Рішення № 86986866, 09.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 р. № 520/10239/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Музиченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області від 22.08.2019 р. №Г-9504/0-5060/0/95-19;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання від 18.07.2019 р. шляхом надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", з урахуванням висновків Верховного Суду України, відповідно до якого "право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18.07.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з заявою, в якій просив відповідно доп.6 ст.118 Земельного кодексу України, надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства". Листом від 22.08.2019 р. №Г-9504/0-5060/0/94-19 «Про розгляд заяви» Головне управління відмовило у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що земельна ділянка, яка зазначена у графічних матеріалах перебувала у постійному користуванні іншого громадянина та зазначило, що смерть фізичної особи - постійного користувача, як підстава для припинення права постійного користування статтею 41 Земельного кодексу України та іншими нормами не передбачена. Позивач вважає відмову відповідача протиправною, оскільки згідно судової практики Верховного суду право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.10.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.11.2019 р. о 10:30 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 09.01.2020 р. о 12:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, надав заяву, в якій підтримав правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та просив розгляд справи проводити без його участі.

Згідно наданого до суду відзиву на позов просив у задоволенні адміністративного позову відмовити та зазначив, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", з підстав того, що бажана земельна ділянка перебувала в постійному користуванні іншого громадянина. Оскільки смерть фізичної особи – постійного користувача, як підстава для припинення права постійного користування не передбачена, вважає, що відмова Головного управлінням Держгеокадастру у Харківській області від 22.08.2019 р. №Г-9504/0-5060/0/95-19 є обґрунтованою, вмотивованою та такою, що прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 18.07.2019 р. направив до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області клопотання про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства". Крім того, у вказаному клопотанні позивач повідомив, що державний акт на право постійного користування землею, виданий на ім`я його матері від 27.12.2001 р. втратив чинність у зв`язку зі смертю користувача з 31.10.2017 р. (а.с.11).

До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія паспорта громадянина та ідентифікаційного коду; копія державного акту серії ІІІ-ХР НОМЕР_1 009161 на право постійного користування землею, складений на ім`я його матері, копії свідоцтва про народження, про шлюб та про смерть матері. (а.с.9-10, 12, 14-19).

Листом від 22.08.2019 №Г-9504/0-5060/0/95-19 «Про розгляд заяви» Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, за результатами розгляду поданої заяви, проінформовано позивача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, оскільки земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність, перебувала у постійному користуванні іншого громадянина. Смерть фізичної особи – постійного користувача, як підстава для припинення права постійного користування не передбачена. (а.с.20)

Не погодившись з відмовою у наданні дозволу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом в ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Із аналізу положень Земельного кодексу України слідує, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак, відповідач листом від 22.08.2019 р. №Г-9504/0-5060/0/95-19 відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не вказавши при цьому жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 ЗК України, та зазначивши, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність, перебувала у постійному користуванні іншого громадянина. Смерть фізичної особи – постійного користувача, як підстава для припинення права постійного користування не передбачена.

Позивач не погоджується з вищезазначеною відмовою, оскільки користувач земельної ділянки, його матір померла, тому право користування земельною ділянкою за нею припинилося з дня її смерті, крім того, таке право не входить до складу спадщини після її смерті, з підстав того, що право користування земельною ділянкою нею здійснювалося на підставі державного акта про постійне користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею, серія ІІІ-ХР №009161 від 27.12.2001 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею, ОСОБА_2 на підставі рішення 13 сесії ХХІІІ скликання Олексіївської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 23.03.2001 року було надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,7206 гектарів в межах згідно з планом, розташовану на території Олексіївської сільської ради.

31.10.2017 ОСОБА_3 (змінила прізвище з Пономаренко на Глоба 24.05.2002 р. згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 ) померла, про що 02.11.2017 р. складено відповідний актовий запис №14 Виконавчим комітетом Бугруватської сільської ради Охтирського району Сумської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 02.11.2017 року (а.с.18).

Суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 25.04.2018 по справі №399/374/16-ц, згідно якої право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Згідно з частиною 1 статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Зі змісту частини другої статті 92 Земельного кодексу України вбачається, що передача земельної ділянки у постійне користування громадянам не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 року №5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) вказав, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Кодексом та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівність перед законом, соціальну спрямованість економіки. Держава України гарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю відповідно до закону. Земельний кодекс України є одним із таких законів, норми якого встановлюють підстави набуття права на землю шляхом передачі ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування на праві оренди.

Відповідно до статті 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно із частиною першою статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Відповідно до статті 407 ЦK України, та частини другої статті 102-1 ЗК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті. Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для сільськогосподарських потреб не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 р. у справі №552/3951/17 та від 25.04.2018 у справі №399/374/16-ц.

Таким чином, смерть ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2 ) з 31.10.2017 р. стала підставою для припинення її права користування земельною ділянкою, посвідченого державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-ХР №009161 від 27.12.2001 року. Докази переоформлення права постійного користування земельною ділянкою державної власності, наданою ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_2 ) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі цього державного акту, матеріали справи не містять.

При цьому, суд зауважує, що відповідач був обізнаний про факт смерті землекористувача ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ) у зв`язку з поданням позивачем свідоцтва про смерть та свідоцтва про шлюб разом з клопотанням про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач листом від 22.08.2019 р. №Г-9504/0-5060/0/95-19 відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав, що не передбачені частиною 7 статті 118 ЗК України, право користування земельною ділянкою, яку бажає отримати позивач, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою припинено зі смертю особи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про протиправність відмови Головного управління Держгеокадастру у Харківській області у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області від 22.08.2019 р. №Г-9504/0-5060/0/95-19, а відтак про задоволення вказаної частини позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання від 18.07.2019 р. шляхом надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", з урахуванням висновків Верховного Суду України, відповідно до якого "право користування земельною ділянкою, що виникло у особи на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право", суд зазначає наступне.

Так, за змістом частини 7 статті 118 Земельного кодексу України, територіальний орган Держгеокадастру на етапі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розглядаючи відповідне клопотання громадянина, повинен перевірити відповідність місця розташування обраної земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, бажане місце розташування земельної ділянки зазначається у викопіюванні з кадастрової карти (плану) або в інших графічних матеріалах, які подаються до клопотання та повинні ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки. Ці графічні матеріали є частиною документації із землеустрою, відповідно до статей 29, 50 Закону України "Про землеустрій".

Порядок розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою про передачу у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності (ч.7 ст.118 Земельного кодексу України) передбачає наявність у відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування права вибору одного з рішень - надати дозвіл або відмовити у його наданні. Відповідне рішення орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає за результатами такої перевірки та у разі відповідності місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, проектів землеустрою, затверджених у встановленому законом порядку, надає громадянину дозвіл на розроблення проекту землеустрою, а в протилежному випадку відмовляє у наданні такого дозволу.

У матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки клопотання позивача на відповідність його вимогам статей 116, 118, 121 Земельного кодексу України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому у задоволенні позову про зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання від 18.07.2019 р. шляхом надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки слід відмовити.

З`ясувавши характер спірних правовідносин, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області від 22.08.2019 р. №Г-9504/0-5060/0/95-19, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.07.2019 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", з урахуванням висновків суду.

При цьому, суд наголошує, що при повторному розгляді клопотання позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, а також правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код 39792822) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оформлену Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області від 22.08.2019 р. №Г-9504/0-5060/0/95-19.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 18.07.2019 р. про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,000 га, що розташована на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області з цільовим призначенням земельної ділянки "для ведення особистого селянського господарства", з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код 39792822) суму сплаченого судового збору у розмірі 384,20 грн. (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17 січня 2020 року.

Суддя Д.А. Волошин