Ухвала суду № 86981997, 16.01.2020, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5437/19

Номер провадження 1-кп/629/167/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Каращука Т.О., за участю секретаря Котяй А.Ю., прокурора Решетняк В.О., малолітнього ОСОБА_1 , захисника - адвоката Соколової Р.І., законного представника малолітнього - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області клопотання про застосування до малолітнього:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Краматорськ, Донецької області, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 7-а класу Лозівської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 11, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220380001571 від 22.10.2019 року за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшло клопотання про застосування до особи, яка не досягла віку кримінальної відповідальності малолітнього ОСОБА_1 примусових заходів виховного характеру у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019220380001571 від 22.10.2019 року за вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.

Так, 08 вересня 2019 року, близько 13-00 години, малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є особою, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, разом з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийшли до ставка, розташованого поблизу вул. Шкілька в с. Домаха м. Лозова Харківської області, де побачили, що у водоймі купаються кілька незнайомих їм підлітків, серед яких був малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , які залишили на березі свій одяг та речі. Після цього, у неповнолітнього ОСОБА_3 раптом виник умисел викрасти грошові кошти, або інше цінне майно, з одягу та речей, тимчасово залишених без нагляду підлітками на березі. Неповнолітній ОСОБА_3 вчинити це викрадення запропонував малолітньому ОСОБА_1 , останній надав на це свою згоду та вони узгодили між собою та розподілили свої дії, спрямовані на здійснення крадіжки.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, неповнолітній ОСОБА_3 , діючи з корисливого мотиву, повторно, з метою обернення чужого майна на свою користь, знаходячись на березі водойми став відволікати підлітків, а малолітній ОСОБА_1 скориставшись тим, що за його діями не спостерігають сторонні особи, підповз до речей та одягу незнайомих підлітків та шляхом вільного доступу з сумки малолітнього ОСОБА_4 таємно викрав мобільний телефон марки «Xiaomі» моделі «Redmi 6А», 2/16Gb, ІМЕІ №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , в корпусі чорного кольору, бувший у використанні, у робочому стані, вартістю 1687 гривень, з вставленою в нього сім-карткою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна», вартість якої не була визначена, який належить батькові малолітнього ОСОБА_4 - ОСОБА_5 .

Після вчинення вказаного злочину неповнолітній ОСОБА_3 та малолітній ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зникли, викраденим майном розпорядилися на свій розсуд, чим завдали потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 1687 гривень.

Таким чином, малолітній ОСОБА_1 скоїв суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування до малолітнього ОСОБА_1 , який на час скоєння кримінального правопорушення був малолітнім, примусових заходів виховного характеру за вчинення суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, у зв`язку з недосягненням останнім віку кримінальної відповідальності та просив про його задоволення, вважав необхідним застосувати до малолітнього ОСОБА_1 примусові заходи виховного характеру у вигляді його передачі під нагляд матері ОСОБА_2 .

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_1 не заперечував проти задоволення клопотання щодо застосування відносно нього примусових заходів виховного характеру. Пояснив, що дійсно скоїв вищевказане суспільно небезпечне діяння при зазначених обставинах, у скоєному щиро кається.

В судовому засіданні законний представник ОСОБА_2 проти задоволення клопотання про застосування до її сина ОСОБА_1 примусового заходу виховного характеру не заперечувала. Також зазначила, що її син раніше правопорушення не вчиняв, вона має достатній вплив на нього та в подальшому буде здійснювати контроль за його поведінкою.

В судовому засіданні захисник Соколова Р.І. також підтримала клопотання про застосування до малолітнього ОСОБА_1 примусових заходів виховного характеру.

Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного.

Відповідно до частини 1 ст. 501 КПК України під час постановлення ухвали в кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів виховного характеру суд з`ясовує такі питання:

1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння;

2) чи вчинено це діяння неповнолітнім у віці від 11 років до настання віку, з якого настає кримінальна відповідальність за це діяння;

3) чи слід застосувати до нього примусовий захід виховного характеру і якщо слід, то який саме.

Судом встановлено, що у діях малолітнього ОСОБА_1 вбачаються ознаки суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, однак повідомлення про підозру йому не оголошувалося у зв`язку з тим, що він, на час вчинення такого діяння, не досяг 14 річного віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилось чотирнадцять років.

Малолітній ОСОБА_1 вчинив злочин після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, тобто був таким, що на момент скоєння кримінального правопорушення не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, тобто ОСОБА_1 не є суб`єктом злочину.

Малолітній ОСОБА_1 вперше вчинив суспільно небезпечне діяння, навчається у 7-а класі Лозівської ЗОШ І-ІІІ ступенів №11, за місцем навчання характеризується позитивно, як учень фізично та розумово розвинутий, навчається на достатньому і середньому рівні, але останній час став неуважним, ігнорує навчальний процес, підручники носить, але домашнє завдання не виконує, має слабку мотивацію до навчання, байдуже ставиться до зауважень; школу відвідує регулярно, пропусків без причин не має, але може уходити з останніх уроків; стосунки у класі з учнями з доброзичливих перейшли в напружені, спілкується лише з одним учнем; з дорослими намагається зволікати відкритих протистоянь; в позаурочний час відвідує гурток технічного моделювання та секцію з футболу; на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебуває; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , проживає разом з матір`ю, за місцем мешкання характеризується позитивно.

Відповідно до ст. 498 КПК України кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється внаслідок вчинення особою, яка після досягнення одинадцятирічного віку до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 2 ст. 97 КК України, примусові заходи виховного характеру, передбачені ст. 105 КК України, суд застосовує і до особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України до неповнолітнього може бути застосовано примусовий захід виховного характеру у виді передачі неповнолітнього під нагляд батьків.

Частиною 3 ст. 105 КК України передбачено, що до неповнолітнього може бути застосовано примусові заходи виховного характеру, тривалість яких, передбачена пунктами 2 та 3 частини другої цієї статті, встановлюється судом, який їх призначає.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 15 травня 2006 року «Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру» передбачено, що строк нагляду, передбаченого п. 3 ч. 2 ст. 105 КК України, зокрема у зв`язку з передачею неповнолітнього під нагляд батьків допускається лише за наявності даних проте, що вони здатні забезпечити позитивний виховний вплив на нього та постійний контроль за його поведінкою з урахуванням даних, що їх характеризують. Суд встановлює такий захід з урахуванням конкретних обставин справи та мети виправлення неповнолітнього. Як свідчить практика, цей нагляд має здійснюватися, як правило, не менше одного року, оскільки за коротшого строку він буде малоефективним (але не довше, ніж до досягнення особою повноліття).

Під час судового розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 , під нагляд якої запропоновано передати малолітнього ОСОБА_1 , який доводиться їй рідним сином, відносно нього батьківських прав не позбавлена. На переконання суду остання здатна забезпечити позитивний виховний вплив на малолітнього ОСОБА_1 та здійснювати постійний контроль за його поведінкою.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що малолітній ОСОБА_1 вчинив суспільно небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, на момент його вчинення він не досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність, враховуючи думку учасників процесу, суд приходить до висновку, що є підстави для застосування до малолітнього ОСОБА_1 заходів виховного характеру у вигляді його передачі під нагляд матері ОСОБА_2 .

Шкода від вчинення кримінального правопорушення відшкодована в повному обсязі.

Цивільний позов по справі не заявлений.

По справі є судові витрати з проведення судової товарознавчої експертизи №6/2390СЕ-19 від 30.09.2019 року у розмірі 628,04 гривень, які підлягають стягненню на користь держави з законного представника малолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 97, 105 КК України, ст.ст. 369-372, 395, 498, 500, 501 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Клопотання прокурора Решетняк В.О. про застосування примусових заходів виховного характеру до малолітнього, який не досяг віку кримінальної відповідальності - задовольнити.

Застосувати до малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, учня 7-го А класу ЛозівськоїЗОШ І-ІІІ ступенів №11, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 - примусовий захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , строком на один рік.

Стягнути з законного представника малолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Єсіль, Тургайської області, Казахстан, громадянки України, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , витрати на проведення судової товарознавчої експертизи №6/2390СЕ-19 від 30.09.2019 року у розмірі 628 гривень 04 копійки на користь держави (код класифікації доходів бюджету - 24060300, номер рахунку UА548999980000031116115020005, код ЄДРПОУ 37999680, отримувач - УК Слобідсь/мХарСлобідськи/24060300, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), найменування коду класифікації доходів бюджету - інші надходження).

Речовий доказ по справі: мобільний телефон марки «Xiaomі» моделі «Redmi 6А», ІМЕІ №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , в корпусі чорного кольору, бувший у використанні, без механічних пошкоджень, у робочому стані вважати повернутим власнику ОСОБА_5 , згідно зберігальній розписці від 04.10.2019року.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити ОСОБА_1 та прокурору.

Суддя Т.О.Каращук