Рішення № 86975367, 17.01.2020, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/1750/19

Провадження № 2/188/106/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді Полубан М.П.

при секретарі Хандрига Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ « Приватбанк» , третя особа- приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу – Завалієв Артем Анатолійович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким , що не підлягає виконанню ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, в якому зазначає наступне .

Предметом даної позовної заяви є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 9794, вчиненого приватним нотаріусом Чернігівського міськоготнотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем 04.10.2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору № DNH4KS93070015 від 21.04.2006 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 31.07.2017 року, грошових коштів у сумі 89 072,69 гривень.

Відповідно до частини дванадцятої статті 28 Цивільного процесуального кодексу України, позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, … можуть пред`являтися також за місцем його виконання.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Оскільки виконавчі дії щодо звернення стягнення провадяться за місце мого проживання, позовна заява підсудна Петропавлівському районному суду Дніпропетровської області.

У січні 2019 року Позивач дізнався, що 04.05.2018 року постановою старшого державного виконавця Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження № 4202 щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Чернігівського міськоготнотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича (далі – Третя особа) 04.10.2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору № DNH4KS93070015 від 21.04.2006 року та Розрахунку заборгованості за договором станом на 31.07.2017 року, грошових коштів у сумі 89 072,69 гривень, з яких:

Заборгованість за тілом креиту у розмірі 2726,76 гривень;

Заборгованість за відсотками у розмірі 20963,87 гривень;

Забоговансіть з пені у розмірі 60664,31 гривень;

Заборгованість по штрафам (фіксована частина) у розмірі 500,00 гривень;

Заборгованість по штрафам (відоток від суми заборгованості) у розмірі 4217,75 гривень;

Витрати за вчинення виконавчого напису в розмірі 1800,00 гривень.

Ознайомившись через представника з матеріалами виконавчого провадження позивач повідомив державного виконавця про неправомірність виконавчого напису за яким відкрито виконавче провадження в зв`язку із визнанням за рішенням суду недійсним Кредитного договору за яким вчинено оскаржуваний виконавчий напис.

Державний виконавець надав на адресу стягувача копію судового рішення за яким було визнано недійсним Кредитний договір за яким саме й було вчинено виконавчий напис, та стягувач надав до Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області заву про залишення без виконання виконавчого напису за власною ініціативи в зв`язку з чим виконавче провадження було закрито, але сам виконавчий напис скасовано не було та матеріали повернуто на користь стягувача.

Позивач звернувся до Петропавлівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою надати копію виконавчого напису для послідуючого його скасування в судовому порядку, але йому повідомили про відсутність такої копії в архівах виконавчої служби в зв`язку з поверненням всіх матеріалів на користь стягувача за його заявою.

Позивач направив запит до приватного нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, та в липні 2019 року отримав поштою копію такого виконавчого документу.

Саме повернення виконавчого напису стягувача за його заявою не позбавляє його права в майбутньому звернути такий документ до стягнення протягом строку встановленого Законом України «Про виконавче провадження», а отже для захисту прав позивача подано цей позов, адже виконавчий документ видано неправомірно, і відповідно такий документ є таким, що не підлягає виконання з наступних підстав.

По-перше, відповідно до підпунктів 1.1-1.2 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій) та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів), для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання, подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

Як зазначено у оскаржуваному виконавчому написі, цей напис вчинено відповідно пункту 1, а не пункту 11 Переліку документів, що є порушенням статті 87 Закону України «Про нотаріат» та глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів, на підставі якого вчинявся оскаржуваний виконавчий напис, для одержання виконавчого напису про звернення стягнення на заставлене майно подаються: 1) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); 2) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року.

Звертає увагу суду на те, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус, Третя особа, не отримувала від Відповідача та Позивача первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутніми підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений Відповідачем щодо наявності грошового зобов`язання позивача по кредиту, процентах річних та пені, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність вимог банку до боржника.

Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено Відповідачем одноособово без урахування думки та позиції Позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості.

Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, підготовленого працівниками банку, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків Відповідача і не може бути доказом безспірності грошових вимог Відповідача до Позивача.

Отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Постановою Пленуму ВСУ від 31 січня 1992 року № 2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову у їх вчинені» у пункті 13 роз`яснено, що відповідно до статей 34, 36, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується документами, передбаченими спеціальним нормативним актами з цього приводу, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності, не минув цей строк.

Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність вимоги та подачі вимоги в межах строку позовної давності у три роки та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки.

Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто, нотаріус повинен упевнитися в розумінні боржником пред`явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт, є отримання боржником вимоги стягувача з підписом боржника про його отримання.

Відповідачем Третій особі надано Розрахунок заборгованості за Кредитним договором № DNH4KS93070015 від 21.04.2006 року та копію вимоги до позивача про існування боргу з відповідним розрахунком, але при цьому не надано жодного доказу отримання такої вимоги саме позивачем, тобто не надано інформації нотаріусу про безспірність боргу.

Окрім того, звертаю увагу суду на той факт, що на досудовій вимозі від про погашення заборгованості за кредитним договором, копію якої додано Відповідачем до заяви про вчинення виконавчого напису, не зазначено, ким саме підписано зазначену вимогу. Тобто встановити достовірно, що саме представник Відповідача підписав та направив вказану досудову вимогу неможливо.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007 року в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011 року в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі « Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Таким чином, у разі вчинення виконавчого напису за відсутності доказів, які б підтверджували факт безспірної заборгованості, такий виконавчий напис має визнаватися таким, що не підлягає виконанню.

Отже, на підставі документів, наданих Відповідачем Третій особі із заявою про вчинення виконавчого напису, не можна встановити безспірність вимог Відповідача до Позивача, а отже виконавчий напис вчинено з порушенням закону.

По-друге, відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року.

Відповідно до заяви наданої відповідачем до Третьої особи розрахунок заборгованості вчинено в строк – 4119 днів, а саме з 21.04.2006 року. Сам кредитний договір до заяви відповідачем взагалі не надано, що ставить під сумнів існування будь-яких домовленостей щодо зміни строку позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Із заявою про вчинення виконавчого напису на стягнення боргу з позивача до Третьої особи Відповідач звернувся лише 04.10.2017 року, тобто після спливу трирічного строку із дня виникнення права вимоги.

Відповідно до пункту 3.1 Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Отже, вважаю виконавчий напис вчинено із грубим порушенням Порядку вчинення нотаріальних дій, і Відповідачем пропущено строк, протягом якого Відповідач міг звернутися із заявою про вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

По-третє, згідно ухвали апеляційного суду Дніпропетровської області визначено, що рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15.08.2016 року визнано недійсним Кредитний договір № DNH4KS93070015 від 21.04.2006 року укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та позивачем, тобто недійсним визнано правочин за яким в результаті нарахування заборгованості вчинено виконавчий напис № 9794 від 04.10.2017 року.

Недійсність правочину яким є Кредитний договір не породжує юридичних наслідків, а отже не можливо за ним і вчиняти виконавчий напис, та відповідно він є таким, що не підлягає виконанню.

Враховуючи все вищевикладене, Позивач вважає, що є достатні правові підстави вважати виконавчий напис № 9794, вчинений від 04.10.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору № DNH4KS93070015 від 21.04.2006 року, вчиненим з грубим порушенням вимог законодавства та таким, що не підлягає виконанню.

Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає витрати на сплату судого збору в розмірі 768,40 гривень та можуть скласти витрати на представництво інтересів позивача в суді його повіреною особою попередньо визначеною в розмірі 3000,00 гривень.

Позивач стверджує, що ним не подано іншого позову до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись Конституцією України, статтями 3, 15, 16, ЦК України; ст. 87, 88 ЗУ України «Про нотаріат», Главою 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, ст. ст. 28, 175, 184, 187 ЦПК України ПРОСИТЬ суд :

1.Прийняти дану позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.

2.Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № № 9794, вчинений від 04.10.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», коштів, невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору № DNH4KS93070015 від 21.04.2006 року.

Позивач в судове засідання не з`явився. Від представника позивача надійшла заява про підтримання позовних вимог у повному обсязі та про розгляд справи за її відсутності. Також вказав, що у випадку неявки представника відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Представник відповідача своїм правом на подачу відзиву не скористався, в судове засідання повторно не з`явився, причини неявки не повідомив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи. По місце і час розгляду повідомлений належним чином.

Третя особа письмових пояснень суду не направив, своїх позицій щодо предмету спору не висловив, в судове засідання не з`явився, про місце і час повідомлений належним чином.

На підставі вищезазначеного , суд з урахуванням положень ч. 1 ст.280 , ст.. 281 ЦПК України , вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено , що Ухвалою ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.01.2014 р. касаційну скаргу ПАТ КБ « Приватбанк» було задоволено частково , рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 25.03.2013 р. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.08.2020 р. скасовано , а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 р. позовні вимоги ПАТ КБ « Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 36 800 грн. були залишені без задоволення .

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19.04.2015 р. апеляційну скаргу ПАТ КБ « Приватбанк» було відхилено , рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03.12.2014 р. залишено без змін.

Іншою ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.11.2016 р. апеляційну скаргу ПАТ КБ « Приватбанк» було відхилено , рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 15.08.2016 р. залишено без змін.

Предметом спору в даних рішеннях було визнання недійсним кредитного договору договір № DNH4KS93070015 від 21.04.2006 р.

Тобто судовим рішеннями даний кредитний договір визнано недійсним .

Згідно матеріалів справи вказані рішення апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалися .

В письмові вимозі ПАТ КБ « Приватбанк» , звертаючись до ОСОБА_1 , ( дата не вказана ) зазначає , що між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ « Приватбанк» ( назву змінено на ПАТ КБ « Приватбанк» ) був укладений договір № DNMK803070015 від 21.04.2006 р. В порушення норм ЦК України станом на 31.07.2017 р. ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору і сума боргу становить 89 072 грн. ( надається розрахунок заборгованості ) . Також в цьому документі ОСОБА_1 попереджається , що у випадку невиконання ним вимоги стосовно боргових зобов`язань Банк має право стягнути в нього ( ОСОБА_1 ) витрати за оплату послуг нотаріуса за вчинення виконавчого напису , суми виконавчого збору , витрат на проведення експертної оцінки , авансування виконавчих дій і суму комісійної винагороди …. ( Представник за довіренністю Балашов О.В. ) .

04.08.2017 р. ( вих..№ б/н) представник ПАТ КБ « Приватбанк» Балашов О.В. звернувся з заявою до третьої особи , тобто до приватного нотаріуса Чернігівського округу Завалієва Артема Анатолійовича з заявою .

В даній заяві представник ПАТ КБ « Приватбанку» Балашов О.В. викладає обставини справи та підстави для звернення ( дані обставини є аналогічними до обставин викладених у претензії до ОСОБА_1 ) та посилається на вищевказаний кредитний договір.

Просить вчинити виконавчий напис на копії Кредитного договору № DNH4KS93070015 від 21.04.2006 р. для стягнення боргу частинами за вищевказаним договором , а саме – 89 072 грн. ( надається розрахунок заборгованості ) . Строк за який провадиться стягнення – 4119 днів . а саме з 21.04.2006 р.

Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. у своєму Виконавчому написі від 04.10.2017 р. на підставі ст.. 34 ч. 1 , п.19, ст.. 87-89 ЗУ « Про нотаріат» та на підставі п. 2 Переліку документів , за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку … прийняв рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ « Приватбанк» заборгованість за спірним договором у сумі 89 072 грн.

Витрати за вчинення даного нотаріального напису становлять 1 800 грн.

26.04.2018 р. ( вих..№ 1980 ) представник ПАТ КБ « Приватбанку» Чепіга Д.О. направив на ім`я начальника Петропавлівського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області заяву про повернення виконавчого документу , згідно якого вбачається , що на примусовому виконанні у вказаному відділі знаходиться виконавчий напис нотаріуса № 9794 про стягнення з ОСОБА_1 … на користь ПАТ КБ « Приватбанк» борг у сумі 90 872 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову , суд керується наступними нормами матеріального права .

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат`нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов"язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліку документів за якими стягнення проводиться у безспірному порядку.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі необхідно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

У Постанові № 6-887цс17 від 05 липня 2017 року Верховний Суд України вказав на необхідність при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Зазначено, що для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Враховуючи зазначене, суд вважає , що приватним нотаріусом в порушення вищезазначених норм вчинив спірний виконавчий напис .

По-перше , в даній конкретній ситуації існує спір про суму заборгованості і нотаріус дану обставину не взяв до уваги.

По-друге , як встановлено вище на момент вчинення спірного виконавчого напису у спірних взаємовідносинах взагалі не існувало будь-якої заборгованості по кредитному договору , так як спірний кредитний догові визнано судом недійсним та взагалі у всіх позовних вимогам ПАТ КБ « Приватбанку» було відмовлено .

По- третьє , нотаріальна діяльність здійснюється або в межах відповідного міста, або в межах району певної області.

Нотаріус зобов`язаний здійснювати професійну діяльність тільки в межах свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених Законом України "Про нотаріат" (див. коментар до ст. 29 Закону України "Про нотаріат"). У листі Міністерства юстиції від 23.03.1999 року № 17-12/377 з цього приводу вказується, що нотаріальний округ зазначається разом з адресою розташування робочого місця приватного нотаріуса в реєстраційному посвідченні. Нотаріус вправі вчиняти нотаріальні дії поза приміщенням, яке є його робочим місцем, але тільки в межах свого нотаріального округу.

Як встановлено судом , юридична адреса приватного нотаріуса Завалієва А.А. є Чернігівський міський нотаріальний округ , адреса стягувача є м. Київ , а боржник зареєстрований та проживає в смт. Петропавлівка Дніпропетровської області . Тому вчинення ним нотаріальної дії поза межами свого округу не тільки є порушенням нотаріальної процедури, але також може завдавати шкоди правам та інтересам особи, яка звернулася за вчиненням такої дії.

Наприклад, рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 червня 2010 року було встановлено факт посвідчення нотаріусом заповіту поза межами свого округу, що визнано судом як порушення порядку посвідчення заповіту, яке тягне за собою недійсність цього правочину. Таким чином, здійснення нотаріальної діяльності в межах визначеного округу є не тільки суб`єктивним обов`язком нотаріуса щодо беззаперечного виконання порядку вчинення нотаріальних дій, але й об`єктивно необхідним для дотримання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які звертаються до нього.

Тобто в даному випадку є наявні ознаки порушення вимог ст. 13-І Закону України "Про нотаріат", що призводить до недійсності вчиненої нотаріальної дії. Крім того, в такому випадку дії приватного нотаріуса слід розцінювати як перевищення ним власних повноважень (див. коментар до ст. 27 ЗУ «Про нотаріат» .

Таким чином , суд вважає, що позивач надав достатньо доказів на обґрунтування своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню.

Також, суд дійшов висновку про необхідність покладення судових витрат на відповідача.

На підставі викладеного , керуючись ст.ст. 4 , 10,11, 57 , 88 , 212-214, 224 ЦПК України , ст. 16 ЦК України , ЗУ " Про нотаріат " , суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ « Приватбанк» , третя особа- приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу – Завалієв Артем Анатолійович про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким , що не підлягає виконанню - задоволити у повному обсязі .

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № № 9794, вчинений від 04.10.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим Артемом Анатолійовичем, щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк», коштів, невиплачених в строк відповідно до умов Кредитного договору № DNH4KS93070015 від 21.04.2006 року.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768.40 грн. ( сімсот шістдесят вісім грн.. 40 коп.

Відповідачу , представник якого не з`явився в судове засідання , направити рекомендованим листом із повідомленням копію заочного рішення не пізніше 2 днів з дня його проголошення .

Копіє даного рішення також направити сторонам .

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя М. П. Полубан