Рішення № 86987477, 17.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Київ № 826/9619/18

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шевченко Н.М., розглянувши в письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції (надалі по тексту також - відповідач, ДПП), третя особа ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить: скасувати наказ ДПП від 19.04.2018 №489 про притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; поновити його на службі в поліції на посаді інспектора роти №5 батальйону №2 УПП у м. Києві; стягнути середній заробіток за вимушений прогул з дати звільнення по дату судового рішення про поновлення на службі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що встановлені факти та висновки за наслідками службової перевірки, на підставі якої було прийнято оскаржуваний наказ, не відповідають дійсності. Також позивач звертав увагу, що на час винесення наказу про звільнення, він перебував на лікарняному.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок, який є грубим порушенням службової дисципліни, та беручи до уваги наявність раніше оголошеної догани 16.11.2017, обраний вид стягнення у вигляді звільнення відповідає тяжкості проступку. Щодо перебування позивача на лікарняному під час винесення спірного наказу зауважено, що жодних доказів на підтвердження цих обставин не надано.

Представниками сторін подано клопотання від 25.09.2019 про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з лютого 2005 року по липень 2015 року. Відповідно до наказу ГУ НП в м. Києві України від 29.04.2015 № 361 прийнятий на посаду інспектора патрульної поліції.

За фактом застосування ОСОБА_1 заходів фізичного впливу та спеціального засобу обмеження рухомості - кайданок стосовно гр. ОСОБА_3 26.03.2018 під час затримання останнього призначено проведення службового розслідування відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України 10.04.2018 №1585.

За результатами проведення службового розслідування складено висновок, затверджений начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жуковим Є.О. 13.04.2018.

У висновках службового розслідування зазначено, зокрема, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог пунктів 1-3 частини 1 статті 18, частини 1 статті 32, частини 1 статті 37, частини 1 статті 43, статті 44, частини 3, 6, статті 45 Закону України «Про Національну поліцію», частини 2 розділу II та розділу III Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 за № 1179, частини 2 Порядку інформування центів з надання безоплатної вторинної правової допомоги про випадки затримання осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2011 № 1363 (у редакції постанови від 11.03.2015 № 110) статей 1, 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, відповідно до п. 8 ч. 1 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, інспектора роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 ( з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_1 вирішено звільнити зі служби в поліції.

На підставі вказаних висновків наказом Департаменту патрульної поліції від 19.04.2018 №489 інспектора роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та вирішено звільнити зі служби в поліції.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 16.05.2018 № 475 о/с, на підставі вищевказаного наказу та подання заступника начальника Управління патрульної поліції у м. Києві старшого лейтенанта поліції Чувілкіна О.І. від 24.04.2018, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0001697), інспектора роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 (з обслуговування правого берега), з 17.05.2018 звільнено зі служби в поліції з виплатою грошової компенсації за 10 діб невикористаної щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році. Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років у календарному обчисленні складає 7 років 9 місяців 2 дні.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Обов`язки поліцейського визначені ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до вимог якої останній зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Статтею 59 згадуваного Закону служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

День звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно з ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 9 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента країни і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарним проступком є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (ст. 2 Дисциплінарного статуту).

Пунктом 6 частини 1 статті 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення, зокрема, звільнення з посади.

З аналізу вказаних норм суд робить висновок, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є невиконання або неналежне виконання поліцейським дисципліни шляхом недотримання конкретних актів законодавства та наказів і інших відомчих нормативно-правових актів.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведенні визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України затверджена наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 (далі по тексту - Інструкція № 230).

Відповідно до п. 1.2 вказаної Інструкції службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з`ясування інших обставин.

Пунктом 2.1 Інструкції № 230 передбачено підстави для проведення службового розслідування, а саме: порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції № 230 службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.

Згідно з п.п. 8.1, 8.3 Інструкції № 230 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. В описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посаду, звання, прізвище, імя та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

З обставин, встановлених відповідачем під час службового розслідування, вбачається що 26.03.2018 близько 16 год. 50 хв., під час несення служби у денну зміну патрулювання працівниками екіпажу патрульної поліції № 0303, в складі якого перебували інспектор роти № 5 батальйону № 2 полку № 1 ( з обслуговування правового берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_1, інспектор роти № 2 батальйону № 2 полку № 2 (з обслуговування лівого берегу) УПП у м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_4 та лейтенант поліції ОСОБА_5 , затримали гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відносно останнього застосовано заходи фізичного впливу та спеціальний засіб обмеження рухомості - кайданки.

