Рішення № 86984597, 17.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 січня 2020 р. Справа № 120/3550/19-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу

за позовом: споживчого товариства "Техніка"

до: Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

про: визнання протиправним, скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося споживче товариство "Техніка" з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, яким просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2019/000166/2 від 18.06.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при здійсненні митного оформлення позивачем для підтвердження митної вартості товару та її визначення за основним методом - ціною договору (контракту), надано усі передбачені чинним законодавством документи. Однак, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за резервним мотодом. Позивач вважає вказане рішення незаконним.

Представником митного органу надано відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що документи, подані декларантом до Київської митниці ДФС не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також відповідачем зазначено про те, що основою визначення ціни є цінник продавця на сайті. Також зазначив про те, що у фактурі-проформі від 16.05.2019 року партія товару не співпадає з тією, що зазначена у рахунку від 24.05.2019 року. Таким чином, Київською митницею ДФС відкориговано митну вартість товару.

Не погоджуючись із відзивом на позов, представником позивача надано до суду відповідь на відзив щодо підтвердження своєї правової позиції, викладеної у позовній заяві. Додатково зазначив, що про порушення права позивач переконався після отримання висновку спеціалізованої державної установи ДП "Держзовнішінформ" від 13.09.2019 року. Також наголосив на тому, що декларант (Нова Пошта) без погодження з СТ "Техніка" подав від їх імені нову декларацію, замість того щоб випустити товари у вільний обіг "під гарантією". Крім того, відповідач не навів жодного доводу неможливості застосування декларантом методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив, що 30.04.2019 року між споживчим товариством "Техніка" (Покупець) та "GTV POLAND SP.z o.o. Sp. K" (Продавець) укладено контракт №01/03 від 30.04.2019 року, за умовами якого визначаються у мови продажу меблевої фурнітури, яка знаходиться в оферті продавця, в асортименті, кількості та згідно ціни зазначеної у погоджених сторонами інвойсах (п.п1.1 п 1 Контракту).

Споживче товариство "Техніка" на підставі контракту № 01/03 від 30.04.2019 року між споживчим товариством "Техніка" (Україна) та "GTV POLAND SP.z o.o. Sp. K" (Польща), експортного рахунку № 1905300046 від 24.05.2019 року на загальну суму 19696 PLN до зазначеного контракту, специфікації до експортного рахунку № 1905300046 від 24.05.2019 року на суму 19696 PLN, фактури проформи № 1 905300320 від 16.05.2019 року на суму 7158 PLN, фактури проформи № 1 905400009 від 06.05.2019 року на суму 12538 PLN, прайс-листа виробника GTV POLAND SP.z o.o. Sp. K від 11.06.2019 року, експортної декларації фірми № 19PL445010E0712834, експрес накладної 30199063356, платіжного доручення в іноземній валюті № 152 від 14.05.2019 року та копії платіжного доручення в іноземній валюті № 154 від 16.05.2019 року ввезло на територію України товар - фурнітуру меблеву PV-G10HX400-400шт., PB-G10HX350-1200 шт., направляюча нижнього монтажу з потягом, швидкий монтаж, не повний висув 25 кг MODERN SLIDE.

Для митного оформлення товару уповноваженою особою на декларування СТ "Техніка" 18.06.2019 року в режимі імпорту товару оформлено та направлено до Київської митниці ДФС України електрону митну декларацію UA100280/2019/077832 від 05.06.2019 року за описом товару зазначено деталі кріплення, фурнітура з недорогих оціночних металів для меблів у загальній кількості 1600 шт, виробник GTV POLAND SP.z o.o. Sp. K, торгової марки GTV, країна виробництва CN.

На підтвердження митної вартості товару, визначеного в митній декларації позивач відповідно до ч.2 ст. 53 МК України разом з ЕМД надав до Київської митниці ДФС необхідні документи, зазначені в графі 44 ЕМД.

Під час здійснення перевірки митної вартості товару за митною декларацією UA100280/2019/077832 від 05.06.2019 року посадовими особами митного органу за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками встановлено, що документи подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларантом додатково на запит органу Державної фіскальної служби для підтвердження заявленої митної вартості надано наступні документи: копію митної декларації країни відправлення №19PL445010E0712834; копії платіжних доручень від 14.05.2019 року № 152 та від 16.05.2019 року № 154; фактуру-проформу від 16.05.2019 року № 1905300320; прайс-лист виробника GTV POLAND SP.z o.o. Sp. K від 11.06.2019 року.

Відповідач не погодився із митною вартістю заявленою декларантом та виніс рішення про коригування митної вартості № UA100000/2019/000166/2 від 18.06.2019 року.

З метою уникнення простою та виробничою необхідністю повивач оформив товар за ціною, визначеною митним органом у рішенні про визначення митної вартості товарів.

