Ухвала суду № 86973546, 17.01.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/954/19

Номер провадження 2/573/4/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючої судді: Черкашиної М.С.,

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: ОСОБА_2 ,

представників відповідача: Подибайла А.Ю., Решодька І.М.,

представника третьої особи : Слинька Д.В.,

розглянувши клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про закриття провадження у справі

в с т а н о в и в:

У провадженні Білопільського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Білопілля Агро» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

17 січня 2020 року у судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Білопілля Агро» - адвокат Решодько І.М. заявив клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України за відсутності предмета спору, яке мотивоване тим, що під час розгляду справи встановлено, що в порушення вимог ст. 13 ЗУ «Про бджільництво» позивач не зареєстрував пасіку та не має паспорту пасіки – документу про ветеринарно-санітарний стан бджолиних сімей, що видається власнику пасіки відповідним органом державної ветеринарної медицини. Саме вказаним документом на пасіку підтверджується наявність бджолиних сімей та їх кількість, а також стан цих бджолосімей та їх кількість, відсутність хвороб. Ветеринарний облік пасіки позивачем не вівся, отже, в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача на момент закінчення зимівлі 43 здорових бджолосімей, відсутності слабких сімей, браку особин в бджолосім`ях тощо. Єдиним документом, який підтверджує факт утримання позивачем 43 бджолиних сім`ї є акт комісійного обстеження від 05.05.2018 року в якому зазначено, що « ОСОБА_1 житель с. Синяк, Коршачинської с/ради утримував 43 вулики пасіки ( зі слів господаря), у якому зафіксовано факт загибелі бджіл, а також наявність 30 % бджіл, які були у вуликах, при цьому не зафіксовано відсоток загиблих бджіл, а також причини загибелі. Разом з тим, поряд з фіксацією загибелі окремих особин бджіл, в акті не зафіксовано факту загибелі жодної бджолосім`ї. Тобто, на момент обстеження всі бджолосім`ї були живі. Разом з тим, 25.06.2018 року позивачу було видано ветеринарний паспорт на пасіку на 42 бджолосім`ї, де стан бджіл визначений як задовільний. При цьому підставою вказаного висновку були взяті показники звіту про результати патологічного ( біологічного) матеріалу від 08 травня 2018 року № 001015 п.п. м/18 матеріал для дослідження було взято при проведенні комісійного обстеження від 05 травня 2018 року. Враховуючи, що ветеринарний паспорт на пасіку виданий позивачу 25 червня 2018 року, то на вказану дату 42 бджолосім`ї були живі, а отже, твердження про їх загибель є недостовірним та не підтвердженими жодним доказом. Твердження в судовому засіданні позивача, що вказані бджолосім`ї він придбав після загибелі попередніх, не підтверджено жодним доказом. Отже, враховуючи той факт, що бджоли позивача не загинули, вважає що у справі відсутній предмет спору та просить закрити провадження у справі.

Інший представник відповідача ТОВ «Білопілля Агро» Подибайло А.Ю. клопотання підтримав.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Галімон Н.А. проти задоволення клопотання заперечили.

Представник третьої особи Слинько Д.В. при вирішенні клопотання покладається на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників судового процесу з приводу заявленого клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема відсутній предмет спору.

Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої суд повинен ухвалити рішення.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 3 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (касаційне провадження № 61-13405св18).

Як убачається з матеріалів даної справи, предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої загибеллю бджолосімей у травні 2018 року, проте стороною відповідача не надано доказів відсутності між сторонами спору щодо даного предмета.

Таким чином, на даний час між позивачем та відповідачем залишається неврегульовані питання щодо предмета спору і на сьогоднішній день він існує, оскільки позивач від позову не відмовився, і заперечує проти закриття провадження, а відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, суд не вбачає підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження у справі, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.255, 259-261, 353 ЦПК України, ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання представника відповідача ТОВ «Білопілля Агро» - адвоката Решодько І.М. про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відмовити.

Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.

Суддя: