Рішення № 86984784, 06.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 160/9547/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,- -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), про:

- визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.09.2019 року № 85, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугою років, відповідно до ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 12.09.2019 року (дня звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугою років, проте позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю стажу для призначення пенсії. Позивач вважає відмову протиправною, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Відповідач повинен був, на думку позивача, прийняти його трудову книжку та зарахувати весь стаж роботи, що є достатнім для призначення пенсії.

Представником відповідача 03.12.2019 року надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що ним відмолено у зарахуванні періоду роботи позивача на посаді психолога, оскільки вказана посада не входить до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є громадянкою України.

12.09.2019 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії.

16.09.2019 року органом Пенсійного фонду надано рішення відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №5 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №85, яким відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років.

Рішення обґрунтовано тим, що станом на 31.07.2019 року ОСОБА_1 має 28 років 7 місяців 5 днів загального стажу і 17 років 5 місяців 11 днів стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років. Тобто стажу роботи на посаді, що дає право на пенсію за вислугу років, не достатньо для призначення пенсії.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цьогоЗакону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого облікуна підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. (абз. 1 пункту 2).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». (підпункт 1 абз.2 пункту 2).

Відповідно до абз.1, 12, 13 п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема, з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту.

Аналогічне наведеному вище пункту «е» ст.55 Закону положення містить абзац 2 постановляючої частини Постанови КМ України № 909 від 04.11.1993 року «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі за текстом - Перелік № 909).

Судом встановлено, що відмовляючи у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідачем не було зараховано до пільгового стажу позивача період роботи з 01.10.2004 року по 01.04.2013 року на посаді психолога у Дитячому ясел-саду №4 ДП Вільногірського ДГМК – КДНЗ «Ромашка» (8 років 6 місяців), на підставі того, що вказана посада не передбачена Переліком №909.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 25.08.1989 року, відомо, що позивач працювала у спірний період з 01.10.2004 року по 01.04.2013 року на посаді психолога у Дитячому ясел-саду №4 ДП Вільногірського ДГМК – КДНЗ «Ромашка» (8 років 6 місяців).

Листом Міністерства освіти і науки України № 1/9-193 від 18 травня 2001 року роз`яснено, що статтею 21 Закону України "Про освіту" визначено, що за своїм статусом практичні психологи належать до педагогічних працівників. До стажу педагогічної роботи зараховується час роботи на посадах, передбачених Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року № 963, посада "Практичний психолог" включена до даного переліку. Однак, до затвердження "Положення про психологічну службу в системі освіти" (Наказ МОУ від 01 липня 1993 року № 230) вона мала назву "психолог".

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" посаду "практичний психолог" включено до посад педагогічних працівників.

Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909, робота на посаді практичний психолог віднесена до розділу "Освіта".

Враховуючи викладене, судом встановлено, що посади «психолог» та «практичний психолог» є тотожними.

В даному випадку маються дві різні назви однієї за функціями посади. Праця психолога регламентується тими ж нормативними актами, що і практичного психолога.

Отже, враховуючи, що посадові обов`язки "психолога" - "практичного психолога" навчальних закладів і установ освіти не змінювались, фактично посадові обов`язки, які виконувались позивачем на посаді психолога ідентичні посадовим обов`язкам практичного психолога, суд вважає, що запис у її трудовій книжці "психолог" є підставою для зарахування до стажу педагогічної роботи практичного психолога.

Встановлені судом факти, також, підтверджені трудовою книжкою позивача БТ- НОМЕР_3 №4897673 від 25.08.1989 року, в якій на сторінках 12-13 зроблено запис №20, згідно з яким позивачу присвоєно педагогічне звання «практичний психолог-методист».

Також, позивачем до матеріалів справи додано довідку від 25.09.2019 року №262, видану завідувачем КДНЗ №4 ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 працювала на посаді практичного психолога в комунальному дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №4 «Ромашка» з 01.10.2004 року згідно наказу №324к від 01.10.2004 року по 01.04.2013 року згідно наказу №39-К від 01.04.2013 року.

Вказаними документами встановлено, що позивач у періоді з 01.10.2004 року по 01.04.2013 року фактично виконувала функції практичного психолога. Вказана посада віднесена до переліку посад, що зараховуються до пільгового стажу, що надає право на призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірного стажу її роботи з 01.10.2004 року по 01.04.2013 року у Дитячому ясел-саду №4 ДП Вільногірського ДГМК – КДНЗ «Ромашка» (8 років 6 місяців) до пільгового стажу, що надає право на призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Також, суд звертає увагу, що відповідач у відзиві на позов не заперечував проти зарахування інших періодів роботи позивача до пільгового стажу, що надає право на призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відтак, інші періоди судом не досліджуються, оскільки за відсутності заперечень відповідача проти їх зарахування, вважаються погодженими органом пенсійного фонду.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача та вирішувати питання безумовного призначення пенсії, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком, проте вважає за потрібне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області розглянути заяву позивача, подану 12.09.2019 року для призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1477629425.1 від 26.09.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 384,20 грн.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 16.09.2019 року № 85, про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану 12.09.2019 року для призначення пенсії, та провести розрахунок пільгового стажу ОСОБА_1 для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 384 грн. 20 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона