Ухвала суду № 86986514, 17.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 січня 2020 року м. Рівне№460/222/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., після одержання позовної заяви

ОСОБА_1

до Сарненської міської ради Рівненської області

про зобов`язання вчинення певних дій,-

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Сарненської міської ради Рівненської області про зобов`язання відповідача додатково надати позивачу у власність земельну ділянку площею 0,0547 га у місті Сарни Рівненської області.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 171 КАС України перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, суддею з`ясовано наступне.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає зміст позовних вимог і обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Виділення змісту позову має важливе практичне значення, оскільки дозволяє встановити межі дослідження обставин справи під час судового розгляду і ухвалити конкретне, повне і доступне рішення, що є підставою для ефективного та швидкого відновлення порушеного права.

Суд звертає увагу на положення частини першої статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Дослідивши поданий позов суд зазначає, що виклад змісту позовних вимог поданого позову не відповідає вказаним положенням процесуального закону.

Також, в порушення пункту 8 частини п`ятої статті 160 КАС України позивач не зазначив щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до пункту одинадцятого частини п`ятої статті 160 КАС України, у позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

У позовній заяві позивачем зазначено про звернення до суду з іншими позовами до Сарненської міської ради Рівненської області про довідведення земельної ділянки, проте не зазначено щодо подання наразі іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Таким чином, позивачем не дотримано вимог зазначеної вище норми та не викладено власне письмове підтвердження.

Окрім того, згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позову позивачем додано заяву про звільнення від сплати судового збору у порядку пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір». У вказаній заяві позивач пояснює, що не працює та не має доходу, а також на його утриманні перебуває тяжко хвора дитина та зазначає, що непомірно високий розмір судового збору позбавляє його доступу до правосуддя.

Вирішуючи подану заяву щодо звільнення від сплати судового збору суд вважає необхідним звернути увагу позивача на те, що згідно з частиною першою статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на невизначений строк.

Вказана норма також закріплена у частині першій статті 8 Закону № 3674-VI, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону № 3674-VI суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Таким чином, законодавець визначився із засобом, який може використовуватись для доступу до суду шляхом подачі позову без оплати його судовим збором.

Разом з цим, підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони.

Обґрунтування пов`язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Визначальним чинником, який дає підстави для застосування статті 8 Закону № 3674-VI законодавець пов`язав із поняттям «майнового стану сторони». Однак, поняття «майнового стану сторони» є оціночним в кожній окремій справі.

У поданій заяві про звільнення від сплати судового збору позивач покликається на пункт 2 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI, проте не додав жодних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин, як і не додав жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, який викликає певні труднощі для сплати позивачем судового збору при зверненні до суду з даним позовом.

Суд звертає увагу позивача, що підтвердженням матеріального становища особи можуть слугувати довідки про доходи (заробітну плату, пенсію, будь-який інший вид доходу або утримання).

Як вже йшлося, згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Отже, для вирішення питання звільнення від сплати судового збору за даною нормою, зокрема, позивачу слід подати суду довідку про доходи за 2018 рік.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про звільнення від сплати судового збору.

Щодо твердження позивача про забезпечення рівності учасників процесу та обмеження доступу до правосуддя встановленням непомірно великих розмірів судового збору суд зазначає, що процесуальна рівність (засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом) забезпечує гарантії доступності до правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині першій статті 55 Конституції України. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Креуз проти Польщі» (CASE OF KREUZ v. POLAND) від 19.06.2001 (Заява N 28249/95, п.53) Європейський суд з прав людини зазначив, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

«…Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду (див. пункт 54 вище і, особливо, вищезазначене рішення, там само, пункт 61 і далі у справі «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства»). Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (див., mutatis mutandis, рішення суду у справі «Ейрі проти Ірландії», п. 25-26)» (п.59 рішення у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001).

«Відповідно Суд постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (п. 60 рішення у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674 судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року установлено в розмірі 2102,00 грн.

Частиною другою статті 4 Закону № 3674 встановлені ставки судового збору, зокрема, за подання позову до адміністративного суду.

Так, за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлена ставка судового збору, що становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту позовних вимог судом встановлено, що позивач просить суд зобов`язати відповідача додатково надати позивачу у власність земельну ділянку, тому за подання до суду даного позову належить сплатити судовий збір в розмірі 840,80 грн (2102,00 грн х 0,4).

Окрім викладеного, відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними.

Тобто, внаслідок пропущення строків звернення до адміністративного суду для позивача настають негативні юридичні наслідки.

Зі змісту позовної заяви суд встановив, що підставою для звернення до суду з даним позовом слугувала відмова відповідача у листі від 14.06.2019 за вих. № 02/16-906 додатково надати позивачу земельну ділянку у власність у м. Сарни площею 0,0547 га, позаяк позивач вважає, що рішенням відповідача від 26.06.2018 № 868 йому було передано у власність земельну ділянку менших розмірів, аніж передбачено Земельним кодексом України.

За приписами частин першої-другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватись лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Частинною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дана норма означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах «Стаббігс та інші проти Великобританії», «Девеер проти Бельгії», суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі «Мельник проти України» (Заява №23436/03) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також указав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.

Тому, при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Оскільки порушення свого права на отримання земельної ділянки позивач пов`язує із відмовою відповідача додатково надати позивачу земельну ділянку у власність у м. Сарни площею 0,0547 га у листі від 14.06.2019 за вих. № 02/16-906 та зазначає про те, що 14.06.2019 йому було надіслано зазначену відповідь, право на звернення до суду із даним позовом виникло у позивача з 14.06.2019.

Проте з даним позовом позивач звернувся до суду 13.01.2020 (позовну заяву здано до установи поштового зв`язку). Водночас, матеріали справи не містять заяви про поновлення пропущеного строку.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду зокрема, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв`язку з чим суд, враховуючи положення статті 169 КАС України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з наданням позивачеві строку для усунення її недоліків.

Недоліки позовної заяви позивачу слід усунути шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданням позовної заяви, оформленої у відповідності з вимогами статті 160 КАС України з урахуванням викладених висновків суду, додавши її копію для відповідача, а також:

документа про сплату судового збору у сумі 840,80 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;

заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доданням доказів у підтвердження поважності причин його пропуску.

За відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору визначену судом суму судового збору слід перерахувати за наступними платіжними реквізитами: рахунок UA688999980313111206084017002; одержувач УК у м.Рiвному/м.Рiвне/22030101; банк одержувача Казначейство України (ЕАП); код МФО банку отримувача 899998; код ЄДРПОУ отримувача 38012714; призначення платежу «*;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Рівненський окружний адміністративний суд».

Керуючись статтею 169 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Сарненської міської ради Рівненської області про зобов`язання вчинення певних дій залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Нор У.М.