Рішення № 86987463, 17.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Київ № 640/2399/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроенергоресурс»

до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України

про визнання протиправними та скасування припису, протоколу та постанови

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідроенергоресурс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Гідроенергоресурс») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просить визнати протиправними та скасувати припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №С-1701/1 від 17січня 2019 року, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-2101/1 від 21 січня 2019 року та постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-2801/1-10/10-26/2801/08/01 від 28 січня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на 17 січня 2019 року була чинною уніфікована норма акта, складеного за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 травня 2012 року №240, яка не відповідала вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342, у зв`язку з чим позивачем не допущено відповідача до перевірки. Уніфікована форма акта, яка відповідала вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року №342 затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 20 грудня 2018 року №360, який набув чинності 18 січня 2019 року, тобто після проведення перевірки позивача.

З огляду на викладене та з урахуванням положень статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», позивач діяв правомірно під час недопущення посадових осіб відповідача до перевірки. Вказане, думку позивача, свідчить про необґрунтованість та протиправність оскаржуваних рішень суб`єкта владних повноважень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на позов представник відповідача зазначає, що у період з 17 січня 2019 року по 30 січня 2019 року на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 27 листопада 2018 року №1494, направлення від 04 січня 2019 року посадовими особами відповідача здійснено виїзд за місцем проведення планової перевірки, проте позивачем не допущено посадових осіб до перевірки, що зафіксовано актом від 17 січня 2019 року та, відповідно, складено оскаржувані протокол №1-Л-З-2101/1 від 21 січня 2019 року, припис №С-1701/1від 17січня 2019 року та винесено постанову №З-2801/1-10/10-26/2801/08/01 від 28 січня 2019 року.

У відповіді на відзив позивач вказує, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) та їх посадові особи під час здійснення заходів держаного нагляду (контролю) зобов`язані не допускати здійснення заходів державного нагляду (контролю) та інших заходів, що не відповідають або не встановлені цим Законом.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

У період з 17 січня 2019 року по 30 січня 2019 року відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно - будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553, Департаментом архітектурно - будівельної інспекції у Київській області на підставі наказу Державної архітектуро-будівельної інспекції України від 27 листопада 2018 року, направлення для проведення планової перевірки від 04 січня 2019 року б/н проведено планову перевірку на об`єкті в селі Кашперівка, Тетіївській район, Київська область, «Будівництво МГЕС на донному водоскиді Косівського водосховища».

17 січня 2019 року посадовими особами відповідача складений акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкті будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на неї функцій, яким зафіксовано не допуск посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкт перевірки «Будівництво МГЕС на донному водоскиді Косівського водосховища, який знаходиться за межами населеного пункту села Кашперівка Тетіївського району Київської області».

Також, 17 січня 2019 року відповідачем складений припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язано позивача допустити посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю для проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва «Будівництво МГЕС на донному водоскиді Косівського водосховища, який знаходиться за межами населеного пункту села Кашперівка, Тетіївського району, Київської області» у термін до 31 січня 2019 року.

21 січня 2019 року відповідачем складений протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-2101/1, яким розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності призначено на 28 січня 2019 року.

За результатом розгляду матеріалів справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності 28 січня 2019 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Крупко Р.О. прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-2801/1-10/10-26/2801/08/01, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого пунктом 2 частини 6 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф в сумі 57 630,00 грн.

Незгода позивача з вказаними постановою та приписом, а також протоколом зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі по тексту - Закон № 3038-VI) встановлені правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямовані на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Однією з функцій управління у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації (пункту 6 частини 1 статті 7 Закону № 3038-VI).

За приписами частини 4 статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.

Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з абзацу 2 пункт 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі по тексту - Порядок №553), державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; Держархбудінспекцією.

У відповідності до пункту 2 Порядку №553 державний архітектурно - будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Відповідно до положень Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва (пункт 9). Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню (підпункт 1 пункту 11). Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані, зокрема: у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб`єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручати особисто під розписку керівнику суб`єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку (пункт 12).

Приписами статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначені права суб`єкту господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Так, суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право: бути поінформованим про свої права та обов`язки; вимагати від посадових осіб органу державного нагляду (контролю) додержання вимог законодавства; перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу; не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо: державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону; посадова особа органу державного нагляду (контролю) не внесла запис про здійснення заходу державного нагляду (контролю) до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (за наявності такого журналу в суб`єкта господарювання).

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що орган державного архітектурно-будівельного контролю має обов`язок повідомляти суб`єкта господарювання про здійснення заходу державного нагляду (контролю).

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про проведення планового заходу було направлено на адресу позивача поштовим відправленням 04 січня 2019 року.

Пунктами 13, 14 Порядку №553 визначено права та обов`язки суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється захід контролю, серед яких право вимагати від посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю дотримання вимог законодавства та обов`язок допускати посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки за умови дотримання ними порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.

В контексті наведеного суд зауважує, що відповідно до пункту 16 Порядку №553 за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Отже, акт перевірки складається виключно за результатом проведеної перевірки та не має місце на стадії допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення заходу контролю.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342 «Про затвердження методик розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)» затверджено такі, що додаються: Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю); Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю). Установлено, що положення затверджених цією постановою методик не застосовуються до 1 вересня 2018 року.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20 грудня 2018 року №360 «Про затвердження уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками» від 20 грудня 2018 року № 360, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2018 року за № 1491/32943, затверджено уніфіковану форму акта, що складається за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, що додається.

Визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 грудня 2016 року № 331 «Про затвердження уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за додержанням суб`єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 січня 2017 року за № 73/29941 (із змінами).

Вказаний наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 20 грудня 2018 року №360 набув чинності 18 січня 2019 року.

Отже, станом на 17 січня 2019 року (дата початку проведення перевірки позивача) була чинною уніфікована форма акту, визначена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 грудня 2016 року № 331 «Про затвердження уніфікованої форми акта, що складається за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за додержанням суб`єктом господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18 січня 2017 року за № 73/29941.

Щодо доводів позивача про невідповідність форми акту затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 грудня 2016 року № 331 постанові Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342, суд зазначає, що такий наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 грудня 2016 року № 331 станом на 17 січня 2019 року був чинним, а відтак підлягав застосуванню.

Суд зауважує, що акт за результатом заходу державного нагляду (контролю) складається в останній день проведення такого заходу. Проведення перевірки позивача призначено у період з 17 січня 2019 по 30 січня 2019 року, тобто станом на час закінчення проведення такої перевірки чинною була уніфікована форма акту, затверджена наказом від 20 грудня 2018 року №360, який відповідає постанові Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 342.

З огляду на викладене посилання позивача на порушення відповідачем вимог чинного законодавства під час виходу для проведення перевірки не знайшло підтвердження під час розгляду справи.

Суд зауважує, що формальні процедурні порушення під час проведення перевірки, зокрема щодо форми акту перевірки в разі наявності порушення вимог містобудівного законодавства суб`єктом, щодо якого проводиться така перевірки, не спростовують доводи відповідача щодо наявності таких порушень та не є підставою для скасування рішень, прийнятих органом державного нагляду (контролю) за фактом виявлених порушень.

При цьому суд наголошує, що питання форми уніфікованого акту перевірки, який складається за результатом проведення перевірки, є передчасним на стадії допуску органом державного нагляду (контролю) до перевірки.

Відповідно до позовної заяви (аркуш 2 позову) позивач не заперечує факт отримання повідомлення про проведення планового заходу 04 січня 2019 року.

Суд зауважує, що факт недопуску посадових осіб до проведення планової перевірки не заперечується позивачем, отже відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребує доказування.

Відповідно до пункту 17 Порядку №553 у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Згідно з пунктом 20 Порядку №553 протокол разом з усіма матеріалами перевірки протягом трьох днів після його складення подається посадовій особі органу державного архітектурно-будівельного контролю, до повноважень якої належить розгляд справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Пунктом 22 Порядку №553 визначено, що постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, чи через електронний кабінет, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

Як зазначено вище, відповідачем складений припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №С-1701/1від 17січня 2019 року, протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності №1-Л-З-2101/1 від 21 січня 2019 року та постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-2801/1-10/10-26/2801/08/01 від 28 січня 2019 року, тобто при прийняті оскаржуваних рішень відповідач діяв відповідно до норм Порядку №553.

Так, відповідальність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (суб`єктів містобудування) за правопорушення у сфері містобудівної діяльності передбачена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР (далі по тексту - Закон №208/94-ВР).

Частиною 1 статті 1 Закону № 208/94-ВР визначено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб`єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Приписами пункту 2 частини 6 статті 2 Закону № 208/94-ВР визначено, що за недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій суб`єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу - у розмірі тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. штрафу за такі правопорушення.

Процедура накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», визначена Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року № 244 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 року № 735) (далі по тексту - Порядок № 244).

Відповідно до пункту 17 Порядку № 244 справа може розглядатися за участю суб`єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб. Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб`єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи. Неприбуття суб`єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи.

Так, позивачем не заперечується факт повідомлення його про час, дату та місце розгляду матеріалів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про наявність у відповідача підстав для прийняття постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №З-2801/1-10/10-26/2801/08/01 від 28 січня 2019 року.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних протоколу, припису та постанови з урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Зважаючи, що у задоволенні позову сторони відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, - судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідроенергоресурс» відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.І. Кузьменко