Рішення № 86987492, 17.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Київ № 640/1135/19

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 21.07.2017 №0039111310 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 28 256,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки податкового органу щодо відсутності підстав для бюджетного відшкодування суми з податку на додану вартість з підстав часткової оплати, але без фактичного отримання товару, є протиправними та необґрунтованими.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що позивачем включено суму бюджетного відшкодування за попередню оплату за придбання товару, при цьому відсутнє фактичне отримання товару.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 16.06.2017 №5221 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку у банку за квітень 2017, за результатами якої складено акт від 03.07.2017 №596/26-15-13-10/НОМЕР_2.

У висновках вказаного акту зазначено порушення вимог п.200.4 ст.200, абз. «в» п.200.14 ст.200 податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на рахунок платника в установі банку у розмірі 28 256,04 грн.

Позивачем подано заперечення від 05.07.2017 №1 на висновки акту перевірки, за результатом розгляду яких Головним управлінням ДФС у м. Києві залишено без змін висновки, викладені в акті перевірки від 16.06.2017 №5221, а заперечення - без задоволення.

На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.07.2017 №0039111310 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за квітень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 28 256,04 грн.

Рішенням від 01.10.2017 №12935/Д/99-99-11-02-01-14 скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 21.07.2017 №0039111310 без змін.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Господарською діяльністю відповідно до п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами

Відповідно до п. п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.7. ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Приписами п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) виключено; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

З матеріалів справи установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 19.04.2017 №12777/003946 ФОП ОСОБА_1 придбано вантажне шасі Iveco Daily 70 С15 у ТОВ «Амако Україні», вартість якого складає з урахуванням ПДВ 1000500 грн.

На виконання умов договору у квітні 2017 здійснено попередню оплату за придбання вантажного шасі у розмірі 150 500 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 25 083,33 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 21.04.2017 №225.

На підставі вказаних обставин виписана податкова накладна від 21.04.2017 №15363 на суму 25 083,33 грн.

Відповідачем у висновках акту перевірки зазначено, що станом на момент підписання акту перевірки відсутнє фактичне отримання товару, а саме оскільки на виконання умов договору від 19.04.2017 №12777/003946 щодо оплати товару у розмірі 30% загальної суми договору, внаслідок зазначеного основні фонди не перейшли у власність підприємця.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує, платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) у встановлений ПК України термін (пункт 201.1 статті 201 розділуПК України).

Реальність господарських операцій позивача з контрагентом податковим органом не заперечується, податкова накладна від 21.04.2017 №15363 відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, правомірність формування податкового кредиту за першою подією відповідачем не оспорювалося.

При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача в обґрунтування відсутності у ФОП ОСОБА_1 права на бюджетне відшкодування на те, що позивач фактично не отримав оплачений ним товар, оскільки податкове законодавство не обмежує права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплачену у складі попередньої оплати за товар. При цьому, податковим органом під час проведення перевірки не встановлено обставин, визначених пунктом 200.5 статті 200 Податкового Кодексу України, які б свідчили про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування.

Відповідно до п.4.4 договору від 19.04.2017 №12777/003946 покупець набуває право власності на товар після перерахування йому 30% загальної суми договору.

При цьому, відповідно до п.5.1 вказаного договору покупець ФОП ОСОБА_1 зобов`язується здійснювати оплату шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця наступним чином: перший платіж на суму 15% від загальної суми вартості товару, а саме 150 075 грн у термін до 21.04.2017; другий платіж - 15% в сумі 150 075 грн до 20.05.2017; третій платіж - 25% в сумі 250 125 грн до 20.06.2017; четвертий платіж - 25% в сумі 250 125 грн до 20.07.2017; п`ятий платіж - 20% в сумі 200 100 грн до 20.08.2017.

Таким чином, позивачем здійснено оплату у відповідності до умов договору з метою подальшою придбання у власність такого товару, умова п.4.4 договору буде реалізовано за результатом здійснення другої сплати, а тому посилання податкового органу щодо не здійснення оплати в розмірі 30% не можуть бути взяті судом до уваги.

Отже, враховуючи викладене, за встановлених обставин щодо виконання позивачем всі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, для отримання бюджетного відшкодування на суму 25 083,33 грн згідно з податковою накладною від 21.04.2017 №15363, в цій частині податкове повідомлення-рішення від 21.07.2017 №0039111310 є протиправним та підлягає скасуванню.

Водночас, щодо суми в розмірі 3 172,61 грн, а саме за податковими накладними від 30.04.2017 №768 на суму 35,35 грн та від 30.04.2017 №767 на суму 3 137,36 грн, слід зауважити, що позивачем у позовній заяві не оскаржується, жодних доводів з цих обставин не викладено.

Натомість, податковим органом наголошено, що за цими податковими накладними відсутня сплата, чим порушено вимоги абз. «б» п.200.4 ст.200 ПК України, зворотного позивачем не доведено, висновків контролюючого органу не спростовано.

Отже, в цій частині суми податкове повідомлення-рішення від 21.07.2017 №0039111310 суд залишає без змін.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною четвертою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 139, 241, 244, 246, 255, 257, 262, 293, 295- 297 КАС України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В3» від 21.07.2017 №0039111310 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 25 083,33 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко