Рішення № 86973064, 17.01.2020, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/2859/19

Провадження №2/477/66/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої - судді Семенової Л.М.,

при секретарі судового засідання - Сірюк С.В.,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 28.11.2012 року в загальній сумі 15537,68 грн. та судові витрати по справі в сумі 1921,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що з 28 листопада 2012 року між сторонами існують договірні відносини, зокрема відповідач одержала від Банку кредит в сумі 500 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами та правом Банку самостійно збільшувати кредитний ліміт.

Вказує, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг.

Посилаючись на те, що за час користування кредитом відповідач належним чином не виконувала умови договору та не сплачувала в повному обсязі кредитні платежі, через що станом на 22 жовтня 2019 року має загальну заборгованість в сумі 15537 грн. 68коп., тому просив стягнути її з відповідача на свою користь та понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання з проханням розглядати справу без його участі, позов просив задовольнити в повному обсязі (а.с. 38).

Відповідач ОСОБА_1 до суду не прибула, відзиву чи заперечень не подала, про час та місце судового засідання повідомлена належно (а.с. 42,46), у зв`язку з чим, з урахуванням вимог ч.1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувальної техніки не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд встановив, що 28 листопада 2012 року відповідач подала анкету-заяву до Банку про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанк.

Відповідно даної заяви, позичальник погодилася, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також ознайомлюватися з їх змінами, що викладені на сайті банку www.privatbank.ua (а.с. 12).

Відповідно до Договору акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі - Банк), надало позичальнику, тобто відповідачу, споживчий кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, залишивши за собою право зміни кредитного ліміту в самостійному порядку (п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил).

Згідно довідки про кредитування сторонами визначено процентну ставку, щомісячний мінімальний платіж, що становив 7 % від заборгованості, а з 01.04.2014 р. - 5 % від заборгованості, але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості, термін сплати - до 25 числа місяця, наступного за датою виникнення заборгованості. Також передбачено відповідальність у виді пені та штрафу за порушення грошових зобов`язань (а.с. 13).

Відповідно до п. п. 2.1.1.3.3 Договору Клієнт доручив Банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартості послуг, визначеній Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виконанні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.12.9 Договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в Банку (у т.ч з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі Мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законом порядку.

На підставі п. 2.1.1.12.2 Договору, за користування кредитом протягом пільгового періоду клієнт сплачує банку відсотки в розмірі 0,01% від суми операцій за рахунок кредиту (тобто шляхом надання доручення Банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих процентів). В разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати за користування кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифі, що діють на дату нарахування.

В разі, якщо в дату нарахування відсотків згідно цих Умов, клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов`язань за кредитом, що мали місце на дату нарахування зобов`язань.

Відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Умов - у разі виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів, а відповідно до п. 2.1.1.12.2.2 - у разі виникнення такого прострочення понад 90 днів, Клієнт сплачує пеню в розмірах, визначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. При цьому відсотки за користування кредитом клієнт не сплачує.

Згідно п.п.2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6 Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором. У разі порушення Клієнтом зобов`язань з погашення заборгованості перед Банком протягом 90 днів з моменту виникнення таких порушень - змінити умови кредиту, встановивши термін повернення кредиту дев`яносто першого дня з моменту порушення зобов`язання.

Відповідач до суду не прибула, відзив чи заперечення не надіслала, умови Договору (його складові, що надані Банком) не спростувала.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 і 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору приєднання, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення коштів він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання та повинен сплатити суму боргу та процентів, передбачених договором.

За положеннями ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, наслідками порушення боржником зобов`язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

З матеріалів справи вбачається, що Банк повністю виконав взяті на себе зобов`язання, а позичальник навпаки, порушила умови Договору в частині строків та сум, що передбачені для внесення мінімального платежу, у зв`язку з чим має заборгованість за вище вказаним Договором.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач використовувала кредитні кошти, при цьому з червня 2019 року допускає порушення вимог стосовно щомісячного обов`язкового платежу та мінімального його розміру, що потягло виникнення заборгованості, а також застосування Банком штрафних санкцій (а.с. 5-11).

Враховуючи наведене, суд вважає, що сума заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню в повному обсязі.

Також, Банком нарахована пеня в розмірі 689 грн.74 коп. за прострочення зобов`язання та 228,77 грн. за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.

Окрім цих сум, Банком як неустойка нараховано суми штрафу також за порушення щодо строків виконання договірних зобов`язань, а саме: штраф 500 грн. (фіксована частина), штраф - 716,08 грн. (процентна складова).

Тобто, умовами вище вказаного Договору передбачено подвійну відповідальність позичальника за одне й те саме порушення - порушення строків сплати суми кредиту та процентів, та нараховано пеню і штраф одночасно.

Отже банк просить застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду (неустойка) за одне й те саме порушення договірних зобов`язань (прострочення виконання грошового зобов`язання), що суперечить вимогам ч.1 ст. 61 Конституції України та ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Вказана правова позиція висловлена в ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2013 р., від 6 листопада 2013 року (№6-116цс13).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Конституційний Суд України у рішенні від 7 липня 2013 р. по справі щодо офіційного тлумачення положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22 липня 1996 р. дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Вимога про нарахування та сплати неустойки за договором споживчого кредиту, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове значення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитора.

За такого, з урахуванням критеріїв справедливості та добросовісності, недопустимості подвійної відповідальності одного виду за одне й те саме порушення, а також на підставі ст.ст. 526, 530, 551, 1049, 1050, 1054 ЦК України, з відповідача на користь Банка підлягає стягненню сума боргу в загальному розмірі 14 321 грн. 60 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11574 грн. 80 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 1828 грн. 29 коп., пеня - 918 грн. 51 коп.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, а також з урахуванням роз`яснень, що містяться у п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, від 17.10.2014 року № 10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI), тобто з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1770 грн. 58 коп. (14321,60 грн. х 100 /15537,68грн. = 92,17%, 1921 х 92,17% = 1770,58).

Керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, п. 3 Перехідних положень ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , індивідуальний код платника податків НОМЕР_1 , паспортні дані НОМЕР_2 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Миколаївській області 05.08.2004 року, на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приват Банк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунковий рахунок НОМЕР_3 , МФО 305299):

- заборгованість за кредитним договором від 28.11.2012 року, що виникла станом на 22.10.2019 року, в загальній сумі 14 321 (чотирнадцять тисяч триста двадцять одна) грн. 60 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 11574 грн. 80 коп., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 1828 грн. 29 коп., пеня - 918 грн. 51 коп.

- судові витрати по справі в сумі 1770 (одна тисяча сімсот сімдесят) грн. 58коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Л.М. Семенова