Рішення № 86984632, 17.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 січня 2020 р. Справа № 120/4254/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса М.Б. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Вінницького обласного військового комісаріату про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

УСТАНОВИВ:

17.12.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (Відповідач 1), Вінницького обласного військового комісаріату (Відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом № 78 від 14.06.2019 комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби;

зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву з доданими до неї документами щодо призначення одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду у даній справі;

зобов`язати Вінницький обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, яке визначається за останньою посадою, яку він займав на день звільнення виходячи з таких складових окладів: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення, як особі звільненій з військової служби, інвалідність ІІ групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження;

зобов`язати Міністерство оборони України виділити Вінницькому обласному військовому комісаріату за цільовим призначенням - виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, інвалідність ІІ групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження;

стягнути з відповідачів судові витрати на послуги адвоката в розмірі 3000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах СРСР по 24.10.1991. Звільнений зі служби за станом здоров`я згідно наказу від 21.08.1991 № 0527.

З 26.05.2009 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з причин захворювання пов`язаного з проходженням військової служби. З 12.12.2018 позивачу встановлено І «б» групу інвалідності із причин пов`язаних з проходженням військової служби.

Навесні 2019 позивач звернувся до Вінницького обласного військового комісаріату із заявою про направлення документів до Міністерства оборони України для прийняття рішення, щодо виплати одноразової грошової допомоги.

Листом Вінницького обласного військового комісаріату від 29.07.2019 № 12/1990 позивача повідомлено, що згідно протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 78 від 14.06.2019 йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав звільнення позивача з військової служби до набрання чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та у зв`язку із зміною групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Не погоджуючись із таким рішенням та вважаючи його протиправним, позивач з метою його скасування звернувся із цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалою суду від 20.12.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою від 20.12.2019 відповідачам встановлено строк для надання відзиву на позов, протягом 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження.

Ухвалою суду від 20.12.2019 за ініціативою суду витребувано у Міністерства оборони України та Вінницького обласного військового комісаріату належним чином засвідчені копії: заяви ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги із додатками до неї та прийняте щодо заяви рішення, яке оформлене протоколом від 14.06.2019 № 78 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 20.12.2019 роз`яснено відповідачу, що в силу ч.4 ст.159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У визначений ухвалою про відкриття провадження строк, відповідачі відзив на позов та витребувані документи не надали, хоча були повідомлені належним чином, про що свідчить розписка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.124 КАС України.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив таке.

ОСОБА_1 з 01.08.1970 по 24.10.1991 проходив військову службу у Збройних Силах, що підтверджується Військовим квитком серії НОМЕР_1 (а.с. 13-14).Звільнений зі служби за станом здоров`я (довідка №121 від 28.01.1991) згідно наказу від 21.08.1991 № 0527, що підтверджується Військовим квитком серії НОМЕР_1 (а.с.13-14).

26.05.2009 Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу первинно встановлено ІІ групу інвалідності строком до 01.06.2010, яка настала внаслідок захворювання, виникнення якого пов`язане з проходженням військової служби, що підтверджується копією довідки МСЕК від 26.05.2009 (а.с. 16).

18.05.2010 Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 під час повторного огляду ОСОБА_1 встановлено безстроково другу групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, виникнення якого пов`язане з проходженням військової служби ( довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10ААА № 318619 від 18.05.2010 (а.с. 17).

12.12.2018 Обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 Департаменту охорони здоров`я Вінницької ОДА під час повторного огляду ОСОБА_1 встановлено безстроково першу «Б» групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, виникнення якого пов`язане з проходженням військової служби (довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААБ №084455 від 12.12.2018 (а.с. 18).

Навесні 2019 року позивачем через Вінницький обласний військовий комісаріат подана заява до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформленого протоколом від 14.06.2019 року № 78, позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Наведене рішення мотивовано такими аргументами: позивача звільнено з військової служби до набрання чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а інвалідність встановлена до 01.01.2014, тобто до набрання чинності нової редакції статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ; групу інвалідності змінено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся з позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 2. ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ (у редакції чинній на момент призначення інвалідності ІІ групи) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але

внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Пунктом 2 Порядку № 975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 2.11.2007 № 1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Вперше групу інвалідності (ІІ) позивачу було встановлено 26.05.2009, а отже до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги - у травні 2009 року. При цьому суд зазначає, що позивач просив призначити та виплатити йому допомогу як наслідок встановлення другої групи інвалідності 26.05.2009, а не у зв`язку із встановленням під час повторного огляду 12.12.2018 безстроково першої «Б» групи інвалідності.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб від 28.05.2008 № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 р., здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Отже, позивач у зв`язку із встановленням йому у 2009 році ІІ групи інвалідності набув право на отримання одноразової грошової допомоги на умовах, визначених Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі - Порядок № 499).

Так, згідно з підпунктом 2 пункту 2 Порядку № 499 (в редакції чинній на момент встановлення ІІ групи інвалідності) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 42-місячного грошового забезпечення (інвалідам II групи).

Отже, з аналізу наведеної норми вбачається, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги не залежно від того скільки часу пройшло з моменту встановлення йому ІІ групи інвалідності, оскільки така була встановлена внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження служби.

Щодо відмови відповідачем у виплаті одноразової грошової допомоги з підстав звільнення позивача з військової служби до набрання чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та встановлення інвалідності до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців», суд зазначає наступне.

З аналізу наведеної відповідачем підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, вбачається, що останній помилково вважає дату звільнення позивача із військової служби умовою, яка має значення для виплати одноразової грошової допомоги.

Проте, як вбачається із положень ч. 2. ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499, нормативно-правових актів, які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин (встановлення інвалідності ІІ групи), позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги за наявності таких умов: статус особи звільненої із військової служби та встановлення інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження.

Так, статус ОСОБА_1 , як особи звільненої із військової служби, підтверджено доданими до позовної заяви копіями Військового квитка серії НОМЕР_1 , а встановлення інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження - копіями довідки №121 від 28.01.1991 та довідки МСЕК від 26.05.2009.

Суд також критично оцінює такий аргумент відповідача для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, як встановлення інвалідності до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції ст. 16 Закону № 2011-ХІІ.

Так, з аналізу редакції ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, яка діяла на момент встановлення ІІ групи інвалідності та редакцій цієї норми, які діяли після 01.01.2014 вбачається незмінність права особи інвалідність якої настала після закінчення трьох місяців після звільнення з такої служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження.

Безпідставним є також посилання відповідача на абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункт 8 Порядку № 975, оскільки такі не стосуються призначення виплати одноразової грошової допомоги, при первинному встановленні інвалідності.

Так, зазначені норми передбачають, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Тобто, ця норма встановлює обмеження строком на два роки для отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, за умови отримання первинної виплати. Проте, оскільки позивач вперше звернувся до відповідача із заявою про отримання одноразової грошової допомоги та з підстави - первинного встановленням інвалідності другої групи, наведені норми не підлягають застосуванню.

З огляду на викладене суд доходить висновку про неправомірність п. 68 рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом № 78 від 14.06.2019 комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби та про наявність підстав для його скасування (рішення у частині щодо позивача).

Щодо розміру грошової допомоги, яку позивач має право отримати, то суд зазначає таке.

Як вже було встановлено судом, військовослужбовцям інвалідність яких настала після закінчення трьох місяців після звільнення з такої служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження, розмір одноразової грошової допомоги становить 42-місячного грошового забезпечення (інвалідам II групи).

Твердження позивача про наявність у нього права на виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 54-місячного грошового забезпечення є помилковим, оскільки зазначена сума передбачена для військовослужбовців інвалідність яких настала внаслідок виконання обов`язків військової служби (підпункт 2 пункту 2 Порядку № 499 в редакції чинній на момент призначення ІІ групи інвалідності).

Визначаючись щодо вимоги позивача про зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву з доданими до неї документами щодо призначення одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (ч. 4 ст. 245 КАС України).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Наведена правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові № 21-1465а15 від 16.09.2015 року.

У цьому рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення.

Стосовно поновлення порушеного права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням другої групи інвалідності суд вважає за необхідне обрати ефективний спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 42 - місячного грошового забезпечення, яке визначається за останньою посадою, яку він займав на день звільнення, як особі звільненій з військової служби, інвалідність ІІ групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження.

Суд, зобов`язуючи Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 42 - місячного грошового забезпечення, керується такими мотивами.

Як вбачається із протоколу комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 78 від 14.06.2019 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з таких підстав:

звільнення позивача з військової служби до набрання чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

встановлення інвалідності до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців»;

у зв`язку із зміною групи інвалідності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Судом у даній справі встановлено неправомірність зазначених підстав для відмови у призначенні одноразової грошової виплати позивачу. Інших перешкод для задоволення заяви позивача про призначення оспорюваної допомоги Відповідачем 1 в оскаржуваному рішенні не зазначено.

Наведене, а також відсутність заперечень зі сторони відповідача, дає підстави для висновку, про відповідність вимогам законодавства поданих для прийняття рішення документів та відсутність будь-яких інших підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги.

Про відповідність законодавству поданих позивачем документів для призначення одноразової грошової допомоги свідчить, зокрема, встановлений «Положенням про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей» затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 інший алгоритм дій уповноваженого органу у випадку неподання визначених законодавством документів.

Так, відповідно до пунктів 4.8. та 4.9 зазначеного Положення висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, подають до Департаменту фінансів Міністерства оборони України в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів.

Якщо документи, необхідні для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, відсутні, уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснюють оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, надають заявникам допомогу в їх розшуку.

Заява та документи, що до неї додаються, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, подані з порушенням вимог Порядку виплати допомоги, розглядаються уповноваженим органом (військовою частиною, військовим навчальним закладом, військовим навчальним підрозділом вищого навчального закладу, установою, організацією та військовим комісаріатом (ТЦКСП)), що здійснює оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

До того ж, з поданих разом із позовною заявою документів, вбачається можливість суду перевірити виконання позивачем усіх умов визначених Порядком № 499 необхідних для прийняття рішення про виплату останньому одноразової грошової допомоги.

Визначаючись щодо вимоги позивача про зобов`язання Вінницького обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, яке визначається за останньою посадою, яку він займав на день звільнення виходячи з таких складових окладів: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення, як особі звільненій з військової служби, інвалідність ІІ групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, у даній справі, право позивача порушено Міністерством оборони України, яке п. 68 рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум оформленого протоколом від 14.06.2019 року № 78, відмовило ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Вінницький обласний військовий комісаріат, як уповноважений орган Міністерства оборони України, на підставі рішення головного розпорядника коштів (Міністерства оборони України) про призначення одноразової грошової допомоги, видає наказ про виплату одноразової грошової допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Тобто Вінницький обласний військовий комісаріат не приймає (вчиняє) самостійні рішення (дії), а забезпечує виконання прийнятого Міністерством рішення у спосіб виплати допомоги у розмірі визначеним рішенням.

Таким чином, враховуючи, що спір виник на етапі прийняття рішення щодо призначення позивачу грошової допомоги, а не її виплати, аргументи позивача про наявність підстав для зобов`язання Вінницького обласного військового комісаріату виплатити допомогу є безпідставними, адже встановлені судом обставини вказують на передчасність позовних вимог у цій частині.

З огляду на викладене суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Вінницького обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, яке визначається за останньою посадою, яку він займав на день звільнення виходячи з таких складових окладів: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення, як особі звільненій з військової служби, інвалідність ІІ групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження.

Визначаючись щодо вимоги позивача про зобов`язання Міністерства оборони України виділити Вінницькому обласному військовому комісаріату за цільовим призначенням - виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, інвалідність ІІ групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 п. 7 Порядку № 499 та ч. 2 п. 13 Порядку № 975 головний розпорядник коштів (Міністерство оборони України) надсилає прийняте, на підставі поданих документів, рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Уповноважені органи (військові частини, військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів, установи, організації та військові комісаріати (ТЦКСП)), які здійснювали оформлення документів для призначення одноразової грошової допомоги, повідомляють заявників про прийняте головним розпорядником коштів рішення щодо призначення або відмови в призначенні одноразової грошової допомоги (абзац 3 п. 4.10 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей» затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 (далі - Положення №530).

Отже, виплату коштів, після прийняття рішення, здійснює Вінницький обласний військовий комісаріат, як уповноважений Міністерством оборони України, орган.

Відповідно до п. 4.5. Положення № 530 за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України, здійснюється виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Згідно з абзацом першим пункту 4.10. Положення № 530 Департамент фінансів Міністерства оборони України доводить рішення головного розпорядника бюджетних коштів до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня щодо права на виплату одноразової грошової допомоги та у разі її призначення в порядку черговості відповідно до дати подання документів готує та надає Державній казначейській службі України розподіли відкритих асигнувань у розрізі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Враховуючи наведене, а також те, що порушення прав позивача відбулося на етапі прийняття рішення щодо призначення грошової допомоги, а не у процедурі її виплати, суд доходить висновку про передчасність позовних вимог у цій частині. До того ж, враховуючи охарактеризовані судом етапи правовідносин пов`язаних із виплатою позивачу бажаної для нього допомоги, спірними у справі вважаються правовідносини які обмежені стадією прийняття рішення щодо допомоги, а не етапом виділення коштів розпоряднику нижчого рівня чи їх виплати позивачу.

Отже, суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Міністерства оборони України виділити Вінницькому обласному військовому комісаріату за цільовим призначенням - виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, інвалідність ІІ групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, або ж про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що заявлений позов належить задовольнити частково, а саме шляхом:

визнання протиправним та скасування прийнятого щодо позивача п. 68 рішення Міністерства оборони України оформленого протоколом № 78 від 14.06.2019 комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби;

зобов`язання Міністерства оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 42 - місячного грошового забезпечення, яке визначається за останньою посадою, яку він займав на день звільнення.

Водночас суд вважає передчасними, а тому не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про:

зобов`язання Вінницького обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, яке визначається за останньою посадою, яку він займав на день звільнення виходячи з таких складових окладів: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення, як особі звільненій з військової служби, інвалідність ІІ групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження;

зобов`язання Міністерства оборони України виділити Вінницькому обласному військовому комісаріату за цільовим призначенням - виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як військовослужбовцю, інвалідність ІІ групи якого настала по закінченню тримісячного строку після звільнення з військової служби, але внаслідок захворювання, що мало місце в період її проходження.

Щодо процесуального питання про відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Правове регулювання витрат на професійну правничу допомогу здійснюється статтею 134 КАС України. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).

Приписами частини 4-6 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що учаснику справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, необхідно надати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок відповідача у судовому процесі, стороні необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано копії договору про надання правової допомоги від 28.08.2019 № 22, додаткову угоду №1 від 28.08.2019 до договору про надання правової допомоги від 28.08.2019 № 22, акта наданих послуг від 20.09.2019 з детальним описом робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а також квитанції № 1 від 20.09.2019 до касового ордеру, що підтверджує оплату позивачем наданих послуг в розмірі 3000 грн.

Як видно з матеріалів справи, 28.08.2019 між позивачем ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Кравець В.А.» в особі керуючого бюро Кравець В.А. укладено Договір № 22 про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (пункти 1.1) адвокатське бюро приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов`язання надати Клієнту правову допомогу щодо: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування,а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального чи конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.(а.с.19)

Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору №2 2 від 28.08.2019 або актом наданих послуг. (а.с.19)

Згідно з п. 3 додаткової угоди № 1 від 28.08.2019 до договору про надання правової допомоги від 28.08.2019 № 22, сторони домовились, що одна година роботи адвоката складає 300 гривень.

У цьому випадку доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є копія квитанції №1 від 20.09.2019 до касового ордеру, що підтверджує оплату позивачем наданих послуг в розмірі 3000 грн. на виконання умов Договору №22 від 28.08.2019 (а.с.21).

Як видно з акта наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги № 22 від 28.08.2019, позивачеві надано такі юридичні послуги: зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи (1 година); попереднє опрацювання матеріалів справи та короткий аналіз проблеми, правовий аналіз наданих клієнтом документів, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини (2 години); підготовка (складання) процесуальних документів по справі (позовна заява) (7 годин).

Таким чином, загальна вартість наданих послуг відповідно до Договору становить 3000 грн. та розраховувалось наступним чином: 300,00 (грн.) х 10 (год.) = 3000 грн.

Надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, а витрати є фактичними і неминучими, їхній розмір - обґрунтованим.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що судом задоволено дві із чотирьох позовних вимог, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з Міністерства оборони України, на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000 / 2 = 1500 грн, що відповідатиме вимогам розумності та співмірності та є пропорційним до задоволеної частини позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо судового збору у справі, суд зазначає, що відповідно до пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався, а тому, керуючись положеннями статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України оформлене протоколом № 78 від 14.06.2019 комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, у частині, що стосується ОСОБА_1 (п. 68).

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 42 (сорока двох) розмірів місячного грошового забезпечення, яке визначається за останньою посадою, яку він займав на день звільнення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 із Міністерства оборони України, за рахунок бюджетних асигнувань, понесені у справі судові витрати у сумі 1500 грн. 00 коп. (одна тисяча п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ;

Відповідач: Міністерств оборони України - вул. Повітрофлоцький проспект, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022;

Відповідач: Вінницький обласний військовий комісаріат - вул. Д. Галицького, 31, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 08362793.

Суддя Богоніс Михайло Богданович