Рішення № 86994043, 15.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року о 10 год. 44 хв.Справа № 280/4615/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

за участю позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Котелевського К.В.,

відповідача - Клімова О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 12.06.2019 №0014381305 та №0014391305.

Ухвалою суду від 24.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 23.10.2019.

23.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 27.11.2019.

27.11.2019 судом закрито підготовче провадження, розпочато за згодою представників сторін розгляд адміністративної справи по суті, а також оголошено перерву в судовому засіданні до 15.01.2020.

В судовому засіданні 15.01.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що прийняті контролюючим органом податкові повідомлення - рішення є протиправними та безпідставними, у зв`язку з чим підлягають скасуванню. Зазначає, що підставою для прийняття спірних рішень стало твердження контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку подати податкову декларацію та сплатити податки та збори із суми 857966,02 грн., які були прощені позивачу за кредитним договором. Разом з тим, позивач вказує, що такі кошти не є додатковим благом позивача, а по-друге, на думку позивача, контролюючим органом протиправно не було враховано положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до якого для визначення суми прощеної кредитної заборгованості в іноземній валюті необхідно застосовувати курс валюти визначений Національним банком України станом на 01.01.2014, та не враховувати курсову різницю. У зв`язку з чим визначена позивачу сума зобов`язання є завищеною, оскільки відповідачем не враховано курсову різницю прощеної суми заборгованості.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що згідно інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів») встановлено, що фізична особа ОСОБА_1 у 2017 році отримано дохід у сумі 857966,02 грн. від ТОВ «ОТП Факторинг Україна», за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу)». Проте, громадянкою ОСОБА_1 не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податок з отриманого доходу та військовий збір, що зумовило прийняття оскаржуваних рішень. Також, відповідач вважає, що в даному випадку не відбувалось зміни зобов`язання з долару США на гривню, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування положень пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових поясненнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 19.04.2019 по 07.05.2019 співробітниками ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів ОСОБА_1 , за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, за результатами якої складено Акт перевірки від 14.05.2019 №369/08-01-13-05/НОМЕР_1.

Відповідно до висновків Акту перевірки від 14.05.2019 №369/08-01-13-05/НОМЕР_1, встановлено порушення позивачем:

пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 Податкового кодексу України, а саме не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податки з отриманого доходу за 2017 рік по строку до 01.05.2018, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 154289,88 грн.;

пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податки з отриманого доходу за 2017 рік по строку до 01.05.2018, в результаті чого донараховано військового збору за 2017 рік у сумі 12857,49 грн.

Не погодившись з висновками Акту перевірки позивач подав до контролюючого органу письмові заперечення, проте, відповідно до відповіді контролюючого органу від 07.06.2019 №9930/14/08-01-13-05-09, заперечення позивача залишено без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки від 14.05.2019 №369/08-01-13-05/НОМЕР_1, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0014381305 від 12.06.2019, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 192862,35 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням - 154289,88 грн. та 38572,47 грн. - за штрафними санкціями;

№0014391305 від 12.06.2019, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору на загальну суму 16071,86 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням - 12857,49 грн. та 3214,37 грн. - штрафна санкція.

Непогодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДФС України. Рішенням ДФС України від 23.08.2019 №41069/6/99-99-11-05-01-25 спірні податкові повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень став висновок контролюючого органу про отримання позивачем у 2017 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 857966,02 грн., з якого позивачем не було сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, у встановленому чинним законодавством України порядку.

Судом встановлено, що 23.07.2008 між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір №CM-SME200/343/2008, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту - 67000,00 доларів США.

05.11.2015 заочним рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя у справі №333/5080/15-ц (пр.№2/333/2285/15), серед іншого стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором №CM-SME200/343/2008 від 23.07.2008 у суму 2 155 932,04 грн.

26.06.2017 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ОСОБА_1 укладено Угоду про врегулювання до кредитного договору №CM-SME200/343/2008 від 23.07.2008, відповідно до підпункту 2.1.1 якого, сторони домовились, що Позичальник 17.03.2016 зобов`язується погасити боргові зобов`язання в розмірі 18800,00 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладення цього додаткового договору складає 504680,19 грн.

Відповідно до п.2.2. зазначеної Угоди, визначено, що станом на день укладання цієї угоди заборгованість Позичальника за рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя №333/5080/15-ц від 05.11.2015 складає: 2 155 932,04 грн. - заборгованість за кредитним договором, в тому числі 1 012 889,68 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 65076,34 грн. - заборгованість по відсоткам; 1 077 966,02 грн. - пеня.

Згідно пп.2.2.1 Угоди, незважаючи на інші положення Кредитного договору Сторони домовились, що Позичальник до 26.06.2017 зобов`язується: погасити Боргові зобов`язання за кредитним договором в розмірі 220000,00 грн.

В свою чергу, відповідно до пп.2.2.3 Угоди, за умови належного виконання Позичальником умов цієї Угоди Сторони домовились скасувати: 857966,02 грн. заборгованості по тілу кредиту; 1 077 966,02 грн. - пені…

При цьому, під час укладання вищезазначеної Угоди, позивача було повідомлено про те, що при прощенні боргу у Позичальника, відповідно до вимог пп.«д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, виникає оподатковуваний дохід та Позичальник зобов`язаний подати до податкового органу декларацію, сплатити податки та збори з такого доходу в порядку та у розмірах, встановлених чинним законодавством України.

Проте, позивачем не було нараховано та сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з анульованої заборгованості, що не заперечувалось представниками сторін під час розгляду справи.

Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.179.1 ст.179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом (п.179.7 ст.179 ПК України).

Підпунктом 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом (пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України).

За змістом підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

В свою чергу, згідно підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

З матеріалів адміністративної справи встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що основна сума прощеного боргу ОСОБА_1 складає 857966,02 грн.

Разом з тим, суд під час розгляду адміністративної справи встановив, що під час визначення позивачу податкового зобов`язання у зв`язку із прощенням боргу за кредитним договором контролюючим органом протиправно не було враховано положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» №321-VIII від 09.04.2015, положення якого набрали чинності 07.05.2015, підрозділ 1 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктом 8, у відповідності з яким не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Отже, з метою оподаткування доходи, отримані платником податку у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та суми прощеної (анульованої) кредитором у розмірі різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, слід розглядати окремо.

Суд зазначає, що відповідно до Кредитного договору №CM-SME200/343/2008 від 23.07.2008, сторонами було обумовлено, що усі платежі для повернення суми Кредиту та сплати процентів за користування Кредитом повинні здійснюватися Позичальником у Валюті Кредиту, в строки та на умовах встановлених цим Договором (пункт 1.11.1 Кредитного договору).

Тобто, сторонами Кредитного договору обумовлено повернення кредиту у доларах США.

В свою чергу, ухвалюючи 05.11.2015 заочне рішення у справі №333/5080/15-ц, Комунарський районний суд м.Запоріжжя визначив гривневий еквівалент суми кредиту, що підлягає стягненню з позивача, вказавши, що заборгованість за тілом кредиту становить 56272,39 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 06.02.2015 складає 1 012 889,68 грн.

При цьому, ухвалюючи заочне рішення у справі №333/5080/15-ц, суд обмежив стягнення за кредитним договором №CM-SME200/343/2008 від 23.07.2008 сумою 2 155 932,04 грн.

Тобто, фактично під час ухвалення рішення у справі №333/5080/15-ц, за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна», відбулась зміна валюти зобов`язання із погашення тіла кредиту з долара США на гривню, і суд встановив таку суму станом на 06.02.2015 на рівні 1 012 889,68 грн., що дорівнює сумі у доларах США - 56272,39.

При цьому, під час укладання Угоди про врегулювання боргу до Кредитного договору №CM-SME200/343/2008 від 23.07.2008, перерахунок суми боргу не здійснювався, між сторонами визначено та узгоджено суму боргу за тілом кредиту в розмірі 1 012 889,68 грн.

Також, під час укладання зазначеної Угоди сторонами було визначено нові умови повернення, в т.ч. і тіла кредиту, а саме визначено, що повернення кредиту буде здійснюватися у національній валюті України (пункт 2.2.2 Угоди).

Отже, судом встановлено, що за валютним кредитом одержаним на підставі Кредитного договору №CM-SME200/343/2008 від 23.07.2008, прощення боргу за яким відбулось після 01.01.2015, відбулась зміна валюти зобов`язання з долара США на гривню, у зв`язку з чим на спірні правовідносини поширюється дія пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в частині того, що зобов`язання у зв`язку із прощенням боргу повинно визначитись за курсом НБУ станом на 01.01.2014, а курсова різниця не є додатковим благом, в розумінні пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Так, судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що станом на 01.01.2014 НБУ було встановлено офіційний курс долара США до гривні 7,99 гривні за 1 долар США.

Відповідно сума зобов`язання ОСОБА_1 за тілом кредиту, відповідно до Кредитного договору №CM-SME200/343/2008 від 23.07.2008, становить 449616,40 грн. (56272,39 доларів США х 7,99 курс НБУ на 01.01.2014 = 449616,40 грн.).

На момент зафіксованої зміни суми зобов`язання використано курс НБУ на 06.02.2015, у зв`язку з чим визначено суму боргу за тілом кредиту у сумі 1 012 889,68 грн.

За таких обставин, сума курсової різниці, яка не є додатковим благом позивача, відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, становить 563273,28 грн. (1 012 889,68 грн. - 449 616,40 грн. = 563273,28 грн.).

В свою чергу, оскільки остаточна сума, яка була прощена ОСОБА_1 за тілом кредиту склала 857966,02 грн., то відповідно за виключенням курсової різниці, сума додаткового блага позивача, відповідно до пп.«д» 164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, складає 294692,74 грн. (857966,02 грн. - 563273,28 грн. = 294692,74 грн.).

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

Отже, загальна сума додаткового блага, з якої позивач зобов`язана була нарахувати та сплатити ПДФО та військовий збір, з урахуванням пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України, становить 293892,74 грн. (294692,74 грн. сума тіла кредиту за мінусом курсової різниці - 800 грн., яка не є додатковим благом, відповідно до пп.165.1.55 п.165.1 ст.165 ПК України = 293892,74 грн.).

А відповідно сума ПДФО становить 52900,69 грн. (293892,74 грн. х 18% = 52900,69 грн.), штрафна санкція за невиконання податкового обов`язку - 13225,17 грн. (52900,69 грн. х 25% = 13225,17 грн.); військовий збір - 4408,39 грн. (293892,74 грн. х 1,5% = 4408,39 грн.), штрафна санкція за невиконання податкового обов`язку - 1102,10 грн. (4408,39 грн. х 25% = 1102,10 грн.).

За таких обставин, за результатами розгляду адміністративної справи судом встановлено, що контролюючий орган дійшов обґрунтованого висновку про отримання ОСОБА_1 додаткового блага у 2017 році, проте, під час визначення податкового зобов`язання не врахував положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, у зв`язку з чим розрахував суму податкового зобов`язання у більшому розмірі ніж передбачено Законом, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для часткового скасування спірних податкових повідомлень - рішень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.06.2019 №0014381305 в частині визначення податкового зобов`язання на суму 101389,19 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 25347,30 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 12.06.2019 №0014391305 в частині визначення податкового зобов`язання на суму 8449,10 грн. та нарахування штрафних санкцій на суму 2112,27 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1372,98 грн. (одна тисяча триста сімдесят дві гривні 98 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 16.01.2020.

Суддя І.В. Новікова