Рішення № 86984682, 17.01.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1825/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги від 11 лютого 2019 року №Ф-2457-56 про сплату боргу (недоїмки).

В обґрунтування позову вказав, що 31 травня 2019 року отримав спірну вимогу, відповідно до якої станом на 31 січня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску становить 6926,59 грн. ОСОБА_1 зазначив, що на його звернення до Володимир-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області (Нововолинське відділення) щодо походження боргу отримав усну відповідь про те, що заборгованість зі сплати єдиного внеску йому нарахована як самозайнятій особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. Позивач не погоджується із такою вимогою та вважає її незаконною. З цього приводу зазначив, що з 02 лютого 2015 року зареєстрований суб`єктом підприємницької діяльності, яку здійснює у сфері права, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 2 групи); на обліку як платник єдиного внеску перебуває відповідно до статті 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та розділу ІІІ Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, сплачуючи єдиний внесок в розмірі 22 відсотки від розміру мінімальної заробітної плати як фізична особа-підприємець. Позивач зауважив, що заяву про взяття його на облік як самозайнятої особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, до органів Державної фіскальної служби за місцем реєстрації у 2018 році не подавав. Відтак, вважає, що не має заборгованості зі сплати єдиного внеску, а перебуваючи на обліку як фізична особа-підприємець не потребує додаткової реєстрації як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 01 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечив (а.с.26-28). В обґрунтування цієї позиції вказав, що з 01 січня 2017 року набув чинності Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесені зміни до Закону №2464-VI. Відповідно до вказаних змін фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок, мінімальний розмір якого з 01 січня 2018 року становить 819,06 грн. Відповідно до інтегрованої картки платника податків позивачу єдиний соціальний внесок нараховано у сумі 9828,72 грн за перший - четвертий квартали 2018 року (по 2457,18 грн за кожний квартал) та у зв`язку з частковим погашенням боргу сума недоїмки становить 6926,29 грн.

Також зазначив, що 16 січня 2015 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю. Згідно із Законом України від 05 липня 2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність може здійснюватися, зокрема, фізичною особою індивідуально. Інформація про організаційну форму адвокатської діяльності вноситься до Єдиного реєстру адвокатів України, ведення якого забезпечується Радою адвокатів України. Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України адвокат, який здійснює адвокатську діяльність, є самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Разом з тим, після прийняття Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від того, чи така особа фактично займається адвокатською діяльністю та чи отримує дохід від такої діяльності.

Виявлення факту своєчасно не нарахованих та не сплачених платником сум єдиного внеску є підставою для ГУ ДФС у Волинській області як органу, який здійснює адміністрування єдиного внеску, для обчислення відповідно до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів суми єдиного внеску, яка зазначається у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Відповідач вважає, що вимога сформована позивачу правомірно - у зв`язку із невиконанням останнім обов`язку зі сплати єдиного внеску у строки, встановлені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 12 липня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2019 року дану справу визнано типовою та провадження у ній зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19 за позовом самозайнятої особи - ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги.

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року провадження у справі поновлено.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 02 лютого 2015 року по 31 січня 2019 року був зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (запис від 02 лютого 2015 року №21990000000013068 та запис від 31 січня 2019 року №21990060002013068 відповідно); з 03 лютого 2015 року взятий на облік як платник єдиного внеску, а з 06 лютого 2018 року - як платник податків у ГУ ДФС у Волинській області (а.с.66-67). Позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку 2 групи; основний вид діяльності - діяльність у сфері права (КВЕД 69.10). На підставі рішення Ради адвокатів Волинської області від 26 грудня 2014 року №1/30-8 ОСОБА_1 16 січня 2015 року видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ВЛ №800 (а.с.10). Відповідно до даних АІС "Податковий блок" з 06 лютого 2018 року відповідач веде облік стосовно позивача і як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) - а.с.37-40.

Позивач як фізична особа-підприємець за 2018 рік сплачував єдиний внесок (по 819,06 грн щомісяця), що підтверджують наявні в матеріалах справи копії квитанцій від 19 лютого 2018 року №74, від 15 березня 2018 року №64, від 19 квітня 2018 року №50, від 14 травня 2018 року №37, від 18 червня 2018 року №69, від 13 липня 2018 року №77, від 16 серпня 2018 року №4477934, від 18 вересня 2018 року №142, від 12 жовтня 2018 року №77, від 15 листопада 2018 року №34, від 19 грудня 2018 року №119 (а.с.8-9).

