Рішення № 86986359, 17.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4216/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради про:

- визнання протиправним та скасування рішення Глобинської міської ради від 22.08.2019 №1216 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - цільове призначення для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163) з метою передачі у власність";

- зобов"язання Глобинську міську раду надати ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163.

Підставою для звернення до суду позивач зазначив порушення своїх прав відмовою відповідача у наданні йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області. Вказує, що запитувана земельна ділянка перебуває у комунальній власності відповідача відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 04.06.18 №3972-СГ, так як цим наказом Глобинській міській раді передано в комунальну власність земельну ділянку кадастровий номер 5320686000:00:011:0163 площею 14,848 га, що включає в себе й запитувану земельну ділянку. 13.07.18 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5320686000:00:011:0163 за Глобинською міською радою. Відтак, на думку позивача, запитувана ним земельна ділянка не перебуває в оренді. Поряд з цим, оскаржуване рішення не містить посилань на підстави для відмови у наданні дозволу на розробку землевпорядної документації, визначені чинним законодавством.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.11.19 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, а також вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначає, що рішенням тридцять шостої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 20.06.18 №493 прийнято у комунальну власність земельні ділянки, зазначені в акті приймання-передачі земельних ділянок, в тому числі і земельну ділянку з кадастровим номером 5320686000:00:011:0163. 18.07.18 державним реєстратором відділу з питань державної реєстрації Виконавчого комітету Глобинської міської ради прийнято рішення №42108615 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 14,848 та з кадастровим номером 5320686000:00:011:0163 за Глобинською міською радою. Відповідно до довідки, виданої відділом у Глобинському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області 17.12.19 за №882/104-19, площі земельних ділянок від поділу раніше сформованої земельної ділянки кадастровий номер 5320686000:00:011:0163 становлять: 5320686000:00:011:0168 площа 14,0470 га; 5320686000:00:011:0169 площа 0,4005 га; 5320686000:00:011:0170 площа 0,4005 га. Таким чином, спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5320686000:00:011:0163 площею 14,848 га на даний час не існує. При цьому, на даний час запитувана позивачем земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб, що підтверджується договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим в Книзі записів державної реєстрації договорів землі по Опришківській сільській раді Глобинському району Полтавської області, яка зберігається у місцевому фонді зберігання землевпорядної документації, 20.06.2000 за №4. Відтак, у даному випадку спірне рішення від 22.08.19 №1216 міською радою прийнято обґрунтовано та не підлягає скасуванню.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

10.08.19 позивач звернувся до Глобинської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області. До заяви додав: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Рішенням п`ятдесят першої сесії першого скликання Глобинської міської ради від 22.08.19 №1216 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце, розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163), з метою передачі у власність" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163), в зв`язку з тим, що дана земельна ділянка перебуває в оренді.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів статті 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Згідно із пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Нормами статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності – не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою і другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Отже, ОСОБА_1 має право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Матеріалами справи підтверджено, що 10.08.19 позивач звернувся до Глобинської міської ради з заявою про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га із земель запасу для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області за межами населеного пункту (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0170). До заяви позивачем було додано: копію паспорта, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Таким чином позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовується відповідачем.

За приписами частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому, зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Зі змісту рішення Глобинської міської ради від 22.08.19 №1216 слідує, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав перебування даної земельної ділянки в оренді.

З цього приводу суд вважає за доцільне зазначити таке.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.10 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Частиною третьою статті 3 Закону України від 1.07.04 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З матеріалів справи, а саме з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.04.18 слідує, що земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:011:0163 площею 14,848 га, цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), була віднесена до земель державної власності.

Надалі, відповідно до інформації, що міститься в графічних матеріалах, наданих до міської ради позивачем разом із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо запитуваної земельної ділянки, земельна ділянка 5320686000:00:011:0163 площею 14,848 га, цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), віднесена до земель комунальної власності Глобинської міської ради.

Підтвердженням того, що земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:011:0163 передана у комунальну власність Глобинської міської ради є копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер 131239704).

При цьому, відповідачем не надано суду доказів реєстрації права користування чи права оренди спірної земельної ділянки за третіми особами як станом на час прийняття оскаржуваного рішення, так і станом на час розгляду даної справи судом.

Водночас суд зауважує, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади (стаття 123 ЗК України).

Згідно із приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 ЗК України.

Аналіз положень статей 116, 118 ЗК України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними правовим наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність; надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише вказує на фактичну відсутність речових прав та обтяжень щодо обраної земельної ділянки.

Відтак, спірне рішення відповідача прийняте без врахування таких обставин:

1) до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб`єктом щодо певної земельної ділянки, остання вважається вільною;

2) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 10.12.13 №21-358а13, від 7.06.16 №21-1391а16, постанові Верховного Суду від 27.03.18 №463/3375/15-а.

Суду не надано відомостей про прийняття міською радою на момент розгляду звернення позивача рішень щодо встановлення (відновлення) на місцевості меж земельної ділянки, відомостей про затвердження документації із землеустрою у встановленому законом порядку щодо встановлення (відновлення) на місцевості меж земельної ділянки, та проведення державної реєстрації прав власності/користування третіх осіб на спірну земельну ділянку.

З огляду на такі обставини, у суду немає достатніх підстав вважати, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га є обтяженою правами будь-яких третіх осіб.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог даної статті, відповідач не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.

Вчинення відповідачем дій щодо передачі земельної ділянки в оренду після ухвалення спірного рішення жодним чином не можуть мотивувати правомірність такого рішення.

З цих підстав суд визнає необґрунтованими посилання відповідача на рішення від 12.11.19 №1681, яким затверджено технічну документації ПСП "Колос" щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також ведення міською радою роботи щодо поновлення договору оренди землі з ПСП "Колос".

З урахуванням наведеного, з огляду на неподання відповідачем у визначений в ухвалі суду від 11.11.19 строк заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом учасників, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи у строк до 17.01.20, як про те просить відповідач.

У контексті наведеного спору суд визнає визначальною ту обставину, що отримання позивачем дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.18 у справі №826/5735/16) . Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Проте отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим актом, про що Велика Палата Верховного Суду зазначила у постанові від 23.01.19 у справі №308/10112/16-а.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення Глобинської міської ради про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району Полтавської області з метою передачі у власність.

У той же час щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, суд звертає увагу на такі обставини.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Матеріали справи не містять доказів, що свідчили б про відсутність можливості та наміру суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Відтак, з урахуванням викладеного, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із прийняттям відповідного владного рішення.

Наведені висновки суду відповідають позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.08.19 у справі №480/4298/18.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 частково.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

А відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки передумовою для виникнення цього спору є протиправне рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати позивача у розмірі сплаченого судового збору повністю.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 22 серпня 2019 року №1216.

Зобов`язати Глобинську міську раду Полтавської області (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Глобинський район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради Полтавської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко