Рішення № 86976864, 16.01.2020, Краснопільський районний суд Сумської області

Справа № 578/1342/19>

провадження № 2/578/10/20

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2020 року смт Краснопілля

Краснопільський районний суд Сумської області у складі головуючого судді Басової В.І., з участю секретаря судового засідання Авраменко О.Є., розглянувши в порядку загального позовного провадження у приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області в режимі відеоконференції з Ковпаківським районним судом м.Суми цивільну справу за позовом Краснопільської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Сумський центр соціально-психологічної реабілітації дітей області про відібрання без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

учасники провадження:

представник позивача- Балак В.М.

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представник третьої особи,

яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору- Карасьова Н.С.

встановив:

03 вересня 2019 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про відібрання у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 їх сина - ОСОБА_1 , без позбавлення батьківських прав, та стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, від дня пред`явлення позову 03.09.2019 і до досягнення дитиною повноліття на користь особи або установи, яка буде займатися вихованням та утриманням дитини.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що дитина ОСОБА_1 перебуває на обліку дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах у зв`язку із ухиленням матері від виконання батьківських обов`язків. Батьки дитини безвідповідально відносяться до дитини, не виявляють бажання щодо належного його виховання, вихованням не займаються, не контролюють його навчальний процес та фактично самоусунулись від виконання батьківських обов`язків, матеріально малолітнього ОСОБА_1 не забезпечують, проживають за рахунок тимчасових заробітків, будь-яких соціальних виплат на дитину не отримують, отримані доходи використовують не раціонально, в цілому для задоволення власних потреб так-як схильні до вживання алкоголю та тютюнопаління. При обстеженні умов проживання встановлено, що продукти харчування для дитини в обмеженій кількості, в будинку антисанітарні умови, постільна білизна забруднена, кімнати не провітрені, повітря із запахом тютюнового диму. Представниками виконавчого комітету сільської ради, соціальними службами, службою у справах дітей райдержадміністрації, Краснопільським відділенням поліції, проводились обстеження умов проживання родини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , батькам дитини було рекомендовано створити належні умови по місцю проживання для дитини, покращити санітарні умови в житловому приміщенні. Відповідачі запрошувалась на профілактичні бесіди до служби у справах дітей з приводу участі у вихованні дитини та їх повідомляли про юридичні наслідки, що настають за невиконання батьками батьківських обов`язків, але жодних висновків від проведення профілактичної роботи вони не зробили. Відповідно до розпорядження голови Краснопільської районної державної адміністрації №167-ОД від 27.08.2019 року «Про негайне відібрання малолітньої дитини ОСОБА_1 від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 », в зв`язку з загрозливими для життя та здоров`я умовами малолітня дитина із 27.08.2019 року відібрана у батьків та влаштована на повне державне утримання до Сумського центру соціально- психологічної реабілітації дітей області.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги фактично підтримала. Зауважила, що виховання дитини в сім`ї найкраще відповідає інтересам дитини за умови відповідального батьківства. Надала пояснення, що на момент вступу до їхнього Центру ОСОБА_1 демонстрував рівень соціально-педагогічної занедбаності. Соціально-побутові навички і навички, пов`язані із самообслуговуванням були розвинені на низькому рівні, зараз вони в стадії формування. Мав значні труднощі під час навчання у класі з великою кількістю дітей (32 чол) був неуважний, непосидючий, не зацікавлений процесом навчання, мав низьку мотивацію до навчання та пізнання оточуючого світу. Після переведення в менший клас, де є асистент вчителя, більше уваги з боку педагогів- навчальна мотивація ОСОБА_1 зросла. Він став з задоволенням відвідувати школу, працювати на уроках, рухливий та активний на перервах. Хлопчик легко йде на контакт з дорослими, прагне індивідуальної уваги дорослих, прислухається до порад, має потребу в спілкуванні та взаємодії з однолітками. Самооцінка хлопчика низька, демонструє підвищений рівень тривожності, іноді виявляє вербальну та фізичну агресію щодо однолітків. За час перебування у закладі ОСОБА_1 відвідувала переважно мати, він чекав на неї та був у піднесеному настрої після її візитів. Між ними є емоційний зв`язок, наявна потреба в спілкуванні один з одним за умови відповідального та свідомого ставлення матері до виконання своїх обов`язків, збільшення її активної позиції щодо сина, зацікавленості в його житті, вихованні, розвитку, навчанні, тощо.

Відповідачі в судовому засіданні, кожний окремо, не погодились з позовними вимогами, зазначивши, що дійсно деякі обставини, викладені в позові мали місце, але працювали, хоча і не офіційно, алкоголем не зловживали як це написано, з навчанням у сина в школі були труднощі, але вони піклуються про сина і на даний час намагаються створити належні умови для виховання та навчання дитини. Продукти харчування у необхідній кількості завжди були і є. Те, що син невеличкий для свого віку, то його така статура. Будуть у всьому йому допомагати та опікати сина як належить.

Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає встановленими такі факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що відповідачі є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ( ас.41-42)

Згідно довідок - характеристик Миропільської сільської ради № 1729/02-25 та №1730/02-25 від 28 серпня 2019 року відповідачі виховують неповнолітнього сина ОСОБА_1 , офіційно на території сільської ради не працюють, проживають без реєстрації місця проживання в орендованому будинку, який відповідно до погосподарського обліку значиться за ОСОБА_7 (померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ). До сільської ради неодноразово надходили скарги на поведінку відповідачів. У квітні ОСОБА_3 та ОСОБА_2 викликались на засідання виконавчого комітету щодо неналежного виконання батьківських обов`язків та неналежних умов для гармонійного росту та розвитку малолітньої дитини, та попереджені про те, що їх бездіяльність по виправленню ситуації, яка склалась, буде приводом до вилучення дитини із сім`ї (ас.19-20).

Відповідно до акту обстеження умов проживання відповідачів від 30 липня 2019, було встановлено, що в будинку дитина окремого місця немає, відпочиває або з батьками на дивані, або на розкладному кріслі, постільна білизна брудна, одяг та предмети необхідності в обмеженій кількості, продукти харчування на момент обстеження в наявності ( ас.22).

Відповідачі на обліку у Краснопільській філії Сумського обласного центру зайнятості не перебувають (ас 24).

Згідно інформації КНП «Краснопільської ЦРЛ» №01-15/7/934 від 27.08.2019 року відповідачі на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебувають ( ас.25-26).

Згідно психолого-педагогічної характеристики учня ОСОБА_1 виданої Миропільським навчально-виховним комплексом загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів дошкільного навчального закладу Миропільської сільської ради Краснопільського району Сумської області від 13.06.2019 року, ОСОБА_1 навчається в 2 класі, хлопчик спокійний, врівноважений, комунікабельний, відповідальний, добрий, охайний, негативних рис характеру не помічено, мріє стати водієм, захоплюється поробками, цікавиться дитячими книжками, мультфільмами, автомобілями, риболовлею, любить малювати, конструювати, трудолюбивий, любить працювати в групі, відповідальний за квіти, обов`язки виконує старанно, має друзів, підтримує доброзичливі стосунки, в класі користується повагою. В сім`ї добрі між собою стосунки, санітарно-побутові умови відповідають нормам, ведеться домашнє господарство, батьки цікавляться шкільним життям сина ( ас28)

Розпорядженням голови Краснопільської РДА №167-ОД від 27.08.2019 вирішено негайно відібрати малолітнього ОСОБА_1 від батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в зв`язку з загрозливими для життя та здоров`я умовами. Враховуючи вік дитини влаштовано ОСОБА_1 на повне державне утримання до Сумського центру соціально-психологічної реабілітації дітей області (ас.16,29,30).

Свідок ОСОБА_8 , голова Миропільської сільської ради зазначила, що до неї звернулись представники Миропільської школи та повідомили і просили вжити заходів щодо батьків ОСОБА_1 , бо його поведінка в школі та байдужість до зауважень його батьків негативно впливають на навчальний процес. У зв`язку з цим батьки викликались на засідання виконкому щодо неналежного виконання батьківських обов`язків та неналежних умов для гармонійного росту та розвитку малолітньої дитини. Їх попереджали, що бездіяльність у виправленні ситуації буде приводом для вилучення дитини. ОСОБА_1, коли його забирали до Сумського центру соціально-психологічної реабілітації дітей області залишився на вулиці сам, напівроздягнений, голодний і холодний. Де були його батьки невідомо.

З пояснень допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_10 встановлено, що відповідачі допомагають йому по господарству, за що отримують певну плату. Разом з ним вони замовляли та отримували у постачальників продукти харчування. ОСОБА_1 дійсно невеличкий хлопчик, але ж і відповідачі не високого зросту. Він активний хлопчик. Батько хлопчика раніше бував напідпитку, але з осені свідок такого не спостерігав. Нормальна сільська родина, звісно бідненько живуть, але ж намагаються жити краще, про сина піклуються.

Як зазначено в ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

В статті 12 «Закону України «Про охорону дитинства» закріплено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

За змістом ст. ст.151,163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними.

Відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 24.09.2008 р. № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» визначено, що у разі, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Згідно ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням, або Органу опіки та піклування.

Згідно з п.п.2-5 ч.1 ст.164 СК України, суд може постановити таке рішення у випадку, якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; батьки ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до роз`яснень пунктів 16 і 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу. Суд має право вирішити питання про відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав та передати органу опіки та піклування (якщо цього потребують інтереси дитини), без визначення при цьому конкретного закладу.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Європейський суд у своєму рішенні у справі «Гаазе проти Німеччини» (заява від 08 квітня 2004 року № 11057/02) зазначив, що згідно з усталеною прецедентною практикою суду, взаємне почуття втіхи батьків і дитини від того, що вони постійно перебувають разом, становить важливий елемент сімейного життя, тому національні заходи, що перешкоджають реалізації такого почуття, дорівнюють втручанню у право, яке захищається статтею 8 Конвенції.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18 грудня 2008 року).

Таким чином, підставою відібрання дитини без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї небезпечної для дитини обстановки: її життя, здоров`я і морального виховання.

Аналізуючи пояснення представника позивача в частині наявності загрози здоров`ю та життю малолітнього ОСОБА_1 у випадку залишення останнього з батьками з тих підстав, що відповідачі офіційно не працевлаштовані, зловживали алкоголем, будинок в належний стан не привели, документи на нього не оформили, суд вважає їх такими, що не відповідають тяжкості запропонованого заходу- відібрання дитини від батьків.

З приводу осіб відповідачів, суд зазначає, що відсутні дані про їх негативну характеристику, про алкоголізм, наркоманію, аморальний спосіб життя, жебрацтво, тощо. Так само відсутні дані про насильство над дитиною чи інший негативний вплив з боку відповідачів. Разом з тим, той факт, що сім`я ОСОБА_3 вимушена жити у будинку, який потребує ремонту, не є показником відношення відповідачів до дитини. Посилання представника позивача в цій частині не є достатньою підставою для відібрання сина на даний час, до того ж суду не надано доказів того, що існує такий стан забрудненості чи антисанітарії, який створює безпосередню загрозу для життя чи здоров`я дитини.

З пояснень вищезазначених свідків та з характеристик дитини (а.с.28) не вбачається, що малолітній ОСОБА_1 потребує особливої уваги та виховання, яку батьки не в змозі забезпечити. Суду не надано доказів того, що виправити ситуацію в цій частині можливо лише шляхом застосування такої крайньої міри як відібрання дитини.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Таким чином, суд встановив, що станом на день вирішення питання про відібрання малолітнього ОСОБА_1 від батьків відсутні підстави для відібрання дитини. При цьому суд виходить з наступного:

Відібрання дітей від батьків має бути наслідком невиконання батьківських обов`язків або їх неналежного виконання у такій мірі, яка погрожує здоров`ю дітей, їх нормальному розвитку і йде не на користь дітям, а завдає їм шкоду.

Суд виходить з того, що найкращим для малолітнього ОСОБА_1 є його проживання в рідній сім`ї, і що в принципі відібрання дітей від батьків, тим більше у такому малолітньому віці, при встановлених у суді конкретних обставинах, що існують на даний час, не відповідає інтересам дитини.

Суд також враховує , що поведінка відповідачів змінилась, вони зробили для себе висновки, бажають виконувати батьківські обов`язки, мають любов до свого сина і демонструють своїм ставленням дійсне бажання жити з дитиною та опікуватись ним.

Тому, порівнюючи вагомість тих обставин, на які як на підставу для відібрання дитини посилається позивач, і вагомість психологічного аспекту відібрання, враховуючи особи і поведінку відповідачів, а також враховуючи, що відібрання дітей від батьків може бути лише як крайня міра, коли без відібрання не можна усунути загрозу для життя та здоров`я дітей у інший спосіб, то при наданих доказах і при вставлених конкретних обставинах суд не вбачає підстав для відібрання малолітнього ОСОБА_1 від відповідачів на даний час, і вважає, що таке відібрання не відповідатиме інтересам дитини. Тому відсутні підстави для задоволення позову.

На підставі ст. ст. 150,152,155,160, 164,170 СК України, ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст.11,12 ЗУ «Про охорону дитинства», Постанови КМУ від 24.09.2008 р. № 866 «Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268, 272, 352, 354 200, 258, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-

у х в а л и в:

В задоволені позовних вимог Краснопільської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування в інтересах дитини ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Сумський центр соціально-психологічної реабілітації дітей області про відібрання без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити..

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повні найменування учасників справи:

Позивач: Краснопільської районної державної адміністрації Сумської області, як орган опіки та піклування , місцезнаходження юридичної особи: смт Краснопілля, вул.Мезенівська, буд. 2 Краснопільського району Сумської області, ЄДРПОУ 04058077

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Сумський центр соціально-психологічної реабілітації дітей області, юридична адреса: м. Суми вул Ковпака,37, Сумської області ЄДРПОУ 38137002

Суддя В.І. Басова

Повний текст рішення складений 17 січня 2020 року