11 лютого 2019 року ГУ ДФС у Волинській області сформувало ОСОБА_1 вимогу №Ф-2457-56 про сплату боргу (недоїмки) станом на 31 січня 2019 року у сумі 6926,59 грн відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та даних інформаційної системи органу доходів і зборів (а.с.18). З розрахунку недоїмки, наданого на вимогу суду відповідачем, встановлено, що недоїмка у сумі 6926,59 грн утворилась у зв`язку з нарахуванням органом доходів і зборів ОСОБА_1 як самозайнятій особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, єдиного внеску за перший - четвертий квартали 2018 року, починаючи з лютого 2018 року (по 819,06 грн щомісяця).

Позивач не погоджується із такою вимогою, що стало підставою для його звернення із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян в Україні.

Частиною першою статті 7 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР визначено осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а частиною другої цієї статті встановлено, що перелік, доповнення та уточнення кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а також конкретні види загальнообов`язкового державного соціального страхування, до яких належать особи, визначаються законами України за видами.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI). Відповідно до частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

За визначенням, наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, законодавець розмежовує платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Закон №2464-VІ не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Позивач є фізичною особою-підприємцем, який обрав спрощену систему оподаткування, та є платником єдиного внеску в розумінні пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону №2464-VІ облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 цього Закону здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (частина друга статті 5 Закону №2464-VІ).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону №2464-VІ визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до статей 5, 16, 19 Закону №2464-VІ розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162 (далі - Порядок №1162). Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку №1162). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ (пункт 3 розділу І Порядку №1162).

Згідно з пунктами 3, 4 розділу ІІ Порядку №1162 дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску (пункт 3 розділу ІІ Порядку №1162). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року №755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV).

Суд встановив, що позивач як фізична особа-підприємець з 03 лютого 2015 року перебуває на обліку контролюючого органу як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.66-67).

У свою чергу, розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV.

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Відповідно до пунктів 2, 3 розділу ІІІ Порядку №1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності. Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку №1162).

Аналіз положень цього Порядку свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" Порядок №1162 не передбачає.

Відповідно до даних АІС "Податковий блок" ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах доходів та зборів як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокат) з 06 лютого 2018 року. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивач подавав заяву за формою №1-ЄСВ до контролюючого органу. Натомість, відповідач 06 лютого 2018 року самостійно встановив позивачу як фізичній особі-підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності, що не узгоджується з нормами Порядку №1162, якими визначена процедура взяття на облік платників єдиного внеску. Внаслідок таких дій відповідача ОСОБА_1 додатково нараховувався єдиний внесок по 819,06 грн за місяць: 19 квітня 2018 року у сумі 1638,12 грн за лютий - березень 2018 року; 19 липня 2018 року у сумі 2457,18 грн за другий квартал 2018 року; 19 жовтня 2018 року у сумі 2457,18 грн за третій квартал 2018 року; 21 січня 2019 року у сумі 2457,18 грн за четвертий квартал 2018 року.

Так з розрахунку недоїмки за спірною вимогою згідно з інтегрованою карткою платника податків слідує, станом на 15 січня 2018 року у позивача рахувалась переплата у сумі 4096,07 грн; 19 січня 2018 року позивачу нараховано єдиний внесок у сумі 2112,00 грн за четвертий квартал 2017 року як фізичній особі-підприємцю. З урахуванням коштів, сплачених позивачем відповідно до квитанцій від 19 лютого 2018 року (819,06 грн), від 15 березня 2018 року (819,06 грн) та від 19 квітня 2018 року (819,06 грн), переплата станом на 19 квітня 2018 року становить 4441,25 грн. 19 квітня 2018 року контролюючим органом ОСОБА_1 нараховано єдиний внесок у сумі 2457,18 грн за перший квартал 2018 року як фізичній особі-підприємцю. Відповідно переплата зменшилась та становила 1984,07 грн. Також 19 квітня 2018 року позивачу нараховано єдиний внесок у сумі 1638,12 грн за лютий-березень 2018 року і як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Відтак, надалі кожна наступна сплата єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем (квитанції від 14 травня 2018 року №37, від 18 червня 2018 року №69, від 13 липня 2018 року №77, від 16 серпня 2018 року №4477934, від 18 вересня 2018 року №142, від 12 жовтня 2018 року №77, від 15 листопада 2018 року №34, від 19 грудня 2018 року №119 (кожна на суму 819,06 грн) зараховувалась контролючим органом почергово то на сплату єдиного внеску, нарахованого фізичній особі-підприємцю, то на сплату єдиного внеску, нарахованого особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Станом на 31 грудня 2018 року недоїмка становила 2930,29 грн, яка 14 січня 2019 року зменшилась до 2012,23 грн, оскільки ОСОБА_1 сплатив 918,06 грн. 21 січня 2019 року в інтегрованій картці нараховано єдиного внеску у сумі 2457,18 грн за четвертий квартал 2018 року як фізичній особі-підприємцю та ще 2457,18 грн за жовтень, листопад, грудень 2018 року як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність. Відповідно недоїмка збільшилась на 4469,41 грн та станом на 31 січня 2019 року становила 6926,29 грн.

З наведеного слідує, що починаючи з лютого 2018 року в інтегрованій картці відбувається одночасне нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску за двома підставами: як фізичній особі-підприємцю, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, та як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність з того ж виду діяльності.

Визнавши дану справу типовою, при вирішенні даного спору суд відповідно до приписів частини третьої статті 291 КАС України враховує правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 вересня 2019 року та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у зразковій справі № 520/3939/19-а.

У цій зразковій справі Верховний Суд, висновки якого підтримала Велика Палата Верховного Суду, зазначив, що згідно з абзацом третім частини другої статті 20 Закону № 2464-VІ відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (надалі - Положення №10-1).

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки. Облікова картка відкривається у разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом. До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Форма витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (додаток 8 до Положення №10-1, пункт 6 розділу V) містить відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого нормотворець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, під якою мається на увазі особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, що обумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

Відтак, аналіз положень Закону №2464-VІ та Положення №10-1 дає підстави для висновку про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців чи осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення "ознаки незалежної професійної діяльності" та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом №2464-VІ як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (затверджений наказом Міністерства фінансів України №435 від 14 квітня 2015 року; надалі - Порядок №435), визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів.

Згідно з пунктом 16 розділу IV Порядку №435 фізичні особи-підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти (додаток 5).

Положення пункту 16 розділу IV Порядку №435 відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено.

Таким чином, приписи пункту 16 Порядку №435 щодо обов`язку формування та подання звіту фізичною особою-підприємцем, яка має ознаку незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ. Особи, визначені цими пунктами, є окремими платниками єдиного внеску з певними особливостями їх обліку, різною базою нарахування єдиного внеску та порядку його сплати, а тому поєднання двох різних статусів платників єдиного внеску на рівні підзаконного нормативно-правового акта призводить до невідповідності норм Порядку положенням Закону №2464-VІ.

Отже, слід дійти висновку, що статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464-VІ не передбачає.

Водночас, взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом №2464-VІ і підзаконними нормативно-правовими актами. Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом №2464-VІ або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону № 2464-VІ в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.

В матеріалах справи наявні звіти позивача про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску (форма №Д5) за 2017-2019 рік (витяг з АІС "Податковий блок"), з яких вбачається, що ОСОБА_1 подавав звітність як платник - "ФО - на спрощеній системі оподаткування", код основного виду економічної діяльності 69.10. Відповідно до таблиці 1 "Нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" усього за 2018 рік сума нарахованого єдиного внеску становить 9828,72 грн (по 819,06 грн кожного місяця); за січень 2019 року - 918,06 грн (а.с.45-50). Відповідач не заперечує сплату позивачем єдиного внеску у вказаному розмірі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_1 , перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 2 групи єдиного податку із зареєстрованим видом діяльності (діяльність у сфері права) та сплачувати єдиний соціальний внесок один раз, а не в подвійному розмірі.

Враховуючи те, що позивач не подавав заяву для взяття його на облік як платника єдиного внеску - особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, та відповідно не подавав звітність як такий платник, то відповідач безпідставно нараховував останньому єдиний внесок під час перебування у статусі фізичної особи-підприємця ще й єдиний внесок як особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Відтак, вимога відповідача від 11 лютого 2019 року №Ф-2457-56 про сплату боргу (недоїмки) є протиправною, порушує майнові права та інтереси позивача.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірність спірної вимоги, що є підставою для визнання її протиправною та скасування. Отже, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов, то з урахуванням вимог частини першої статті 139 КАС України слід присудити на користь позивача здійснені ним і документально підтверджені судові витрати (судовий збір) у сумі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.2, 13).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39400859) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Волинській області від 11 лютого 2019 року №Ф-2457-56.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк