1 січня 2016 року (а.с. 21 та зворотна сторона).

23.01.2015 Березівською сільською радою в додаток до рішення сільської ради від 23.01.2015 №1-1-35-2015 прийнято Положення про податок на майно, пунктом 2.5.3 якого встановлено з 01.01.2016 ставки податку для об`єктів нежитлової (в т. числі комерційної) нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (а.с. 23-30).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів Законом України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), який набрав чинності 01.01.2015 року, було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок та податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Також Законом №71-VIII було запроваджено низку правових норм, що регулювали питання справляння місцевих податків.

Згідно із п. 10.3 ст. 10 Податкового кодексу (ПК) України, в редакції Закону №71-VIII, місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відноситься до компетенції місцевої ради.

Одночасно пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

Законом №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Однак, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевих рад щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Таким чином, з урахуванням норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевих рад стосовно встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.

При цьому факт прийняття Верховною Радою України і набрання чинності Закону №71-VIII, а так само компетенцію для місцевих рад впровадити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не може заперечувати необхідність встановлення цього податку саме рішенням місцевих рад, оскільки встановлення місцевих податків є виключною компетенцією саме місцевих рад, як це визначено п. 10.2 ст. 10 ПК України.

Тобто, Верховна Рада України не може підміняти власними повноваженнями компетенцію місцевих рад щодо встановлення місцевих податків.

Вказане вбачається також з п. 4 Прикінцевих положень Закону №71-VIII, в якому органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Прикінцеві положення Закону №71-VIII рекомендували встановити місцевим радам податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік у 2015 році. Проте така рекомендація не може розглядатися як скасування чинної норми пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, яка імперативно врегульовує порядок опублікування і застосування рішення місцевої ради про встановлення місцевого податку.

Таким чином, навіть прийняті на рекомендацію Верховної Ради України рішення місцевих рад не можуть застосовуватися інакше, ніж це передбачено пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України.

Отже, рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків приймається до початку наступного бюджетного періоду і набирає чинності з наступного бюджетного періоду. При цьому відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України. Тому за умови дії пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням п. 10.2 ст. 10 ПК України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

При цьому, з урахуванням змісту норм ПК України Верховна Рада України не є уповноваженою на встановлення місцевих податків, оскільки відповідно до пп. 12.1.2 п. 12.1 ст. 12 ПК України Верховна Рада України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради або якщо не сплинув строк, протягом якого таке рішення мало бути прийняте.

Враховуючи викладене, виключно місцева рада має компетенцію щодо прийняття рішень стосовно встановлення місцевих податків протягом бюджетного періоду, причому таке рішення набуває чинності лише з початку наступного бюджетного періоду, але з урахуванням приписів п. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України. І лише з наступного бюджетного періоду контролюючі органи на підставі пп. 12.3.5 п. 12.3 ст. 12 ПК України можуть розпочати справляння місцевого податку.

Для конкретної правової ситуації щодо запровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2016 році період прийняття рішення місцевою радою - це 2015 рік, так, як саме цього року місцеві ради набули повноважень встановити вказаний податок. Оскільки рішення Березівської сільської ради прийнято у 2015 році, плановим у цьому разі залишається виключно 2016 рік у відповідності до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України період прийняття рішення завжди передує плановому періоду.

Тобто, в 2015 році місцеві ради могли встановити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки лише на 2016 рік.

Статтею 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що державний контроль за діяльністю органів і посадових осіб місцевого самоврядування може здійснюватися лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і не повинен призводити до втручання органів державної влади чи їх посадових осіб у здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм власних повноважень.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно з вимогами ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сесії ради проводяться гласно із забезпеченням права кожного бути присутнім на них, крім випадків, передбачених законодавством.

Таким чином, як зазначено судом вище, 28.01.2015 на тридцять п`ятій сесії шостого демократичного скликання Березівської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області прийнято рішення №2-1-35/2015 від "Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку на території Березівської сільської ради" пунктом 1 якого встановлено на території Березівської сільської ради місцеві податки на майно; єдиний податок; туристичний податок. Частиною 4 даного рішення встановлено, що пункт 2 "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" додатку 2 Положення про податок на майно" в частині платників податків - фізичних осіб набирає чинності з 1 січня 2016 року

Однак, контролюючий орган, визначив позивачу суму податкового зобов`язання за 2015 рік, однак плановим у цьому разі залишається виключно 2016 рік.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, згідно частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення діяв всупереч вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищенаведене, а саме застосування відповідачем рішення від 28.01.2015, яке не може встановлювати ставки податку на 2015, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №21688-13 від 12.08.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому підлягає стягненню на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 768,40 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області №21688-13 від 12.08.2016.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43142559, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.

Рішення складене в повному обсязі 20 січня 2020 р.