Постанова № 86974160, 17.01.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4446/19

Провадження № 3/175/1770/19

Постанова

Іменем України

17 січня 2020 року смт. Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Бровченко В.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у с. Ростуще Запорізького району Запорізької області, громадянки України, ІПН невідомий, проживаючої за місцем реєстрації по АДРЕСА_1 , непрацюючої,

за ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

26.10.2019 року о 22.00 годині ОСОБА_2 , знаходячись у будинку АДРЕСА_1 , чинила перешкоду у вільному доступі до житла своєму колишньому чоловіку ОСОБА_3 , чим вчинила домашнє насильство, тобто скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.

ОСОБА_2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином (за допомогою СМС-повідомлення), але до суду повторно не з`явилася та не повідомила про причини своєї неявки, заяву про відкладення розгляду справи не надала.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляд, кожна держава – учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентом є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «… право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави…», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що ОСОБА_2 як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, будучи своєчасно повідомленою про судове засідання, ігнорує явку до суду з метою затягування розгляду справи та спливу строків, передбачених ст.38 КУпАП, тобто вона зловживає своїми процесуальними правами та у такий спосіб намагається уникнути адміністративної відповідальності, а тому суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи і вважає можливим провести її судовий розгляд у відсутність ОСОБА_4 за наявними матеріалами, які є достатніми для прийняття рішення.

03 грудня 2019 року представник потерпілого адвокат Полтавець Т.О. подала письмові пояснення, у яких просить визнати ОСОБА_5 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП із застосуванням до неї ст.39-1 КУпАП.

13 січня 2020 року адвокат Полтавець Т.О. до канцелярії суду подала письмову заяву про розгляд справи за відсутності потерпілого та її як його представника.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що провина ОСОБА_4 у скоєнні зазначеного правопорушення підтверджується наступними доказами.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 117306 від 05.11.2019 року (а.п.1), висновком ДОП Дніпровського РВП Кірієнка Р. від 05.11.2019 року (а.п.2), протоколом прийняття заяви ОСОБА_3 , зареєстрованою у ЖЄОЗП під № 17746 від 27.10.2019 року (а.с.4), письмовими поясненнями ОСОБА_3 без дати (а.с.5), письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 05.11.2019 року (а.с.6).

Згідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу правопорушниці, яка вперше притягається до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, вважаю необхідним піддати ОСОБА_5 мірі адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.173-2 КУпАП, що за своїм видом та мірою відповідає завданню та меті накладення адміністративного стягнення і є необхідним та достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобіганню правопорушень як самою правопорушницею, так і іншими особами.

На підставі викладеного, вважаю, що підстави для застосування положень ст.39-1 КУпАП, про які у письмових поясненнях просить представник потерпілого, не встановлені.

Керуючись ст.ст.23,40-1,173-2 ч.1,276-282 КУпАП, -

постановив:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП і піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.

З урахуванням частини другої статті 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_6 штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, та примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби, стягнути з ОСОБА_1 подвійний розмір штрафу, тобто 340 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 грн. (отримувач: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача за ЄДРПОУ 37993783 банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Копію постанови для відому направити ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та адвокату Полтавець Т.О., начальнику Дніпровського РВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, а у разі несплати штрафу чи судового збору - для примусового виконання начальнику Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником чи захисником, потерпілим чи його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через місцевий суд.

Суддя В.В. Бровченко