ОСОБА_1 надавав пояснення під час службового розслідування та наголошував під час розгляду справи, що ОСОБА_3 висловлювався нецензурною лайкою в громадському місці, на вимогу поліцейського припинити порушувати громадський порядок та надати посвідчуючи документи чинив опір та провокував працівників поліції.

Відносно ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АА №659901 за ст.185 КУпАП, протокол про адміністративне затримання серії КИ №002797 за ст.261 КПпАП.

Разом з тим, жоден з працівників екіпажу №0303 не доповів начальникові УПП у м. Києві ДПП про застосування заходів фізичного впливу та спеціального засобу обмеження рухомості відносно ОСОБА_3 .

У ході службового розслідування встановлено порушення працівниками екіпажу №0303, зокрема, і ОСОБА_1 , вимог ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», що виразилось у не повідомленні гр. ОСОБА_3 про причини перевірки документів.

Лейтенантом поліції ОСОБА_1 , у тому числі, порушено вимоги ст.ст. 43-45 Закону України «Про Національну поліцію», що виразилось у не попередженні особи про застосування відносно неї заходів фізичного впливу та спеціальних засобів примусу, а також вимоги ч.4,5 ст.7 Закону України «Про Національну поліцію» та Правил етичної поведінки поліцейських, що виразилась у нетактовному спілкуванні та такому, що ображає честь та гідність особи.

Зворотного позивачем під час розгляду справи не доведено, жодних доказів не надано, також не було використано можливість під час здійснення адміністративного затримання ОСОБА_3 ОСОБА_1 здійснення відеофіксації подій за допомогою спеціального засобу з функцією фото-, кінозйомки, що було розташовано на елементах однострою поліцейського.

При цьому до матеріалів справи надано пояснення ОСОБА_3 , які отримано інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП у м. Києві ДПП старшим лейтенантом поліції Олійник Я.В. 06.04.2018, з яких вбачається, що ОСОБА_1 та іншими співробітниками застосували кайданки, звертались до нього образливо, з расовим та національним приниженням, із застосуванням нецензурної лайки, та, до того ж, застосували силу у вигляді побиття.

На підставі вказаних обставин ОСОБА_3 звернувся із заявою до Деснянського управління поліції ГУНП в м. Києві (ТВМ №1), в якій зазначив про нанесення тілесних ушкоджень та погроз з боку працівників патрульної служби біля вул. Біломорська, 1 у м. Києві 26.03.2018. Дана заява зареєстрована до Журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Деснянського УП ГУНП у м. Києві 26.03.2018 за номером ЄО №19972.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 було допитано в якості свідка в судовому засіданні 12.06.2019, який надав пояснення аналогічні викладеним вище, та, крім цього, додав до матеріалів справи постанову Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2018 у справі №754/4402/18 (провадження 3/754/2046/18), відповідно до якої закрито провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_3 за ст.185 КУпАП в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 26.03.2018.

У вказаному рішенні зазначено, що з протоколу про адміністративне правопорушення взагалі не вбачається про здійснення злісної непокори ОСОБА_3 законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а саме в протоколі не зазначено на яке законне розпорядження або вимогу поліцейського вчинив злісну непокору ОСОБА_3 , які службові обов`язки при цьому виконували поліцейські.

Однак, суд не бере до уваги довідку № 2067 від 28.03.2019 Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, виданої ОСОБА_3, який звернувся цього дня о 9:00 годині до медичного закладу через пошкодження зв`язку лівого плечового суглобу, яка свідчить, на думку свідка, про нанесення йому тілесних ушкоджень поліцейськими, оскільки таке звернення відбулося через день після вказаних подій.

Також у якості свідка було допитано ОСОБА_6 , який вказав на неправомірні дії з боку поліцейських. Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 також зазначали, що саме ОСОБА_1 затримував та застосовував заходи фізичного впливу до гр. ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_7 , який був в.о. командира роти на той час, в судовому засіданні надав позитивну характеристику ОСОБА_1 , вказавши на професійність останнього та сумлінність в роботі.

Свідок ОСОБА_8 надав загальні пояснення події 26.03.2018, вважає, що поліцейських реакція була адекватною на поведінку осіб кавказької зовнішності, які вели себе грубо, голосно розмовляли, смиками поліцейських за одяг.

До того ж, в ході судового розгляду позивач сам підтвердив, що не дотримався вимог ст.260 КУпАП, в якій зазначається, що органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника. Окрім цього, порушив п.6 ст.45 Закону України «Про національну поліцію», не повідомивши про застосування спеціального засобу «кайданки» свого безпосереднього керівника.

Отже, вина позивача у вчиненні дисциплінарного проступку доведена в повному обсязі.

Посилання позивача на те, що він на час винесення спірного наказу перебував на лікарняному судом не беруться до уваги з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач згідно з листками непрацездатності, наявних у матеріалах справи, позивач у період з 24.04.2018. по 05.06.2018 перебував на лікарняному (амбулаторний режим).

Водночас на момент видання вказаного наказу про звільнення у відповідача була відсутня інформація щодо тимчасової непрацездатності позивача. Також, позивач не надав суду доказів, що ним направлялись зазначені листки непрацездатності до відповідача.

До того ж, відповідачем для повного з`ясування цих обставин направлено запити про надання інформації стосовно перебування на стаціонарному або амбулаторному лікуванні з 23.04.2018 по 05.05.2018 ОСОБА_1 , а саме: від 25.04.2018 №111117/41/11/6/01/2018, від 16.05.2018 №13000/41/11/6/03-2018 до установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ по місту Києву», від 25.04.2018 №11179/41/11/6/01-2018 до Броварської центральної районної лікарні, від 24.04.2018 №10871/41/11/6/03-2018 до Гоголівської медичної амбулаторної загальної практики сімейної медицини.

У відповідь на вказані запити було направлено листи від 03.05.2018 №33/31-457, від 26.06.2018 №33/31-620, від 08.05.2018 №1275, від 08.05.2018 №5, в яких зазначено, що ОСОБА_1 у зазначений період на лікуванні у відповідних медичних закладах не перебував.

Крім цього, статтею 16 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Відповідно до ст. 18 Дисциплінарного статуту стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

Таким чином, суд дійшов висновку, що стосовно осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади може видаватися під час перебування працівника в стані тимчасової непрацездатності. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Статуту здійснюється після прибуття до місця проходження служби.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 810/2073/16.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що діючий Дисциплінарний статут, а також Закон України «Про Національну поліцію», на відміну від КЗпП, не містять імперативного припису щодо заборони звільнення поліцейських зі служби в період тимчасової непрацездатності.

За правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у справі стосовно звільнення та поновлення на посаді, під час вирішення спорів зазначеної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Тобто, під час вирішення спорів, пов`язаних з проходженням публічної служби, пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Тому, якщо у спеціальному законі, яким є Закон України «Про Національну поліцію», не передбачено або прямо заборонено застосування норм трудового законодавства, то застосування норм трудового законодавства до правовідносин, що регулюються таким законом, неможливо.

Оскільки Закон України «Про Національну поліцію» не містить приписів щодо застосування норм трудового законодавства у випадку, якщо цим законом не врегульовано спірних відносин, застосування положень КЗпП та іншого трудового законодавства до даних правовідносин є неможливим.

Як вже зазначалося вище, згідно з ст. 18 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відряджені, виконується після їх прибуття до місця проходження служби.

Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні та звільнення з органів внутрішніх справ, вважаються виконаними після видання наказу по особовому складу.

Відповідно до статті 14 Дисциплінарного статуту, при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Суд наголошує, що під час визначення виду дисциплінарного стягнення було враховано, що наказом ДПП НП України від 16.11.2017 №1742 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні ст.12, п.1, 2 ч.1 ст.18 Закону України «Про національну поліцію», п.1, 3, 4 ч.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, абз. 1 п.1 розд. ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, на підставі п.3 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, інспекторові роти №5 батальйону №2 полку №1 (з обслуговування правого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 оголошено догану.

Крім цього, суд зауважує, що ці обставини є суттєвими, дивлячись на те, що дисциплінарні проступки було вчинено позивачем у короткий проміжок часу, а саме на протязі пів року.

Також до суду надано службову характеристику позивача за підписом заступника командира батальйон №2 полку №2 (з обслуговування лівого берега) Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Горлач О.М., в якій зазначено, що у ОСОБА_1 траплялись випадки порушення службової дисципліни.

Положеннями статті 7 Дисциплінарного статуту, визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Також, наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила), які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Відповідно до ч. 1 Розділу ІІ Правил передбачено, під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про те, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, а тому не підлягає скасуванню, відтак похідні позовні вимоги про поновлення на посаді з підстав, викладених у позовній заяві, а також стягнення з відповідача середнього заробітку у розмірі середньомісячного розміру грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення, задоволенню також не підлягають.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 77, 90, 241- 247, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції , третя особа - ОСОБА_2 , про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 )

Відповідач: Департамент патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3, код ЄДРПОУ: 40108646)

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко