Вирок № 86978968, 17.01.2020, Варвинський районний суд Чернігівської області

Справа № 731/581/19

Провадження № 1-кп/731/2/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року смт Варва

Варвинський районний суд Чернігівської області в складі

судді Савенка А.І.,

за участю секретаря Трохименко Т.І.,

прокурора Пуць Т.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Варва матеріали кримінального провадження №12019270100000011 від 17 січня 2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , уродженця смт Варва Варвинського району Чернігівської області, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, непрацюючого, не маючого статусу особи з інвалідністю, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 16 січня 2019 року, в період часу з 14 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., точний час досудовим слідством не встановлено, за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою, матеріали кримінального провадження щодо якої виділені в окреме провадження, з корисливих мотивів, умисно, з метою таємного викрадення чужого майна та власного збагачення, перебуваючи на території автотракторного парку СТОВ «Дружба-Нова», який розташований по вулиці Комарова, 59 в смт Варва Варвинського району Чернігівської області, скориставшись відсутністю уваги сторонніх осіб, таємно, шляхом вільного доступу, викрав два металеві швелери, один з яких довжиною 140 см, шириною 16 см, висотою стінок 6 см, товщиною 6 мм, вартістю на момент вчинення злочину 405 грн 55 коп., інший - довжиною 100 см, шириною 16 см, висотою стінок 6 см, товщиною 6 мм, вартістю на момент вчинення злочину 289 грн 68 коп., які належали ТОВ ВКФ «Будком», завдавши потерпілій стороні матеріальних збитків на суму 695 грн 23 коп. Після цього ОСОБА_1 залишив місце скоєння злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Своїми умисними діями, що виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні ним кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю та зазначив, що період часу, місце та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності. Суду пояснив, що 16 січня 2019 року, після 14 години він дійсно разом з іншою малознайомою особою, анкетних даних якого він не пам`ятає вирішив таємно викрасти з території автотракторного парку СТОВ «Дружба-Нова» два металеві швелери. Невстановлена особа зайшла на територію автотракторного парку та в отвір під парканом передала йому два металеві швелери. Сам обвинувачений вийшов з території парку, прийняв металеві швелера та заховав їх неподалік в снігу. Коли дізнався про те, що поліція здійснює заходи щодо розшуку добровільно вказав місце, де було заховано викрадене майно. Пояснив, що вартість викраденого майна він не оспорює. Щиро розкаювався, наголосив, що усвідомив протиправність своїх дій. Просив суворо не карати.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явився. Від ТОВ ВКФ «Будком» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника потерпілого, відповідно до якої товариство не має претензій до обвинуваченого, оскільки всі збитки ним відшкодовано.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд за згодою учасників судового провадження, переконавшись при цьому, що вони правильно розуміють зміст усіх обставин, не виявивши сумніву у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснивши правові наслідки такого порядку розгляду справи, а саме те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які його характеризують.

За таких обставин суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення повністю доведена, а його дії, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, за що він і повинен нести кримінальну відповідальність.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, суд бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості; особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_1 не працює, однак за попереднім місцем роботи характеризується позитивно, здійснює догляд за батьком та перебуває на обліку як особа, яка отримує компенсацію як особа, яка надає соціальні послуги; раніше не судимий; одружений та має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; відсутність обтяжуючих покарання обставин, пом`якшуючі покарання обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину; позитивну соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, викладену у досудовій доповіді, із зазначенням середніх ризиків вчинення повторного правопорушення та висновку про можливість виправлення без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити йому покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, що на переконання суду буде необхідним для виправлення обвинуваченого, сприятиме запобіганню вчиненню ним нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

При цьому, враховуючи вищевикладене, зокрема ступінь тяжкості злочину, особу обвинуваченого, досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, а також відсутність тяжких наслідків від вчинення злочину, суд доходить висновку, що перевиховання та виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, а тому вважає за доцільне застосувати до нього положення ст. ст. 75, 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком тривалістю в один рік з покладенням відповідних обов`язків, визначених п.1,2 ч.1 ст. 76 КК України. Одночасно, суд не вбачає підстав для покладення на обвинуваченого додаткових обов`язків, передбачених п.2 ч.3 ст. 76 КК України, вважаючи достатнім покладення перелічених обов`язків та низьку імовірність ефективності даного виду обмеження, зважаючи на сімейний стан, та наявність у обвинуваченого офіційного статусу особи, яка надає соціальні послуги.

Доля речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлено.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням, в розмірі 695 грн 23 коп. відшкодована.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком суду законної сили суд не вбачає.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-376, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, і призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 (один) рік.

На підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_1 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирати.

Речові докази по кримінальному провадженню, а саме два металеві швелери, один з яких довжиною 140 см, шириною 16 см, висотою стінок 6 см, товщиною 6 мм, інший - довжиною 100 см, шириною 16 см, висотою стінок 6 см, товщиною 6 мм, які належать ТОВ ВКФ «Будком», передані до кімнати зберігання речових доказів Варвинського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, після набрання вироком законної сили передати власнику - ТОВ ВКФ «Будком».

Вирок суду не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок суду може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а також не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілому.

Суддя А.І. Савенко