Рішення № 86986259, 08.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3972/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Мачухівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

18.10.2019 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Мачухівської сільської ради про:

визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради 21 сесії 7 скликання від 30.08.2019, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області;

зобов`язання Мачухівської сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 .

Позов обґрунтований тим, що рішенням 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради від 30.08.2019 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає оскаржуване рішення таким, що прийняте з порушенням вимог Земельного кодексу України, а посилання в ньому на надання земельної ділянки у користування іншому громадянину недоведеним, оскільки відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку станом на 16.10.2019 зареєстроване речове право користування третіх осіб відсутнє.

Ухвалою суду від 23.10.2019 позовну заяву залишено без руху, у зв`язку із невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

У встановлений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 23.10.2019.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано докази.

29.11.2019 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на те, що звернення учасників АТО, які є мешканцями на території Мачухівської сільської ради, про надання земельних ділянок у власність надійшли до Мачухівської сільської ради раніше, ніж заява позивача, який зареєстрований у м. Полтава. Позивачем вказано бажане місце розташування земельної ділянки на тому ж самому полі, що і вищевказаними заявниками. У зв`язку з тим, що депутати рекомендують першочергово надавати земельні ділянки учасникам АТО - мешканцям на території Мачухівської сільської ради, сесію сільської ради прийнято оскаржуване рішення.

16.12.2019 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачем зазначено, що дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність надано іншим громадянам 30.10.2019, тобто через два місяці після того, як позивач отримав рішення про відмову у наданні такого дозволу. А відтак, в оскаржуваному рішенні відповідачем вказана неправдива відомість щодо надання земельної ділянки у користування іншому громадянину. Орган місцевого самоврядування не наділений дискреційними повноваженнями при прийнятті рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що підтверджується постановою Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 1640/2594/18.

За відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до пункту 10 частини шостої статті 12 та у межах строку, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Мачухівської сільської ради із заявою від 04.07.2019 (вхідний номер 1887/02-23 від 08.07.2019) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з масиву земельної ділянки (кадастровий номер 5324083200:00:016:0066) для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів.

До вказаної заяви додано викопіювання з місцем розташування земельної ділянки, копію посвідчення учасника бойових дій/інваліда війни, копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, копію ухвали господарського суду Полтавської області у справі № 917/971/18 від 05.02.2019.

Рішенням 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 21/VІІ-766 від 30.08.2019 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавської області з земель державної власності сільськогосподарського призначення учаснику бойових дій гр. ОСОБА_1 та передачу вказаної ділянки йому у власність" вирішено відмовити гр. позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області з земель запасу сільської ради (рілля) у зв`язку з тим, що ця земельна ділянка надана в користування іншому громадянину.

Не погодившись з рішенням Мачухівської сільської ради 21 сесії 7 скликання № 21/VІІ-766 від 30.08.2019, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, вказаним у заявах по суті, суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України № 2768-ІІІ від 25.10.2001.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 116 вказаного Кодексу громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно із частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 Земельного кодексу України, відповідно до частини першої якої до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За змістом пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Таким чином, орган місцевого самоврядування наділений повноваженням ухвалювати рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з підстав, викладених у частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України, наводячи при цьому мотиви такої відмови.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області слугувала обставина надання такої земельної ділянки в користування іншому громадянину.

Перевіривши цю підставу на відповідність фактичним обставинам, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004 визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" № 1878-VI від 11.02.2010 встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 01.01.2013.

Частиною третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що станом на 30.08.2019 земельна ділянка за кадастровим номером 5324083200:00:016:0066 площею 8,3239 га не надана у користування іншому громадянину.

Доказів реєстрації права користування чи права оренди спірної земельної ділянки за третіми особами як станом на час прийняття оскаржуваного рішення, так і станом на час розгляду цієї справи судом, відповідачем не надано.

Відтак, зазначена в оскаржуваному рішенні підстава для відмови не відповідає фактичним обставинам справи.

Стосовно доводів представника відповідача про те, що звернення учасників АТО, які є мешканцями на території Мачухівської сільської ради, про надання земельних ділянок у власність надійшли до Мачухівської сільської ради раніше, ніж заява позивача, який зареєстрований у м. Полтава, суд зазначає, що така підстава як подання іншими особами заяв про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та надання іншого дозволу (дозволів) на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не передбачена частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України як підстава для відмови особі у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Передача земельних ділянок у власність або користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення) та прийняттям у подальшому відповідного рішення органом місцевого самоврядування з цього питання (статті 118, 123 Земельного кодексу України).

Отже, аналіз положень статей 116, 118, 123 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є тотожними наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність або у користування, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У цій справі відповідачем не доведено правомірності свого рішення № 21/VІІ-766 від 30.08.2019, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із земель запасу сільської ради (рілля).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення 21 сесії 7 скликання Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області № 21/VІІ-766 від 30.08.2019 прийнято не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання Мачухівської сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства у приватну власність, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17 сформовано висновок про те, що суд має право визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії. Суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У цій справі оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні. Виходячи з предмету доказування у цій справі, суд не досліджував чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для отримання ним такого дозволу.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Мачухівської сільської ради надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області гр. ОСОБА_1 , задоволенню не підлягає, натомість належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання Мачухівської сільської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2019 (вхідний номер 1887/02-23 від 08.07.2019) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з масиву земельної ділянки (кадастровий номер 5324083200:00:016:0066) для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

16.12.2019 до суду надійшло клопотання представника позивача про стягнення судових витрат, обґрунтоване тим, що позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 9500,00 грн.

Вирішуючи вказане клопотання про стягнення судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частинами першою та третьою статті 132 цього Кодексу передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, четвертої та п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною першою статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до частин сьомої та дев`ятої статті 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (свідоцтво № 1504, видане Радою адвокатів Полтавської області 13.01.2016) включена до Єдиного реєстру адвокатів України (https://erau.unba.org.ua/profile/49973).

08.07.2019 між адвокатом Кумечко М.С. та позивачем (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги, предметом якого є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів.

Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 договору адвокат зобов`язується надавати правову допомогу клієнту у кримінальних, адміністративних, цивільних справах, справах про адміністративні правопорушення, які могли би бути пов`язані з клієнтом, незалежно від його процесуального статусу в них (потерпілий, затриманий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний, свідок, позивач, відповідач інш.).

Згідно з пунктом 4.2 договору гонорар адвоката визначається обсягом виконаних робіт та погоджується сторонами окремо на підставі складених додатків до цього договору, а також актів виконаних робіт (наданих послуг).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2020 року (пункт 3.1 договору).

До суду надано копію додатку № 1 від 08.07.2019 до договору про надання правової допомоги б/н від 08.07.2019 з переліком послуг, що зобов`язується надати адвокат; копію додатку № 2 від 08.07.2019 до договору про надання правової допомоги б/н від 08.07.2019 з попереднім розрахунком вартості послуг та роботи адвоката Кумечко М.С. за надання правової договори згідно договору від 08.07.2019 та копію квитанції № 52 від 12.12.2019 про оплату наданих послуг.

12.12.2019 складено акт виконаних робіт (наданих послуг), за змістом якого адвокатом Кумечко М.С. виконано роботи (надано послуги) на загальну суму 9500,00 грн., перелік яких зазначено в акті.

Так, в акті виконаних робіт (наданих послуг) зазначено виконання адвокатом таких робіт (послуг): опрацювання законодавчої бази та підготовка документів щодо отримання/оформлення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району (витрачений час – 1,5 год., вартість 500,00 грн.); опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини по оскарженню рішення Мачухівської сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи/направлення адвокатських запитів (витрачений час – 2 год., вартість 700,00 грн.); складення адміністративного позову про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії (витрачений час - 6 год., вартість 5000,00 грн.); складення заяви про стягнення судових витрат в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (витрачений час - 30 хв., вартість 200,00 грн.); складання та направлення відповідачу адвокатського запиту щодо надання інформації та доказів (витрачений час - 1 год., вартість 500,00 грн.); складання та надання відповідачу відповіді на відзив, подання (направлення) до суду відповіді на відзив (витрачений час - 3 год., вартість 1800,00 грн.); складання та надання відповідачу клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), подання до суду клопотання про стягнення судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) (витрачений час - 3 год., вартість 800,00 грн.), всього - 9500,00 грн.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Проте, опрацювання законодавчої бази та підготовка документів щодо отримання/оформлення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району (витрачений час - 1,5 год., вартість 500,00 грн.) не є судовими витратами на професійну правничу допомогу у розумінні статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Опрацювання законодавчої бази, що регулює відносини по оскарженню рішення Мачухівської сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (доказів), збір документів для справи/направлення адвокатських запитів (витрачений час - 2 год., вартість 700,00 грн.) фактично відноситься до дій щодо складання адміністративного позову про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії (витрачений час - 6 год., вартість 5000,00 грн.), які суд, враховуючи незначну складність цієї справи, напрацювання сталої судової практики з питання вирішення подібних правовідносин та зазначення у первісній позовній заяві неналежного відповідача, оцінює в 1000,00 грн.

Витрати за надання послуг зі складення та подання до суду заяви про стягнення судових витрат в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на суму 200,00 грн. не підлягають розподілу між сторонами в силу того, що подання такої заяви було передчасним та у подальшому було подано інше клопотання про стягнення судових витрат.

Понесені позивачем витрати за надання послуг зі складення та направлення до суду та відповідачу відповіді на відзив (1800,00 грн.) та клопотання про стягнення судових витрат (800,00 грн.) є завищеними та підлягають зменшенню до 1000,00 грн., оскільки клопотання про долучення документів до матеріалів справи є незначним за обсягом та його написання не вимагало заявленого часу (1 год.), обґрунтування відповіді на відзив та клопотання про стягнення судових витрат не вимагало значних зусиль та заявленого часу (6 год) зі сторони адвоката.

Посилання представника позивача на рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Чернігівської області № 57 від 16.02.2018, та рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджені рішенням Ради адвокатів Харківської області № 17 від 21.03.2018, суд відхиляє, так як вказані рекомендації затверджені Радами адвокатів інших областей, а тому не можуть поширювати свою дію на Полтавську область.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи, а відтак підлягає зменшенню до 2000,00 грн. загалом.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а відтак розподілу між сторонами підлягають лише витрати на професійну правничу допомогу.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Мачухівської сільської ради (вул. Історична, 1, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754, ЄДРПОУ 21046808) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Мачухівської сільської ради 21 сесії 7 скликання № 21/VІІ-766 від 30 серпня 2019 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавської області з земель державної власності сільськогосподарського призначення учаснику бойових дій гр. ОСОБА_1 та передачу вказаної ділянки йому у власність", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код 01.03 згідно КВЦПЗ) (рілля) орієнтовною площею 2,00 га за межами населених пунктів на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області із земель запасу сільської ради (рілля).

Зобов`язати Мачухівську сільську раду (вул. Історична, 1, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754, ЄДРПОУ 21046808) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04 липня 2019 року (вхідний номер 1887/02-23 від 08 липня 2019 року) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з масиву земельної ділянки (кадастровий номер 5324083200:00:016:0066) для ведення особистого селянського господарства на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, яка знаходиться за межами населених пунктів, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Мачухівської сільської ради (вул. Історична, 1, с. Мачухи, Полтавський район, Полтавська область, 38754, ЄДРПОУ 21046808) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А.Б. Головко