Вважаючи необґрунтованим прийняте Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У відповідності до ч.1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною 1 ст. 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Положеннями ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

У відповідності до ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті.

Згідно з ч. 5 ст. 52 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися позивачу відповідно до умов контракту №01/03 від 30.04.2019 року уповноваженою особою декларанта разом із митною декларацією №UА100280/2019/077832 від 05.06.2019 року подано копію митної декларації країни відправлення №19PL445010E0712834; копії платіжних доручень від 14.05.2019 року № 152 та від 16.05.2019 року № 154; фактуру-проформу від 16.05.2019 року № 1905300320; прайс-лист виробника GTV POLAND SP.z o.o. Sp. K від 11.06.2019 року.

Тобто усі наявні у декларанта документи. Таким чином, надані разом із митними деклараціями документи підтверджують заявлену позивачем митну вартість придбаного товару.

Частиною 1 ст. 54 МК України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2- 4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що є обов`язковим наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товару, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно положень ч. 6 ст. 54 МК України, підставами для відмови у митному оформленні, серед іншого, є неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч. 2 - 4 ст. 53 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 264 МК України, орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених ст. 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Як випливає з наданих матеріалів справи та не спростовано відповідачем позивачем було подано усі наявні документи та проведено ряд консультацій з Київською митницею.

З приводу зазначених тверджень митного органу у відзиві на позов щодо взяття за основу визначення ціни та застосування до неї цінника продавця із запропонованими продавцем цінами на товар визначеними на його веб-сайті, то суд до уваги дане твердження не бере, оскільки відповідно до наданого контракту № 01/03 укладеного сторонами 30.04.2019 року у якому чітко передбачено про те, що умови продажу меблевої фурнітури, яка знаходиться на оферті продавця проводиться в асортименті, кількості та по цінам вказаним в погоджених сторонами інвойсах (п.п.1.1 п. 1 контракту).

А також, Митним кодексом передбачено вичерпний список документів, що підтверджують вартість товару у розумінні ст. 53 зазначеного кодексу, згідно якої є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, вказаною статтею митного кодексу не передбачено посилання що при визначені ціни товару митним кодексом має братися до уваги ціна вказана на веб-сайтах магазинів. Окрім того, суд акцентує увагу на тому, що на веб-сайтах магазинів міститься реклама продукції її кількісні та якісні характеристики, а також вказується ціна товару, данні показники не є сталими та можуть змінюватися.

Крім того порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митним органом має містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості товарів, які вже були розмитненні.

У зв`язку з чим відповідачем до суду не надано спростовуючих доказів, які вказували б на те, що на момент продажу товару контрагентом ціна відрізнялась від заявленої у митній декларації. Крім того, матеріали справи містять надану стороною продавця калькуляцію цін від 23.07.2019 року на позиції PB-G10HX400, PB-G10HX350, яка також підтверджує зазначене.

Щодо наданої копії платіжного доручення від 14.05.2019 року № 152 та твердження податкового органу про те, що його не можливо ідентифікувати з поставкою, оскільки п/д № 152 містить лише посилання на контракт від 30.04.2019 року №01/03. Та зазначеного про те, що у фактурі-проформі від 16.05.2019 року №1905300320 партія товару PB-G10HX350 не співпадає з тією що зазначена у рахунку від 24.05.2019 року № 1905300046.

Суд не погоджується з такими твердженнями представника відповідача, з огляду на наступне.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. Окрім того, відповідачем у відзиві самостійно зазначено про те, що суми за платіжними дорученнями № 152 та № 154 від 14.05.2019 року та 16.05.2019 року співпадають з сумою 19696 PLN.

Також, відповідно до експортного рахунку № 1905300046 від 24.05.2019 року до контракту № 01/03 від 30.04.2019 року вартість товару становила 19696 PLN. Відповідно до специфікації вказаного експортного рахунку № 1905300046 від 24.05.2019 року позивач купив меблеву фурнітуру (два артикули PB-G10HX400- 400 шт., PB-G10HX350- 1200 шт). Розбіжність у фактуру-проформі № 1905300320 від 16.05.2019 року, стосується кількості товару і жодним чином не впливає на його вартість, оскільки фактично позивач купив і сплатив за товар PB-G10HX350 по 11,93 PLN у кількості 1200 шт., суму, що дорівнює 14316 PLN про що свідчать платіжні доручення № 152 та №154 від 14.05.2019 року та 16.05.2019 року.

Крім того відповідачем не доведено, що надані документи містять ознаки підробки чи відсутність у них числових значень складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплаченою за ці товари.

Отже дане твердження відповідача також до уваги суду не береться.

Зідно положень ч. 1 - 3 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст. 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Відповідно до п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проаналізувавши наведені норми права у постанові від 05.02.2019 року у справі №816/1199/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), має бути доведено, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (в даному випадку, меблевої фурнітури), орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Натомість, Київською митницею ДФС не доведено об`єктивної неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (метод 1) та застосувати жоден із другорядних (попередніх) методів визначення митної вартості ТЗ позивача окрім шостого (резервного) методу.

Таким чином, Київська митниця ДФС України не навела жодного доводу з якого декларант не міг застосувати визначення митної вартості за ціною договору та безпідставно застосував резервний метод визначення митної вартості придбаного позивачем оминувши інші другорядні (попередні) методи, які один за одним повинні застосовуватися при визначенні ціни ввезеного товару на митну територію України, які передують резервному.

Належних доказів зворотного представником відповідача до суду не надано.

Суд зауважує, що оптова закупівля товару великими партіями та у великій кількості впливає на кінцеву ціну товару, яка у більшості випадків зменшується в порівнянні з придбанням того ж товару у меншій кількості.

Таким чином, ціна, яку було взято за основу при коригуванні заявленої митної вартості має інші характеристики. Отже, збільшення та визначення ціни товару позивача на рівні 23192 PLN при використанні даних ціни на даний товар є безпідставним та необґрунтованим.

Крім того, відповідачем не надано для порівняння жодної митної декларації, яка містила б необхідні параметри, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з придбаною позивачем фурнітурою меблевою. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару. Проте, у спірних правовідносинах, як з`ясовано судом, митним органом такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості іншого імпортованого товару є недоведеним за правилами ст. 90 КАС України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.

Отже, в поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар чого не спростовано митним органом.

В свою чергу, відповідачем не надано належних доказів виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про вартість товару, послідовного застосування методів визначення митної вартості товарів або доцільності застосування інших ніж основний методів, причин неможливості застосування основного методу оцінки за ціною договору, для застосування якого позивачем було надано усі необхідні для цього документи.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що реалізація суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах управлінської функції шляхом прийняття рішення про коригування митної вартості товарів здійснена безпідставно.

У відповідності до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною другою статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття ним оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Що стосується відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Про витрати на професійну правничу допомогу зазначено у ст. 134 КАС України. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Приписами ч. 4-6 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм випливає, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Судом встановлено, що в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 18.10.2019 року №18-10/2019, акт приймання-передачі наданих послуг від 16.12.2019 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, а також платіжне доручення, що підтверджує оплату в розмірі 8000 грн. за надані послуги (платіжне доручення від 07.11.2019 року № 7317).

Як видно з поданих документів, 18.10.2019 року між позивачем СТ "Техніка" в особі Барладин О.В. та адвокатським б`юро "Адвокатська компанія "Юрія Федорова" в особі керуючого Федорова Ю.А. укладено Договір № 18-10/2019 про надання правової допомоги.

За умовами цього договору (п. 1.1, 2.1) адвокатське б`юро приймає на себе доручення Клієнта надавати останньому та в його інтересах оплатну правову допомогу, на умовах, визначених цим Договором, а саме складання позовної заяви про оскарження рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості UA100000/2019/000166/2 від 18.06.2019 року.

Вартість правової допомоги (гонорар) за цим договором зазначається в акті приймання-передачі наданих послуг.

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 року у справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.

У цьому випадку, доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є платіжне доручення № 7317 від 07.11.2019 року, на виконання умов Договору від 18.10.2019 № 18-10/2019 позивач сплатив гонорар у розмірі 8000 грн.

Як видно з акта приймання-передачі наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги від 16.12.2019, а також детального опису робіт (наданих послуг) надано позивачеві такі юридичні послуги:

- складання позовної заяви оскарження рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості UA100000/2019/000166/2 від 18.06.2019 року та опрацювання матеріалів справи - вартістю 8000 грн.; складність справи - звичайна; затрачено 12 годин часу; вартість визначена, як фіксована. Таким чином, загальна вартість наданих послуг відповідно до Договору становить 8000 грн.

Надання вказаних адвокатських послуг повністю підтверджується матеріалами справи і, на думку суду, є доведеним, а витрати є фактичними і неминучими, їхній розмір - обґрунтованим.

З огляду на викладене, беручи до уваги обставини цієї справи, враховуючи значення справи для позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх складність та час, необхідний для їх надання, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2007 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн. належить стягнути на користь СТ "Техніка" за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов споживчого товариства "Техніка" (вул. Острівська, 183, м. Могилів-Подільський, Вінницька область, ЄДРПОУ 320110397) до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (бульвар Гавела Вацлава, б. 8а, м. Київ, ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправним, скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС України № UA 100000/2019/000166/2 від 18.06.2019 року про коригування митної вартості товарів.

Стягнути на користь споживчого товариства "Техніка" понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 2007 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. в загальній сумі 10007 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович