Ухвала суду № 86987101, 17.01.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

з питань відводу

17 січня 2020 року Справа № 580/4215/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто), адвоката позивача - Гончара С.М. (згідно з ордером),

розглядаючи у підготовчому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

26.12.2019 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) подав у Черкаський окружний адміністративний суд позов про визнання протиправним та скасування наказу Управління Служби безпеки України в Черкаській області (18000, м.Черкаси, вул. Гоголя, буд.240; код ЄДРПОУ 20001740) від 26.11.2019 №123-ос, за підписом начальника управління Служби безпеки України в Черкаській області Погасія Ю.М., яким накладено на нього дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

Ухвалою суду від 27.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження у справі. Позивач надав клопотання про витребування у відповідача доказів.

У підготовчому засіданні 17.01.20 головуюча суддя Бабич А.М. заявила самовідвід з мотиву відсутності доступу до державної таємниці, який необхідний для повного та об`єктивного вирішення спору (далі - Заява). Позивач та його представник заявили, що судді довіряють.

Суд дійшов висновку про необхідність задоволення Заяви з огляду на таке.

Матеріали справи свідчать, що позивач перебуває на посаді начальника відділу контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформації безпеки, що в складі відповідача, яка передбачає дотримання нормативно-правових актів в сфері захисту державної таємниці. Обставини, які необхідно встановити для повного та об`єктивного вирішення спору, стосуються дотримання ним вимог до такої посади.

Згідно з ч.2 ст.74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно з положеннями розділу 4 Переліку відомостей, що становлять державну таємницю, визначеним Зводом відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженим наказом Служби безпеки України від 12 серпня 2005 року №440 (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2005 року №902/11182) державну таємницю, серед іншого, становлять:

відомості про причетність працівників Служби безпеки України (далі - СБ) до здійснення оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, розголошення яких може завдати шкоду цій діяльності або життю чи здоров`ю цих працівників (персоналу), їх близьких родичів у зв`язку з виконанням цими працівниками (персоналом) завдань цієї діяльності;

відомості про штат, штатну чисельність, фактичну укомплектованість за штатом за сукупністю всіх показників у цілому щодо СБ;

відомості про штат, функціональні обов`язки за сукупністю показників у цілому щодо СБ, за окремими показниками в цілому щодо СБ; за сукупністю показників у цілому щодо оперативного підрозділу СБ;

відомості про дійсне призначення або належність підрозділу СБ, який створюється для виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, розголошення яких може перешкодити виконанню цих завдань;

відомості за окремими показниками про чисельність, назви посад в установах (організаціях, підприємствах), які займають, займали або передбачені для зайняття співробітниками контррозвідувальних підрозділів чи кадрового складу розвідувальних органів без розкриття їх належності до контррозвідувальних підрозділів чи розвідувальних органів, у цілому щодо СБ;

відомості за окремими показниками про причетність до співробітництва, факт (незалежно від часу), плани залучення до співробітництва на конфіденційній основі для виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності особи, що дають змогу її ідентифікувати у цілому щодо органу СБ;

відомості за окремими показниками про зміст, форми, методи, організаційні положення, оперативну тактику здійснення органами СБ оперативно-розшукової, контррозвідувальної чи розвідувальної діяльності, розголошення яких створює загрозу національним інтересам і безпеці;

відомості за сукупністю всіх показників про організацію, зміст заходів охорони або оборони органів державної влади, посадових осіб, об`єктів, стосовно яких здійснюється державна охорона, в цілому щодо окремого органу державної влади (посадової особи чи об`єкта);

відомості про факт або методи проведення негласної слідчої (розшукової) дії.

Закон України від 21.01.1994 №3855-XII "Про державну таємницю" (далі - Закон №3855-XII) поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади. Відповідно до ч.1 ст.34 цього Закону державні органи, в тому числі правоохоронні, державного фінансового контролю та суди, з метою охорони державної таємниці мають за погодженням із Службою безпеки України встановлювати порядок здійснення своїх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею.

Для перевірки дотримання відповідачем у спірних правовідносинах строків, меж, порядку та способу дій вимогам закону суду необхідно встановити обсяг і межі посадових обов`язків позивача, зміст та межі завдань очолюваного ним відділу, кількісний і персональний склад цього відділу; з`ясувати межі повноважень та персональний склад посадових осіб, які проводили службову перевірку, що стала приводом притягнення позивача до відповідальності згідно зі спірним рішенням тощо.

Такі факти та обставини суд може встановити з документів, доступ до яких обмежений.

Відповідно до абз.1 ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право знати свої права і обов`язки на підставі абз.1 ст.56 Конституції України.

Абзацами 6-7 ч.1 ст.1 Закону №3855-XII встановлено, що допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації. Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Отже, для повного та об`єктивного вирішення спору необхідно встановити обставини, які містять державну таємницю. Як наслідок, суду необхідно витребувати, у тому числі за клопотанням позивача, документи щодо проходження ним служби, які містять гриф «таємно», надати правову оцінку дотримання позивачем норм у сфері дотримання державної таємниці та відповідачем - вимог закону.

Частина документів, копії яких просить витребувати позивач, містять вищезазначені відомості. Без дослідження таких доказів у повному обсязі суд позбавлений можливості оцінити, яка частина інформації з них має значення для вирішення спору, а яка ні.

Зазначені обставини є перешкодою для отримання належних, допустимих і достовірних доказів, а отже, і вирішення справи суддею Бабич А.М., яка такого доступу не має.

У справі Гаусшильдта проти Королівства Данії (CASE OF HAUSCHILDT v. DENMARK) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з об`єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з`ясовувані факти, що можуть ставити під сумнів його безсторонність. З цієї причини навіть виступи можуть мати певне значення. Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (розділ "Другий показник. Об`єктивність" Бангалорські принципи поведінки суддів).

Отже, будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань у його неупередженості, повинен заявити відвід.

Тому суд дійшов висновку, що розгляду справи суддею Бабич А.М. для будь-якого стороннього спостерігача не відповідатиме вимогам для незалежного та неупередженого суду для вирішення заявленого спору.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, згідно з п.4 ч.1 ст.36 КАС України є підставою для відводу судді.

Частина 1 ст.39 КАС України встановлює, що за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

У зв`язку з вищевказаним суд вирішив задовольнити заяву про самовідвід головуючого судді Бабич А.М.

Наслідки відводу (самовідводу) судді передбачені ст.41 КАС України. Зокрема, у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 31-40, 74-90, 245, 295 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву судді Бабич А.М. про відвід задовольнити.

Справу №580/4215/19 передати для визначення іншого складу суду автоматизованою системою документообігу Черкаського окружного адміністративного суду.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає. Проте, заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

3. Копії ухвали направити учасникам справи.

Суддя А.М. Бабич

Ухвала постановлена, проголошена, складена у повному обсязі та підписана 17.01.2020.