Рішення № 86992896, 20.01.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 р. Справа№200/11003/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Аканов О.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: 84511, м.Бахмут, вул.Горбатова, 57, код ЄДРПОУ 25953178) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання пільг з оплати житлово-комунальних послуг; зобов`язання повторно розглянути питання щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників війни, що підтверджується посвідченням учасника війни серії НОМЕР_2 . Звернувся до відповідача із заявою про надання пільги з оплати житлово-комунальних послуг. Листом від 31.07.2019 №12/Ч-469 з посиланням на лист від 17.07.2019 №12/Ч-426 відповідач зазначив про неможливість надання позивачу відповідних пільг з огляду на необхідність надання відомостей про доходи за попередні шість місяців або про відсутність доходів за цей період, оскільки відповідна пільга надається за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`є пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує виличину доходу, який дає право на податкову пільгу.

Позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать Конституції України та законам України, оскільки об`єктивно не існувало правових підстав для позбавлення позивача як учасника війни пільги на оплату комунальних послуг, а перевищення встановленої межі у відповідності до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту у вигляді встановлених законом пільг на оплату комунальних послуг.

На підставі викладеного, просив суд задовольнити позов.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження (у письмовому провадженні без повідомлення сторін).

Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 05 листопада 2019 року о 12:00 год.

Ухвалою суду від 05 листопада 2019 року продовжено підготовче засідання на тридцять днів; відкладено підготовче засідання на 02 грудня 2019 року об 11:00 год.

Ухвалою суду від 02 грудня відкладено підготовче засідання на 20 грудня 2019 року о 12:00 год.

Ухвалою суду від 20.12.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 20.01.2020 об 10 год. 15 хвл.

Сторони у судове засідання не з"явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останній зазначив, що з 05.07.2019 року позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як учасник війни у відповідності до положень ст.9 п.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ. При заповненні персональної облікової картки в приміщенні управління 05.07.2019 року позивачем власноруч написано, що він відмовляється від пільг на житлово-комунальні послуги у зв`язку з перевищенням доходів, тому управлінням це було прийнято до уваги щодо надання пільг. Листом від 17.07.2019 №12/Ч-426 позивачу надані детальні роз`яснення щодо порядку оформлення пільг на оплату житлово-комунальних послуг. З огляду на вищевикладене, та посилаючись на норми постанови КМУ № 389 від 04.06.2015 року "Про затвердження порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї" просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , має статує учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується посвідченням учасника війни НОМЕР_2 від 03 липня 2019 року.

Позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

05.07.2019 року позивач надав заяву відповідачу про роз`яснення з приводу відмови отримати пільгу на оплату комунальних послуг.

31.07.2019 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання права на оплату комунальних платежів як учаснику війни в зв`язку з рішенням КСУ від 18 грудня 2018 року про визнання неконституційним положень Закону №76-VІІІ та №3551-ХІІ відносно відміни пільг з приводу того, що пільга надається від доходів членів сім`ї.

Листом управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 31 серпня 2019 №12/Ч-469 ОСОБА_1 роз`яснено про те, що в зв`язку з тим, що середньомісячний дохід позивача перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, позивач особисто відмовився від надання пільг на житлово-комунальні послуги.

Листом управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 17 липня 2019 №12/Ч-426 ОСОБА_1 роз`яснено про те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2015 №389 затверджений Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Вказаним Порядком визначено механізм надання пільг окремим категоріям громадян з оплати житлово-комунальних послуг, послуг зв`язку, придбання твердого побутового палива та скрапленого газу за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. Водночас рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) норми Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VІІІ, якими внесено зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», зокрема щодо: надання учасникам війни пільг з оплати житлово-комунальних послуг, твердого палива, скрапленого газу залежно від сукупного доходу сім`ї; скасування пільгового проїзду учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, особам, на яких поширюється чинність Закону, а також компенсації вартості проїзду до санаторно-курортного закладу і назад особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною. Зазначені норми, що визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Для відновлення конституційних прав учасників війни, необхідно внести зміни до Закону та вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України. Однак на теперішній час зміни не внесені. За таких підстав позивачу запропоновано для визначення права на отримання пільг надати відомості про доходи за шість місяців, що передують місяцю звернення, або документи, що підтверджують відсутність доходів за такий період. Роз`яснено право оскарження відповіді.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вбачається, що закон спрямований на захист ветеранів війни, шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни надаються такі пільги: 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.

Згідно із ч. 6 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" установлено, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затверджений постановою КМУ від 04.06.2015 року № 389 (далі - Порядок), у зв`язку з прийняттям Закону України від 28.12.2014 року № 76-УІП "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України".

Відповідно до п. 1 Порядку вбачається, що цей порядок визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, послуг із встановлення квартирних телефонів (далі - пільги) залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги згідно із законодавчими актами, а також підтвердження права на інші види пільг, які надаються з урахуванням доходу (безоплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, виробів медичного призначення, зубопротезування тощо) відповідно до законодавства.

Згідно з п. 3 Порядку, пільги, зазначені у п. 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

З вищенаведеного вбачається, що єдиною підставою надання учасникам війни пільг, передбачених пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої статті 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є умова, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не повинен перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу.

Згідно з підпунктом 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Податкового кодексу України право на податкову соціальну пільгу мають особи, місячний дохід яких не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.

Отже, якщо середньомісячний сукупний дохід сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, низка пільг учасникам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, не надається. Тобто наслідком запровадження умови для надання окремих пільг стало їх скасування для певного кола осіб.

Крім того, встановивши у ч. 6 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні ч. 5 ст. 17 Конституції України.

Аналогічного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні від 18.12.2018 у справі № 1-6/2018(2791/15) про соціальний захист ветеранів війни та членів їхніх сімей, наголосивши, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону № 3551, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави.

Вказаним рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними):

- абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII;

- частину шосту статті 14, частину другу статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами.

Абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, частина шоста статті 14, частина друга статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У зв`язку з тим, що абзац другий підпункту 1, абзац другий підпункту 2, абзаци другий, третій, четвертий підпункту 3 пункту 9 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, згідно з якими виключено окремі положення Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII зі змінами, втрачають чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатимуть пункти 7, 16 частини першої статті 14, пункти 7, 18 частини першої статті 15, пункти 6, 15, 16 частини першої статті 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.

Отже, норма ч. 6 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щодо надання пільг за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, втратила свою чинність з підстав визнання її неконституційною.

Частиною 6 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поточної редакції чітко визначено що: "Частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції (є неконституційною) згідно з Рішенням Конституційного Суду № П-р/2018 від 18.12.2018".

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року та керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про визнання протиправним та скасувати відмови оформлені листами управління праці та соціального захисту населення Бахмітської міської ради №12/Ч-426 від 17 липня 2019, №12/Ч-469 від 31 серпня 2019 про відсутність права на отримання пільг у ОСОБА_1 як учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 05.07.2019 року - дня звернення з заявою про надання пільг, оскільки останні не ґрунтуються на вимогах закону та зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням висновків суду.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання пільг з оплати житлово-комунальних послуг, суд зазначає, що судом не встановлено бездіяльності відповідача, оскільки відповідачем розглянуто листи позивача про отримання пільг, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справі, позивач за подання адміністративного позову до Донецького окружного адміністративного суду сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн. згідно квитанції 0.0.1458500626.1 від 09.09.2019 року.

Отже, відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає за можливе стягнути судовий збір у розмірі 384,20 грн. за за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, оскільки судом задоволено тільки одну позовну позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: 84511, м.Бахмут, вул.Горбатова, 57, код ЄДРПОУ 25953178) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненадання пільг з оплати житлово-комунальних послуг; зобов`язання повторно розглянути питання щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати відмови оформлені листами управління праці та соціального захисту населення Бахмітської міської ради №12/Ч-426 від 17 липня 2019, №12/Ч-469 від 31 серпня 2019 про відсутність права на отримання пільг у ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як учасника війни відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з 05.07.2019 року.

Зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Бахмітської міської ради повторно розглянути питання щодо надання пільг з оплати житлово-комунальних послуг ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з урахуванням статусу учасника війни та права на отримання пільг з оплати житлово-комунальних послуг з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з управління соціального захисту населення центрального району Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Металургів, 35, код ЄДРПОУ 26010964) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 384,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Аканов