Рішення № 86973482, 13.01.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/2631/2019 Справа № 490/5832/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва в складі:

Головуючого судді Гуденко О.А.,

при секретарі Дудник Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Миколаєві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» про стягнення середнього заробітку та компенсації,-

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» (далі - Завод) про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні у розмірі 84001,65 грн.

23.09.2019 року позивачем подано заяву про збільшення та уточнення позовних вимог, та викладено позовну заяву в новій редакції, в якій просить стягнути з відповідача 88623,10 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини заробітної плати (інфляційні збитки) у розмірі 38741,38 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2019 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 05.07.2019 року вищезазначений позов прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін.

10.01.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку на 90 %, оскільки за час існування заборгованості по заробітній платі судовими рішенням вже стягнуто середній заробіток за час затримки у розмірі, що загалом перевищує розмір заборгованості, та врахувати розмір компенсації, яка вже стягнута попереднім рішенням суду.

13.01.2020 року від позивача надійшла заява, в якій він позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розгляд справи здійснювати без його участі.

13.01.2020 року від відповідача надійшла заява про слухання справи без його участі, проти позовних вимог заперечує у повному обсязі з підстав, визначених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду справу розглянуто у відсутність сторін, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін.

Вивчивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Наказом № 169-к від 14.09.2016 року позивача було звільнено з ДП «Суднобудівний завод ім. 61 комунара» на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

Згідно судового наказу Центрального районного суду міста Миколаєва від 22.08.2016 року з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість по заробітній платі у розмірі 57086, 78 грн.

19.07.2017 року заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва та рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09.10.2017 року у цій же справі стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі у розмірі 25099,99 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 15000,00 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 15651,61 грн., вихідну допомогу 7339,83 грн.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 17.05.2018 року, яке набрало законної сили 19.06.2018 року, стягнуто з ДП «Миколаївський суднобудівний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з 01.04.2017 року по 31.03.2018 року у розмірі 67418 грн. 80 коп.

Таким чином, загалом з відповідача на користь позивача за кількома рішеннями судів стягнуто: 82 186, 77 грн. - заборгованість по заробітній платі, 82 418,80 грн. - середній заробіток за час затримки розрахунку, 15 651, 61 - компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення термінів її виплати, 7 339,83 грн. - вихідна допомога.

23.07.2019 року відповідач виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі у розмірі 82 186, 77 грн., що підтверджується Випискою за картковим рахунком ОСОБА_1 від 31.07.2019 року.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (стаття 117 КЗпП України).

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» судам роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Таким чином, слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні з використанням даних про середній заробіток позивача виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана дана виплата.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 січня 2015 року у справі № 6-195цс14 і є обов`язковою для судів України.

Згідно Довідки ДП «СБЗ ім. 61 комунара» від 26.12.2016 року середньоденний заробіток ОСОБА_1 , який був звільнений 14.09.2016 р., складає 271 грн. 85 коп.

У 2018 році з 01.04.2018 року по 31.12.2018 року при п`ятиденному робочому тижні кількість робочих днів становила 188 днів.

У 2019 році з 01.01.2019 року по 23.07.2019 року при п`ятиденному робочому тижні кількість робочих днів становила - 138 днів.

Отже, з 01.04.2018 року по 23.07.2019 року всього минуло 326 робочих днів з моменту останнього рішення суду про стягнення заборгованості до виплати цієї заборгованості відповідачем. Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні за період з 01.04.2018 року по 23.07.2019 року становить 271,85 грн. * 326 днів = 88623,10 грн.

Згідно правової позиції Верховного Суду України у справі за № 6-259цс17, яка відповідно до норм ст. 417 ЦПК України є обов`язковою для судів, при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

За такого, суд може зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, за таких умов: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, як належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вказаний правовий висновок та положення п.20 постанови Пленуму ВС України від 24.12.1999року №13, суд приходить до висновку про доцільність часткового задоволення позовних вимог та зменшення розміру середнього заробітку до 21 500 грн. 00 коп. (двадцять одна тисяча п`ятсот грн. 00 коп.).

Щодо компенсації втрати частини заробітної плати (інфляційних збитків) та судових витрат.

Згідно розрахунків інфляційних витрат, наданих позивачем, за несвоєчасну виплату заробітної плати позивачу належить компенсація в розмірі 38 741 грн. 38 коп.

Оскільки відповідачем порушені положення ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» щодо строків виплати заробітної плати, тому є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації частини заробітку у зв`язку з порушенням термінів її виплати згідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст.ст. 1-3 цього Закону, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період. Під доходами у цьому Законі слід розуміти, в тому числі заробітну плату. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 р. індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка, для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Проте, 19.07.2017 року заочним рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва та рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 09.10.2017 року у цій же справі вже стягнуто з відповідача на користь позивача компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 15651,61 грн.

Таким чином, розмір компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати становить: 38 741, 38 грн. - 15 651, 61 грн. = 23 089, 77 грн.

Окрім зазначеного, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, серед яких витрати на правову допомогу - 3000,00 грн., судовий збір - 1273,64 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Проте в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження цих витрат. Згідно п. 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Керуючись положеннями ст. 141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 18, 259, 263-265, 284 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ДП «Миколаївський суднобудівний завод» про стягнення середнього заробітку та компенсації втрати частини заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» на користь ОСОБА_1 заробіток за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 21 500 грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» на користь ОСОБА_1 23 089 грн. 00 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.

Стягнути з Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 445 грн. 89 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 17 січня 2020 року.

Суддя Гуденко О.А.