Рішення № 86986302, 14.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4370/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Пуленко М.І.

та представників сторін:

від позивача – Тимченко Б.І.,

від відповідача: Куян О.В., Овчарова І.М., Пілюшенко Ю.М.,

від третьої особи – Голинський О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регал Петроліум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед" до Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Укргазвидобуток" про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед" (надалі - позивач, ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед") звернулось до суду з позовом до Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області (надалі також відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень від 26.06.19 "Про заборону проведення сейсморозвідувальних робіт та видобування газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу на території Мереф`янської міської ради (Мереф`янської міської об`єднаної територіальної громади)" та від 15.08.19 "Про заборону на території, підпорядкованій Мереф`янській міській раді (Мереф`янській міській територіальній громаді, Мереф`янській ОТГ), розвідувального буріння; пересування спеціалізованої техніки, що пов`язане з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу; будівництва будь-яких будівель, конструкцій та споруд, пов`язаних з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу".

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невідповідність спірних рішень, як правових актів індивідуальної дії, вимогам частини другої статті 19 Конституції України, Кодексу України про надра, законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про нафту і газ".

За твердженням позивача, у органу місцевого самоврядування відсутні повноваження з регулювання дозвільної діяльності у сфері спеціального використання природних ресурсів загальнодержавного значення, яким є газ природний. Крім того, заборона органам місцевого самоврядування втручатись у господарську діяльність суб`єктів, що здійснюють геологічне вивчення нафтогазоносності надр, розробку родовищ нафти і газу прямо передбачена частиною другою статті 9 Закону України "Про нафту і газ".

При цьому позивач переконаний, що спірні рішення не є нормативно-правовими актами, оскільки вони стосуються виключно прав та обов`язків ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед", яким укладено договір з ПрАТ "Укргазвидобуток", як надрокористувачем, щодо проведення сейсморозвідувального дослідження на Островерхівському газоконденсатному родовищі. Так, внаслідок прийняття зазначених вище рішень позивач фактично позбавлений можливості приступити до виконання робіт на підставі договору, що є втручанням у господарську діяльність суб`єкта, що здійснює геологічне вивчення надр. До того ж, при ухваленні спірних рішень відповідачем не дотримано вимог чинного законодавства щодо порядку розробки та ухвалення нормативно-правового акта, зокрема в частині вимог до ухвалення регуляторного акта, визначених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 70-80/. При цьому посилався на правомірність та обґрунтованість спірних рішень.

Свою позицію відповідач мотивував посиланням на те, що ухвалення спірних рішень є вимушеним кроком з огляду на напругу серед населення Мереф`янської об`єднаної територіальної громади, що склалась у результаті негативного впливу на навколишнє природне середовище від діяльності суб`єктів газодобувної та газорозвідувальної діяльності.

На переконання відповідача, оскаржувані рішення направлені на забезпечення дотримання екологічних вимог суб`єктами господарювання при веденні діяльності з розвідки та видобування природного газу та прийняті з метою усунення порушення прав та інтересів жителів ОТГ у сфері екологічної безпеки при проведенні таких видів робіт.

При цьому при ухваленні спірних рішень Міська рада діяла у повній відповідності з вимогами Конституції України, Європейської хартії місцевого самоврядування, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Окрім того, відповідач переконував, що ухвалені рішення є нормативно-правовими актами, оскільки по тексту цих рішень не зазначено конкретних осіб, щодо яких їх ухвалено, а проведенням робіт з розвідки родовищ корисних копалин на території Мереф`янської ОТГ, окрім позивача та третьої особи, займається також ТОВ "Геоюніт".

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.19 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 18.12.19 суд протокольною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, задовольнив заяву ПрАТ "Укргазвидобуток" про вступ у справу в якості третьої особи, залучивши дане підприємство до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.19:

відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі;

відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без руху;

відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи №440/4370/19 за територіальною юрисдикцією до Харківського окружного адміністративного суду;

відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про продовження строку проведення підготовчого провадження; задоволено клопотання представника відповідача про продовження процесуального строку для подання доказів; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

2.01.20 судом одержано клопотання відповідача про залучення до матеріалів справи доказів /т. 1, а.с. 157/.

У судовому засіданні 14.01.20 протокольною ухвалою суду дане клопотання задоволено частково; суд залучив до матеріалів справи надані відповідачем письмові докази, у залученні речових доказів (DVD - дисків) суд відмовив, оскільки такі докази не надані разом з відзивом на позов, а клопотання про продовження процесуального строку для подання доказів стосувалось виключно письмових доказів.

При цьому суд врахував приписи частини восьмої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

11.01.20 судом одержано заяву відповідача про відвід судді, що мотивована посиланнями на незгоду з постановленими судом 18.12.19 ухвалами у цій справі .

У судовому засіданні 14.01.20 судом роз`яснено, що відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Виходячи зі змісту заяви про відвід, суд встановив, що єдиною підставою для подання цієї заяви є незгода відповідача з ухваленими судом процесуальними рішеннями у цій справі, що виключає можливість подання заяви про відвід на стадії розгляду справи по суті.

На цій підставі та керуючись частиною другою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду, протокольною ухвалою суду від 14.01.20 заяву про відвід судді залишено без розгляду.

Окрім того, судом, після переходу до розгляду справи по суті, отримані клопотання адвоката Тимошенка Дмитра Володимировича, депутата Мереф`янської міської ради ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

За змістом статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Таким чином, треті особи без самостійних вимог на предмет спору можуть бути залучені до участі у справі до закінчення підготовчого засідання.

Подані клопотання не містять посилань на наявність поважних причин, що свідчили б про неможливість звернення до суду на стадії підготовчого провадження.

А оскільки заяви про вступ у справу третіх осіб отримані судом після закінчення підготовчого засідання та переходу до розгляду справи по суті, суд, керуючись наведеними вище приписами частини другої статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України, протокольною ухвалою від 14.01.20 залишив зазначені вище заяви без розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.01.20 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 14.01.20, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання відповідача про передачу справи до Харківського окружного адміністративного суду повернуто без розгляду, оскільки його подано повторно з аналогічних підстав, що визнано судом зловживанням відповідачем процесуальними правами відповідно до частини третьої статті 45 КАС України, згідно з якою якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

При цьому, у судовому засіданні 14.01.20 судом роз`яснено учасникам справи вимоги статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4.10.07 Державною службою геології та надр України виданий спеціальний дозвіл на користування надрами №4404, яким ПрАТ "Укргазвидобуток" надано дозвіл на видобування вуглеводнів на Островерхівському родовищі, розташованому у Харківській області (Зміївський, Харківський, Нововодолазький райони) /т. 1, а.с. 16, 84-88/.

Даний дозвіл є чинним, що не заперечується учасниками справи.

30.05.19 між ПрАТ "Укргазвидобуток" (замовник) та ТОВ ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед" (підрядник) укладений договір №05-19-УГВ на проведення сейсморозвідувальних досліджень за технологією 3D зйомки на Островерхівському газоконденсатному родовищі /т. 1, а.с. 18-23, 24-56, 57/.

Згідно з пунктом 3.1 договору підрядник протягом тридцяти днів з моменту набрання договором чинності повідомляє замовника про готовність до початку робіт; підрядник приступає до виконання робіт з дня, наступного після отримання від замовника повідомлення про початок виконання робіт.

Листом від 10.06.19 позивач повідомив третю особу про готовність до виконання робіт з 1.07.19 /т. 1, а.с. 58/. Листом від 14.06.19 вих. №331-1 ПрАТ "Укргазвидобуток" надало згоду на початок виконання робіт позивачем /а.с. 59/.

26.06.19 на ХХХІІІ сесії Мереф`янської міської ради VIII скликання прийнято рішення "Про заборону проведення сейсморозвідувальних робіт та видобування газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу на території Мереф`янської міської ради (Мереф`янської міської об`єднаної територіальної громади)" /т. 1, а.с. 178 - зворот/.

Цим рішенням міська рада вирішила:

1. Заборонити проведення будь-яких сейсморозвідувальних робіт та робіт по видобуванню газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу на території Мереф`янської міської ради (Мереф`янської міської об`єднаної територіальної громади).

2. Звернутися до органу з питань надання дозволів "Держгеонадра" стосовно зупинення дозволів, які раніше були видані суб`єктам господарювання на території Мереф`янської міської ради.

3. Дане рішення направити до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, Харківської обласної ради.

4. Контроль покласти на постійну комісію з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

15.08.19 на ХХХV сесії Мереф`янської міської ради VIII скликання прийнято рішення "Про заборону на території, підпорядкованій Мереф`янській міській раді (Мереф`янській міській територіальній громаді, Мереф`янській ОТГ), розвідувального буріння; пересування спеціалізованої техніки, що пов`язане з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу; будівництва будь-яких будівель, конструкцій та споруд, пов`язаних з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу" /т. 1, а.с. 243/, яким міська рада вирішила:

1. Заборонити розвідувальне буріння на території, підпорядкованій Мереф`янській міській раді (Мереф`янській міській територіальній громаді, Мереф`янській ОТГ).

2. Заборонити пересування спеціальної техніки, що пов`язане з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу на території, підпорядкованій Мереф`янській міській раді (Мереф`янській міській територіальній громаді, Мереф`янській ОТГ).

3. Заборонити будівництво будь-яких будівель, конструкцій та споруд, пов`язаних з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу на території, підпорядкованій Мереф`янській міській раді (Мереф`янській міській територіальній громаді, Мереф`янській ОТГ).

4. Дане рішення направити до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, Харківської обласної ради.

5. Контроль покласти на постійну комісію з питань містобудування, будівництва, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища.

Не погоджуючись з цими рішеннями міської ради, позивач оскаржив їх до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України від 21.05.97 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (надалі - Закон №280/97-ВР).

Статтею 2 Закону №280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами /частина перша статті 10 Закону №280/97-ВР/.

Стаття 25 Закону №280/97-ВР проголошує, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пунктів 36, 38 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною п`ятою цієї статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Відповідно до абзацу першого частини одинадцятої статті 59 Закону №280/97-ВР акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

А частиною дванадцятою цієї статті визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

За змістом статті 1 Закону України від 11.09.03 №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

У статті 1 Закону України від 12.07.01 №2665-ІІІ "Про нафту і газ" (надалі - Закон №2665-ІІІ) визначено, що спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами - документ, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, і засвідчує право юридичної чи фізичної особи, якій цей документ виданий, на користування нафтогазоносними надрами протягом часу, в межах ділянки надр, на умовах, передбачених у цьому документі.

Статтею 9 Закону №2665-ІІІ визначені повноваження органів місцевого самоврядування у цій сфері. Так, до повноважень органів місцевого самоврядування у відносинах, пов`язаних з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки, в межах їх компетенції належить:

надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на відповідній підпорядкованій їм території об`єктів нафтогазового комплексу, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; участь у розробці комплексних планів нафтогазопостачання споживачів на підпорядкованій їм території; участь у розробці і реалізації системи заходів щодо роботи об`єктів нафтогазової галузі у надзвичайних умовах; інші повноваження, визначені законом.

Органи місцевого самоврядування не мають права втручатися в господарську діяльність суб`єктів, що здійснюють геологічне вивчення нафтогазоносності надр, розробку родовищ нафти і газу, переробку нафти і газу, зберігання, транспортування та реалізацію нафти, газу та продуктів їх переробки, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішень органу місцевого самоврядування, прийнятих на сесії міської ради.

А відтак, виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність таких рішень критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Разом з цим, виходячи з фактичних обставин цієї справи, суд перш за все вважає за необхідне зупинитись на питанні визначення правової природи спірних рішень, а саме - чи є такі рішення нормативно-правовими актами, або ж ці рішення є правовими актами індивідуальної дії.

У статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування (пункт 18); індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.09.19 у справі №9901/284/19 роз`яснила, що за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні – до правозастосовних.

У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт – це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.

Натомість індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише в письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.

Отже, нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) – індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються в нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права — конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує свою дію фактами його застосування, тоді як дія індивідуального акта закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.

Проаналізувавши положення спірних актів та чинного нормативно-правового регулювання, суд дійшов висновку, що оспорювані рішення Мереф`янської міської ради є правовими актами індивідуальної дії, адже ці рішення не є актами правотворчості, їх ухвалення не зумовлене нормотворчою діяльністю органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених законом, натомість вони стосуються конкретної життєвої ситуації, прийняті у результаті власної інтерпретації органом місцевого самоврядування правозастосування своїх виключних повноважень, визначених статтею 26 Закону №280/97-ВР, а також поширюють свою дію на виключне коло осіб.

При цьому суд визнає хибними доводи відповідача про те, що спірні рішення є нормативно-правовими актами, оскільки у них не зазначено конкретного адресата, щодо якого їх прийнято, оскільки наведена обставина не є визначальною. Так, нормативно-правовим актом, перш за все, є рішення, покликане унормувати не конкретні життєві ситуації, а заздалегідь невизначену кількість тотожних за своїми ознаками випадків, що прийняте у процесі реалізації відповідним суб`єктом саме правотворчої, а не правозастосовної функції.

До того ж, у ході судового розгляду справи встановлено, що фактично розвідувальні роботи на території Мереф`янської ОТГ має намір виконувати виключно позивач, яким укладено відповідний договір з ПрАТ "Укргазвидобуток".

При цьому, відповідно до Переліку спеціальних дозволів на користування надрами, розміщеному на офіційному веб-сайті Держгеонадр, на території Островерхівського родовища право на видобування корисних копалин та промислову розробку родовищ надано виключно ПрАТ "Укргазвидобуток" /т. 1, а.с. 91-98/.

Крім того, листом Головного управління ДПС у Харківській області від 11.12.19 вих.№205/ЗПІ/20-40-53-10-20 підтверджено, що упродовж січня - листопада 2019 року до бюджету Мереф`янської ОТГ здійснювалось надходження рентної плати за користування надрами для видобування природного газу виключно від ПрАТ "Укргазвидобуток" /т. 1, а.с. 100/.

Аналогічні обставини підтверджені листом виконавчого комітету Мереф`янської міської ради від 10.12.19 вих.№4770 /т. 1, а.с. 102/ та визнані представником відповідача у судовому засіданні.

Стосовно посилань відповідача на те, що на території Мереф`янської ОТГ сейсморозвідувальні роботи ведуться також ТОВ "Геоюніт" суд враховує зміст листа даного Товариства міському голові м. Мерефа, у якому зазначено, що підприємство має намір виконати геофізичні роботи з прокладення сейсмічного кабелю, геофонів, акумуляторних батарей, проходження вібраційних установок в рамках виконання Загальнодержавної програми розвитку мінерально-сировинної бази України на період до 2030 року, затвердженої Законом України від 21.04.11 №3268-VI /т. 1, а.с. 222/. При цьому, у будь-якому випадку, поширення дії спірних рішень на ТОВ "Геоюніт" не є підставою для визнання таких рішень нормативно-правовими актами, оскільки вони не містять нових норм права, якими б були урегульовані певні суспільні відносини.

Суд також враховує ту обставину, що при ухваленні спірних рішень відповідач не дотримався процедури розробки нормативно-правового, зокрема регуляторного, акта, що визначена чинним законодавством.

Так, проекти цих рішень не були опубліковані у визначеному законом порядку, не проводилось їх громадське обговорення та експертиза, до розробки цих актів не залучались профільні установи тощо.

План діяльності Мереф`янської міської ради з підготовки проектів регуляторних актів на 2019 рік, затверджений рішенням ХХХ сесії Мереф`янської міської ради VIII скликання від 12.04.19, не містить положення про намір відповідача ухвалити рішення з оспорюваних питань /т. 1, а.с. 10, 11-12/.

Так само, після ухвалення цих рішень вони не були опубліковані у визначеному законом порядку та доведені до відома суб`єктів правовідносин (опублікування рішень на веб-сайті міської ради не може вважатись офіційним опублікуванням нормативно-правового акта).

Натомість, спірні рішення, після їх прийняття, були надіслані третій особі, що свідчить про те, що метою їх ухвалення була саме заборона виконання будь-яких робіт ПрАТ "Укргазвидобуток" та його підрядником - ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед". Про наведену обставину також свідчить зміст колективних звернень мешканців ОСОБА_4 , у яких міститься заклик до заборони проведення робіт з розвідки покладів корисних копалин саме ПрАТ "Укргазвидобуток". До того ж, відповідач, мотивуючи у відзиві на позов передумови прийняття оспорюваних рішень, посилається саме на отримання у квітні 2019 року повідомлення ПрАТ "Укргазвидобуток" про планову діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля.

Насамкінець суд акцентує увагу, що суть рішення суб`єкта владних повноважень завжди превалює над його формою. За своєю суттю спірні рішення є індивідуальними актами, адже, як зазначено вище, під час їх ухвалення відповідач переслідував мету щодо заборони ПрАТ "Укргазвидобуток" та його підряднику - ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед" виконувати будь-які роботи із розвідки родовищ корисних копалин на території Мереф`янської ОТГ покликаючись на ймовірне створення такими роботами загрози навколишньому середовищу, про що представники відповідача стверджували під час розгляду справи по суті.

Вищевикладене у своїй сукупності є підставою для висновку про те, що спірні рішення є індивідуальними правовими актами.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Мотивуючи наявність підстав для звернення до суду з цим позовом ініціатор звернення зазначив, що внаслідок прийняття відповідачем спірних рішень ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед" фактично позбавлений можливості приступити до виконання зобов`язань підрядника за договором від 30.05.19 №05-19-УГВ про проведення сейсморозвідувальних досліджень за технологією 3D зйомки на Островерхівському газоконденсатному родовищі, що є втручанням у право позивача на нормальне ведення господарської діяльності.

Наведені обставини знайшли своє підтвердження у ході розгляду судом спору по суті, що детально буде проаналізовано далі.

Згідно з частиною першою статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

А оскільки за висновком суду спірні рішення є правовими актами індивідуальної дії, цей спір підсудний Полтавському окружному адміністративному суду за місцезнаходженням позивача - ТОВ "Регал Петролеум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед".

Надаючи правову оцінку юридичній обґрунтованості спірних рішень, суд виходить з того, що в силу положень частини другої статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

Виходячи з наведеного, суд зауважує, що міська рада не наділена повноваженнями на прийняття рішень про заборону проведення робіт з розвідки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення, до яких відносяться нафта та природний газ.

Спірні відносини не стосувались розміщення на території села, селища, міста нових об`єктів, у тому числі місць чи об`єктів для розміщення відходів, а тому посилання відповідача у спірних рішеннях на положення пункту 38 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР суд визнає неприйнятними.

Під час розгляду справи по суті представники відповідача неодноразово посилались на те, що спірні рішення ухвалені як превентивний захід від порушення екологічних прав мешканців. При цьому представники відповідача звертали увагу на значний суспільний резонанс, підвищення рівня соціальної напруги серед мешканців Мереф`янської ОТГ через повідомлення ПрАТ "Укргазвидобуток" про намір з проведення оцінки впливу на довкілля планової діяльності з облаштування Островерхівського ГКР з метою розвідки і видобутку вуглеводнів.

Суд жодним чином не заперечує право кожного громадянина на безпечне для життя і здоров`я довкілля, що гарантоване статтею 50 Конституції України. Так само, суд вітає наміри міської ради, як єдиного представницького органу Мереф`янської територіальної громади, вжити заходів з метою забезпечення дотримання екологічних прав та свобод мешканців ОТГ.

Разом з цим, у контексті даного спору суд визнає недоведеними доводи відповідача про створення загрози екологічним правам мешканців територіальної громади саме у зв`язку з діяльністю на території ОТГ суб`єктів господарювання, метою діяльності яких є розвідка та видобування корисних копалин.

При цьому суд виходить з того, що на підтвердження своїх доводів відповідач посилався на звернення мешканців Мереф`янської ОТГ з приводу завдання руйнувань їх будинкам, зменшення рівня питної води у колодязях, шум від роботи машин та механізмів тощо /т. 1, а.с. 160-170/.

Однак, як підтверджено матеріалами справи, Мереф`янською міською радою на підставі звернень громадян ОСОБА_5 та ОСОБА_6 видавались розпорядження від 27.06.19 №№ 37-АГП/1, 37-АГП/2 щодо створення комісії для проведення обстежень будинків заявників /т. 1, а.с. 172, 173, 175, 176/. За результатами обстеження складено акти візуального обстеження будинку від 4.07.19, у яких констатовано, що тріщин на фундаменті будинків та інших пошкоджень візуально не виявлено, а дрібні тріщини "волосяного" характеру наявні виключно на поверхні облицювальної силікатної цегли /т. 1, а.с. 174, 177/.

Докази, що свідчили б про спричинення будь-яких негативних наслідків діяльністю ТОВ "Геоюніт" у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд визнає недоведеними доводи відповідача про спричинення негативних наслідків навколишньому середовищу та екологічній безпеці мешканців Мереф`янської ОТГ плановою діяльністю суб`єктів господарювання щодо розвідки родовищ корисних копалин.

Суд не приймає у якості належного доказу у справі копію експертного висновку гідрогеолога, доктора геологічних наук Яковлєва В.В. /т. 1, а.с. 212/, адже цей висновок є суб`єктивною думкою його автора, не ґрунтується на дослідженні первинних документів, методів та способів роботи надрокористувача тощо.

До того ж, суд враховує, що обставини впливу розвідувальних робіт з розробки родовищ корисних копалин на навколишнє середовище є об`єктом дослідження під час підготовки Звіту про оцінку впливу планової діяльності на довкілля, що проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

При цьому відповідно до частини першої статті 2 названого Закону процедура проведення оцінки впливу на довкілля планової діяльності передбачає: підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля; проведення громадського обговорення; аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності.

Отже, унормована законом процедура проведення оцінки впливу на довкілля планової діяльності передбачає участь усіх зацікавлених суб`єктів у процесі розробки та затвердження Звіту про оцінку впливу на довкілля планової діяльності, а тому саме під час здійснення відповідних процедур можуть та мають бути враховані інтереси і думка мешканців Мереф`янської ОТГ.

У свою чергу, прийняття відповідачем спірних рішень в частині заборони з проведення будь-яких робіт щодо розвідки родовищ корисних копалин не ґрунтується на нормах закону, виходить за межі виключних повноважень органу місцевого самоврядування, а також є грубим порушенням вимог спеціального закону - частини другої статті 9 Закону України "Про нафту і газ", відповідно до частини другої якої органам місцевого самоврядування заборонено втручатися в господарську діяльність суб`єктів, що здійснюють геологічне вивчення нафтогазоносності надр, розробку родовищ нафти і газу.

Реалізовані шляхом прийняття спірних рішень в цій частині органом місцевого самоврядування повноваження не передбачені жодним нормативно-правовим актом, зокрема, відсутні у статтях 26, 33 Закону №280/97-ВР та статті 9 Закону №2665-ІІІ.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення органом, що їх видав, конкретних підстав їх прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів їх прийняття.

Належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень є можливим лише у разі достатнього та належного обґрунтування таким суб`єктом підстав та умов, що передували ухваленню рішення.

Невиконання відповідним органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Суд зауважує, що спірні рішення в частині заборони з проведення будь-яких робіт щодо розвідки родовищ корисних копалин та пов`язаних з цим робіт не містять посилань на наявність достатніх юридичних і фактичних передумов для їх прийняття. Представники відповідача у судовому засіданні визнали, що у Мереф`янської міської ради фактично були відсутні визначені законом підстави для прийняття таких рішень. Натомість, відповідні рішення ухвалені з огляду на великий суспільний резонанс, з метою недопущення підвищення рівня соціальної напруги у громаді та запобігання ймовірним порушенням екологічних прав мешканців громади, що гіпотетично можуть мати місце у разі фактичного виконання позивачем робіт з дослідження та розвідки родовищ корисних копалин.

Однак, такі доводи не можуть бути покладені судом в основу рішення у цій справі, адже ухвалення суб`єктом владних повноважень рішення без достатнього юридичного та фактичного обґрунтування свідчить про недотримання таким суб`єктом вимог частини другої статті 19 Конституції України, невідповідність оспорюваних рішень вимогам частини другої статті 2 КАС України, що є безумовною підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Разом з цим, суд не заперечує права органу місцевого самоврядування звертатись до компетентних органів державної влади з питань, що виникають у ході життєдіяльності територіальної громади та не віднесені до виключних повноважень такого органу місцевого самоврядування, а тому пункти 2-4 рішення Мереф`янської міської ради від 26.06.19 "Про заборону проведення сейсморозвідувальних робіт та видобування газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу на території Мереф`янської міської ради (Мереф`янської міської об`єднаної територіальної громади)" визнанню протиправними та скасуванню не підлягають.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 3842,00 грн, що підтверджено платіжним дорученням від 8.11.19 №3910 /а.с. 3/. Дану суму судового збору зараховано до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджено випискою /а.с. 4/.

Інші судові витрати у справі відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, як визначено частиною першою цієї статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору належить компенсувати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у справі.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Регал Петроліум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед" до Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Укргазвидобуток" про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення тридцять третьої сесії Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області восьмого скликання від 26 червня 2019 року "Про заборону проведення сейсморозвідувальних робіт та видобування газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу на території Мереф`янської міської ради (Мереф`янської міської об`єднаної територіальної громади)".

Визнати протиправним та скасувати рішення тридцять п`ятої сесії Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області восьмого скликання від 15 серпня 2019 року "Про заборону на території, підпорядкованій Мереф`янській міській раді (Мереф`янській міській територіальній громаді, Мереф`янській ОТГ), розвідувального буріння; пересування спеціалізованої техніки, що пов`язане з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу; будівництва будь-яких будівель, конструкцій та споруд, пов`язаних з розвідкою та/або видобуванням газу природного вільного, конденсату, нафти, газу природного розчиненого у нафті, газу сланцевих товщ, газу центрально-басейного типу".

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мереф`янської міської ради Харківського району Харківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Регал Петроліум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед" судові витрати у розмірі 2561,33 грн (дві тисячі п`ятсот шістдесят одна гривня тридцять три копійки).

Стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Регал Петроліум Корпорейшн (Юкрейн) лімітед" (код ЄДРПОУ 35665790; вул. Шевченка, 162, с. Яхники, Лохвицький район, Полтавська область, 37212).

Боржник - Мереф`янська міська рада Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04058692; вул. Дніпровська, 213, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, 62472).

Рішення набирає законної сили відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку та строки, визначені статтями 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 17 січня 2020 року.

Суддя О.О. Кукоба