Рішення № 86994030, 15.01.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2020 року м. Ужгород№ 807/367/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ващиліна Р.О.

при секретарі судового засідання Неміш Т.В.

за участю:

позивача: представник - Юрик Б.І.,

відповідача: представник - Ліуш Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області №0109351311 від 17 квітня 2018 року про застосування 804637,50 грн. штрафних санкцій за відсутність реєстрації ПН в ЄРПН.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що приймаючи оскаржене рішення про застосування до позивача передбачених абз. 2 п. 120 (1).2 ст. 120 (1) Податкового кодексу України штрафних санкцій за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, відповідачем не було взято до уваги те, що реалізація товарів позивачем здійснювалася кінцевому споживачу, які звільнені від оподаткування та які оподатковуються за нульовою ставкою. З огляду на що, враховуючи роз`яснення ДФС від 29.03.2017 р., вважає, що штрафні санкції до нього не підлягали застосуванню, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 р., позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області задоволено, податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області №0109351311 від 17 квітня 2018 року про застосування 804637,50 грн. штрафних санкцій за відсутність реєстрації Податкової накладної в ЄРПН - визнано протиправним та скасовано.

Постановою Верховного Суду від 04 липня 2019 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області задоволено частково; скасовано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.11.2018 р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 р., а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року дану адміністративну справу прийнято до провадження.

Представник позивача в судовому засіданні 15 січня 2020 року заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з мотивів, наведених в позовній заяві, та просив суд позов задовольнити. Окрім того, звернув увагу суду на те, що штрафні санкцій були накладені на підставі абз. 2 п. 1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України, тобто за повторну відсутність реєстрації податкових накладених після винесення податкового повідомлення-рішення за результатами встановлення такого податкового правопорушення, що в даному випадку не відповідає дійсності. Жодного рішення контролюючого органу, яким би до позивача були застосовані санкції, передбачені нормами абз. 1 п. 1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України, ним отримано не було.

Представник відповідача в засіданні суду 15 січня 2020 року проти задоволення позову заперечив, обґрунтовуючи обставинами, наведеними в поданому до суду відзиві на позов б/н від 27.08.2019 р. та поясненнях від 18.11.2019 р. Зокрема, зазначив, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за результатами проведеної перевірки за фактом встановлення порушення позивачем норм податкового законодавства, в тому числі, в частині відсутності реєстрації в ЄРПН податкових накладних. Так, згідно квитанцій №1 про реєстрацію податкової накладної від 17.05.2017 р. та від 16.03.2017 р. документ (податкові накладні №4 від 30.04.2017 р. та №2 від 28.02.2017 р.) не прийнято. Вважає безпідставними посилання позивача на те, що реалізація товарів здійснювалася кінцевому споживачу, який звільнений від оподаткування та який оподатковується за нульовою ставкою, оскільки нормами ст.ст. 195, 197 Податкового кодексу України визначено вичерпний перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою та тих, що звільнені від оподаткування, до яких операції з постачання товарів кінцем споживача не віднесені. Окрім того, стосовно зазначеного в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2019 р. №К/9901/9163/19 зауваження щодо застосування до позивача штрафних санкцій на підставі абз. 2 п. 1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України пояснив, що при складанні податкового повідомлення-рішення контролюючим органом було допущено механічну описку, зокрема, при зазначенні абз. 2 мав бути зазначений абз. 1, що жодним чином не впливає на розмір визначеної штрафної санкції.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - ГУ ДФС у Закарпатській області) у період з 06.03.2018 р. по 21.03.2018 р. проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період 01.01.2016 по 31.12.2017 рр., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період 01.01.2016 по 31.12.2017 рр.

За результатами перевірки складено Акт №335/13-11/НОМЕР_1 від 28.03.2018 р., відповідно до висновків якого перевіркою встановлено, в тому числі, порушення п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних, складених при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ в квітні 2016 року на суму 840,00 грн., лютий 2017 року в сумі 480421,00 грн., березень 2017 року - 481210,00 грн., квітень 2017 року в сумі 646804,00 грн. (арк. спр. 6 - 41, т. 1).

У зв`язку з виявленими під час проведеної перевірки порушеннями податкового законодавства в частині відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абз. 2 п. 1201.2 ст. 1201 Податкового кодексу України, податкових накладних на суму ПДВ 1609275,00 грн., ГУ ДФС у Закарпатській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.04.2018 р. №0109351311 та застосовано до ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 50% суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість у розмірі 804637,50 грн. (арк. спр. 43, т. 1).

Як вбачається з розрахунку штрафних (фінансових санкцій) до податкового повідомлення-рішення, контролюючим органом до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф за наступні періоди:

- за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН в квітні 2016 року на 840,00 грн. (сума штрафної санкції 420,00 грн.);

- за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН в лютому 2017 року на суму 480421,00 грн. (сума штрафної санкції 240210,50 грн.);

- за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН в березні 2017 року на суму 481210,00 грн. (сума штрафної санкції 240605,00 грн.);

- за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН в квітні 2017 року на суму 646804,00 грн. (сума штрафної санкції 323402,00 грн.) (арк. спр. 42).

Вважаючи прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення протиправним, ФОП ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Спірні правовідносини виникли з приводу застосування до платника податків штрафних санкцій за фактом встановлення за результатами проведеної перевірки відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України, податкових накладних, складених ФОП ОСОБА_1 , зокрема, №1 від 31.02.2017 р. на суму ПДВ 411422,39 грн.; №2 від 28.02.2017 р. на суму ПДВ 480001,03 грн., №4 від 30.04.2017 р. на суму ПДВ 646804,42 грн. (арк. спр. 25, 29, 41 - 42, т. 2).

Судом встановлено, що зазначені податкові накладні направлялися ФОП ОСОБА_1 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак не були прийняті, що засвідчується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій №1 від 15 лютого 2017 року, від 16 березня 2017 року та від 17 травня 2017 року (арк. спр. 26, 31, 46, т. 2).

Порядок складання та реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних регламентуються положеннями ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України).

Так, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України) передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

П. 201.1 ст. 201 ПК України встановлено обов`язок платника податку - продавця товарів/послуг при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно абз. 5 п. 201.1 ст. 201 ПК України підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Разом з тим, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин (абз. 10 п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Таким чином, норми податкового законодавства встановлюють обов`язок платника податку - продавця товарів/послуг при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг в установлені терміни зареєструвати складену податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі ж невиконання такого обов`язку до такої особи застосовуються штрафні санкції, передбачені положеннями ПК України.

В судовому засіданні судом встановлено, що спірні податкові накладні на час розгляду даної справи в суді в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.

Відповідальність платника податку за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлена нормами ст. 1201 ПК України.

Згідно п. 1201.1 ст. 1201 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Абз. 1 п. 1201.1 ст. 1201 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Водночас, згідно з абз. 2 п. 1201.1 ст. 1201 ПК України відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Провівши правовий аналіз встановленої нормами ПК України відповідальності платників податків за відсутність реєстрації протягом граничних строків податкових накладних, суд дійшов висновку, що такі передбачають притягнення до відповідальності окремо за фактом первинного виявлення контролюючим органом такого правопорушення за результатами проведеної перевірки та окремо у разі не проведення реєстрації вже після факту первинного накладення штрафу, як два окремі види відповідальності.

При цьому, штрафні санкції, передбачені абз. 2 п. 1201.1 ст. 1201 ПК України, носять похідний характер та застосовуються тільки у разі не здійснення реєстрації податкових накладених у встановлений 10-денний термін після отримання податкового повідомлення-рішення, яким на платника податку вже накладено штраф в порядку абз. 1 п. 1201.1 ст. 1201 ПК України. Тобто його застосуванню повинно передувати направлення контролюючим органом на адресу платника податків податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі абз. 1 п. 1201.1 ст. 1201 ПК України.

Разом з тим, у спірних правовідносинах ГУ ДФС у Закарпатській області такої послідовності дій дотримано не було, оскільки ФОП ОСОБА_1 після виявлення відсутності реєстрації податкових накладних було одразу ж притягнуто до відповідальності за абз. 2 п. 1201.1 ст. 1201 ПК України.

Вирішуючи питання правомірності оскарженого рішення крізь призму основних засад адміністративного судочинства, суд повинен дослідити, чи прийнято таке на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Зазначене кореспондується також з встановленим Конституцією України обов`язком будь-якого суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В судовому засіданні представник відповідача вказану обставину пояснив допущеною механічною опискою, яка жодним чином не впливає на розмір визначеної штрафної санкції. Проте суд не може погодитися з такою аргументацією правомірності оскарженого рішення з огляду на її невідповідність вимогам, які ПК України висуває до податкового повідомлення-рішення.

Зокрема, відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення, серед іншого містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов`язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань платника податків; суму грошового зобов`язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення результатів господарської діяльності або від`ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов`язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов`язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Тобто, норма закону, що стала підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, є його ключовим елементом, а тому допущена механічна помилка в такій не є формальною неточністю або дефектом, що ніяким чином не впливає на його зміст.

Суд вважає, що таке твердження представника відповідача не узгоджується із обов`язком органу державної влади, визначеним ст. 19 Конституції України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Більше того, досліджуючи розрахунок штрафних санкцій до оскарженого податкового повідомлення-рішення, судом встановлено, що розрахунок їх розміру також проведено з порушенням положень ст. 1201 ПК України, зокрема, в частині бази їх нарахування. Так, відповідно до положень п. 1201.1 ст. 1201 ПК України, штрафні санкції за відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної нараховуються на суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначену у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Разом з тим, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до оскарженого податкового повідомлення-рішення, до платника податку застосовано штраф у наступних розмірах:

- за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН в квітні 2016 року на 840,00 грн. (сума штрафної санкції 420,00 грн.);

- за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН в лютому 2017 року на суму 480421,00 грн. (сума штрафної санкції 240210,50 грн.);

- за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН в березні 2017 року на суму 481210,00 грн. (сума штрафної санкції 240605,00 грн.);

- за відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН в квітні 2017 року на суму 646804,00 грн. (сума штрафної санкції 323402,00 грн.) (арк. спр. 42, т. 1).

При цьому, судом встановлено, що суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в незареєстрованих в лютому та березні 2017 року податкових накладних не співпадають з відомостями, зазначеними в розрахунку.

Зокрема, згідно з даними податкової накладної №1 від 31.01.2017 р. (яка повинна була бути зареєстрована в лютому 2017 року) сума податку на додану вартість складає 411422,39 грн., а не 480421,00 грн., як зазначено в розрахунку. Натомість сума 480421,00 відповідає рядку 1.1 податкових зобов`язань Податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2017 року (арк. спр. 59 -70, т. 1). Як вбачається з Додатку 5 до вказаної Податкової декларації, сума 480421,00 грн. включає в себе суму податку на додану вартість за двома податковими накладними, а саме на суму 420,00 грн. та 480001,03 грн. (арк. спр. 67, т. 1), яка в свою чергу, згідно з відомостями реєстру виданих та отриманих податкових накладних ФОП ОСОБА_1 за лютий 2017 року, відповідає податковій накладній №2 від 28.02.2017 р. Отже, за відсутність реєстрації в лютому 2017 року податкової накладної №1 від 31.01.2017 р. базою нарахування штрафних санкцій за положеннями абз. 1 п. 1201.1 ст. 1201 ПК України є сума податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що зазначена в такій податковій накладній, та повинна складати 411422,39 грн.

Аналогічна невідповідність встановлена судом стосовно розміру нарахованих штрафних санкцій за відсутність реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних в березні 2017 року. Зокрема, згідно з даними податкової накладної №2 від 28.02.2017 р. (яка повинна була бути зареєстрована в березні 2017 року) сума податку на додану вартість складає 480001,03 грн., а не 481210,00 грн., як зазначено в розрахунку. Натомість сума 481210,00 відповідає рядку 1.1 податкових зобов`язань Податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2017 року (арк. спр. 44 - 52, т. 1). Як вбачається з Додатку 5 до вказаної Податкової декларації, сума 481210,00 грн. включає в себе суму податку на додану вартість за податковою накладною, виданою платнику податку на додану вартість на суму 3528,24 грн., та неплатникам податку на суму 477681,95 грн.

Жодних доказів відсутності реєстрації інших податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, окрім тих, що долучені представником позивача до матеріалів справи, відповідачем суду надано не було, як і не заявлялося ані у відзиві, ані в судовому засіданні.

Окрім того, оскарженим податковим повідомленням-рішенням до ФОП ОСОБА_1 було застосовано також відповідальність у розмірі 420,00 грн. за не здійснення реєстрації податкової накладної на суму податку на додану вартість 840,00 грн. в квітні 2016 року. В судовому засіданні представник позивача заявляв, що така була складена за фактом постачання товарів контрагентам, які не є платниками податку на додану вартість, а тому згідно з нормами ПК України, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, відповідальність, передбачена п. 1201.2 ст. 1201 ПК України, не підлягала застосуванню.

Так, відповідно до п. 1201.2 ст. 1201 ПК України (в редакції, чинній на момент складення податкової накладної), відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю - платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

До внесення змін до ПК України, які набрали чинності з 01.01.2017 р., відповідальність за відсутність реєстрації податкових накладних застосовувалася виключно до тих, які складені за результатами операцій з контрагентами - платниками податку на додану вартість.

Вказану обставину представник відповідача визнав.

З огляду на вищенаведені обставини, суд вважає прийняте ГУ ДФС у Закарпатській області податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає також законодавчим вимогам щодо правильності визначення суми грошового зобов`язання, яке самостійно визначається контролюючим органом.

Суд зазначає, що контролюючий орган при виконанні своїх повноважень щодо самостійного визначення розміру штрафних санкцій за порушення норм податкового законодавства, повинен здійснювати їх обчислення у порядку встановленому ПК України з відповідної бази нарахування, а не з будь-яких інших сум.

Принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя. Будь-яка дія органів державної влади має будуватися на цьому принципі, а відтак чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні. (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

Також Європейський Суд з прав людини Рішенням у справі «Круслена» від 24 квітня 1990 року зазначає, що «закон, який надає дискреційне право, має визначати межі здійснення такого права, хоча докладні правила та умови мають міститися в нормах субстантивного права. Отже, закон має досить чітко визначати межі будь-яких таких повноважень, наданих компетентним органам, а також спосіб їх застосування, щоб забезпечувати належний захист особистості від свавільного втручання».

Ч. 2 ст. 6 КАС України передбачає, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Зазначене кореспондується також з положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», якою передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що контролюючий орган безумовно наділений повноваженнями щодо притягнення платників податків до відповідальності за порушення норм податкового законодавства. Разом з тим, реалізація зазначеного повноваження повинна здійснюватися на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, тобто з дотриманням законодавчих норм.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ч. 1 ст. 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (місцезнаходження: вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 39393632) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області №0109351311 від 17 квітня 2018 року про застосування 804637,50 грн. штрафних санкцій за відсутність реєстрації ПН в ЄРПН.

3. Стягнути із Головного управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 39393632, місцезнаходження: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Волошина, 52) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань 8046 грн. 40 коп. (Вісім тисяч сорок шість грн. 40 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України).

Повний текст рішення виготовлено 20 січня 2020 року.

СуддяР.О. Ващилін