Рішення № 86986511, 17.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

17 січня 2020 року м. Рівне №460/1772/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Мидловець Л.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не прибув,

відповідача: представник не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доМлинівська селищна рада Рівненської області про зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) ОСОБА_1 (далі - позивач) до Млинівської селищної ради Рівненської області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 26.09.2019 №3398 та зобов`язати його винести на розгляд чергової сесії Млинівської селищної ради Рівненської області питання щодо надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,20 га для ведення особистого селянського господарства позивача.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона 19.04.2019 звернулася до голови Млинівської селищної ради із проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.20 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу. Повідомила, що до заяви були додані усі передбачені законом документи. Проте, рішенням відповідача було відмовлено у задоволенні її заяви у зв`язку з ненаданням заявником чітких графічних матеріалів на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки. Стверджує, що Земельним кодексом України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні зазначеного вище дозволу і такої підстави, яка вказана у спірному рішенні законодавством не встановлено. Поряд з цим наголошує, що спірне рішення ухвалене відповідачем після спливу місячного строку передбаченого на його розгляд, що є порушенням процедури його прийняття. Вважає, що у випадку наявності недоліків у документах, які подані позивачем відповідач повинен був повідомити заявника і надати строк для їх усунення, а не приймати рішення про відмову. З огляду на наведене вважає спірне рішення протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Пояснив, що при ухвалені оскаржуваного позивачем рішення діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією та законами України. Вказує, що прийняття рішення про передачу земель комунальної власності фізичним особам є його дискреційними повноваженнями і втручання у його компетенцію є неприпустимим, а тому спірне рішення є обґрунтованим і правомірним. З тих підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач відповіді на відзив не подав.

Ухвалою суду від 05.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

12.11.2019 ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі і закінчено підготовче засідання, а також призначено розгляд справи на 26.11.2019.

Ухвалою від 26.11.2019 вирішено перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив такі обставини справи та фактичні правовідносини сторін.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.04.2019 звернулася до голови Млинівської селищної ради із проханням надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.20 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу (а.с.8).

До цієї заяви були додані такі документи: копія паспорту громадянки України, копія рішення Млинівської селищної ради від 14.08.2008 №1054, копія довідки Підгаєцької сільської ради від 12.02.2019 і схема розміщення земельної ділянки.

Відповідно до довідки Підгаєцької сільської ради Млинівського району Рівненської області за ОСОБА_2 згідно запису архівної земельно-кадастрової книги колгоспу «Правда» заведеної в 1986 р. за№70 рахувалась земельна ділянка в розмірі 0,25 га.(а.с.9-10).

Згідно з рішенням Млинівської селищної ради №1034 від 14 серпня 2008 року позивачу була надана земельна ділянка для ведення городництва площею 0,35 га.

Схема розміщення ділянки, дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення якої просила надати ОСОБА_1 відображена у витягу з Публічної кадастрової карти України, де зазначено бажане місце її розташування, а саме смт. Млинів, Рівненська обл., кадастровий номер:5623835100:01:004:0223 і орієнтовний розмір – 0,3 га. Вказано, що зазначена ділянка перебуває у приватній власності і призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с. 12).

Млинівська селищна рада Рівненської області на звернення позивача від 19.04.2019 №651 повідомила, що не може задовольнити її прохання у зв`язку з відсутністю чітких графічних матеріалів на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки .(а.с.13).

26.09.2019 рішенням відповідача від 26 вересня 2019 року №3398 « Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .» було відмовлено у наданні громадянці ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з ненаданням заявником чітких графічних матеріалів на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки (а.с.31-32).

Незгода позивача з таким рішенням зумовила його звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до частини другої статті 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту «в» частини третьої статті 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян в межах норм безоплатної приватизації визначено статтею 118 Земельного кодексу України, відповідно до частин шостої, сьомої якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як встановлено судом та підтверджується копією рішення Млинівської селищної ради Рівненської області відмовлено у наданні громадянці ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з ненаданням заявником чітких графічних матеріалів на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджено, що до своєї заяви від 19.04.2019 позивачем був доданий витяг з Публічної кадастрової карти України, де зазначено бажане місце її розташування, а саме смт. Млинів, Рівненська обл., кадастровий номер:5623835100:01:004:0223 і орієнтовний розмір – 0,3 га. Вказано, що зазначена ділянка перебуває у приватній власності і призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку. Господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

Однак суд зауважує, що відповідно до частини 3 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Згідно схеми розташування ділянки доданої до звернення позивача вищенаведена земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі і їй присвоєно кадастровий номер:5623835100:01:004:0223.

З наведеного вбачається, що така земельна ділянка, про яку вказує у своєму клопотанні позивач є сформованою і перебуває у приватній власності, а тому не може належати до земель запасу відповідача. Крім того позивач просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.2 га, а в графічних матеріалах щодо її розташування зазначає орієнтовний розмір 0,3 га, що суперечить змісту поданої заяви.

Крім цього, як зазначалось вище, частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, перелік яких є вичерпним. Вказаною статтею не передбачено такої самостійної підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, як ненадання заявником чітких графічних матеріалів на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки.

Отже, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено наявність фактичних та юридичних підстав для прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 .

Поряд з цим, суд зазначає і не заперечується сторонами, що позивач звернувся зі зверненням до відповідача 19.04.2019, проте спірне рішення було ухвалене 26.09.2019, тобто після спливу встановленого законом місячного строку, а тому не дотримався процедури передбаченої Земельним кодексом України.

Аналіз наведених вище обставин в сукупності, вказує на те, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв без достатніх правових підстав і з порушенням встановленої процедури його ухвалення, а тому воно є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні, тому позовна вимога в частині зобов`язання Млинівської селищної ради Рівненської області повторно на черговій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 квітня 2019 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0.20 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, яка розташована за адресою: смт АДРЕСА_1 , Рівненська область з урахуванням правової оцінки наданої судом підлягає задоволенню.

Водночас суд відхиляє посилання відповідача про неможливість втручання у його виключну компетенцію, оскільки задовольняючи вказану вище позовну вимогу суд не зобов`язує орган владних повноважень ухвалити певне рішення щодо звернення позивача, а лише зобов`язує розглянути його повторно з урахуванням правової оцінки наданої судом, а тому ці доводи є необґрунтованими.

З огляду на наведене, а також на те, що додані позивачем до заяви документи, а саме схема розташування ділянки містить неточності і суперечності зі змістом вказаного звернення позовна вимога щодо зобов`язання Млинівської селищної ради Рівненської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної ділянки є передчасною і задоволенню не підлягає.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Як вже зазначалось вище, відповідачем у справі не надано суду жодних доказів, які б спростували доводи викладені позивачем у позовній заяві та встановлені у ході судового розгляду обставини справи.

Таким чином, за результатом розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість позовні вимоги грунтуються на нормах матеріального закону та відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, що дає суду підстави для часткового задоволення позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 512,27 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Млинівської селищної ради Рівненської області (вул. С. Бандери,1, смт. Млинів, Рівненської обл., 35100, код ЄДРПОУ 04386338) - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Млинівської селищної ради Рівненської області від 26 вересня 2019 року №3398 « Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Млинівську селищну раду Рівненської області повторно на черговій сесії розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 квітня 2019 року про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.20 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, яка розташована за адресою: смт АДРЕСА_1 , Рівненська обл. з урахуванням правової оцінки наданої судом.

У задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Млинівської селищної ради Рівненської області надати дозвіл ОСОБА_1 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0.20 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, яка розташована за адресою: смт АДРЕСА_1 . – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Млинівської селищної ради Рівненської області судовий збір у розмірі 512,27 грн (п`ятсот дванадцять гривень двадцять сім копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 січня 2020 року.

Суддя Щербаков В.В.