Рішення № 86984958, 17.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року Справа № 160/11515/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Турової О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ч. ч. 2, 3, 4, 13 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію із середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Дніпропетровської області №18-12вих.19 від 24.09.2019 року про заробітну плату у розмірі 60% з 26.09.2019р. на підставі ч. ч. 2, 3, 4, 13 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що з 01 вересня 2011 року позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України Дніпропетровської області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 р. (зі змінами) та продовжує працювати на посаді керівника Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області. На виконання постанови Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05 травня 2016 року у справі №189/614/16-а позивачеві було проведено перерахунок призначеної пенсії з 01 січня 2016 року у зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012р., №763 від 30.09.2015р. та №1013 від 09.12.2015р. згідно з вимогами ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції від 12.07.2001 року), на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 18.03.2016р. №18-98вих16 в розмірі 90% місячного заробітку без обмежень граничного розміру пенсії. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017р. «Про внесення змін до деяких постанов КМУ щодо оплати праці працівників прокуратури», яка набрала чинності з 06.09.2017р., збільшився посадовий оклад за займаною позивачем посадою та зросла його заробітна плата в цілому. Враховуючи вказані законодавчі приписи, позивач 26 вересня 2019 року звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії, надавши довідку прокуратури Дніпропетровської області від 24.09.2019р. №18-12вих.19 про розмір місячної заробітної плати за 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією з урахуванням підвищення посадового окладу. Однак, листом відділу з питань перерахування пенсій №16 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №1109/03.20 від 04.10.2019р. відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії позивача з посиланням на втрату чинності положеннями ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 з дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697, а саме: з 15.07.2015 року. Крім того, у даному листі було наголошено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а на даний час відсутня відповідна постанова Кабінету Міністрів України, тому здійснити перерахунок пенсії позивача видається неможливим. З вказаною позицією відповідача позивач не згоден, вважає її протиправною та такою, що суттєво обмежує зміст та обсяг його конституційного права на соціальний захист у формі належного пенсійного забезпечення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року вказана позовна заява залишена без руху та позивачеві надано строк - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позову шляхом подання до суду: документів на підтвердження того, що він є учасником бойових дій, постраждалим учасником Революції Гідності або Героєм України та звільняється від сплати судового збору на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» або оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 768,40 грн.; уточненої позовної заяви, в якій навести обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги в частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії позивача саме з 01.04.2018р., та надати її копію для відповідача.

На виконання вимог вказаної ухвали суду від 25.11.2019 року позивачем 13.12.2019р. усунуті означені недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2019р. прийнято вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/11515/19 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами з 03.01.2020 року у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Крім того, вищевказаною ухвалою суду витребувано у ГУ ПФУ в Дніпропетровській області завірену належним чином копію пенсійної справи ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

15.01.2020 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача як одержувач пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).Позивач 26.09.2019 року звернувся із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із підвищенням розміру посадових окладів працівникам прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» та надав довідку №18-12вих-19 від 24.08.2019р. з інформацією про здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії, видану прокуратурою Дніпропетровської області. За результатами розгляду такої заяви відповідач листом від 04.10.2019 року №1109/03.20 повідомив позивача, що відповідно до п.20 ст.86 Закону №1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. З урахуванням того, що відповідна постанова Кабінету Міністрів України на час звернення позивача до ГУ ПФУ у Дніпропетровській області не прийнята, відсутні законні підстави для здійснення перерахунку пенсії. При цьому, станом на дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії за вислугу років положення ч.ч. 13 та 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ втратили чинність. Таким чином, оскільки на час виникнення спірних правовідносин не прийнято і не діють нормативно-правові акти, які регламентують умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, вимоги позивача про визнання дій та рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови у перерахунку вже призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Крім того, 15.01.2020р. на виконання вимог ухвали суду від 18.12.2019р. відповідачем надано копію пенсійної справи ОСОБА_1

17.01.2020р. на електронну адресу суду від представника відповідача надійшли додаткові документи з пенсійної справи позивача для долучення до справи.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 4 статті 243 КАС України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 243, 250, 257, 263 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 01.09.2011р. перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонлу України в Покровському районі Дніпропетровської області та оримує пенсію за вислугу років відповідно до ч.1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991р. у розмірі 90 % від суми середньої заробіньої плати.

Відповідно до довідки прокуратури Дніпропетровської області від 24.09.2019р. №18-12 вих.19 ОСОБА_1 працює у прокуратурі Дніпропетровської області на посаді керівника Синельниковської місцевої прокуратури.

Постановою Покровського районного суду Дніпропетровської області від 05.05.2016 року, яка набрала законної сили 17.05.2016 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про прокуратуру" було задоволено; визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру"; зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеної пенсії з 01 січня 2016 року у зв`язку з підвищеням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до Постанови КМУ №505 від 31.05.2012 р., №763 від 30.09.2015 р. та 1013 від 09.12.2015 р. згідно з вимогами ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 12.07.2001 року, на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 18.03.2016 р. №18-98вих16 в розмірі 90% місячного заробітку без обмежень граничного розміру пенсії та здійснювати відповідні виплати, а також виплатити різницю між фактично отриманю та належною до сплати сумою пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 та встановлено нові розміри посадових окладів працівникам органів прокуратури.

У зв`язку із підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури, 26.09.2019р. позивач звернувся до Покровського відділу обслуговування громадян №2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про здійснення перерахунку призначеної пенсії за вислугою років на підставі довідки прокуратури Дніпропетровської області від 24.09.2019р. №18-12вих.19 про заробітну плату.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відділ з питань перерахунку пенсій № 16 управління застосування пенсійного законодавства) від 04 жовтня 2019 року №1109/03.20 позивачу відмовлено у проведенні перерахунку його пенсії на підставі того, що положення ч.18 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв`язку із підвищенням заробітної плати, втратили чинність з дня набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» №1697, тобто з 15.07.2015р. Натомість, пенсійне забезпечення працівників прокуратури врегульоване ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697. Підрозділом 8 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017р. №2148-VIІІ установлено, що норми ст.86 Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення діють до дня внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Крім того, Закон України «Про прокуратуру» №1697 не містить норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв`язку ізпідвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Також відповідно до ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» №1697 умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, проте на теперішній час Кабінетом Міністрів України не визначений порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Таким чином, законні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відсутні.

Позивач, не погодившись з вказаною відмовою відповідача провести перерахунок його пенсії, звернувся до суду з цією позовною заявою.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015р., призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувались у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. №76-VIII внесені зміни до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, зокрема, ч. 18 викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15.07.2015р. набув чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII.

Відповідно до Розділу ХІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII положення Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (крім окремих статей) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII.

Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (вересень 2019 року) ч. 13 та ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було, що в кінцевому випадку призвело до виникнення даного спору.

Суд вважає, що наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ при призначені пенсії, а лише покладають визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на Кабінет Міністрів України.

Тобто, особи, яким пенсія призначена відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII не втратили право на перерахунок раніше призначених пенсій.

Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005р. № 5-рп/2005 зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

У рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011р. Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001р. № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Крім того, у рішенні від 08.10.2008р. №20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим… встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на час звернення позивача до відповідача з заявою про перерахунок пенсії Закон №1789-ХІІ, який передбачав можливість проведення перерахунку призначених пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, втратив чинність згідно із Законом №1697-VII, а визначення умов і порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури, за Законом №1697-VIІ віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, яким відповідного нормативно-правого акту прийнято не було.

При цьому норми законодавства щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та розгляду відповідачем цієї заяви були чинними та невизнаними неконституційними, а тому підлягали застосуванню всіма юридичними та фізичними особами.

Мотиви та доводи позовної заяви висновків суду не спростовують і є безпідставними, оскільки право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Кабінетом Міністрів України будь-яких умов для перерахунку не визначено, правових підстав для здійснення такого перерахунку не існувало, а тому законні підстави для здійснення такого перерахунку пенсії позивача були відсутні.

Посилання позивача в обґрунтування позовних вимог на те, що зміни в законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав, не повинні застосовуватися є безпідставними і висновки суду не спростовують, оскільки відсутність правового врегулювання не може свідчити про звуження існуючих прав позивача саме з боку органів Пенсійного фонду.

У справі «Суханов та Ільченко проти України» (рішення від 26.06.2014, п.35) Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися ст.1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання» якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування. Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах вимоги позивача не мають достатнього підґрунтя у національному законодавстві, адже скасовано норми законодавства щодо перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, а також немає усталеної практики національних судів на підтримку аналогічних скарг заявників. З огляду на це, у позивача немає «законних сподівань» на збільшення пенсії, які могли б підпадати під дію ст. 1 Першого протоколу.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі №127/24532/16-а (адміністративне провадження №К/9901/32198/18), від 04 грудня 2019 року у справі №465/5158/16-а (адміністративне провадження №К/9901/33635/18) від 11 грудня 2019 року у справі №220/2394/16-а (адміністративне провадження №К/9901/29524/18) тощо.

У справі №711/6019/16-а за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017р. на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 зробив висновок, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу. Тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку. Тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», а потім - ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

Враховуючи наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду України не діяв протиправно, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

При цьому суд зазначає, що 13.12.2019р. Конституційним Судом України прийнято рішення у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (п.1 резолютивної частини рішення КСУ).

Водночас, п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Отже, станом на час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії до відповідача у вересні 2019 року положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII було чинним і підлягало застосуванню пенсійним органом. Втрата чинності цими нормами закону відбулась саме з 13.12.2019р.

При цьому п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019р. у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

За наведених обставин, вищеозначеним рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019р. у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) врегульовано питання перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій у зв`язку із підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, і встановлений цим рішенням порядок має застосовуватися саме з 13.12.2019р.

Тобто на момет вчинення відповідачем оспорюваних дій, останній діяв відповідно до чинного на той час законодавства та в межах наданих повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Враховуючи, що позивач відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України у даному випадку відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 257, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 17.01.2020 року.

Суддя О.М. Турова

< Список >