Рішення № 86986858, 09.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 р. № 520/10526/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника відповідача - Шутової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0015875104 від 20.09.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0015875104 від 20.09.2019 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Харківській області, є незаконним та таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства, а отже, підлягає скасуванню, оскільки позивач не має можливості своєчасно розраховуватись по своїм податковим зобов`язанням внаслідок того, що держава має перед ним борг в розмірі 16155413,72 грн. Крім того, зазначив, що сума штрафних санкцій за приписами Податкового кодексу України є складовою податкового зобов`язання, а відтак, на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений ст. 102 ПК України, у зв`язку з чим, штрафні санкції за несвоєчасну оплату податкового повідомлення-рішення №0002051502 від 14.11.2014 р. знаходяться поза межами позовної давності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.10.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 05.11.2019 об 11:00 год.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.12.2019 р. закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 09.01.2020 о 12:15 год.

Представник позивача в судове не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Головного управління ДПС у Харківській області в судовому засіданні проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Згідно наданого до суду відзиву на позов пояснив, що позивачем всупереч вимог п.257.5 ст.257 ПК України не було сплачено суму податкових зобов`язань з рентної плати протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації, що і було підставою для застосування штрафних санкцій та винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Відповідач зазначає, що позивач не визнає правомірності нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, визначених в податкових розрахунках з рентної плати за спеціальне використання води за період з ІІІ кварталу 20016 по І квартал 2019 року, проте, не наводить жодного аргументу протиправного застосування контролюючим органом штрафної санкції, а лише посилається на неможливість своєчасної сплати по своїм податковим зобов`язанням у зв`язку із заборгованістю держави перед ним. Однак, податковим законодавством не передбачено будь-яких пільг для платників податків в залежності від їх майнового стану.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Фахівцями Ізюмського управління Головного управління ДПС у Харківській області на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 та в порядку ст.76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства з питання дотримання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання води за період з 19.11.2016 р. по 20.05.2019 р., за результатами якої складено акт перевірки від 05.09.2019 року №404/20-40-51-04-10/24673063.

Згідно висновків перевірки, викладених в акті від 05.09.2019 року №404/20-40-51-04-10/24673063, дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством узгоджених податкових зобов`язань по рентній платі за спеціальне використання води за період з 19.11.2016 р. по 20.05.2019 р. по податкових розрахунках з рентної плати за спеціальне використання води за період з ІІІ кварталу 2016 р. по І квартал 2019 року, податковому повідомленню – рішенню від 14.11.2014 р. №0002051502 до акту позапланової документальної перевірки від 24.10.2014 р. №900, чим порушено п.257.5 ст.257 Податкового кодексу України. Відповідальність платника передбачена абзацом другим пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями.

На підставі висновків акту камеральної перевірки від 05.09.2019 року №404/20-40-51-04-10/24673063 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0015875104 від 20.09.2019 року, яким на підставі п.126. статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 823 календарних дня сплати юридичною особою грошового зобов`язання по рентній платі за спеціальне використання води в розмірі 453915,70 грн. до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства застосовано штраф у розмірі 20% у сумі 90783,14 грн.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій слугував висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 257.5 ст. 257 Податкового кодексу України внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання води.

На думку контролюючого органу, перебіг строку у спірних правовідносинах розпочався з дня, наступного за днем фактичної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання, а не з наступного дня після збігу встановленого законом граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобов`язання.

В акті перевірки №404/20-40-51-04-10/24673063 від 05.09.2019 року відповідач посилається на розрахунки з рентної плати за спеціальне використання води позивача, якими було самостійно визначено податкове зобов`язання по сплаті ренти за спеціальне використання води починаючи з ІІІ кварталу 2016 року по І квартал 2019 року (згідно переліку а.с.8-10) та на несвоєчасну сплату грошового зобов`язання за податковим повідомленням – рішенням від 14.11.2014 р. №0002051502, сума зобов`язань за якими склала 453915,70 грн.

Суд зазначає, що згідно з ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи контролюють своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів та платежів.

Статтею 20 Податкового кодексу України визначені права контролюючих органів, так відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 вказаної статті, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків.

За приписами ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків.

Пункт 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначає податковий контроль як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Відповідно до пункту 257.2 статті 257 Податкового кодексу України, платники рентної плати самостійно обчислюють суму податкових зобов`язань з рентної плати.

Згідно з пунктом 257.5 статті 257 Податкового кодексу України, сума податкових зобов`язань з рентної плати, визначена у податковій декларації за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такої податкової декларації.

Базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу в силу припису пункту 257.1 статті 257 Податкового кодексу України.

Підпунктом 258.1.1 пункту 258.1 статті 258 Податкового кодексу України визначено, що на платника рентної плати покладається відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність її внесення до бюджету, а також за своєчасність подання контролюючим органам відповідних податкових декларацій згідно із нормами цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах ,зокрема, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як встановлено судом з акту перевірки та підтверджується матеріалами справи, зокрема, змістом витягів з інтегрованих карток платника податків та додаткових пояснень відповідача, позивачем декларувалися податкові зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води починаючи з ІІІ кварталу 2016 року, однак не проводилось їх погашення у встановлений законодавством строк, тому за позивачем обліковувався податковий борг, що виник у зв`язку із несвоєчасною сплатою узгоджених сум грошових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання води та у зв`язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов`язання за податковим повідомленням – рішенням від 14.11.2014 р. №0002051502, загальна сума яких склала 453915,70 грн.

Доказів подання заперечення на акт перевірки позивачем суду надано не було.

Судом встановлено, що кількість днів затримки, що виникла внаслідок несвоєчасної сплати узгоджених сум податкового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води перевищу 30 календарних днів, згідно переліку. (а.с.8-10, 38-41).

При цьому, в ході судового розгляду справи факт порушення строків сплати грошових зобов`язань з рентної плати за спеціальне використання води не спростовано представником позивача, навпаки, такі факти позивачем підтверджені у позові, де позивач визнав, що сплачував грошові зобов`язання несвоєчасно через наявність у держави перед підприємством позивача боргів у розмірі 16155413,72 грн.

Вказані обставини свідчать про порушення Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством п.257.5 ст.257 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з рентної плати за спеціальне використання води та несвоєчасною сплатою узгодженої суми грошового зобов`язання за податковим повідомленням – рішенням від 14.11.2014 р. №0002051502, що є підставою для застосування до позивача штрафу у розмірі, встановленому ст.126 Податкового кодексу України.

Стосовно доводів представника позивача, про відсутність у підприємства позивача можливості своєчасно сплачувати податкові зобов`язання внаслідок відсутності коштів та наявності у держави перед підприємством заборгованості, суд зауважує, що вказана обставина не звільняє позивача від відповідальності, встановленої у пункті 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та жодним чином не є підставою для порушення платником податку граничного строку для сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. При цьому, податковим законодавством не передбачено будь-яких пільг для платників податків в залежності від їх майнового стану.

Щодо тверджень представника позивача, що штрафні санкції за несвоєчасну оплату узгодженої суми податкового зобов`язання за податковим повідомленням – рішенням від 14.11.2014 р. №0002051502 знаходиться поза межами позовної давності, суд зазначає наступне.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України встановлено що, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з інтегрованої картки платника податку фактично, сплата грошового зобов`язання за податковим повідомленням рішенням №0002051502 від 14.11.2014 року була здійснена 27.03.2019 року.

Отже, відповідно до п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Тобто, до погашення узгоджених сум грошового зобов`язання, контролюючий орган позбавлений можливості застосувати штрафні санкції, розмір яких залежить від суми сплати податкового боргу.

Пунктом 114.1 статті 114 ПК України визначено, що граничні строки застосування штрафних санкцій до платників податків відповідають строкам давності для нарахування податкових зобов`язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Враховуючи, що обрахувати кількість днів та суму на яку нараховується штраф для застосування відповідальності в сфері несвоєчасної сплати можливо лише після здійснення такої сплати платником податків, то виходу за межі строку, встановленого ст. 102 ПК України не відбулось, адже кошти від позивача на погашення податкового боргу за податковим повідомленням-рішенням надійшли лише 27.03.2019 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність свого рішення, в той час, як доводи позивача не ґрунтуються на законі, у зв`язку з чим позовні вимоги Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства (вул. Чумацька, буд. 11, м. Ізюм, Харківська область, 64303, код 24673063) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61027, код 43143704) про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 17 січня 2020 року.

Суддя Д.А. Волошин