Рішення № 86986418, 16.12.2019, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2019 року м. Рівне №460/2713/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимоги, податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується – позивач), до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується – відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №2663-50 від 11.02.2019; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0012121304; №0012101304; №0012131304 та №0012111304.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що контролюючим органом безпідставно донараховано йому податкові зобов`язання на прощену суму основного боргу, оскільки він взяв кредит в іноземній валюті до 1 січня 2014 року, а прощення такого боргу відбувалось вже після 1 січня 2015 року, то переводячи суму боргу, з якого буде сплачуватись податок на дохід та військовий збір, після анулювання боргу банком у національну валюту - потрібно застосовувати офіційний курс НБУ станом на 1 січня 2014 року. Зазначає, що частина боргу, яка фактично відшкодована платником податків банку, перевищує суму основного боргу, перераховану в гривні за курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року, а тому жодних податкових зобов`язань у нього виникнути не могло. На підставі викладеного, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 15.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначає, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб ДФС України, інформації отриманої від АТ “УкрСиббанк”, встановлено неподання платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до ДПІ в м. Рівне ГУ ДФС у Рівненській області податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік про доходи отримані у 3 кв. 2015 року, як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеного (анульованого) АТ “УкрСиббанк”, в сумі 739400,56грн. Відповідно до інформації отриманої від АТ “УкрСиббанк”, у 3 кв. 2015 рік АТ “УкрСиббанк” фізичній особі ОСОБА_1 здійснено прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитним договором в сумі 739400,56грн. Зазначене прощення відповідно до інформації АТ “УкрСиббанк” здійснювалось з повідомленням боржника про таке анулювання боргу. Обов`язкове подання Податкової декларації про майновий стан і доходи передбачено пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п. 179.1 ст.179 Податкового кодексу України. Граничний строк подання декларації за 2015 рік є 03.05.2018. Дохід отриманий платником податків - фізичною особою як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) АТ “УкрСиббанк” оподатковується на підставі абз. д) пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України. Тож сума доходу отриманого платником податку ОСОБА_1 як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, що підлягає включенню до загального місячного (річного) доходу за 2015 рік становить 739791,56 грн. (739400,56 - 1218*50%). Перевіркою встановленого порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат з метою визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та виконання обов`язку щодо подання податкової декларації, встановлено відсутність ведення обліку доходів та витрат за 2015 рік, чим порушено пп.16.1.2, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, абз. А п. 176.1 ст.176 Податкового кодексу України. Платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 книги обліку доходів і витрат для перевірки не надано. Таким чином, перевіркою повноти сплати (перерахування) суми податку на доходи фізичних осіб, яка підлягає сплаті платником податку самостійно, встановлено заниження оподаткованого доходу у 3 кв. 2015 році в загальній сумі 738791,56 грн., в результаті чого перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 147149,31 грн. Перевіркою правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування, утримання та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету військового збору за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 встановлено не оподаткування доходу в загальній сумі 738791,56грн. отриманого у 3 кв. 2015 року як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) АТ “УкрСиббанк”, в результаті чого перевіркою донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 11081,87 грн. Платнику податків - фізичній особі ОСОБА_1 направлено повідомлення про проведення документальної позапланової перевірки від 13.11.2018 №989/17-00-13-04, однак при проведенні позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_1 не надано документів щодо нарахованого доходу у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) АТ “УкрСиббанк”, ознака доходу « 126» в загальній сумі 738791,56грн. (кредитного договору, Договору про припинення зобов`язань, книги обліку доходів та витрат та інших документів), не надано жодного пояснення та документального підтвердження стосовно отримання (або не отримання) даного доходу. При проведенні позапланової невиїзної перевірки платник податків - фізична особа ОСОБА_1 участь не приймав. Позивачем не надано доказів неправомірності рішень відповідача, а тому доводи позивача, наведені в адміністративному позові є необґрунтованими. Як вбачається із змісту позовної заяви позивачем оскаржено податкові повідомлення- рішення від 26.12.2018 №0012121304; №0012101304; №0012131304 та №0012111304 лише 10.10.2019. На підставі наявної в інтегрованій картці платника податків заборгованості Головним управлінням ДФС у Рівненській області винесено оскаржувану вимогу №2663-50 від 11.02.2019. На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позову за безпідставності вимог.

За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Матеріалами справи стверджено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України (далі – ПК України), наказу ГУ ДФС у Рівненській області №2791 від 13.11.2018 уповноваженою особою ГУ ДФС у Рівненській області в період з 26.11.2018 по 30.11.2018 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності платника податків – фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

Результати перевірки оформлені актом від 07.12.2018 №2658/17-00-13-04/3055922498 (далі - акт перевірки), відповідно до висновків якого документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 :

пп.6.1.3 п.16.1 ст.16, пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, абз. “В” п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, у результаті неподання Податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

пп.6.1.2, пп.6.1.3 п.16.1 ст.16, абз. “а” п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено відсутність ведення обліку доходів та витрат 2015 рік;

абз. “д” пп.164.2.7 пп.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167, п.179.7 ст.179 ПК України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 738791,56грн., отриманого у 3 кварталі 2015 року як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) ПАТ “УкрСиббанк”, в результаті чого перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 147149,31грн.;

пп.1.2, пп.1.3, пп.1.6 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме: не оподаткування доходу в сумі 738791,56грн., отриманого у 3 кварталі 2015 року як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) ПАТ “УкрСиббанк”, в результаті чого перевіркою донараховано військовий збір за 2015 рік в сумі 11081,87 грн;

пп.44.1, пп.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України - незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів (а.с.13-22).

26.12.2018 Головним управлінням ДФС у Рівненській області на підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0012111304, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 510,00грн.;

№0012121304, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 183936,64грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням 147149,31грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 36787,33грн.;

№0012131304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 30852,34грн, у тому числі: за податковим зобов`язанням 11081,87грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2770,47грн.;

№0012101304, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 170,00грн.

11.02.2019 Головним управлінням ДФС у Рівненській області винесено податкову вимогу №2663-50, відповідно до якої станом на 10.02.2019 сума податкового боргу позивача становить 270312,87грн.

Не погодившись з правомірністю вищевказаних рішень суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд враховує таке.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України) платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до пп.163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Вимогами пункту 164.1 статті 164 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

В силу вимог п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті - мінімальна заробітна плата).

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

Платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно із статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку 20 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Пунктом 161 підрозділу 10 Розділу Перехідних положень ПК України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п.162.1 ст.162 цього Кодексу (підпункт 1.1 пункт 161 підрозділу 10 ПК України), тобто фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні та податкові агенти.

Відповідно до пп.1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Таким чином, з контексту вищенаведених норм ПК України встановлено, що необхідною умовою для нарахування та утримання податку та військового збору з доходів фізичної особи є наявність факту отримання доходів.

Законом України від 9 квітня 2015 № 321-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань” підрозділ 1 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України було доповнено пунктом 8 такого змісту: “Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.”.

Тобто, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Судом встановлено, що 05.09.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11209086000, відповідно до пункту 1.1. якого Банк зобов`язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті в сумі 41000,00 (сорок одна тисяча) Евро, що дорівнює еквіваленту 281173,90 (двісті вісімдесят одна тисяча сто сімдесят три гривні 90 коп.) за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору.

Відповідно до пункту 1.4. Договору про надання споживчого кредиту №11209086000 від 05.09.2007 кредит надається Позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не зв`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника), а саме для купівлі однокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.5. Договору про надання споживчого кредиту №11209086000 від 05.09.2007 встановлено, що кредит надається шляхом видачі коштів через касу банку.

28.09.2015 ПАТ “УкрСиббанк” було складено повідомлення по анулювання боргу (в порядку пп. «д» пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України) вих.№31-3-06/193, яким Банком було повідомлено ОСОБА_1 про те, що станом на 28.09.2015 на підставі Кредитного договору №11209086000 від 05.09.2007 за ним рахується кредитна заборгованість у сумі 38733,73 (тридцять вісім тисяч сімсот тридцять три євро 73 євроцентів) євро, що складає 933637,52 (дев`ятсот тридцять три тисячі шістсот тридцять сім гривень 52коп.) по курсу НБУ станом на 28.09.2015, а також повідомлено про те, що АТ “УкрСиббанк” прийнято рішення про анулювання кредитної заборгованості, що станом на 28.09.2015 становить 30983,73 (тридцять тисяч дев`ятсот вісімдесят три євро 73 євроцентів) євро, а саме:

- суми основного боргу (кредиту) 30675,44 (тридцять тисяч шістсот сімдесят п`ять євро 44 євроценти) євро, що складає 739400,56 (сімсот тридцять дев`ять чотириста гривень 56коп.) по курсу НБУ станом на 28.09.2015;

- суми процентів 308,29 (триста вісім євро 29 євроцентів) євро, що складає 7431,02 (сім тисяч чотириста тридцять одна гривня 02коп.) по курсу НБУ станом на 28.09.2015.

У періоді з 01.10.15 по 31.12.15 АТ “УкрСиббанк” задекларував виплату (надання) доходу для ОСОБА_1 в розмірі 739400,56грн. з ознакою доходу « 126», що було підтверджено відповідачем і у відзиві на позовну заяву.

Надаючи оцінку вказаним доказам суд дійшов висновку, що сторонами було не тільки визначено суму кредиту в еквіваленті до національної валюти станом на дату його отримання, але і було визначено в подальшому суму боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, що відбулося у вересні 2015 року, а також при здійсненні банком 28.09.2015 анулювання боргу позивача, розмір такого боргу також було визначено в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України і саме у цій валюті його було анульовано, про що банком було повідомлено фіскальний орган шляхом подання форми 1-ДФ, відомості з якої було внесено до Державного реєстру фізичних осіб ДФС України.

Як встановлено з акту перевірки фіскальним органом не було враховано зазначені обставини, в результаті чого відповідачем безпідставно не було застосовано по відношенню до позивача положення п.8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме не враховано, що до додаткового блага платника податків не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, яка станом на 01.01.2014 не була погашена, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.

З метою правильного визначення бази оподаткування та, відповідно, сум грошового зобов`язання, що підлягають сплаті позивачем у зв`язку з отриманням доходу у вигляді додаткового блага, контролюючий орган повинен був перевірити отриману податкову інформацію та з`ясувати, зокрема, чи мав позивач суму основного боргу за кредитом перед банком, і яка сума основного боргу перед банком не була погашена позивачем станом на 01.01.2014; яка сума основного боргу анульована (прощена) банком, і яка з неї сума анульованого (прощеного) основного боргу, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014; еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню за офіційним курсом НБУ, і який еквівалент анульованої (прощеної) у доларах США суми основного боргу у гривнях, що не була погашена позивачем станом на 01.01.2014, різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом НБУ на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБУ станом на 1 січня 2014 року.

В той де час, як встановлено з акту перевірки, під час проведення перевірки позивача відповідач керувався лише відомостями з Державного реєстру фізичних осіб ДФС України від та інформації, отриманої від АТ “УкрСиббанк” від 22.10.2018 за вих.№14-2-02/62375, яким банком лише констатовано факт подання ним податкового розрахунку за формою № 1-ДФ відносно сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку – фізичної особи ОСОБА_1 .

Будь-яких первинних документів контролюючим органом у АТ “УкрСиббанк” не отримувалося, при цьому контролюючим органом не було вжито заходів для перевірки інформації, викладеної у довідці, складеній АТ “УкрСиббанк”.

Відповідно, суд дійшов висновку, що жодних належних заходів, необхідних для з`ясування вищезазначених питань фіскальним органом не було вжито, хоча це мало істотне значення для надання правильних висновків за результатами перевірки.

Як наслідок, до складу загального річного оподатковуваного доходу позивача за 2015 рік було включено всю суму прощеного боргу, в тому числі суми, які відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу України не вважаються додатковим благом. Відповідно, суми грошових зобов`язань позивача з ПДФО та військового збору були визначені помилково та істотно завищені.

Верховний Суд у постанові від 19.09.2019 у справі №826/4240/18 зазначає, що для правовідносин, які виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача.

У зв`язку з вказаним, суд дійшов висновку, що отримана фіскальним органом інформація з поданого банком податкового розрахунку за формою № 1-ДФ потребує перевірки її змісту та правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи), чого у випадку перевірки позивача здійснено відповідачем не було.

За приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Одним із основних постулатів адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб`єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України). У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст.4 ПК України).

Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов`язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з`ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов`язань, та правомірність прийняття свого рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 р. у справі №817/149/17, від 29.03.2018 р. у справі № 813/2758/16 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, яка є обов`язковою для суду при вирішенні даної справи.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що "… адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень".

Таким чином, адміністративна справа має бути розглянута на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, та правомірність і обґрунтованість свого рішення має саме контролюючий орган.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в порядку ст.77 КАС України, а тому перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та дій і докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем без дотримання вимог чинного законодавства України та порушують майнові права та інтереси позивача, захищені статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.12.2018 №0012121304 та №0012131304 належить задовольнити повністю.

Судом встановлено, що позивачу нараховано адміністративний штраф в розмірі 510грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.12.2018 № 0012111304 за порушення п.44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України, а саме не забезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків і зборів.

Суд вважає зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки норми Податкового кодексу України не покладають на фізичних осіб обов`язок з ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх доходів, а також книги обліку доходів і витрат.

Щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0012101304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170грн, то суд вважає його правомірним, оскільки як встановлено судом, сума, яку позивач повинен був включити до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у 3 кварталі 2015 року становить 738791,56грн, а отже позивач, у відповідності до п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України зобов`язаний був подати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Щодо правомірності податкової вимоги від 11.02.2019 №2663-50, суд зазначає, що у спірних правовідносинах визначення об`єкту оподаткування та сум грошових зобов`язань, що підлягають сплаті позивачем, потребують складних арифметичних та методологічних розрахунків, що вказує на неможливість часткового скасування оспорюваної податкової вимоги, а тому вона підлягає скасуванню повністю.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення частини 3 статті 139 КАС України, суд стягує на користь позивача понесені ним судові витрати, які підлягають відшкодуванню, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подання даної позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 4913,03 грн, що підтверджується квитанціями № 4 від 09.09.2019 та №30 від 10.10.2019, оригінали яких наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що за подання вказаної позовної заяви позивачу необхідно було сплатити судовий збір в розмірі 4858,82грн., а сплачено 4913,03грн. Переплата в сумі 55,70грн. підлягає поверненню позивачу відповідно до статті 7 Закону України “Про судовий збір”.

Враховуючи викладене, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в розмірі 4855,88грн (одна тисяча двісті сорок п`ять гривень 50коп) підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, будинок 12; код ЄДРПОУ 39394217) - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Рівненській області від 26.12.2018 №0012121304, №0012131304, №0012111304 та податкову вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області №2663-50 від 11.02.2019.

В задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 №0012101304 – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 4855,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 16 січня 2020 року.

Суддя Щербаков В.В.