Рішення № 86984795, 15.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Справа № 160/11300/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В., розглянувши у місті Дніпрі у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.11.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:

- визнати незаконною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 , інваліду 2 групи за наслідками Чорнобильської катастрофи, з 25.04.2019 р. основної державної пенсії по інвалідності відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991р. за формулою, встановленою п. 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням індексації у 2018 та 2019 роках;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати (виплачувати) ОСОБА_1 , інваліду 2 групи за наслідками Чорнобильської катастрофи, з 25.04.2019р. основну державну пенсію по інвалідності відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991р. за формулою, встановленою п. 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням індексації у 2018 та 2019 роках, у розмірі не нижчому за 10 699,29 грн., з наступною індексацією.

- здійснити судовий контроль за виконанням рішення суду, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є інвалідом 2 групи постраждалих внаслідок ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС. 08.07.2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою про проведення перерахунку його пенсії з 25.04.2019 року на підставі рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі №1-р(ІІ)/2019. 17.07.2019 року відповідач повідомив позивача листом №5070/ІІ-09 про те, що перерахунок пенсії останньому проведений з 01.07.2019 року в сумі 7647,39 грн, що є нижчий за розмір який має бути нарахований. Так, відповідно до наведеного у листі розрахунку відповідач неналежним чином провів індексацію пенсії при нарахуванні - індексацію проведено лише у березні 2019 року на показник 1,17 відносно середнього показника, який визначається як середній заробіток за 2014, 2015, 2016 роки та застосовується до розрахунку, тоді як приписи законодавства вимагають іншого нарахування індексації, оскільки нарахована у 2019 році пенсія, без застосування індексації у 2018 році буде меншою за ту, яку позивач мав би можливість отримати у жовтні 2017 року.

Таким чином, не погодившись з проведеним розрахунком відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк, з дати отримання копії цієї ухвали, на подання відзиву на позовну заяву.

На виконання вимог вищенаведеної ухвали 09.12.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції суб`єктом владних повноважень зазначено, що застосування коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та за який враховується для обчислення пенсії, за 2018 рік не передбачено законодавством.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію як інвалід 2 групи, який постраждав внаслідок Чорнобильної катастрофи, відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали від чорнобильської катастрофи».

Так, 08.07.2019 року, на підставі рішення другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 року у справі №1-р(ІІ)/2019, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з письмовою заявою, в якій, зокрема, просив: «нарахувати (здійснити перерахунок, призначення) ОСОБА_1 , інваліду першої категорії 2-ї групи за наслідками участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи із втратою працездатності 65%, безстроково, починаючи з 25.04.2019р., державну (основну) пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХП від 28.02.1991р. за формулою встановленою п. 9-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням індексації, у розмірі не нижчому за 10741,28 гривень».

17.07.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано відповідь, оформлену листом №5070/П-09, в якій відповідач зазначив, що відповідний перерахунок пенсії позивача проведено з 01.07.2019 року, тобто, з дати набрання законної сили постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2019 року №543 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Також, у вищенаведеній відповіді зазначено, що середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховувався під час обчислення пенсій, становить 2,67127 ((4173,00 грн х 5) : 7810,88 грн). Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях національної економіки за 2014, 2015, 2016 роки складає 11765,20802 грн (4404,35 грн х 2,67127).

З огляду на викладене, розмір пенсії позивача з 01.07.2019 складає 8702,59 грн, у тому числі: 7647,39 грн - основний розмір пенсії від середнього заробітку; 625,60 грн - підвищення особам з інвалідністю II групи з числа ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС; 379, 60 грн - додаткова пенсія особам з інвалідністю II групи з числа ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, 50,00 грн - щомісячна цільова грошова допомога на прожиття особам з інвалідністю внаслідок війни.

Не погодившись з проведеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду за даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (далі - Закон №796-XII).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ОСОБА_1 у період з 18.05.1987 року по 24.07.1987 року у складі військової чистини №37528, під час проходження військових зборів, брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС, що підтверджується архівними довідками Міністерства оборони України №325 від 17.07.2003 року, №676 від 03.06.2010 року та відповідним записом у військовому квитку, копії зазначених доказів містяться в матеріалах справи.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, 12.02.2018 року позивач вже звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому зокрема просив суд зобов`язати Кам`янське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) нарахувати починаючи з 01.10.2017 року основну (державну) пенсію по інвалідності відповідно до пункту п.9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.03.2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 у справі №804/1140/18 задоволено частково.

Проте, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2019 року зазначене рішення було скасоване, з підстави того, що позивач здійснював ліквідацію аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, а під час військових зборів.

Згідно з ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ (в редакції, чинній станом на 20.01.2018 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Проте, рішенням другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 року №1-р(П)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України, словосполучення «дійсної строкової», яке міститься в положенні частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Згідно частин 1 та 2 ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, словосполучення «дійсної строкової», які раніше лише розповсюджувались на лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю втратили свою чинність 25.04.2019 року.

З огляду на викладене вище, позивач отримав право на перерахунок його раніше призначеної пенсії, як інваліду 2 групи, який постраждав внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС з 25.04.2019 року.

Проте, всупереч вимогам діючого законодавства, відповідачем був проведений перерахунок пенсії позивачу з 01.07.2019 року.

Відповідач послався на те, що за наслідками прийняття зазначеного вище рішення, до п.9-1Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року, було внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України №543 від 26.06.2019 року, а саме: до переліку осіб, які мають право на пенсію обчислену за формулою передбаченою зазначеним пунктом Порядку включили «військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних призваних на військові збори».

Постанова Кабінету Міністрів України №543 від 26.06.2019 року набрала чинності 01.07.2019 року, отже, саме з цієї дати суб`єкт владних повноважень вважає, що у позивача виникло право на перерахунок його пенсійного забезпечення.

Суд критично ставиться до такої позиції відповідача, адже, приписами ст. 152 Конституції України та ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» чітко окреслено, що в разі визнання неконституційними законів, інших актів або їх окремих положень, то останні втрачають чинність саме з моменту прийняття такого рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Таким чином, так як в даному випадку питання стосується перерахунку раніше призначеного пенсійного забезпечення особи, то відповідне право на такий перерахунок в останньої виникає саме з моменту ухвалення рішення.

Крім цього, суд звертає увагу, що положеннями ст. 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно проведений перерахунок пенсії позивачу з 01.07.2019 року, а не з 25.04.2019 року.

Стосовно вимоги щодо врахування індексації при проведенні перерахунку пенсії позивачу відповідно до положень п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2018 та 2019 роки, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).

Відповідно до п. 1 Порядку №1210, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Згідно до п. 9-1 Порядку №1210 за бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:

де П - розмір пенсії;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;

Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;

Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1- середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Постановою кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019 року затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №124).

Пунктом 2 означеної постанови встановлено, що у 2019 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим цією постановою, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,17.

Відповідно до абз. 2 п. 2 Порядку №124 перерахунку підлягають пенсії, обчислені:відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначена пенсія по інвалідності саме на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім цього, як було зазначено вище, ч. 3 ст. 59 Закону №796-ХІІ передбачено право пенсіонерів з числа військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та набули інвалідність на цій підставі, на обчислення пенсії по інвалідності з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Суд зазначає, що формулу, за якою обчислюється пенсія по інвалідності у цьому випадку, визначено пунктом 9-1 Порядку №1210.

Так, цією нормою передбачено застосування для обчислення пенсії трьох складових: середнього показника середньої заробітної плати (доходу) за 2014, 2015 та 2016 роки, середньомісячного коефіцієнта заробітної плати та розміру відшкодування фактичних збитків.

При цьому, для обчислення середньомісячного коефіцієнта заробітної плати у розрахунок береться п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня відповідного року та розмір середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні за рік, що передує відповідному року, тобто, попередній рік.

Таким чином, у спірних відносинах для перерахунку пенсії позивача з 25.04.2019 має бути застосований розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 року, а розмір середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні за рік, що передує відповідному року має бути визначений станом на 2018 рік.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплати (виплачувати) ОСОБА_1 , пенсію з 25.04.2019 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

В той же час, згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

З аналізу наведеного вбачається, що на даний час Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Враховуючи вищевикладене, означена позовна вимога не підлягає задоволенню, з огляду на втручання в дискреційні повноваження Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Проте, ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та викласти їх в наступній редакції:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2019 року відповідно до вимог до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2019 року відповідно до вимог до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, з урахуванням висновків суду.

Щодо позовної вимоги про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання рішенням законної сили, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктами владних повноважень - відповідачами у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Таким чином, встановлення судового контролю за виконанням рішення суду є правом суду, а не його обов`язком, з огляду на це суд не вбачає підстав для встановлення такого контролю та задоволення означеної вимоги.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. ч. 1 та 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на викладене вище, у суду наявні підстави для часткового задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись статтями 9, 73-77, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2019 року відповідно до вимог до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 протиправною.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 25.04.2019 року відповідно до вимог до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні іншої частини - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський