Рішення № 86986661, 13.01.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2694/19

13 січня 2020 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача Бойко Л.С.

представника відповідача Кущик А.Ю.

свідка ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №00008351302 в частині "визначено податкове зобов`язання з ПДВ та зобов`язано сплатити суму податку у розмірі 98174,00 грн.", суму в графі цього рішення 98174,00 грн. як: "сума завищення бюджетного відшкодування, усього, грн." та штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 49087,00 грн. Суму 98174,00, вказану у графі: "У тому числі відшкодовано на дату складання цього податкового повідомлення-рішення, грн." залишити без змін;

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №00008341302, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 260512,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №00008371302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 95840,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 47920,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №00008381302 в частині, яке залишено без змін за рішенням про результати розгляду скарг ДПС України №99-00-08-05-04 від 05.09.2019 року, тобто суму 268466,00 грн., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на підставі здійснених господарських операцій щодо придбання лісоматеріалів позивачем правомірно було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ), який відображено у податковій декларації з ПДВ за січень та лютий 2019 року та зазначено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду у розмірах 260512,00 грн. та 364306,00 грн., визначено суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку у розмірах 98174,00 грн. та 95840,00 грн., які сформовано з від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за січень та лютий 2019 року. Факт здійснення господарських операцій - закупки сировини для подальшої її переробки та реалізації похідних від неї (пиломатеріали обрізні та заготівки обрізні) та правомірність формування податкового кредиту з ПДВ у січні та лютому 2019 року підтверджуються належними первинними документами (податковими накладними, товарно-транспортними накладними, договорами на придбаний лісоматеріал, платіжними дорученнями, вантажно-митними деклараціями, сертифікатами про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій тощо), наданими при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки, а відтак посилання на не пред`явлення документів, які засвідчували б використання даних товарно-матеріальних цінностей, є безпідставними, як і загалом висновок про включення до складу податкового кредиту та бюджетного відшкодування сум ПДВ по податкових накладних, складених за операціями, що не є господарською діяльністю платника податків.

За таких обставин, позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

На виконання вимог вказаної ухвали, Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 24.12.2019 року подано до суду відзив на позов (т.2 а.с.55-59). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що документальними позаплановими виїзними перевірками встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2019 року на суму 260512,00 грн. та за лютий 2019 року на 364306,00 грн., а також завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2019 року на суму 98174,00 грн. та за лютий 2019 року на суму 95840,00 грн. Позивачем для перевірки не надано документів щодо обліку доходів та витрат (Книга обліку доходів та витрат), первинних документів щодо переробки (у її наявності) деревини (у тому числі оренди чи купівлі основних засобів для переробки лісоматеріалів, сплату орендної плати за використання приміщення (складу), орендної плати за користування комунальними послугами (у тому числі електроенергією), первинні документи щодо обліку та інвентаризації готової продукції (продукції переробки), придбаної необробленої деревини. Ненадання ж платником податків документів, які підтверджують реальність господарської діяльності, унеможливлює отримання таким бюджетного відшкодування, а тому оскаржувані рішення контролюючим органом прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з мотивів, викладених у позові (а.с.6-16), просили суд задовольнити їх в повному обсязі. Відзначили, що контролюючим органом за результатами опрацювання податкових періодів, починаючи з періоду виникнення від`ємного значення, як самостійно зазначено в актах перевірки, не встановлено включення мною до складу податкового кредиту податкових накладних, не зареєстрованих у єдиному реєстрі податкових накладних; не встановлено наявність правових відносин позивача з платниками, установчі документи, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсним; не виявлено серед постачальників суб`єктів господарювання, які надали податковий кредит і не задекларували податкові зобов`язання. Не надання ж для перевірки первинних документів обліку та інвентаризації готової продукції, придбаної сировини, зумовлено виключно тим, що перевіряючими під час перевірки проведення такої інвентаризації не вимагалось. Водночас, книга обліку доходів і витрат є документом обліку, який не може впливати на зв`язок (підтвердження чи не підтвердження) тих чи інших операцій платника податків з його господарською діяльністю, про втрату якої було подано заяву до органів Національної поліції.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав наведених у відзиві (т.2 а.с.55-59), просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказав, що операції з купівлі-продажу не можливо трактувати, як повноцінну господарську операцію. Господарська операції по переробці лісоматеріалів включає в себе декілька етапів: купівлю, транспортування, зберігання, обробку, відвантаження, транспортування, продаж. Лише при доведеності всіх складових можна стверджувати про те, що господарська операція відбулась, проте платником не надано документів щодо обліку доходів та витрат, а саме - книгу обліку доходів та витрат. На момент звернення до суду позивачем не зареєстровано в контролюючому органі книги обліку доходів і витрат, а тому стверджує, що така не ведеться. Також, позивачем не було представлено ні документи про походження технічних засобів, ні технічна документація, за допомогою якої можна зробити висновок про виробничу потужність обладнання. Виконання ж робіт на обладнанні підвищеної небезпеки, без отримання дозволу та без проходження інструктажу по техніці безпеки по цивільно-правовому договорі, ставить під сумнів законність таких.

В ході судового розгляду надано покази свідком - інспектором контрольно-перевірочної роботи фізичних та самозайнятих осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДПС у Тернопільській області ОСОБА_7, яким проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2019 року. Повідомив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , під час проведення перевірки, уникав спілкування чим створював перешкоди в проведенні перевірки. Перевірку було проведено не за місцем здійснення господарської діяльності платника, а тому виробничих приміщень та виробничого процесу оглянуто не було. Документів, які б підтвердили процес переробки, правовстановлюючі документи на основні засоби з зазначенням технічних характеристик та інвентаризаційні дані представлено не було, що зумовило сумніви в реальності господарської діяльності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, покази свідка, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийнятті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, і це не заперечуються сторонами, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 17.10.2011 року, взятий на податковий облік в контролюючих органах 19.10.2011 року, є платником єдиного податку ІІІ групи, зареєстрований 01.07.2017 року платником ПДВ, основними видами господарської діяльності є: лісопильне та стругальне виробництво, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73).

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, правонаступником якого є відповідач, на підставі наказів №562 від 15.03.2019 року та №868 від 25.04.2019 року та направлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №1433 від 25.04.2019 року, у період з 25.04.2019 року по 06.05.2019 року, провело документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2019 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2019 року №565/19-00-13-02/3394113552 (т.2 а.с.71-83).

Відповідно до висновків акта перевірки від 13.05.2019 року №565/19-00-13-02/3394113552 встановлено наступні порушення:

п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2019 року на суму 260512,00 грн.;

п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України, завищення суми бюджетного відшкодування сум податкового кредиту на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2019 року на суму 98174,00 грн.

Головним управлінням ДФС у Тернопільській області, правонаступником якого є відповідач, на підставі наказу №806 від 15.04.2019 року та направлення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки №1459 від 03.05.2019 року, у період з 06.05.2019 року по 11.05.2019 року, провело документальну позапланову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2019 року, за результатами якої складено акт від 17.05.2019 року №600/19-00-13-02/3394113552 (т.2 а.с.84-95).

Відповідно до висновків акта перевірки від 17.05.2019 року №600/19-00-13-02/3394113552 встановлено наступні порушення:

п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України, завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2019 року на суму 364306,00 грн.;

п.198.3, п.198.5 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 ПК України, завищення суми бюджетного відшкодування сум податкового кредиту на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий 2019 року на суму 95840,00 грн.

На підставі висновків, викладених в актах перевірки, 12.06.2019 року Головним управлінням ДФС у Тернопільській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

№00008341302, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 260512,00 грн. (т.2 а.с.34);

№00008351302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку, на 98174,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 49087,00 грн. (т.2 а.с.33);

№00008381302, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 364306,00 грн. (т.2 а.с.36);

№00008371302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку, на 95840,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 47920,00 грн. (а.с.35).

За результатами розгляду скарги платника податків, рішенням ДПС від 05.09.2019 року №625/6/99-00-08-05-04 податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №00008381302 скасоване в частині визначення суми завищення від`ємного значення по ПДВ на 95840,00 грн. В іншій частині, як і податкові повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №00008341302, №00008351302, №00008371302, залишено без змін (т.2 а.с.26-32).

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Згідно ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача, викладених в актах перевірки, і винесених на підставі них спірних рішень на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Для юридичних осіб чи фізичних осіб - підприємців, які є платниками податку на додану вартість, норми ПК України не передбачають будь-яких відмінностей при визначенні сум податку на додану вартість, що підлягають включенню до податкового кредиту такого платника податку та бюджетному відшкодуванню.

Отже, право на податковий кредит у фізичної особи - підприємця, зареєстрованого платником податку на додану вартість, по операціях з придбання товарно-матеріальних цінностей (у спірному випадку придбання у державних лісогосподарських підприємств лісоматеріалу, придбання послуг щодо оформлення вантажів у митному режимі "експорт") виникає у разі, якщо така сировина та послуги придбаваються для використання у межах господарської діяльності в оподатковуваних операціях, та за наявності належного документального підтвердження такого придбання товарів та послуг. При цьому в подальшому таке використання повинне підтверджуватися документально.

Якщо товари/необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку на додану вартість (крім випадків, передбачених п.189.9 ПК України), фізична особа - підприємець зобов`язаний нарахувати зобов`язання за такими активами.

Відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 року №966, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.10.2014 року за №1267/26044, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Як вбачається зі змісту актів перевірки придбання лісоматеріалу та реалізації обробленої деревини, придбання послуг щодо оформлення вантажів для експорту продукції сумнівів щодо їх реальності у контролюючого органу не викликали. Разом з тим, на думку відповідача, через відсутність Книги обліку доходів і витрат підприємця неможливо підтвердити використання придбаного лісоматеріалу у господарській діяльності позивача.

Так, судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювались операції з закупівлі необробленої деревини у контрагентів, а саме: державних підприємств "Проскурівське лісове господарство", "Хмельницьке лісомисливське господарство", "Старокостянтинівське лісове господарство" та "Ізяславське лісове господарство", переробка деревини (лісопильне виробництво) з метою подальшого збуту.

У матеріалах справи на підтвердження господарських операцій між позивачем та контрагентами містяться копії наступних документів :

з ДП "Проскурівське лісове господарство " - договір купівлі-продажу необробленої деревини №15157 від 21.01.2019 року (т.1 а.с.97-101), податкової накладної №2 від 28.02.2019 року (т.1 а.с.87), товарно-транспортних накладних №500513 від 06.03.2019 року, №500548 від 18.03.2019 року, №500553 від 19.03.2019 року (т.1 а.с.112-113, 115), платіжного доручення №128 від 28.02.2019 року, що підтверджує оплату за придбані лісоматеріали (т. а.с.93);

з ДП "Хмельницьке лісомисливське господарство" - договір купівлі-продажу необробленої деревини №37-0901-2019 від 09.01.2019 року (т.1 а.с.48-50), податкових накладних №24 від 09.01.2019 року, №31 від 10.01.2019 року, №3 від 17.01.2019 року (т.1 а.с.26-28), товарно-транспортних накладних №519937 від 30.01.2019 року, №270450 від 27.02.2019 року, №854343 від 11.02.2019 року, №510038 від 19.02.2019 року, №510046 від 21.02.2019 року, №270451 від 27.02.2019 року (т.1 а.с.68-74), платіжних доручень №87 від 09.01.2019 року, №88 від 10.01.2019 року, №92 від 17.01.2019 року, що підтверджують оплату за придбані лісоматеріали (т.1 а.с.37-39);

з ДП "Старокостянтинівське лісове господарство" - договір купівлі-продажу необробленої деревини №15024 від 21.01.2019 року (т.1 а.с.42-47), податкових накладних №308 від 31.01.2019 року, №307 від 31.01.2019 року, №265 від 26.01.2019 року, №233 від 24.01.2019 року, №288 від 29.01.2019 року, №190 від 22.01.2019 року, №175 від 15.02.2019 року, №60 від 06.02.2019 року, №138 від 13.02.2019 року (т.1 а.с.29-34, 84-86), товарно-транспортних накладних №311142 від 24.01.2019 року, №291372 від 26.01.2019 року, №452952 від 31.01.2019 року, №172588 від 31.01.2019 року, №500510 від 06.03.2019 року, №423895 від 22.02.2019 року, №444337 від 13.02.2019 року,311211 від 20.02.2019 року, №423906 від 25.02.2019 року (т.1 а.с.64-67, 114, 120-123), платіжних доручень №112 від 06.02.2019 року, №103 від 29.01.2019 року, №116 від 15.02.2019 року, №112 від 06.02.2019 року, що підтверджують оплату за придбані лісоматеріали (т.1 а.с.41, 94);

з ДП "Ізяславське лісове господарство" - договір купівлі-продажу необробленої деревини №14948 від 21.01.2019 року (т.1 а.с.102-106), податкових накладних №461 від 28.02.2019 року, №283 від 18.02.2019 року, №364 від 22.02.2019 року, №225 від 14.02.2019 року, №310 від 20.02.2019 року (т.1 а.с.88-92), товарно-транспортних накладних№027546 від 20.02.2019 року, №027566 від 28.02.2019 року, №390923 від 14.02.2019 року, №027551 від 23.02.2019 року, (т.1 а.с.116-119), платіжних доручень №115 від 15.02.2019 року, №118 від 18.02.2019 року, №126 від 26.02.2019 року, №125 від 22.02.2019 року, що підтверджують оплату за придбані лісоматеріали (т.1 а.с.95-96).

Про надання вказаних первинних бухгалтерських документів (податкових накладних, товарно-транспортних накладних, платіжних доручень, договорів) під час проведення перевірок зазначено безпосередньо у актах перевірки.

Фактичним місцем здійснення господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого у матеріалах справи наявна копія договору позички №01/19 від 02.01.2019 року строком на один рік, за умовами якого фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , як позичкодавець, передає позивачу у безоплатне користування виробниче приміщення №1 та територію навколо нього за адресою: АДРЕСА_1, а також обладнання, яке знаходиться у виробничому приміщенні №1, а саме пилорама стрічкова, станки поперечного розрізу, станок поздовжнього розрізу (т.1 а.с.75-76). Зазначений договір позички надавався контролюючому органу в ході проведення перевірки, про що вказано у актах перевірки.

Отже, позивач має у користуванні приміщення складу та відповідне обладнання для пилорами, фотоматеріали яких представлено суду (т.2 а.с.106-10), правомірність використання та володіння якими підтверджується правовстановлюючими документами.

Транспортні послуги по перевезення лісоматеріалів позивачу надавались фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на підставі договору про надання послуг №22/01-19 від 22.01.2019 року (т.1 а.с.41), про виконання яких свідчать наявні у матеріалах справи копії: актів надання послуг №1 від 22.01.2019 року та №2 від 30.01.2019 року (т.1 а.с.58-59), податкових накладних №85 від 30.01.2019 року, №68 від 22.01.2019 року (т.1 а.с.35,-36), платіжного доручення №111 від 06.02.2019 року (т.1 а.с.39),

Позивачем здійснювалась переробка придбаної у вказаних вище контрагентів лісоматеріалів, що підтверджується копіями цивільно-правового договору №03/01 від 03.01.2019 року між ним та ОСОБА_4 та акту виконаних робіт (т.1 а.с.62, 63). Враховуючи характер робіт відповідно до такого цивільно-правового договору - збиванню піддонів, посилання відповідача на виконання роботи на обладнанні підвищеної небезпеки без отримання дозволу та без проходження інструктажу по техніці безпеки, як і сумніви про реальність господарських операцій з даного приводу, є безпідставними.

У фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 також працювали наймані працівники, що підтверджується копіями трудових договорів від 22.12.2018 року із ОСОБА_5 та від 20.12.2018 року із ОСОБА_6 (т.1 а.с.60, 61).

На придбану та перероблену позивачем продукцію (деревину) було отримано сертифікати про походження та виготовлення з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій (т.1 а.с.124, 1226, 128, 130).

З метою продажу обробленої деревини, позивач уклав низку зовнішньоекономічних контрактів, зокрема, з фірмою "Thermory AS" (Естонія), "POL-KRESS EDWOOD Daniel Tomaszuk" (Польща), ILRON LEGNO S.A. (Румунія). Експорт пиломатеріалів обрізних, заготовок свіжопилених обрізних ясеневих порід підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями форми МД-2 (т.1 а.с.56-57, 109-110, 125, 127, 129, 131). Вказані обставини свідчать про отримання послуг щодо митного оформлення вантажів у митному режимі "експорт". Крім того, сумнівів щодо отримання цих послуг у контролюючого органу не виникло. Продаж обробленої деревини в межах України відповідно до договору купівлі-продажу пиломатеріалів тведолистяних порід свіжої порізки №157/2017, укладеного 28.11.2017 року з товариством з обмеженою відповідальністю "Таркетт Вінісін" (т.1 а.с.107-108), підтверджується видатковою накладною №1 від 27.02.2019 року (т.1 а.с.114).

Встановлені судом обставини справи свідчать, що на підставі здійснених позивачем господарських операцій щодо придбання лісоматеріалів позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ, який відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за січень та лютий 2019 року та зазначено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду, що складало 260512,00 грн. та 364306,00 грн. відповідно, сума бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку становила 98174,00 грн. та 95840,00 грн, яку сформовано з від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за січень та лютий 2019 року (т.1 а.с.17-25, 79-83).

Що стосується посилання відповідача на відсутність обліку доходів і витрат у позивача через не ведення книги обліку доходів і витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 296.1 ст.296 ПК України визначено, що платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 цього пункту.

Згідно з пп.296.1.2 п.296.1 ст.296 ПК України платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги.

Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства фінансів України 19.06.2015 року № 579 (далі - Порядок).

Як передбачено п.1 Порядку відповідно до підпункту 296.1.2 пункту 296.1 статті 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи та понесені витрати.

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді (п.2 Порядку).

Згідно з п.5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, окремо про кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесено витрати, зокрема оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування тощо.

Зі змісту наведених положень Порядку вбачається, що всі записи як про доходи, так і витрати підприємця вносяться до книги обліку доходів і витрати на підставі відповідних первинних документів про здійсненні господарські операції, про нараховані та виплачені кошти, суми податків, зборів тощо.

Отже, книга обліку доходів і витрат є документом обліку, однак, на переконання суду такий документ не є визначальним доказом для підтвердження операцій платника податків з його господарською діяльністю, тим більше у тому випадку, коли іншими доказами доведено використання товарів у господарській діяльності, а відповідно у цьому спорі, підтверджено віднесення до податкового кредиту сум ПДВ з операцій придбання необробленого лісу, митного оформлення вантажів в митному режимі "експорт" в межах господарської діяльності позивача.

Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п.200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Оскільки обставини, встановлені судом у цій справі, підтверджують правомірність віднесення позивачем відповідних сум сплаченого контрагентам ПДВ до складу податкового кредиту, то підприємцем (якому за умов не підтвердження використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарських операціях було зменшене бюджетне відшкодування) підставно заявлено до відшкодування податок на додану вартість у січні та лютому 2019 року.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про не надання для перевірки первинних документів обліку та інвентаризації готової продукції, придбаної сировини, оскільки проведення такої інвентаризації не вимагалось у перевіряємий минулий період - січень та лютий 2019 року, що підтверджується поясненнями учасників справи, та відсутністю будь-яких листів (запитів) контролюючого органу до підприємця для проведення інвентаризації.

Стосовно ненадання для перевірки документів на основні засоби, то суд таким обставинам надав оцінку вище, а щодо первинних документів переробки придбаного товару, то відповідач не конкретизував які саме документи у спірних правовідносинах мались на увазі.

Суд спростовує доводи відповідача про відсутність доказів використання електроенергії для розпилу деревини. Так згідно представлених рахунків - фактур від 30.01.2019 року і 28.02.2019 року (а.с. 100-102) виставлених підприємцю ОСОБА_2 , яка надала позивачу у позичку виробниче приміщення, фактично спожито електроенергії за січень 2019 року 3350 квт.год, лютий 4349 квт.год. Вказані показники споживання електроенергії є значними та обгрунтовують можливість використанняобладнання для розпилу деревини.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_7 , повідомив, що висновки акту перевірки від 17.05.2019 року базуються на відсутності звітів про наявність основних засобів для обробки деревини та не проведення інвентаризації підприємцем. Фактичного виїзду на адресу виробництва ним здійснено не було, досліджень можливих виробничих потужностей цеху позивача не проводилось

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування своєї позиції та не довів правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, винесених щодо ФОП ОСОБА_1 . Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням умов, визначених частиною другою статті 2 КАС України, а саме: не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо.

За сукупністю наведених обставин, оскільки позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарської операції, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, суд приходить до висновку про невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1 ст.9 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 3152,48 грн. згідно платіжного доручення №316 від 22.11.2019 року (т.1 а.с.4).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №00008351302, яким визначено податкове зобов`язання з ПДВ та зобов`язанння сплатити суму податку у розмірі 98174,00 грн., та штрафні (фінансові) санкції (штраф) на суму 49087,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №00008341302, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 260512,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №00008371302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку на 95840,00 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 47920,00 грн.;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.06.2019 року №00008381302, на суму 268466,00 грн., яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового в сумі 3152 (три тисячі сто п`ятдесят дві) гривні 48 (сорок вісім) копійок.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач : Головне управління ДПС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, код ЄДРПОУ 43142763).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 січня 2020 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.