Ухвала суду № 86984923, 17.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

17 січня 2020 р.Справа №160/415/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Озерянської С.І., розглянувши у м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Новомосковський міськрайонний територіальний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

14.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року № Ф-13643-53 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 17013,57 грн.

Свої вимоги про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана вимога є явно незаконною, оскільки у період з у 2018 та 2019році перебував у трудових відносинах з ТОВ «Підприємство Елси» та ТОВ «СК «Стройінвест», які сплачували єдиний внесок за позивача.

До позовної заяви позивачем додано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 року № Ф-13643-53 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 17013,57 грн. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

Свої вимоги про забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що оскаржувана вимога є явно незаконною. На підставі вимоги від 14.11.2018 року № Ф-13643-53 відкрито виконавче провадження. Отже, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, оскільки для відновлення своїх прав позивачу необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Згідно частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, перевіривши матеріали заяви про забезпечення позову та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, відповідно до абзацу 2 пункту 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008року « Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову, суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши позовну заяву, долучені до неї докази та заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку, що позивачем не доведено наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної вимоги.

Тобто, у даному випадку захід забезпечення позову, який просить вжити позивач не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій.

Отже, суд вважає, що забезпечення позову у спосіб заявлений позивачем жодним чином не вплине на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів.

Крім цього суд зазначає, що після відкриття виконавчого провадження, заявник не позбавлений можливості порушувати питання про відстрочення або розстрочення її виконання в порядку, передбаченому статтею 33 Закону №1404-VIII, а в разі задоволення позову звертатись за поверненням сплачених ним (стягнутих) коштів з Державного бюджету України згідно законодавства, зокрема, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2019 року у справі №200/3887/19-а.

Що стосується тверджень позивача щодо можливої протиправності оскаржуваної вимоги, як підстави для забезпечення позову, суд зазначає, що таке обгрунтрування не може бути прийнято судом, оскільки у разі його прийняття, суд фактично ухвалить судове рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Таким чином, суд вважає що забезпечення позову у такий спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

У зв`язку із зазначеним суд не знаходить беззаперечних підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

З огляду на зазначене, суд вважає, що підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відсутні, а заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа - Новомосковський міськрайонний територіальний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України окремо від рішення суду у випадку, передбаченому пунктом 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.І. Озерянська