Рішення № 86985096, 16.01.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 р. Справа№200/14429/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (далі - відповідач, управління) про визнання незаконним та скасування рішення про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини, визнати протиправною відмову у нарахуванні та виплаті допомоги при народженні дитини, зобов`язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , за заявою від 16 жовтня 2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10 червня 2018 року у позивача народилась донька ОСОБА_2 . В жовтні 2019 року позивач звернулась Управління із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, однак отримала усну відмову у призначенні такої допомоги.

Після звернення до відповідача з інформаційним запитом про підстави відмови у призначенні допомоги при народженні дитини, позивач отримала лист управління від 23 жовтня 2019 року та повідомлення про відмову в наданні державної дороги сім`ям з дітьми у зв`язку зі зверненням до управління пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини.

Позивач вважає такі дії та рішення відповідач незаконними, тому звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

08 січня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача повністю заперечував проти задоволення позову та зазначив, що позивач надає неправдиві дані щодо свого місця фактичного проживання, крім того, позивач надала до суду копію свідоцтва про народження дитини, видане повторно 18 травня 2019 року, а отже позивач мала можливості протягом року після народження дитини виїхати на підконтрольну українській владі територію.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 ), РНОКПП: НОМЕР_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила доньку ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 18 травня 2019 року серія НОМЕР_3 .

Позивач та її донька є внутрішньо переміщеними особам, що підтверджується довідками від 16 жовтня 2019 року № 1421-5000213412 та № 1421-5000213436.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2019 року позивач звернулась до управління із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

Рішенням управління від 21 жовтня 2019 року позивачу відмовлено у призначенні допомоги сім`ям з дітьми відповідно до т. 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (а.с. 29)

Листом від 23 жовтня 2019 року № 08 вх. С-705-5.1-6.2 відповідач повідомив, що оскільки ОСОБА_1 не звернулась до управління за призначенням допомоги протягом 12 місяців з дня народження дитини, підстави для призначення допомоги при народженні дитини відсутні та надав відповідне повідомлення про відмову в наданні державної допомоги сім`ям з дітьми. (а.с. 18-19)

Позивач вважає таку відмову протиправною, а рішення таким, що підлягає скасуванню, тому звернулась до суду із даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", відповідно до преамбули якого цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Частиною 1 ст. 1 вказаного Закону визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 вказаного Закону Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, що ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" визначено, що громадяни України, в сім`ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно зі ст. 10 вказаного Закону допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до ч. 7 ст. 11 вказаного Закону допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено розмір допомоги при народженні дитини, а також етапність виплати такої допомоги.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751.

Згідно з п. 12 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відмовив позивачу у призначенні виплати допомоги при народженні дитини через те, що з моменту звернення із заявою про призначення такої допомоги пройшло більше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Між тим, відмовляючи у призначенні виплати такої допомоги не враховано наступне.

14 квітня 2014 року набрав чинності Указ Президента України від 14.04.2014р. №405/2014, яким уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.

Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та Перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення затверджені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р.

До першого з вказаних Переліків внесено, зокрема смт. Корсунь Донецької обл., з якого позивач переміщена на контрольовану територію та взята на облік внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до п. 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595, особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Отже, обмеження в часі щодо призначення виплати допомоги при народженні дитини, особам що переміщені на контрольовану територію та взяті на облік внутрішньо переміщених осіб, законодавством не передбачено.

Позивач переміщена на контрольовану територію з населеного пункту та у встановленому порядку взята на облік внутрішньо переміщених осіб, після чого звернулась із заявою про призначення та виплати допомоги при народженні дитини.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування). Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п.23 рішення "Кечко проти України" від 08.11.2005р., якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Позивачем доведено право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідно з ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Тобто, в даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Разом з тим, згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Враховуючи вищенаведене, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про визнання протиправною відмову у нарахуванні та виплати допомоги при народженні дитини, суд вважає таким, що не відповідає способам судового захисту, закріпленим частиною 1 статті 5 КАС України, та об`єкту порушеного права, з огляду на те, що в матеріалах справи наявне рішення відповідача, яким відмолено у призначенні такого виду державної допомоги.

За таких обставин суд вважає, що достатнім, необхідним та ефективним способом захисту є визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 21 жовтня 2019 року про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини та зобов`язання відповідача призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини за заявою ОСОБА_1 від 16 жовтня 2019 року.

Статтею 2 КАС України адміністративні суди перевіряють при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі і пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 02 травня 2018 року у справі № 226/318/17 (провадження № К/9901/30130/18).

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення .

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, судовий збір підлягає стягненню на користь Державного бюджету України за рахунок позивача у розмірі 384,20 грн. та у розмірі 384,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області від 21 жовтня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (місцезнаходження: м.Торецьк, вул. Євгена Седнєва,1, код ЄДРПОУ 26000411) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) державну допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 , за заявою від 16 жовтня 2019 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Торецьк Донецької області (код ЄДРПОУ 26000411) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 16 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко