Рішення № 86986881, 15.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 січня 2020 р. № 520/10143/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Зінченко А.В.

при секретарі- Мурадли А.І.

за участі сторін:

позивача - ОСОБА_1 Хут ОСОБА_2

представника позивача - Бакшеєвої А.В.

відповідача - не прибув

представника відповідача - Ступицького М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Орєшкова, буд. 49,смт. Васищеве,Харківський район, Харківська область,62495, код ЄДРПОУ 04396584), Васищівського селищного голови Двойнікова Сергія Леонідовича (вул. Орєшкова, буд. 49,смт. Васищеве,Харківський район, Харківська область,62495), третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 2 під`їзд, поверхи 8-9,м. Харків,61145, код ЄДРПОУ 39792822) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд визнати протиправною бездіяльності Васищівського селищного голови Двойнікова С.Л., яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Васищівської селищної ради питання стосовно надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, площею 0,0070 га для садівництва та зобов`язати селищного голову ОСОБА_4 внести до порядку денного чергової сесії Васищівської селищної ради питання про надання ОСОБА_3 дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, площею 0,0070 га для садівництва; зобов`язати Васищівську селищну раду Харківського району Харківської області надати Ель - ОСОБА_5 дозвіл на виготовлення документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,0070 га, розташованої біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ), 5 для садівництва та стягнути з Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області на користь Ель - ОСОБА_5 компенсацію відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн., шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку відповідача.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі , просили позов задовольнити.

В судове засіданні відповідач Васищівський селищний голова Двойніков Сергій Леонідович не прибув, але надав до суду заяву, в якій проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити та справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області в судовому засіданні проти позову заперечував в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, але надав до суду клопотання, в якому просив судове засідання проводити без його участі.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані матеріали справи, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_3 є власником земельних ділянок, площею 0,15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 та площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства за тією ж адресою у відповідності до свідоцтв про право на спадщину за заповітом № 944 та № 947, виданих приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Десятниченко О.В.

Родина ОСОБА_6 з 1943 року користується земельними ділянками, площею 0,15 га для обслуговування житлового будинку та надвірних будівель та земельною ділянкою, площею 0,1771 га для ведення особистого селянського господарства та садівництва.

Однак, відповідачем було прийняте рішення про передачу у власність позивачу земельної ділянки, площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства.

Межа земельної ділянки, яка фактично перебуває у користуванні ОСОБА_6 визначена металевою огорожею - сіткою та не співпадає з межею земельної ділянки, переданої у власність позивача, фактично межа переданої у власність земельної ділянки проходить крізь земельну ділянку, що фактично використовується позивачем.

Дізнавшись про це та провівши вимірювання, позивач звернувся до Васищевської селищної ради із заявою про передачу йому частину земельної ділянки, яка примикає до належної йому земельної ділянки, фактично використовується ним більш ніж 15 років для ведення садівництва, на якій ним посаджені фруктові дерева, благоустрій якої він здійснює та за яку сплачує земельний податок, площею 0,1771 га у власність для ведення садівництва.

Однак, рішенням XI сесії VII скликання Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області від 04.11.2016 року ОСОБА_6 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва відмовлено.

Жодного обґрунтування такої відмови позивачу надано не було, на усі прохання його доньки - представника Ель ОСОБА_7 Хут ОСОБА_2 роз`яснити їй що саме стало підставою відмови у наданні дозволу для виготовлення документації із землеустрою на земельну ділянку, якою ОСОБА_6 фактично користується, їй було відмовлено.

Вважаючи рішення сесії селищної ради від 04.11.2016 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його винесенні органом місцевого самоврядування було порушено йог оправа, як користувача земельної ділянки, ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом про визнання рішення органу місцевого самоврядування незаконним, його скасування та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16.05.2018 року позовні вимоги ОСОБА_6 було задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення XI сесії VII скликання Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області від 04.11.2016 про звернення ОСОБА_3 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

В задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області надати ОСОБА_6 дозвіл на виготовлення документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,0070 га, розташованої біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ), 5 для садівництва - відмовлено.

Однією з підстав скасування рішення XI сесії VII скликання Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області від 04.11.2016, стало встановлення судом його невмотивованості та необґрунтованості, винесення без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Рішення набрало законної сили.

Після набрання вказаним рішенням законної сили, позивач, від імені якого діє його донька Ель - Хут С.М. за довіреністю, звернулась до Васищівської селищної ради із заявою, про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

Рішенням XXX сесії VII скликання Васищівської селищної ради від 23.08.2018 року ОСОБА_6 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва біля земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4 - відмовлено.

Позивач знову звернувся із позовом про визнання дій органу місцевого самоврядування незаконними, однак 29.01.2019 року ОСОБА_6 помер, до відкриття провадження по справі.

Після його смерті, єдиним спадкоємцем за законом є його донька - позивач по справі Ель - ОСОБА_5 , яка спадщину прийняла та її оформила, про що свідчать свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, позивач набула право на отримання у власність земельної ділянки, яка перебувала у користуванні батька, а на даний час, перебуває у її користуванні, шляхом приватизації.

09.08.2019 року позивач ОСОБА_3 звернулась до Васищівської селищної ради із заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

Згідно відповіді селищної ради, позивачу листом запропоновано звернутись до АК «Харківобленерго», оскільки на вказаній земельній ділянці розташована електрична опора та, на думку відповідача вказана земельна ділянка перебуває в охоронні зоні лінії електропередач, у зв`язку з чим позивачу запропоновано звернутись до АК «Харківобленерго» для вирішення вказаного питання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Згідно з положеннями статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідно до частин другої та третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу місцевого самоврядування, який відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передає у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення, До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки.

Відповідний орган місцевого самоврядування в межах своїх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів Землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з положеннями пунктів 8 та 9 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвитку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою програми, бюджет та звіти про їх виконання.

Аналогічні правові норми закріплені у пунктах п.п. 41.13.8. регламенту Васищівської селищної ради, затвердженого рішенням І сесії VII скликання Васищівської селищної ради від 06.11 2015 року.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави дійти до висновку, що законодавством регламентований обов`язок органу місцевого самоврядування розглянути клопотання особи про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у місячний строк.

При цьому, розгляд таких клопотань здійснюється на пленарних засіданнях ради, формування порядку денного яких належить до безпосередньої компетенції її голови, на якого, крім іншого, також покладено обов`язок забезпечити підготовку на розгляд ради проектів відповідних рішень, що належать до її відання.

Виходячи з цього, оскільки Васищівським селищним головою не було винесено на пленарне засідання селищної ради, зокрема, не включено до порядку денного розгляд клопотання позивача від 09.08.2019 року про надання йому дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки у місячний строк з дати реєстрації такого клопотання та не забезпечено дотримання радою порядку і строку його розгляду, то відповідно селищним головою допущено протиправну бездіяльність та порушено вимоги частини сьомої статті 118 ЗК України, статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Васищівської селищної ради.

Суд вважає, що неприйняття жодного рішення за клопотанням позивача у строк, закріплений частиною сьомою статті 118 ЗК України, ставить її у правову невизначеність, що є недопустимим у відповідності до змісту та сутності принципів верховенства права та законності, а також порушує її конституційні права щодо розгляду її звернення органом місцевого самоврядування.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування». Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (справа № 33202/96, № 48939/99, № 10373/05).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВСУ від 17.04.2018 року № 826/8107/16.

Крім того, вказані у листі селищної ради доводи не можуть слугувати підставою для надання відмови у дозволі на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, оскільки саме при виготовленні проекту відведення земельної ділянки, розробником та замовником дотримуються погодження даного проекту у відповідних організаціях, у тому числі у організацій, які використовують земельну ділянку для господарської діяльності, та відділом держгеокадастру встановлюються при формуванні ділянки відповідні обмеження у її використанні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 111 рішення від 31.07.2008 року у справі "Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки"; п. 157 рішення від 21.07.2011 року у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" та інші).

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного заявником способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору і статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вказаного позову, так як вимога зобов`язати Васищівську селищну раду Харківського району Харківської області надати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення документації з землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на земельну ділянку, орієнтовною площею 0,0070 га, розташованої біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ), 5 для садівництва, вже є виконаною відповідачем.

Щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ст. 23 ч. ч. 1 та 2 п. 2 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до вимог ст. 23 ч. З ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Також, суд вказує, що Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 р. № 4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4,5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю; вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Суд вказує, що в судовому засіданні повністю не підтвердився факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення вказаної вимоги, а саме: про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242–246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Орєшкова, буд. 49,смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область, 62495, код ЄДРПОУ 04396584), Васищівського селищного голови Двойнікова Сергія Леонідовича (вул. Орєшкова, буд. 49,смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область,62495) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Васищівського селищного голови Двойнікова С.Л., яка полягає у невнесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Васищівської селищної ради питання стосовно надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки, площею 0,0070 га для садівництва.

Стягнути з Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області на користь ОСОБА_3 компенсацію відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн. (дві тисячі) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Васищівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Орєшкова, буд. 49,смт. Васищеве,Харківський район, Харківська область,62495, код ЄДРПОУ 04396584) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 1536 (одну тисячу п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення у повному обсязі виготовлено 17 січня 2020 року.

Суддя Зінченко А.В.