Рішення № 86986319, 16.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4576/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про стягнення компенсації та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просила:

стягнути з відповідача суму компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії в розмірі 50428,68 грн. за рахунок коштів Пенсійного фонду України відповідно до статті 6 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати";

встановити судовий контроль шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення;

допустити рішення суду до негайного виконання в межах стягнення компенсації за один місяць.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

23 грудня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, вказував на те, що у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, оскільки правових підстав для виплати позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати немає. Крім того, висловив незгоду з формулюванням позовних вимог щодо стягнення компенсації з відповідача.

Справу за вказаним позовом розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 вказаного Кодексу.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

Постановою Решетилівського районного суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року у справі № 546/777/14-а, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Решетилівського району в Полтавській області про перерахунок та виплату пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи задоволено частково: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України Решетилівського району Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2014 року в перерахунку та виплаті державної та додаткової пенсії в розмірах, встановлених статтею 50, частиною четвертою статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі Полтавської області провести ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року нарахування та виплату відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державної пенсії у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням попередніх виплат, та до змін у законодавстві; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем здійснено перерахунок пенсії, а 22 жовтня 2019 року проведено її фактичну виплат, що сторонами не заперечується.

24 жовтня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (правонаступник Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, яке було правонаступником Управління Пенсійного фонду України в Решетилівському районі) із заявою про проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно судових рішень у справі № 546/777/14-а.

Листом від 08 листопада 2019 року № 5620/К-02 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повідомило позивача про відсутність підстав для виплати компенсації. В обґрунтування зазначеної відмови відповідач зазначив, що згідно чинного законодавства нарахування компенсації на суми, які виплачуються за минулий час на підставі рішення суду не передбачено.

Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (надалі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1-2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пунктом 2 Порядку № 159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Суд зауважує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі пенсії.

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року у справі № 21-518а14, від 11 липня 2017 року у справі № 21-2003а16, Верховним Судом у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 681/423/15-а, від 20 лютого 2018 року у справі № 522/5664/17, від 21 червня 2018 року у справі № 523/1124/17, від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 05 жовтня 2018 року у справі № 127/829/17, від 12 лютого 2019 року у справі № 814/1428/18.

З цих підстав суд відхиляє як необґрунтовані посилання відповідача на пункт 7 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою.

У цій справі позивач просить стягнути компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати суми основної та додаткової пенсії, яка нарахована та виплачена йому на підставі судового рішення у справі № 546/777/14-а.

З урахуванням викладеного вище та заважаючи на те, що суму основної та додаткової пенсії, нарахованої на виконання судових рішень у справі № 546/777/14-а, ОСОБА_1 вчасно не виплачено, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на одержання компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії.

Відтак, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є протиправною.

Щодо посилань відповідача на те, що виплату суми заборгованості позивачу проведено відповідно до вимог Закону України "Про гарантії держави з виконання судових рішень" та Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440, якими передбачено інший механізм відшкодування Державним казначейством України коштів за рішенням суду, суд зауважує, що спір у цій справі стосується нарахування компенсації за несвоєчасну виплату пенсії (основної та додаткової) за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, а тому спірні відносини не охоплюються дією зазначених нормативно-правових актів.

При зверненні до суду, позивач надав суду розрахунок суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати, яка, на переконання ініціатора звернення, складає 50428,68 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Слід зауважити, спір, який складає предмет цієї справи, виник у зв`язку зі зверненням позивача до відповідача із заявою про проведення останнім розрахунку, нарахування та виплати компенсації, яка, у свою чергу, була залишена органом Пенсійного фонду без задоволення. Однак, у позові позивач наполягає саме на стягненні з відповідача суми компенсації.

Крім цього, розрахунок суми компенсації здійснено позивачем самостійно; разом із тим, числові значення, використані позивачем під час розрахунку, не підтверджені жодним чином.

На переконання суду вимога про стягнення може бути задоволена у випадку протиправної невиплати розрахованої та нарахованої суми компенсації. Разом із тим, у справі, що розглядається, відповідач не здійснив розрахунку та не нарахував таку компенсацію, а тому в межах розгляду цієї справи суд уповноважений лише на надання оцінки діям та рішенню територіального органа Пенсійного фонду про відмову в розрахунку, нарахуванні та виплаті позивачу компенсаційних сум.

Окремо слід зауважити, що суд не є тим органом, на якого покладається обов`язок здійснювати розрахунок компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за доцільне скористатись правом, наданим частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, та вийти за межі позовних вимог зобов`язавши відповідача здійснити розрахунок, нарахування і виплату позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати державної та додаткової пенсії, яка була нарахована та виплачена на підставі судового рішення у справі № 546/777/14-а за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині звернення рішення суду в цій справі до негайного виконання у межах суми стягнення пенсії за один місяць, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є компенсаційними та не носять характеру періодичних платежів, суд не знаходить підстав для допуску рішення до негайного виконання.

Надаючи оцінку клопотанню позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати протягом місяця з дня набрання законної сили рішенням суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Наведена норма процесуального закону не є імперативною та передбачає право суду на власний розсуд, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про необхідність чи недоцільність у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю суд враховує надані позивачем докази, особливості покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків згідно з судовим рішенням та його можливості ці обов`язки виконати без достатніх зволікань.

У цій справі позивачем не обґрунтовано необхідність застосування заходів судового контролю, а у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення після набрання ним законної сили.

З урахуванням наведеного, у задоволенні клопотання позивача про встановлення судового контролю наразі належить відмовити.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6-9, 77, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927) про стягнення компенсації та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) здійснити розрахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати державної пенсії (основної та додаткової), нарахованої та фактично виплаченої 22 жовтня 2019 року на виконання судового рішення у справі № 546/777/14-а за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко